Постанова

від 28.07.2021 по справі 826/495/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

справа №826/495/17

провадження №К/9901/4655/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді Губська Л.В., Епель О.В.)

у справі № 826/495/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіоорганізація Мульті Медіа Сервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний Медіа Центр - СТБ , Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Телеодин , Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна комерційна телерадіокомпанія (ICTV) , Приватне акціонерне товариство Телеканал ІНТЕР , Товариство з обмеженою відповідальністю Телестудія Служба інформації , Приватне акціонерне товариство Телекомпанія ТЕТ , Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Україна , Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Експрес-Інформ ,

про визнання нечинним та скасування рішення,

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (за текстом - Національна рада), в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення Національної ради від 08.12.2016 №2569 (протокол №42) Про результати моніторингу загальнонаціональних телерадіоорганізацій на предмет дотримання порядку трансляції спонсорської інформації торгових марок, під якими випускаються алкогольні напої, та реклами алкоголю, в частині регулювання рекламних роликів ТМ Шустов та ТМ Первак .

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіоорганізація Мульті Медіа Сервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний Медіа Центр - СТБ , Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Студія 1+1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Телеодин , Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна комерційна телерадіокомпанія (ICTV) , Приватне акціонерне товариство Телеканал ІНТЕР , Товариство з обмеженою відповідальністю Телестудія Служба інформації , Приватне акціонерне товариство Телекомпанія ТЕТ , Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Україна , Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Експрес-Інформ .

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2018 у справі №826/495/17 позов задоволено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №826/495/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2018 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія з постановою суду апеляційної інстанції не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2018 у справі №826/495/17.

6. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Національною радою у період з 01.01.2016 по 07.01.2016 здійснено моніторинг чотирнадцяти загальнонаціональних телерадіоорганізацій на предмет дотримання порядку трансляції спонсорської інформації торгових марок, під якими випускаються алкогольні напої та реклами алкоголю.

8. За наслідками проведеного моніторингу встановлено, що у межах вказаного періоду в ефірі телеканалів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Мульті Медіа Сервіс , Товариству з обмеженою відповідальністю Міжнародний Медіа Центр - СТБ , Товариству з обмеженою відповідальністю Студія 1+1 , Товариству з обмеженою відповідальністю Телеодин , Товариству з обмеженою відповідальністю Міжнародна комерційна телерадіокомпанія (ICTV) , Приватному акціонерному товариству Телеканал ІНТЕР , Товариству з обмеженою відповідальністю Телестудія Служба інформації , Товариству з обмеженою відповідальністю Телекомпанія ТЕТ , Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Україна , Товариству з обмеженою відповідальністю Експрес-Інформ , зафіксовано трансляцію реклами та спонсорської інформації, зокрема торгових марок Шустов та Первак , що належать Українська дистрибуційна компанія , з ознаками порушення Закону України Про рекламу .

9. У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства Національна рада звернулася до Незалежної медійної ради з проханням надати експертний висновок щодо наявності в рекламі вказаних торгових марок порушення законодавства України та етичних стандартів реклами.

10. У відповідь на звернення Незалежною медійною радою надано висновок від 02.08.2016 №8, в якому зазначено, що остання вважає, що у рекламі Рідна Роса , Шустов , Первак наявне порушення ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу , оскільки в рекламних роликах формується уявлення про те, що вживання алкогольних напоїв відповідних торгових марок є важливим фактором досягнення успіху в різноманітних сферах життя.

11. За результатами моніторингу та висновку Незалежної медійної ради Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення прийнято рішення від 08.12.2016 №2569 (протокол №42), яким визнано зміст рекламних роликів торгових марок, зокрема, Шустов та Первак такими, що містять ознаки порушення ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу . Крім того, вказаним рішенням приписано, зокрема, вказати телерадіоорганізаціям на неприпустимість у подальшому здійснення трансляцій рекламних роликів, зміст яких порушує вимоги чинного законодавства; звернутися до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики з пропозицією виступити із законодавчою ініціативою щодо змін до Закону України Про рекламу .

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що оскаржуване рішення впливає на права та інтереси позивача як власника знаків для товарів і послуг, які використані в рекламних роликах. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в рекламних роликах торгових марок "Шустов" та "Первак" фактів порушення вимог Закону України "Про рекламу", а тому рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 08.12.2016 №2569 (протокол №42) є необґрунтованим та підлягає скасуванню. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження повноважень Незалежної медійної ради на проведення відповідних експертиз. Судом було встановлено, що Незалежна медійна рада є громадською організацією, яка не наділена повноваженнями проводити експертизи, у тому числі судові, тому її висновок не може бути належним доказом наявності порушень вимог Закону України "Про рекламу". Будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність в рекламних роликах торгових марок "Шустов" та "Первак" фактів порушення вимог Закону України "Про рекламу" відповідачем до суду не надано. Натомість у матеріалах справи міститься лист Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 03.11.2015 №2608-4-11/7, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" роз`яснено що рекламні відеоролики торгової марки "Шустов" відповідають вимогам законодавства про рекламу.

13. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що позивач, будучи замовником розміщення рекламних роликів торгових марок Шустов і Первак , все ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з подальшою неприпустимістю трансляції таких рекламних роликів, зміст яких порушує вимоги чинного законодавства.

14. Апеляційний адміністративний суд вказав, що наявні у матеріалах справи копії договорів, укладених між позивачем та третіми особами про надання послуг з виготовлення та розповсюдження реклами торгових марок Шустов та Первак свідчать, що вказані рекламні ролики розповсюджувалися телеканалами у період з жовтня 2015 року по січень 2016 року. Натомість, оскаржуване рішення прийнято Національною радою 08.12.2016 і доказів, які в вказували на намір Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія продовжувати рекламну компанію вказаних вище торгових марок за допомогою спірних рекламних роликів, матеріали справи не містять.

15. Шостий апеляційний адміністративний суд також зробив висновок про те, що оскаржуване рішення Національної ради вимогам закону відповідає, оскільки містить посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин. Відтак правові підстави для його скасування за наслідками розгляду і вирішення цього спору відсутні.

Реклама алкогольних напоїв, зміст якої дає можливість сформувати у споживача враження про те, що споживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в різних сферах життя, сприятиме розв`язанню особистих проблем, а також є гарантією стійкого стану цілковитого задоволення життям, на переконання судової колегії, свідчить про її невідповідність положенням ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу , про що обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні. Своєю чергою, суд першої інстанції не врахував, що викладені у висновку Незалежної медійної ради від 02.08.2016 №8 відомості мають лише рекомендаційний характер, а їх взяття до уваги чи відхилення належить саме до компетенції відповідача. При цьому вказаний висновок Незалежної медійної ради не повинен відповідати вимогам до висновку експерта, які містяться у ст. 101 КАС України, оскільки має виключно рекомендаційний характер.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку зазначивши, що рішення Національної ради не впливає на права та обов`язки позивача, а також про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на намір позивача продовжувати рекламну кампанію торгових марок Первак і Шустов за допомогою спірних рекламних роликів. Позивач вважає, що порушено його право на вільне розміщення рекламних роликів під вказаними торговельними марками в ефірі телевізійних каналів, оскільки останні мають виконувати таке рішення.

17. Скаржник стверджує, що доказами того, що позивач мав намір продовжувати рекламну кампанію торгових марок Первак і Шустов за допомогою рекламних роликів, які відповідачем були визнані такими, що порушують Закон України Про рекламу , й після винесення рішення Національної ради, є договори на надання рекламних послуг, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: Додаткова угода від 25.11.2015 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Медіа Груп (телеканал 1+1 ) до договору від 02.03.2015 № РГ15-527 про розповсюдження реклами (щодо рекламного ролика ТМ ШУСТОВ). Строк дії додаткової угоди до 31.12.2016; Додаткова угода від 25.11.2015 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Медіа Груп (телеканал 1+1 ) до договору від 02.03.2015 № РГ15-527 про розповсюдження реклами (щодо рекламного ролика ТМ Первак ). Строк дії додаткової угоди до 31.12.2016; Договір про розповсюдження реклами від 02.03.2015 № РГ15-527 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Медіа Груп (телеканал 1+1 ). Строк дії договору до 31.12.2016 з можливістю пролонгації; Договір про надання рекламних послуг від 25.12.2015 № 500-РК/2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАЙЛАЙН МЕДІА (телеканал Інтер+ ). Строк дії договору до 31.12.2016 з можливістю пролонгації; Договір про надання рекламно-інформаційних послуг від 25.12.2015 № МА.25.12.15-212135 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ РЕКЛАМА ( телеканал 24 ). Строк дії договору до 01.03.2017 з можливістю пролонгації; Договір про надання рекламних послуг від 12.11.2015 № ТРК-031669/2015 між позивачем з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Україна і Товариством з обмеженою відповідальністю Контент Медіа Сервіс з іншого боку (телеканали Україна , НЛО ТУ , Індиго ТУ ), Строк дії договору до 31.12.2016 з можливістю пролонгації.

18. На переконання позивача, Шостий апеляційний адміністративний суд, застосовуючи норми Закону України Про рекламу , дійшов помилкового висновку про обґрунтованість рішення Національної ради та наявність у відповідача повноважень на надання оцінки змісту спірних рекламних роликів, не застосувавши при цьому положення Конституції України, Закону України Про національну раду з питань телебачення і радіомовлення і Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Так, Національна рада без повідомлення і запрошення на свої засідання рекламодавця (замовника розповсюдження рекламних роликів - позивача), з перевищенням своїх повноважень, не на підставі і в порядку, визначених чинним законодавством України, розглянула і дала оцінку змісту спірних рекламних роликів, рекламодавцем яких є позивач, без достатніх доказів і обґрунтувань за надуманими підставами визнала їх такими, що містять ознаки порушення Закону України Про рекламу і вказала телерадіоорганізаціям України на неприпустимість у подальшому здійснення трансляції таких рекламних роликів.

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а також стверджує, що позивач не є суб`єктом інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення та відповідно не є ліцензіатом Національної ради щодо якого здійснюються наглядові чи регуляторні повноваження, що свідчить про те, що Національна рада не здійснює щодо позивача жодних управлінських чи контрольних функцій, в свою чергу у позивача відсутні будь-які обов`язки перед регулятором. Відносини позивача з телерадіоорганізаціями є господарсько-правовими, договірними, в які регулятор не втручається. Більш того, такі відносини відповідно до вимог чинного законодавства України будуються на вільному волевиявленні учасників господарських відносин та свободи договору.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

22. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України . Так, рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 N 6-зп надане офіційне тлумачення цієї частини вказаної статті, згідно з яким ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

23. Таким чином, приймаючи рішення від 25.11.1997 № 6-зп, Конституційний Суд України гарантував кожному право на судовий захист на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у випадках якщо ними відносно конкретної особи прийняте відповідне рішення, вчинена дія чи бездіяльність.

24. У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

25. Отже системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

26. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

27. В контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

28. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

29. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

30. З аналізу вищезазначених норм, слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача (як то наприклад права власності чи права користування спірною земельною ділянкою) з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

31. Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає також законний інтерес.

32. У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 визначено, що законний інтерес має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

33. Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" є власником знаків для товарів і послуг які використані в рекламних роликах, що були визнані такими, що містять ознаки порушення вимог Закону України "Про рекламу" та той факт, що дані рекламні ролики транслювались на замовлення позивача.

34. Отже, у позивача порушено право на розміщення реклами та існує законний інтерес на оскарження рішення відповідача. З урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення впливає на права та інтереси позивача. Натомість висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не був учасником правовідносин саме з відповідачем не спростовує наявності у позивача як рекламодавця законного інтересу у цій справі.

35. Щодо повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення слід враховувати таке.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 № 538/97-ВР Нацрада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Частиною 2 ст.2 вказаного Закону встановлено, що Нацрада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про телебачення і радіомовлення", цим Законом, іншими законами України.

Діяльність Нацради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об`єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення").

37. За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Нацрада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

38. Відповідно до ст. 18 вказаного Закону ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада. Порядок ліцензування телерадіомовлення визначається Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

39. Відповідно до ст. 26 Закону України Про рекламу Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами;

Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, - щодо реклами державних цінних паперів;

Національний банк України - щодо реклами на ринках фінансових послуг (у тому числі споживчого кредиту), крім фондового ринку;

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

40. З аналізу вказаної норми вбачається, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють різні державні органи у межах своїх повноважень. При цьому Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має повноваження у визначених законом випадках на оцінку реклами.

41. У цій справі Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення у межах наданих повноважень здійснила моніторинг чотирнадцяти загальнонаціональних телерадіоорганізацій на предмет дотримання порядку трансляції спонсорської інформації торгових марок, під якими випускаються алкогольні напої та реклами алкоголю і за наслідками цього моніторингу виявила порушення законодавства про рекламу.

42. Статтею 13 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення" передбачено, що Національна рада здійснює, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

43. Згідно з ч. 1 ст. 70 Закону України Про телебачення і радіомовлення Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України Про рекламу щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію; законодавства про вибори.

44. У силу вимог положень ст. 71 цього Закону відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть, зокрема, телерадіоорганізації.

45. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним органом, уповноваженим, зокрема, здійснювати нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення, а також приймати регуляторні, у тому числі нормативно-правові акти.

46. Порядок проведення перевірки Нацрадою визначається Інструкцією про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 № 115 зі змінами (далі - Інструкція № 115).

47. Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 115 Національна рада здійснює наглядові повноваження, зокрема шляхом здійснення моніторингу телерадіопрограм, а також проведення перевірок (планових або позапланових, виїзних або безвиїзних).

48. Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення за приписами наведених вище норм здійснює контроль за дотриманням Закону України Про рекламу щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні, а також нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення.

49. Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про те, що саме до компетенції Національної ради належить питання контролю за дотриманням законодавства України про рекламу щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності.

50. Судова колегія вважає, що позивач занадто вузько тлумачить вимоги законодавства, вважаючи, що Національна рада здійснює контроль за дотриманням Закону України Про рекламу щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні і не може контролювати зміст реклами на телебаченні, оскільки дослідження змісту реклами на телебаченні поглинається поняттями контролю та нагляду за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національною радою у період з 01.01.2016 по 07.01.2016 здійснено моніторинг чотирнадцяти загальнонаціональних телерадіоорганізацій на предмет дотримання порядку трансляції спонсорської інформації торгових марок, під якими випускаються алкогольні напої та реклами алкоголю, за результатами якого встановлено, що у межах вказаного періоду в ефірі відповідних телеканалів зафіксовано трансляцію реклами та спонсорської інформації, зокрема торгових марок Шустов та Первак , що належать позивачу, з ознаками порушення Закону України Про рекламу . За результатами моніторингу та висновку Незалежної медійної ради Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення прийнято рішення від 08.12.2016 №2569 (протокол №42), яким визнано зміст рекламних роликів торгових марок, зокрема, Шустов та Первак такими, що містять ознаки порушення ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу .

52. Основним завданням моніторингу є нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями ліцензійних умов, норм чинного законодавства, виконання рішень Національної ради та норм регулятивних нормативно-правових актів.

53. Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби не може формувати думку, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній, сексуальній або інших сферах життя; не повинна створювати враження, що вживання алкогольних напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв`язанню особистих проблем

54. Як встановлено судами, у зв`язку з виявленими порушеннями ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу Національна рада звернулася до Незалежної медійної ради з проханням надати експертний висновок щодо наявності в рекламі вказаних торгових марок порушення законодавства України та етичних стандартів реклами.

55. У відповідь на звернення Незалежною медійною радою надано висновок від 02.08.2016 №8, в якому зазначено, що остання вважає, що у рекламі Рідна Роса , Шустов , Первак наявне порушення ч. 3 ст. 22 Закону України Про рекламу , оскільки в рекламних роликах формується уявлення про те, що вживання алкогольних напоїв відповідних торгових марок є важливим фактором досягнення успіху в різноманітних сферах життя.

56. Висновок Незалежної медійної ради, як і будь-якої іншої неспеціалізованої установи не має обов`язкового для Нацради значення під час прийняття рішення про застосування санкції та не надає Нацраді права приймати безпідставні, необґрунтовані рішення.

57. Такого ж висновку щодо необов`язкового значення для Нацради висновку Незалежної медійної ради дійшов Верховний Суд в постановах від 29.12.2020 у справі № 1540/4556/18, від 16.02.2021 у справі № 1540/4558/18.

58. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що викладені у експертному висновку Незалежної медійної ради відомості мають рекомендаційний характер, а їх взяття до уваги чи відхилення належить саме до компетенції відповідача. При цьому вказаний висновок Незалежної медійної ради не повинен відповідати вимогам до висновку експерта, які містяться у ст. 101 КАС України, оскільки, як вже було зазначено вище, має виключно рекомендаційний характер.

59. Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані: посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.

60. Оскаржувані рішення відповідача обґрунтовані тим, що відповідні рекламні ролики вводять споживачів в оману, оскільки формують у глядачів хибне відчуття того, що вживання алкоголю є гарантією стійкого стану цілковитого задоволення життям (у рекламних роликах ТМ Первак ), а також запоруки успішності (у рекламних роликах ТМ Шустов ).

61. Аналіз наведеної норми та вищезазначених обставин справи свідчить про те, що оскаржуване рішення відповідача вказаним вище вимогам ст. 17 Закону відповідає, оскільки містить посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов`язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин. Відтак правові підстави для його скасування за наслідками розгляду і вирішення цього спору відсутні.

62. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності правових підстав для скасування рішення Національної ради від 08.12.2016 №2569 (протокол №42) Про результати моніторингу загальнонаціональних телерадіоорганізацій на предмет дотримання порядку трансляції спонсорської інформації торгових марок, під якими випускаються алкогольні напої, та реклами алкоголю, в частині регулювання рекламних роликів ТМ Шустов та ТМ Первак .

63. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія - залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 у справі №826/495/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя С.М. Чиркін