Постанова

від 28.07.2021 по справі 553/243/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/243/20 Номер провадження 22-ц/814/1478/21Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю. Д. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М.,

секретар Зеленська О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Моторного Ю.С., представника відповідача Андрієвського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 02 квітня 2021 року, постановлене суддею Новак Ю.Д. (повний текст складено 07 квітня 2021 року),

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Студіо Модерна про зобов`язання звільнити працівника, виплатити середній заробіток, проведення розрахунку та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

10.02.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, уточнивши та доповнивши його заявою від 17.06.2020. В обґрунтування підстав позову вказує, що із 2017 року працює в ТОВ Студіо Модерна на посаді агента-комерційного Полтавського філіалу підприємства - Кол-центра м.Полтави за адресою: м.Полтава, вул.Миру,3. Зауважень та стягнень від керівництва товариства не має, вчасно та у повному обсязі виконує покладені на неї обов`язки, дотримується умов трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку товариства.

03.01.2020 керівник Полтавського філіалу Кол-центру товариства Герасименко В.В. та супервайзер ОСОБА_2 , під психологічним тиском із погрозами звільнення, примусили її до написання пояснень стосовно особи, яка не є працівником підприємства - ОСОБА_3 , а саме характеру їх взаємовідносин та персональних даних щодо нього, тим самим здійснивши грубе втручання в її особисте життя, а також особи, яка не є працівником товариства.

10.01.2020 керівник філіалу ОСОБА_4 , в присутності працівників товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , запропонувала їй звільнитися за згодою сторін, якщо вона не припинить будь-яких відносин із ОСОБА_3 , а у разі незгоди - попередила про можливе переведення на іншу роботу (витирати пилюку та перекладати папір) із значно нижчою заробітною платою та подальшим звільненням за несприятливих для неї підстав.

Того ж дня, під тиском роботодавця, позивачка погодилася на звільнення за згодою сторін за умови виплати їй вихідної допомоги та інших платежів. Письмової заяви керівник філіалу не прийняла та повідомила, що про її вимоги вона доповість керівництву товариства.

11.01.2020, за відсутності підстав та відповідного розпорядження про відсторонення від роботи, керівник Кол-центру м.Полтави змінив істотні умови її праці та не надав доступу до робочого місця, через що вона написала заяву про звільнення, яку працівник товариства - ОСОБА_5 відмовилась приймати, а тому 13.01.2020 - надіслала заяву директору товариства ОСОБА_7 рекомендованим листом та кур`єрською службою. У заяві зазначила про порушення її трудових прав та підставу звільнення - за згодою сторін, за умови виплати вихідної допомоги, невиплаченої заробітної плати та грошової компенсації за дні невикористаної відпустки.

У період із 13.01.2020 по 29.01.2020 вона, ОСОБА_1 , перебувала на лікарняному, а 30.01.2020 подала керівникові Кол-цетру м.Полтава заяву про звільнення із 30.01.2020 згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, з підстав не виконання роботодавцем законодавства про працю, порушення ним умов трудового договору та приватності життя працівника. Відмітку про отримання заяви їй не поставили, а тому вона надіслала її сканкопію до головного офісу.

31.01.2020, в телефонній розмові, представник товариства запропонував їй змінити підстави звільнення із ч.3 ст.38 КЗпП України на п.1 ч.1 ст.36 цього Кодексу - за згодою сторін, із виплатою невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги в розмір 40 000,00 грн.

Позивачка прийняла усну пропозицію та написала заяву про звільнення за згодою сторін. Після цього керівник Кол-центру м.Полтави надала їй для ознайомлення та підписання наказ №43-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 31.01.2021, не підписаний роботодавцем, а також розрахунок виплати із заниженим розміром заробітної плати, який в подальшому, на її вимогу перераховано, але вже без компенсації за невикористану відпустку, як одинокій матері.

За домовленістю із роботодавцем, вона чекала перерахунку виплати на картковий рахунок та в кінці робочого дня мала передати оригінал заяви та підписане розпорядження про звільнення. Проте близько 15-30 год. їй зателефонувала керівник Кол-центру м.Полтави та повідомила, що звільняти її не будуть і, що, як працівник товариства вона повинна підписати ознайомлення із Положенням про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ТОВ Студіо Модерна від 02.01.2020 №02-01-20.

03.02.2020, перший робочий день після 31.01.2020, їй запропонували ознайомитися під підпис із наказом №31/01/2020-1 від 31.01.2020 Про встановлення ОСОБА_1 індивідуального графіку роботи , на якому вона власноручно написала про раніше подані заяви про звільнення та, що, повторно, 03.02.2020, подає заяву про звільнення. Процес передачі заяви зафіксовано позивачкою на відео, жодних дій щодо її звільнення проведено не було, чим порушено конституційні гарантії та трудові права.

З наведених підстав ОСОБА_1 просить зобов`язати ТОВ Студіо Модерна звільнити її з посади із 03.02.2020 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України із виплатою вихідної допомоги в розмірі 112 433,17 грн., провести повний розрахунок та виплатити невиплачену на час звільнення заробітну плату, компенсацію за невикористані щорічну тарифну та додаткову відпустки, середній розмір заробітної плати в сумі 1 743,15 грн. за робочий день з дати звільнення по дату фактичної видачі трудової книжки та проведення повного розрахунку відповідно до ст.116 КЗпП України, а також моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 02.04.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Студіо Модерна (Безбалансовий філіал товариства Кол-центра м.Полтава ТОВ Студіо Модерна ) про зобов`язання звільнити працівника, виплатити середній заробіток, проведення розрахунку та стягнення моральної шкоди - відмовлено за недоведеністю.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що обставини, на які посилається позивачка у своєму позові не підтверджуються належними та допустимими доказами, недоведеним є порушення роботодавцем вимог ст.32 КЗпП України, що виключає підстави її звільнення згідно ч.3 ст.38 цього Кодексу.

Позивачка з рішенням районного суду не погодилася та з підстав, попередньо викладених у позовній заяві, оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд не дослідив та не встановив обставини, що спричинили написання нею заяви про звільнення, серед яких: 1) порушення роботодавцем вимог ст.ст.2-1, 21, 29 КЗпП України - забрали перепустку, чим обмежили у доступі до робочого місця; 2) ст.ст. 5-1, 21, 29, 46 КЗпП України - змінили пароль та логін робочого комп`ютера, у наслідок чого вона не мала можливості виконувати свої трудові обов`язки; 3) вимагали припинити стосунки та знайомство із особою, яка не є працівником товариства, що вважає втручанням в приватне життя.

Заперечує посилання районного суду в мотивувальній частині рішення на коментар до статті 38 КЗпП України, а саме, що, якщо вказані працівником причини звільнення не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу для розірвання трудового договору. Вважає, що в даному випадку, суд першої інстанції мав врахувати обов`язковість проведення службового розслідування комісією за її участі, надавши можливість увімкнути комп`ютер та ввести раніше існуючі пароль та логін, переглянути запис подій (передачі перепустки).

Вказує на відсутність у судовому рішення підстав відхилення інших пунктів прохальної частині позову, окрім першого та наполягає, що саме протиправні дії керівника товариства, що полягають у фактичному відстороненні її від роботи, позбавленні можливості зайти до приміщення товариства, змусили її написати заяву про звільнення.

Вважає, що районний суд безпідставно відхилив надані нею докази, включно із її поясненнями та показаннями свідків, відео та фотознімками, не врахував, що відповідач не надав суду для дослідження оригінал її трудової книжки, Правила внутрішнього трудового розпорядку, відеозапис подій, а також не спростовував, що 11.01.01 її робочий комп`ютер не був підключений до програми та не довів, що перепустка, якою вона раніше користувалася, залишилася у неї.

Заперечує надану районним судом оцінку доказу - файл 20210126-100035 та показань свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що рейтинг визначається у м.Києві в залежності від досягнень працівників. На аркуші зазначено її, ОСОБА_1 , групу, але пояснити відсутність у ній позивачки свідок не змогла та підтвердила суду, що, якщо працівник не входить в програму, то його взагалі немає.

Вважає, що районний суд помилково не врахував, як належний доказ, графік роботи, прийнявши до уваги пояснення відповідача, що він складений менеджерами Кол-центру без погодження з керівником.

Через фактичне відсторонення від роботи вважає нікчемним наказ відповідача №31.01.2020-1 від 31.01.2020 Про встановлення ОСОБА_1 індивідуального графіка роботи з 03.02.20р. з 09-00 год. до 18-00 год., який вона отримала 03.02.2020 та в якому не вказано норм права на підставі яких він виданий.

Звертає увагу, що у матеріалах справи на аркуші 323 том 1 наявний розрахунок середнього заробітку працівника ОСОБА_1 за період лютий 2019р. - січень 2020 р., де зазначено дату звільнення - 10.02.2020, із кількістю відпрацьованих днів у січні 2020 року- 8 днів.

Також зазначає, що з наказом від 31.01.20р. про звільнення із 10.02.20р. та про поновлення (прийняття на роботу) її не ознайомлювали, їх копій вона не отримувала, а з розрахунком ознайомилася у березні 2021 року. Тоді як у доповідних та наказі відсутні дати, коли вона, ОСОБА_1 , відмовилася ознайомлюватися з Положенням та адреса (місце) за якою видали Положення для ознайомлення, оскільки з 10.01.20р. вона без перепустки не могла вільно зайти в приміщення, а з 13.01.20 по 29.01.20 перебувала на лікарняному, що визнано відповідачем.

Просить врахувати, що вона самостійно утримує сина 9 років, власного житла у м.Полтаві не має та орендує його, аліменти не отримує. Із 24.10.2017 по січень 2020 року вона працювала на посаді агента - комерційного Кол-центру ТОВ Студіо Модерна , де отримувала гідну заробітну плату (37 477,72 грн. щомісячно) і наміру звільнятися не мала.

Разом із апеляційною скаргою позивачем заявлено клопотання про виклик і допит в якості свідків її, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які можуть підтвердити факт відсторонення від роботи; про витребування доказів - оригінал та копію трудової книжки, розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 , наказ від 31.01.2020 про звільнення її з 10.02.2020./а.с.168, 170 т.1/

01.07.2021 до апеляційного суду надійшов відзив ТОВ Студіо Модерна на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення районного суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У задоволенні клопотань про виклик свідків та витребування доказів просить відмовити.

Зазначає, що ТОВ Студіо Модерна , на виконання ухвали районного суду від 20.05.2020 про витребування доказів, листом від 11.06.2020 вих. №11/06-2 надіслано суду належним чином завірені копії трудової книжки ОСОБА_1 та Правила внутрішнього розпорядку товариства, відповідність яких оригіналам позивач в суді першої інстанції не ставила під сумнів. Тоді як надати відеозапис не має можливості по закінчення строку його збереження, що складає близько 15 календарних днів, тоді як ситуація із позивачем не носила надзвичайного характеру для його збереження понад указаний строк.

Вважає, що районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цілому, відхиливши першу позовну вимогу, яка в силу п.1 ч.1 ст.188 ЦПК України є основною, а тому не потребує додаткових підстав для відхилення похідних вимог позову.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 13.03.2019 №754/1936/16-ц, від 21.02.2020 №520/16912/15-ц, від 22.04.2020 №199/8766/18 доводить, що роботодавець зобов`язаний провести службове розслідування у випадках, визначених ст.171 КЗпП України, а в усіх інших випадках на роботодавця - юридичну особу приватної форми власності такий обов`язок діючим законодавством не покладено.

Підтримує висновки районного суду про недоведеність вимог позову належними та допустимими доказами та для правильного розуміння наведених у апеляційній скарзі цитат учасників справи, у тому числі, їх достовірності, просить апеляційний суд заслухати аудіо записи судових засідань по справі.

Зважаючи на загальний час усних пояснень позивача та її адвоката, а також їх свідків, що склав понад 10 годин, вважає, що районний суд об`єктивно надав мотиви/оцінку по визначальним (ключовим) аргументам, що узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справах Салов проти України , Проніна проти України , Серявін та інші проти України та інші.

Зазначає, що наказ №31.01.2020-1 від 31.01.2020 та його певні недоліки, не змінюють для позивачки установлений на товаристві робочий графік згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку, з яким вона обізнана.

Спростовує доводи апеляційної скарги, що у розрахунку середнього заробітку зазначена дата звільнення позивача 10.02.2020, оскільки вказаний розрахунок складений на виконання вимог ухвали суду станом на день подачі позову (10.02.2020) за допомогою облікового програмного забезпечення 1С Підприємство, де гранична дата розрахунку є незмінною та має назву дата звільнення .

Наголошує, що жодних наказів про звільнення позивачки товариство не видавало, а помилковий та передчасний запис до її трудової книжки був зроблений під час фінальної стадії перемовин про припинення трудових відносин. Проте, наразі вона залишається працівником товариства.

Просить критично віднестися до фотозображень графіку роботи, Excel таблиці, приєднаних до апеляційної скарги, оскільки їх неможливо ідентифікувати за місцем де вони зроблені та встановити їх достовірність, а також врахувати, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи подібних фотозображень.

У суді апеляційної інстанції позивач та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволенні. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 24.10.2017 ОСОБА_1 працює в Полтавському Кол-центрі ТОВ Студіо Модерна на посаді агента-комерційного, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 ./а.с.230-231 т.1/

11.01.2020 доповідною запискою та 13.01.2021 заявою ОСОБА_1 повідомила директору ТОВ Студіо Модерна про порушення працівниками роботодавця відносно неї положень трудового законодавства та втручання в її особисте життя./а.с.9-10,11 т.1/

30.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ Студіо Модерна ОСОБА_7 із заявою, у якій просила з ініціативи працівника, достроково припинити безстроковий трудовий договір та звільнити її з 30.01.2020 з посади агента-комерційного та товариства в цілому на підставі статті 39, п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, з належними відповідно ст.ст.47, 116 КЗпП України виплатами, виплатою не виплаченої на день звільнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та додатково відповідно до статті 44 КЗпП України, вихідної допомоги при звільненні в розмірі трьохмісячної середньої заробітної плати, що є належною компенсацією спричиненої їй моральної шкоди та погіршення здоров`я./а.с.13 т.1/

03.02.2020 ОСОБА_1 повторно звернулася до директора ТОВ Студіо Модерна Смолко Т.І. із заявою тотожного змісту, в якій додатково зазначила, що 31.01.2020 на вимогу товариства під психологічним тиском написала заяву про звільнення за згодою сторін, погодившись на усну пропозицію товариства врегулювати правовідносини, викладені у поданій 30.01.2020 заяві, але в подальшому домовленість була порушена та дій щодо її звільнення та проведення повного розрахунку не вчинено.

31.01.2020 керівник Полтавського філіалу після поданої нею 30.01.2020 заяви про звільнення вимагав від неї підписання, що вона ознайомлена із Положенням про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ТОВ Студіо Модерна від 02.01.2020 №02-01-20, як працівника товариства./а.с.17 т.1/

04.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ Студіо Модерна ОСОБА_7 із заявою, в якій зазначила, що 03.02.2020 подала товариству заяву про звільнення з посади агента-комерційного та товариства ТОВ Студіо-Модерна . Керуючись ч.3 ст.38 КЗпП України, просить видати їй копію наказу про звільнення, трудове книжку, або надати підтверджуючі документи щодо направлення книжки поштовим зв`язком, провести належні їй при звільнення виплати./а.с.18 т.1/

ТОВ Студіо Модерна листом від 31.01.2020 №31/01-20 надано агенту - комерційному ОСОБА_1 відповідь на заяви, що надійшли на адресу товариства 20.01.2020, 23.01.2020 та 31.01.2020, які повідомили, що ніяких наказів щодо обмеження доступу до робочого місця, а також змін істотних умов праці відносно неї немає; вона є працівником товариства на підставі заяви про прийняття на роботу й відповідного наказу підприємства; ТОВ Студіо Модерна неухильно дотримується чинного трудового законодавства України, а вказаних нею у заявах фактів його порушення не виявлено.

Також повідомлено, що ТОВ Студіо Модерна не бажає припиняти з нею трудові відносини й відповідно не дає згоди на розірвання трудових відносин на підставах, вказаних нею. Якщо її, ОСОБА_1 , не влаштовують умови праці у ТОВ Студіо Модерна , пропонують діяти згідно вимог чинного трудового законодавства України./а.с.126 т.1/

Наказом ТОВ Студіо Модерна від 31.01.2020 №31/01/2020-І встановлено ОСОБА_1 , агенту комерційному Кол-центру (м.Полтава) із 03.02.2020 індивідуальний графік роботи: понеділок - п`ятниця з 09-00 до 18-00. Перерва для відпочинку і харчування з 13-00 до 14-00./а.с.15 т.1/

Зі сторони позивача, в якості свідків, районним судом заслухані пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; зі сторони відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 .

Відмовляючи у задоволенні вимог позову за недоведеністю, районний суд виходив із того, що в діях відповідача не вбачається порушень ст.32 КЗпП України, що у свою чергу виключає наявність підстав для звільнення позивача згідно ч.3 ст.38 цього Кодексу. Наказ від 31.01.2020 №31/01/2020-І не змінює істотних умов її праці та робочого графіку, який встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

При цьому, районний суд віднісся критично і до показань свідків зі сторони позивача ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , оскільки вони не були очевидцями подій, які відомі їм зі слів позивачки, а свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_14 є колишніми працівниками товариства, чиї показання переважно стосувалися їх особистих взаємин з відповідачем, коли вони перебували з ним у трудових відносинах; ксерокопії фотографій робочого графіку за лютий 2020 року, фото рейтингу агентів комерційних станом на 01.02.2020, які не є належними доказами, нечіткі, а їх приналежність до ТОВ Студіо Модерна не доведена; два відеозаписи, оскільки на них не зафіксовано будь-яких дій або висловлювань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , які можна кваліфікувати як психологічний тиск, примушування до написання позивачем пояснень та заяви про звільнення, або вчинення відповідачем дій по незаконному відстороненню позивача від роботи.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із рішенням районного суду, переоцінки доказів та довільного тлумачення норм права і обставин справи на свою користь.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.1 ст.31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором; а працівник зобов`язаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ч.1 ст.139 цього Кодексу).

Відповідно до ч .3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч.3 ст.38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13 березня 2019 року №754/1936/16-ц.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно із ч.3 ст.38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

При припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 цього Кодексу) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Апеляційним судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що передумовою заяви ОСОБА_1 про звільнення згідно ч.3 ст.38 КЗпП України стали її звернення від 11.01.2020 та 13.01.2020 до керівництва ТОВ Студіо Модерна щодо порушення працівниками роботодавця відносно неї положень трудового законодавства (зміна істотних умов праці, недопуск до робочого місця), втручання в її особисте життя, та заява про звільнення від 30.01.2020 згідно п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України.

За результатами їх розгляду ТОВ Студіо Модерна листом від 31.01.2020 №31/01-20 повідомило ОСОБА_1 , що вказаних нею фактів порушення не виявлено; товариство не бажає припиняти з нею трудові відносини й відповідно не дає згоди на розірвання трудових відносин на підставах, вказаних нею.

Після встановлення індивідуального графіка роботи згідно наказу від 31.01.2020 №31/01/2020-І, ОСОБА_1 заявою від 03.02.2020 змінила підстави звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України та звернулася до роботодавця із заявою від 04.02.2020. Аналізуючи зміст вказаної заяви районний суд правильно виходив із того, що її не можна вважати заявою про звільнення, оскільки на підставі цієї заяви позивачка просить згідно заяви від 03.02.2020 видати наказ про звільнення, трудову книжку (оригінал чи відомості про її направлення поштою) та провести розрахунок при звільненні.

Відтак встановленню підлягають обставини, викладені у заяві від 03.02.2020, звертаючись із якою ОСОБА_1 визначила підставою для звільнення ч.3 ст.38 КЗпП України, пов`язуючи його із порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору із втручанням в її особисте життя та психологічним примусом вчиняти дії, що не обумовлені трудовим договором (зміна істотних умов праці).

Згідно ч.3 ст.32 КЗпП України узв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову про зобов`язання ТОВ Студіо Модерна звільнити ОСОБА_1 з посади із 03.02.2020 на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, районний суд обґрунтовано виходив із того, що вказані позивачкою причини звільнення роботодавцем не визнаються, про що свідчить лист ТОВ Студіо Модерна від 31.01.2020 за №31/01-20, а порушення ст.32 КЗпП Українине підтверджуються належними та допустимими доказами.

За правилами ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.49 цього Кодексу).

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У доводах апеляційної скарги, як на докази порушення роботодавцем трудового законодавства та їх не належну оцінку судом першої інстанції, позивачка посилається на показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; відеозапис подій; доповідну записку на ім`я директора підприємства від 11.01.2020; фотознімками дошки оголошень, рейтингу працівників Кол-Центру.

Апеляційним судом досліджено показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , які за своїм змістом є малоінформативними. Вказані свідки не були очевидцями подій, на які посилається позивачка як на підставу звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, а їх обставини відомі їм зі слів позивачки. При цьому свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_11 є колишніми працівниками ТОВ Студіо Модерна , що ставить під сумнів їх об`єктивність, а тому їх показання апеляційним судом до уваги не приймаються. Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , діючі працівники товариства, підтвердили позицію відповідача у справі, а цитовані позивачкою в апеляційній скарзі їх окремі пояснення є виокремленими із контексту.

Тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги з посилання на показання свідків, оцінка яких надана районним судом в сукупності з іншими доказами у відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України.

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції звернення позивачки із доповідною запискою на ім`я директора товариства щодо перевірки та усунення порушень трудового законодавства, оскільки таке звернення є реалізацією працівником належних їй трудових прав, а про результати його розгляду ТОВ Студіо Модерна повідомило її листом від 31.01.2020 №31/01-20.

Тоді як фотознімки графіку роботи та рейтингу працівників не доводять зміни істотних умов праці, зокрема, системи та розміру оплати праці, пільг, режиму роботи тощо. При цьому колегія суддів приймає до уваги, що наказ №31.01.2020-1 від 31.01.2020 Про встановлення ОСОБА_1 індивідуального графіка роботи , який є чинним, не змінив режим роботи працівника. Доказів того, що вказаним графіком змінено характер трудових обов`язків позивачки, а також, що її не допускають до робочого місця, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд не дослідив та не встановив обставини, які спричинили написання нею заяви про звільнення, колегією суддів відхиляються, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, а доводи позивачки, фактично зводяться до заперечень їх оцінки.

Посилання позивачки на обов`язковість проведення роботодавцем службового розслідування щодо обставин, викладених у заяві про звільнення, ґрунтуються на довільному тлумаченні вимог статті 171 КЗпП України, якою визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги щодо відсутності в оскаржуваному рішенні підстав для відхилення інших пунктів прохальної частині позову, окрім позовної вимоги про зобов`язання вчинити дії, яка в силу п.1 ч.1 ст.188 ЦПК України є основною, а тому не потребує додаткових підстав для відхилення похідних вимог позову.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не надав суду для дослідження оригінал її трудової книжки, Правила внутрішнього трудового розпорядку, відеозапис подій, колегією суддів відхиляються, оскільки у матеріалах справи наявні належним чином завірені копії трудової книжки працівника ОСОБА_1 та Правила внутрішнього розпорядку товариства, а їх оригінали зберігаються у роботодавця. Стосовно витребування у відповідача відеозапису подій, колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а саме, що надати відеозапис не має можливості по закінченню строку збереження.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що позивачка є діючим працівником товариства, а тому доводу апеляційної скарги про те, що її не ознайомили з наказами від 31.01.20р. про звільнення із 10.02.20р. та про поновлення (прийняття на роботу) оцінці не підлягають. Тоді як наявний на аркуші 323 том 1 розрахунок середнього заробітку працівника ОСОБА_1 за період лютий 2019 року - січень 2020 року складений відповідачем на виконання вимог ухвали районного суду станом на дату подачі позову, а не з підстав її звільнення.

Інші доводи позивача є ідентичними підставам звернення до суду, нічим не підтверджені та є припущеннями позивача, на яких не може ґрунтуватися рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що районний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав їм належну правову оцінку, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зміст оскаржуваного рішення відповідає вимогам ст.265 ЦПК України, в тому числі в частині щодо мотивованої оцінки доводів сторін, наданих ними доказів, норм права, які суд застосував та мотивів їх застосування.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 02 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.07.2021.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

С.М. Бондаревська