Постанова

від 29.07.2021 по справі 910/14965/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2021 р. Справа№ 910/14965/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Пашкіної С.А.

Доманської М.Л.

секретар судового засідання Ковган О.І.

за участю представників учасників провадження відповідно до протоколу судового засідання від 29.07.2021

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Світова Музика

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 (повний текст складено 27.04.2021)

у справі № 910/14965/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Приватного підприємства Світова Музика

до Приватного підприємства Фірма Лямін

про стягнення 217 043, 55 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/14965/20 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства Світова Музика (далі - ПП Світова Музика , позивач) до Приватного підприємства Фірма Лямін (ПП Фірма Лямін , відповідач) про стягнення 217 043,55 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

ПП Світова Музика звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/14965/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПП Світова Музика задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема положень Закону України Закону Україїни Про авторське право і суміжні права , Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , порушенням норм процесуального права, зокрема статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку договору № 01/2016-Л та не врахував позицію Верховного Суду щодо презумпції правомірності правочину, викладену у постанові від 27.08.2019 у справі № 910/14143/18.

Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері використання об`єктів авторського права, скаржник наголошує, що Об`єднання підприємств Український музичний альянс припинено 20.12.2018, а факт виплати винагороди за використання інших об`єктів права інтелектуальної власності не свідчить про правомірність використання спірних музичних творів як об`єктів авторського права (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 921/441/18).

В апеляційній скарзі йдеться також про те, що судом не встановлено жодної норми закону, що звільняє відповідача від відповідальності за дії, передбачені статтями 15, 32, 50 Закону Україїни Про авторське право і суміжні права . До того ж відповідач мав можливість звернутись у 2020 році до однієї з організацій колективного управління майновими авторськими правами та укласти відповідний договір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 апеляційну скаргу ПП Світова Музика залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

22.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 поновлено ПП Світова Музика пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП Світова Музика на рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №910/14965/20.

02.07.2021 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за електронною адресою - 3358409572@mail.gov.ua.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пантелієнка В.О., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2021, для розгляду справи № 910/14965/20 сформовано колегію суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Верховець А.А., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 прийнято справу до провадження у складі колегії суддів: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Верховець А.А., Доманська М.Л.; клопотання представника ПП Світова музика Гур`єва Андрія Альбертовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 910/14965/20 задоволено; повідомлено учасників справи про те, що судове засідання по справі відбудеться в режимі відеоконференції.

27.07.2021 від ПП Фірма Лямін надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі рішення - без змін як таке, що є законним та обґрунтованим, зважаючи на відсутність у позивача прав на музичні твори, навколо обставин використання яких склалися спірні відносини сторін.

22.07.2021 від ПП Світова Музика надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечити явку в судове засідання представника Гур`єва А.А., який буде знаходитись у відпустці поза межами України.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

ПП Світова Музика повідомлене про судове засідання, доказів існування поважних причин для повторного відкладення розгляду справи не надало.

Доводи, що викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи, не підтверджені відповідними доказами та не свідчать про існування об`єктивно непереборних обставин для забезпечення участі у засіданні суду апеляційної інстанції.

Окрім того, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

При цьому колегія суддів зазначає, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 ).

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення компенсації за використання відповідачем у власній господарській діяльності музичних творів без належного дозволу та без сплати авторської винагороди.

ПП СВІТОВА МУЗИКА звернулось з відповідними позовними вимогами, вважаючи порушеними свої права на використані відповідачем твори.

Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Згідно із статтею 421 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до статті 7 Закону суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Пунктом 1 частини першої статті 433 ЦК України передбачено, що об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

Згідно з частиною першою статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Закону Україїни Про авторське право і суміжні права (далі - Закон) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Пунктом 2 частини третьої статті 15 Закону передбачено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне сповіщення творів.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктами г і и частини першої статті 52 Закону передбачено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; здійснювати захист авторського права і (або) суміжних прав у порядку, визначеному статтею 52-1 цього Закону.

Згідно з пунктом г частини другої статті 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Враховуючи обов`язок доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2016 позивачем (ліцензіат) і Товариством з обмеженою відповідальністю Олл Мьюзік Паблішинг (ліцензіар) укладено договір про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав №01/2016Л (далі - Договір №01/2016Л), відповідно до умов якого:

- Твір - музичний твір з текстом або без тексту, авторські права на які охороняються відповідно до законодавства Російської Федерації та України;

- Відтворення творів (використання творів в механічному записі, Механічні права ) - виготовлення одного або більше примірників Твору або його частини - в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у формі звуко- і відеозапису на матеріальних носіях, а також запис для тимчасового або постійного зберігання в електронній (або цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер;

- Автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір;

- Видавець - володар прав на Твори, які віднесено до Каталогу на Території;

- Каталог - перелік всіх Творів, виключні майнові права на використання яких передаються за Договором №01/2016Л;

- Територія - територія України;

- Користувачі - будь-які юридичні і фізичні особи, які використовують Твори, шляхом публічного сповіщення, відтворення, розповсюдження та іншими способами, зазначеними у предметі Договору №01/2016Л;

- ліцензіар і ліцензіат дійшли згоди про те, що під трактуванням всіх використаних у Договорі №01/2016Л спеціальних термінів, а саме таких, як Публічне мовлення (сповіщення до загального відома), публічне виконання, публічний показ та інше, будуть розумітися визначення відповідно до законодавства України, законодавства Російської Федерації та норм міжнародного права (преамбула Договору №01/2016Л);

- ліцензіар передає ліцензіату на Територію та на строк дії Договору №01/2016Л виключні майнові авторські права на всі Твори, які віднесено до каталогу ТОВ Олл Мьюзік Паблішинг (Каталог), що є частиною Договору №01/2016Л; права, що належать ліцензіару на території країн СНД, що передаються відповідно до Договору №01/2016Л, є право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання Творів такими способами: публічного сповіщення, включаючи повторне публічне сповіщення і будь-яку ретрансляцію; публічного використання; публічного показу, прокату і т.д.; поширення шляхом продажу або іншого відчуження творів у механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів у складі програм телебачення (пункт 1.1 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);

- попереднього узгодження з ліцензіаром умов використання на території в кожному окремому випадку вимагає управління такими видами використання прав, переданих відповідно до пункту 1.1 Договору №01/2016Л: використання Творів в складі аудіовізуальних творів (права на синхронізацію); будь-яка зміна творів (створення похідних творів (кавер-версій), реміксів, караоке, переказів тощо) (пункт 1.2 Договору №01/2016Л);

- ліцензіар передає ліцензіату право укладати на Території договори з юридичними і фізичними особами - користувачами Каталогу зазначеними у пунктах 1.1 і 1.2 Договору №01/2016Л способами, і право збирати на користь ліцензіара покладене за вказані види використання винагороду (роялті); ставки роялті за дозволами, що видаються безпосередньо ліцензіатом Користувачам, підлягають узгодженню з ліцензіаром шляхом повідомлення або укладення додаткової угоди (пункт 1.3 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);

- з метою забезпечення прав ліцензіара ліцензіат може укладати договори про взаємне представництво інтересів з іншими підприємствами і організаціями на Території і отримувати від них винагороду на користь ліцензіара за види використання прав, зазначені у Договорі (пункт 1.4 Договору №01/2016Л);

- за попередньою згодою ліцензіара ліцензіат має право укладати договори, що передбачають надання прав на видачу дозволів та збір винагороди за використання Творів з Каталогу (пункт 1.5 Договору №01/2016Л);

- ліцензіар гарантує, що: він дійсно є власником майнових авторських прав на всі Твори з Каталогу; підписання Договору №01/2016Л сторонами не порушує прав третіх осіб (пункт 2.1 Договору №01/2016Л);

- ліцензіар зобов`язується: надати ліцензіату для використання відповідно до Договору №01/2016Л Каталог Творів, при необхідності ліцензіат має право виводити на друк той чи інший фрагмент Каталогу; надавати в необхідних випадках за письмовим запитом ліцензіата додаткову інформацію щодо своїх прав на Твори (пункт 2.2 Договору №01/2016Л);

- захист прав ліцензіата, що виникли у нього на підставі Договору №01/2016Л, здійснюється від імені ліцензіата на особистий його розсуд, що включає право пред`являти претензії та позови, звертатися до суду та інших компетентних органів, захищати свої права і законні інтереси в іншій незаборонений законом спосіб (пункт 2.6 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);

- за умовами придбання ліцензіаром прав на Каталог на Території - ліцензіат має право витребувати у користувачів, а також організацій, з управління правами на колективній основі винагороду, зібрану і не перераховану ліцензіару за використання Творів з Каталогу на Території за попередні періоди (пункт 4.1 Договору №01/2016Л);

- права за Договором №01/2016Л передаються на строк його дії, а саме: з моменту підписання до 31.12.2016; за взаємною згодою сторін дію Договору №01/2016Л може бути продовжено, про що складається окремий додаток (пункт 7.1 Договору №01/2016Л).

Строк дії Договору №01/2016Л неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод, зокрема, угодою від 01.01.2020 дію Договору №01/2016Л продовжено до 31.12.2021.

Згідно з додатковою угодою від 10.02.2020 до Договору №01/2016Л відповідно до умов пункту 1.3 Договору №01/2016Л встановлено мінімальний розмір роялті за надання ліцензіатом Користувачам дозволу на використання Творів з Каталогу ліцензіара способом публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення), публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення) в ефір та/або будь-якої трансляції або ретрансляції на рівні 900 доларів США за одне таке використання; перерахунок у національній валюті здійснюється на підставі курсу НБУ на день видачі ліцензії або на день фактичного використання твору.

Відповідно до умов Договору №01/2016Л ТОВ Олл Мьюзік Паблішинг передало позивачу права, що належать ТОВ Олл Мьюзік Паблішинг , на території країн СНД, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що доказами на підтвердження наявності у ТОВ Олл Мьюзік Паблішинг прав щодо надання відповідних виключних прав на території України є укладені ТОВ Олл Мьюзік Паблішинг з правовласниками спірних музичних творів договори (ланцюг договорів).

Натомість, позивачем не підтверджено наявності у ТОВ Олл Мьюзік Паблішинг прав на укладення з ним договору щодо надання останньому виключних прав на надання дозволів на використання на території України музичних творів, зокрема, Сrуіn' у виконанні Aerosmith; Make Love Like A Man у виконанні Def Leppard та Mrs Vandebilt у виконанні Paul McCartney & Wings, а відтак, й належність таких прав позивачеві.

Як встановлено, вказані музичні твори 03.06.2020 використано відповідачем шляхом їх публічного сповіщення в ефірі радіостанції із позивними Радіо РОКС-Україна на частоті 103.6 МГц, м. Київ, що підтверджується інформацією, розміщеною на поданому позивачем суду диску (оглянутому судом в судовому засіданні), без відповідного дозволу на використання таких творів; наведене відповідачем не заперечується.

22.07.2018 набрав чинності Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

Згідно з частиною другою Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері. Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов`язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 18 цього Закону.

Тобто, з 22.04.2019 діють нові правила діяльності організацій колективного управління, які передбачають проходження цими організаціями реєстрації за процедурою, визначною Законом.

Перший конкурс на акредитацію організації колективного управління у сфері публічного сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції, було оголошено 23.09.2019, дата закінчення прийому заяв на цей конкурс 28.10.2019; проте конкурс не відбувся.

08.09.2020 оголошено новий конкурс на акредитацію організації колективного управління у зазначеній сфері. Наразі інформація про проведення і результати конкурсу відсутня.

Тобто з 29.10.2019 усі організації колективного управління, які мали право збирати, розподіляти та виплачувати винагороду авторам у сфері публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, втратили таке право.

З наведених підстав заслуговує на увагу з`ясування місцевим господарським судом тої обставини, що відповідач не володіє інформацією стосовно суб`єктів, яким належать авторські права на твори, що використовуються в ефірі, а пошук правовласників згідно з Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав має здійснювати саме акредитована організація колективного управляння, єдиною можливістю для відповідача було здійснити самостійний пошук правовласників за допомогою електронної системи адміністрування (реєстрації та обліку), яка відповідно до статті 1 названого Закону є інформаційно-телекомунікаційною системою, що зв`язує за допомогою мережі Інтернет організацію колективного управління з правовласниками й користувачами та забезпечує автоматизоване ведення обліку об`єктів майнових прав, включаючи їх декларування правовласниками, обліку надходжень, розподілу та виплати доходів від прав організацією колективного управління.

Відповідно до положень статті 4 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав обов`язок з забезпечення функціонування відповідної системи покладається саме на Мінекономіки, проте останнє таку систему не створило та вона на сьогодні не існує.

Таким чином, з початку 2020 року виникла ситуація, коли усі телерадіоорганізації України, в тому числі відповідач, не мають можливості виплатити винагороду у сфері публічного сповіщення музичних творів у зв`язку з тим, що не має інформації про осіб, які володіють правами на ті чи інші музичні твори.

Дослідивши викладені обставини справи, колегія суддів вважає встановленими обставини щодо відсутності у позивача прав щодо музичних творів, зокрема, Сrуіn' у виконанні Aerosmith; Make Love Like A Man у виконанні Def Leppard та Mrs Vandebilt у виконанні Paul McCartney & Wings, на території України, отже підстави для задоволення позову відсутні.

З наведених підстав Північний апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення у цій справі прийнято без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених ним постановах Верховного Суду, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка розглядаєтьсяч, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Світова Музика залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 у справі № 910/14965/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді С.А. Пашкіна

М.Л. Доманська