Ухвала

від 26.07.2021 по справі 607/19765/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 липня202 1 року

м. Київ

справа № 607/19765/18

провадження № 61-11068ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2020 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Тернопільська міська рада, про виділення майна в натурі із спільної часткової власності житлового будинку ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив виділити в натурі майно, що належить йому на праві спільної часткової власності, а саме Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності на вказаний об`єкт відповідно до варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 02 квітня 2020 року № 352/20-22.

Позов обґрунтовано тим, що 30 січня 2018 року ОСОБА_2 придбав 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,03 га кадастровий номер №6110100000:02:017:0037, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташована належна йому 1/2 частини вищевказаного придбаного житлового будинку. Іншим співвласником Ѕ частини будинку є ОСОБА_1 . Він, як власник частини будинку, має намір провести окремі будівельні роботи на належній йому частині вищевказаного об`єкту нерухомого майна, однак не може добровільно дійти згоди з відповідачкою щодо володіння та користування належним їм житловим будинком. У зв`язку з цим позивач просив провести реальний поділ будинковолодіння. Зазначив, що поділ земельної ділянки було проведено між попередніми власниками до укладення договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку, тому просить врахувати місце розташування його земельної ділянки при виділі його частки.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення майна в натурі зі спільної часткової власності житлового будинку задоволено частково. Вирішено провести поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , шляхом виділу в натурі ОСОБА_2 1/2 його частки та ОСОБА_1 - 1/2 її частки.

Виділити у власність ОСОБА_2 належну йому 1/2 частини житлового будинку за надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-1 Ѕ частини коридору площею 2,65 кв. м, вартістю 9 239,00 грн; 1-2 кухні площею 8,7 кв. м вартістю 30 331,00 грн; 1-3 житлової кімнати площею 16,9 кв. м вартістю 58 920,00 грн; Пд - підвалу вартістю 345 126,00 грн; сх. - Ѕ частини сходів вартістю 661,50 грн; Ѕ частини відмостки вартістю 4 013,00 грн; Ѕ частини огорожі вартістю 11 216,00 грн, а всього на суму 148 896,5 грн, що становить 51/100 і більше на 1 896,50 грн.

Виділити у власність ОСОБА_1 належну їй 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , яка складається з 1-1 Ѕ частини коридору площею 2,65 кв. м, вартістю 9 239,00 грн; 1-4 житлової кімнати площею 16,9 кв. м вартістю 58 920,00 грн; 1-5 кухні, площею 8,7 кв. м вартістю 30 331,00 грн; Сх. - Ѕ частини сходів вартістю 661,50 грн; Ѕ частини відмостки вартістю 4 013,00 грн; В - вбиральню вартістю 6 380,00 грн; Г - сарай вартістю 8 026,00 грн, К - криницю вартістю 16 317 грн, Ѕ частини огорожі вартістю 11 216,00 грн, а всього на суму 145 103,50 грн, що становить 49/100 і менше на 1 896,5 грн.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до виділених їм у власність часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 виконати наступні ремонтно-будівельні роботи по переплануванню житлового будинку згідно Додатку № 4 до висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 20 березня 2019 року №61/145/146/19-22, а саме: замурувати вхідний дверний проріз у приміщенні 1-1; улаштувати роздільну перегородку у приміщенні 1-1; замурувати проріз у приміщенні підвалу 1; влаштувати дверний проріз у зовнішніх стінах приміщень 1-2 і 1-5. Для відповідності вимогам ДБН В2.2.-15-2005 Житлові будинки. Основні положення та Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном улаштувати добудови для влаштування вхідних тамбурів для доступу до приміщення І влаштувати люк або зовнішні сходи з дверним прорізом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 896,50 грн вартості частки майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 277,50 грн сплаченого судового збору при зверненні до суду з позовом пропорційно до задоволених позовних вимог, а також 1/2 частини вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2 574,00 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 березня 2021 року доповнено абзац 5 резолютивної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року та викладено його в такій редакції: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до виділених їм у власність часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 виконати наступні ремонтно-будівельні роботи по переплануванню житлового будинку згідно Додатку № 4 до висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 20 березня 2019 року № 61/145/146/19-22, а саме: ОСОБА_2 замурувати вхідний дверний проріз у приміщенні 1-1; улаштувати роздільну перегородку у приміщенні 1-1; замурувати проріз у приміщенні підвалу 1; влаштувати дверний проріз у зовнішній стіні приміщення 1-2; ОСОБА_1 влаштувати дверний проріз у зовнішній стіні приміщення 1-5. Для відповідності вимогам ДБН В2.2.-15-2005 Житлові будинки. Основні положення та Методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном ОСОБА_2 слід улаштувати добудову для влаштування вхідного тамбуру; для доступу до приміщення І влаштувати люк або зовнішні сходи з дверним прорізом; ОСОБА_1 слід улаштувати добудову для влаштування вхідного тамбуру, попередньо розробивши кожним та погодивши при цьому необхідну проектну та будівельно-технічну документацію .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2021 року апеляційну ОСОБА_2 задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року та додаткове рішення від 5 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі (спільної часткової власності житлового будинку) задоволено. Проведено поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 у власність: Ѕ частини коридору 1-1 площею 2,65 кв. м, вартістю 10 109,00 грн, кухню 1-2 площею 8,7 кв. м вартістю 33 188,00 грн; житлову кімнату 1-3 площею 16,9 кв. м вартістю 64 470,00 грн; підвал Пд вартістю 37 753,00 грн; Ѕ частини сходів вартістю 719,50 грн; Ѕ частини відмостки вартістю 4 390,00 грн; Ѕ частини огорожі вартістю 12 283,50 грн, а всього на загальну суму 162 913,00 грн, що становить 53/100. Виділити у власність ОСОБА_1 : Ѕ частини коридору 1-1 площею 2,65 кв. м, вартістю 10 109,00 грн; житлову кімнату 1-4 площею 16,9 кв. м вартістю 64 470,00 грн; кухню 1-5 площею 8,7 кв. м вартістю 33 168,00 грн; Ѕ частини сходів вартістю 719,50 грн; Ѕ частини відмостки вартістю 4 390,00 грн; криницю вартістю 17 867,00 грн, Ѕ частини огорожі вартістю 12 283,50 грн, а всього на загальну суму 143 027,00 грн, що становить 47/100.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 943,00 грн вартості частки майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 529,70 грн сплаченого судового збору при зверненні із позовом в суд пропорційно до задоволених позовних вимог, а також 1/2 вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 1 634,40 грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до виділених їм у власність часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 виконати наступні ремонтно-будівельні роботи по переплануванню житлового будинку згідно Додатку № 2 до висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 02 квітня 2020 року № 352/20-22, а саме: ОСОБА_2 замурувати вхідний дверний проріз у приміщенні 1-1; улаштувати роздільну перегородку у приміщенні 1-1; замурувати проріз у приміщенні підвалу 1; влаштувати дверний проріз у зовнішній стіні приміщення 1-2; ОСОБА_1 влаштувати дверний проріз у зовнішній стіні приміщення 1-5. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2020 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2021 року , в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є виділення в натурі житлового будинку на загальну суму 294 000,00 грн, який не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн), а тому оскаржувані судові рішення , відповідно до вимог ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання заявника на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, посилання на відсутність правового висновку щодо того чи тотожне поняття поділ частки поняттю виділ частки в натурі є необґрунтованими, оскільки Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 було надано правовий висновок з питання застосування статтей 364, 367 ЦК України. Стосовно посилань заявника на відсутність правової позиції щодо виділення частки житлового будинку в натурі без урахування господарських будівель, то Верховним Судом України (у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15) та Верховним Судом (у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 529/501/16-ц (провадження № 61-11479св18), від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18) та від 11 листопада 2019 року у справі № 554/13971/15-ц (провадження № 61-10243св18) неодноразово висловлювалась позиція стосовно того, що самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа Зубац проти Хорватії від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2020 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Тернопільська міська рада, про виділення майна в натурі із спільної часткової власності житлового будинку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик