Постанова

від 05.07.2021 по справі 464/7914/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/7914/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/811/4243/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді - Мікуш Ю.Р.

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар:Іванова О.О.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Сихівської РА ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дем`яновської Юлії Дмитрівни на рішення Сихівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , Приватне акціонерне товариство фірма Галбуд , про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и в :

24.10.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Сихівського районного суду м.Львова із позовом, в якому після уточнення позовних вимог просить:

-визнати незаконним та скасувати розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 662 від 10 листопада 2010 року Про впорядкування самочинного приєднання вільних суміжних приміщень до квартири АДРЕСА_1 ;

-визнати незаконним та скасувати наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 456-Ж-С від 16 березня 2011 року щодо оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 16 березня 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником нежитлових приміщень за номерами: 171, 172, 173, 174, 174-а по АДРЕСА_2 . Проте на вказану площу приватизована квартира АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності. Незважаючи на відсутність державної реєстрації права власності, просить захистити порушене право в судовому порядку.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14 листопада 2019 року оскаржила представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дем`яновська Ю.Д.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою невірне встановлення предмету спору і предмету доказування, що мало наслідком невірне застосування матеріального права. Крім цього, зазначає, що рішення суду не вмотивовано та необґрунтовано. Звертає увагу, що предметом даного спору є порушення процедури передачі у власність конкретної, індивідуально-визначеної квартири, однак суд обмежився формальним посиланням на Закон України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , який взагалі не регулює спірні відносини. Ухвалюючи рішення, суд не розрізнив поняття цілого багатоквартирного будинку та квартири , що регулюється законом Про приватизацію державного житлового фонду тим самим застосував до спірних відносин Закон, який таких відносин не регулює, невірно визначив об`єкт і предмет спору. Поза увагою суду залишились аргументи позивача про те, що позивач є власником нежитлових приміщень на першому поверсі від 171 по 174,174а будинку АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 20 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. Незважаючи на те, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 не здійснена, вона не позбавлена права на захист свого порушеного права. Відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутність реєстрації правовстановлюючого документа в органах державної реєстрації не впливає на правовий статус майна, не позбавляє власника права власності на майно, володіння, користування чи розпорядження ним та не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належною їй власністю.

З листа-відповіді Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР за №2501в-2611 від 23.09.2014 року вбачається, що спірні приміщення за адресою АДРЕСА_2 з індексами 171,172,173,174,174а відповідно до даних технічного паспорта будинку від 06.07.1966 року, перебувають у житловому фонді і входять до складу квартири АДРЕСА_1 та перебувають у приватній власності. Інформація стосовно власника даної квартири та етапів її приватизації у департаменті відсутня. До 24.05.2007 року будинок АДРЕСА_2 перебував на балансі ЖКК АТ фірми Галбуд .

Відповідно до розпорядження Сихівської РА №866 від 12.11.2009 року з ОСОБА_5 укладено договір найму на квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з двох житлових кімнат площею 17,1 кв.м. та 16,9 кв.м., коридора площею 6, кв.м., кухні площею 6,8 кв.м., вбиральні 1 кв.м., ванни 2,7 кв.м., всього площею 50,8 кв.м. До вказаного розпорядження долучено копію ордеру №157 від 25.021997 року на прізвище ОСОБА_5 на право заселення квартири з двох кімнат загальною жилою площею 36,0 кв.м., однак документів, які б підтверджували право на заселення спірних нежитлових приміщень немає. Відповідно до Наказу УКВ ДЕП ЛМР № 2556-Ж-С від 14.12.2009 року, відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова видано Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Спірні приміщення не відносяться до об`єктів приватизації державного житлового фонду, оскільки не являються ані квартирою, ані не відповідають іншим критеріям об`єктів приватизації, тому наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №2556-Ж-С від 14.12.2009 року та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 видане відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова підлягають визнанню недійсними. Доказом того, що всі приміщення, які помилково включені до загальної площі квартири АДРЕСА_3 є те, що в подальшому відповідно до розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради №662 від 10 листопада 2010 року Про впорядкування самочинного приєднання вільних суміжних приміщень до квартири АДРЕСА_3 погоджено самочинне приєднання вільних суміжних нежитлових приміщень площею 18,6 та 9,4 кв.м. до квартири АДРЕСА_3 , після чого квартира складається з коридорів 9,4 кв.м., 5,4 кв.м., житлових кімнат 18,6 кв.м.17,1 кв.м.,16,9 кв.м., кухні 6,8 кв.м., ванни 3,3 кв.м. вбиральні 1,3 кв.м. Загальна площа 78,8 кв.м. На підставі зазначеного було видано свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 16.03.2011 року, яке є незаконним. Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Всі учасники справи належним чином повідомлялися судом про день, час і місце розгляду справи, однак не всі з`явилися в судове засідання.

Від Комунальної установи Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду 01.09.2020 року надійшов лист за № 21008 та лист від 25.05.2021 року № 25/05-21-16 про те, що зазначена установа не є правонаступником районних відділів приватизації, не є органом приватизації державного житлового фонду, а є органом з оформлення документів по приватизації державного житлового фонду та виконує свої повноваження з 01.04.2016 року, тому не може бути належним відповідачем у зазначеній справі. Просять справу розглядати без участі представника. (а.с.144 т.5, а.с.2 т.6).

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини третьої статті 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги в частині, що стосуються порушення прав власності ОСОБА_1 , заперечення з приводу апеляційної скарги представника Сихівської РА Кузів О.М., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом:

- про визнання незаконним Розпорядження Сихівської РА ЛМР №662 від 10 листопада 2010 року Про впорядкування самочинного приєднання вільних суміжних приміщень до квартири АДРЕСА_1 прийняте у відповідності до Положення про порядок приєднання нежитлових приміщень (нежитлових площ), що не можуть бути окремим об`єктом оренди, затвердженого Ухвалою ЛМР від 29 липня 2010 року № 3809 ( а.с.29 т.1). Відповідно до зазначеного Розпорядження Сихівської РА № 662 від 10.11.2010 року вирішено затвердити висновки міжвідомчої комісії ( протокол №16 від 20.07.2009 року g 2. п.2 Погодити самочинне приєднання вільних суміжних приміщень площею 18,6 кв.м та 9,4 кв.м до квартири АДРЕСА_1 після чого квартира складається з: коридорів 9,4 кв.м та 5,4 кв.м; житлових кімнат 18,6 кв.м, 17,1 кв.м, 16,9 кв.м, кухні 6,8 кв.м, ванни 3,3 кв.м, вбиральні 1,3 кв.м. Загальна площа-78,8 кв.м. Рекомендувати ОСОБА_5 звернутися в ОКП ЛОР БТІ та ЕО , ЛКП Дністер дляв несення змін в інвентаризаційну справу квартири АДРЕСА_1 згідно з цим розпорядженням;

- визнати незаконним наказ Управління комунальної власності ДЕП ЛМР № 456-Ж-С від 16 березня 2011 року щодо оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 31-32 т.1);

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право комунальної власності територіальної громади м.Львова набуте на підставі Ухвали ЛМР Про прийняття у власність територіальної громади м.Львова відомчих житлових будинків АДРЕСА_2 від житлово-комунальної контори АТ фірми Галбуд 24 травня 2007 року № 853. Вказана ухвала прийнята на виконання вимог Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , беручи до уваги Ухвалу ЛМР від 01березня 2007 року №617 Про затвердження переліку будинків відомчого житлового фонду для передачі-приймання у власність територіальної громади м.Львова протягом 2007-2008 років та враховуючи рішення виконавчого комітету №166 від 30 березня 2007 року Про передачу відомчих житлових будинків АДРЕСА_2 у власність територіальної громади м.Львова . Ухвала ЛМР № 853 від 24 травня 2007 року є чинною, ніким не оскаржена, тому в силу ст.144 Конституції України та ст.73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов`язковою до виконання.

Однак, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не дав правової оцінки обставинам справи. Суд не звернув уваги, що предметом спору у даній справі є порушення прав позивача щодо приєднання його власних нежитлових приміщень до житлової квартири відповідачів та повторна приватизація із врахуванням загальної площі житлових і нежитлових приміщень на прізвище відповідачів. Суд першої інстанції не застосував Закон України Про приватизацію державного житлового фонду , однак відійшов від предмету спору та застосував Закон, який не підлягав застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 334 ЦК право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.03.2004 року АТ фірма Галбуд продала, а покупець ОСОБА_6 купила приміщення під літерою А-5 на першому поверсі - від інд.171 по 174,174-а в будинку АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Соколяком І.В. (а.с.40 т.2).

Згідно Договору купівлі-продажу від 20.03.2007 року укладеного між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_1 - покупцем, остання купила у продавця ОСОБА_6 приміщення на 1-ому поверсі під літ. Від 171 по 174,174-а в будинку АДРЕСА_4 . Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріусом ЛМНО Загвойською Н.І. (а.с.51 т.2).

Однак, державна реєстрація права власності на вказані приміщення ОСОБА_1 не здійснена у зв`язку з тим, що на вищевказану площу приватизована квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності № С-04180 від 16.03.2011р.виданого Управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР згідно з Наказом № 456-Ж-С від 16.03.2011 року, що стверджується довідкою, виданою ОКП ЛОР БТІ та ЕО № 3/3811 від 01.04.2013 року відповідно до якої на вище вказану площу приватизована квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності та видано Свідоцтво про право власності № С-04180 від 16.03.2011р., виданого УКВ ДЕП ЛМР згідно з Наказом № 456-Ж-С від 16.03.2011р. (а.с.31-32 т.1).

Тому, незважаючи на те, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 не здійснена, вона не позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки відповідно до ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Тобто, підставою для набуття права власності є укладення правочину або винесення судового рішення про визнання права власності, а державна реєстрація права власності є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутність реєстрації правовстановлюючого документа в органах державної реєстрації не впливає на правовий статус майна, не позбавляє власника його права власності на володіння, користування, розпорядження майном та не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їм на праві власності майном.

Незважаючи на те, що реєстрація права власності ОСОБА_6 на приміщення першого поверху від інд.171 до 174, 174а у будинку АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.03.2004 року не зареєстрована на ОСОБА_1 , порушене право власності позивача підлягає захисту в судовому порядку.( а.с.53 т.2).

Відповідно до даних інвентарної справи, спірні нежитлові приміщення під інд.171 до 174, 174а розміщені на першому поверсі будівлі АДРЕСА_2 (колишній гуртожиток АТ фірма Галбуд ) і станом на 1966 рік (час проведення технічної інвентаризації) позначались наступним чином: 171-кухня; 172-роздягальня; 173-коридор; 174-душова; 174а-коридор, що відповідало позначенням на поверхових планах.

З листа Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР за № 2501 в-2611 від 23.09.2014 року вбачається, що приміщення за адресою АДРЕСА_2 з індексами 171, 172, 173,174,174а відповідно до даних технічного паспорту будинку від 06.07.1966 року перебувають у житловому фонді і входять до складу квартири АДРЕСА_1 та перебувають у приватній власності. Інформація стосовно власника даної квартири та етапів її приватизації у департаменті відсутня. До 24.05.2007 року будинок АДРЕСА_2 перебував на балансі ЖКК АТ фірма Галбуд .

Доказів переведення нежитлових приміщень, що є предметом спору у житлові суду не надано.

Встановлено, що відповідно до Розпорядження Сихівської РА № 662 від 30.11.2010 року про впорядкування самочинного приєднання вільних суміжних приміщень до квартири АДРЕСА_1 було погоджено самочинне приєднання вільних суміжних нежитлових приміщень площею 6,0 кв.м та 9,4 кв.м до квартири АДРЕСА_1 після чого квартира АДРЕСА_3 збільшилася у площі та складається : з коридорів 9,4 кв.м та 5,4 кв.м, житлових кімнат 18,6 кв.м; 17,1 кв.м, 16,9 кв.м; кухня : 6,8 кв.м; ванни 3,3 кв.м, вбиральні 1,3 кв.м (стала трьохкімнатною). Загальна площа 78,8 кв.м.

16.03.2011 року УКВ ДЕП ЛМР видано Наказ № 456-Ж-С про оформлення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78,98 кв.м та видано Свідоцтво № С-04180 від 16.03.2011 року про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м (а.с.31-32 т.1).

Положенням Про порядок приєднання нежитлових площ (нежитлових приміщень), що не можуть бути окремим об`єктом оренди , затвердженого Ухвалою ЛМР №3809 від 29.07.2010 року ( яке було чинним на день виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок приєднання вільних нежитлових приміщень, що не можуть бути окремим об`єктом оренди та належать до власності територіальної громади м.Львова до квартир, нежитлових приміщень через оплатну передачу юридичним особам, власникам нежитлових приміщень, власникам квартир, громадянам, які проживають за договором найму державного житлового фонду. Відповідно до вказаного положення, для вирішення питання приєднання вільних нежитлових приміщень (нежитлових площ), що належать до комунальної власності ЛМР, уповноважені представники юридичних осіб або громадяни звертаються до управління комунальної власності департаменту економічної політики для отримання висновку щодо можливості використання та приєднання нежитлового приміщення ( недоцільності використання нежитлового приміщення як об`єкта оренди) з такими документами: заявою на ім`я начальника УКВ ДЕП; поверховим планом нежитлового приміщення, що підлягає приєднанню,; копією правовстановлюючих документів на квартиру чи нежитлове приміщення, до яких планується здійснити приєднання нежитлового приміщення, довідкою житлово-експлуатаційної організації про вільне нежитлове приміщення.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спірні приміщення ще у 2007 році, такі приміщення, маючи статус нежитлових приміщень, не могли у 2009 та 2011 роках бути приєднаними як вільні суміжні приміщення до квартири АДРЕСА_1 та передані у власність відповідачів в порядку приватизації як нежитлові разом із житловими, та такі, що належали на праві власності позивачу.

Враховуючи те, що спірні приміщення не відносяться до об`єктів приватизації державного житлового фонду у відповідності до ст.2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , оскільки не є ні квартирою, ані не відповідають іншим критеріям об`єктів приватизації, тому накази УКВ ДЕП ЛМР № 2556-Ж-С від 14 грудня 2009 року та № 456-Ж-С від 16 березня 2011 року про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 є незаконними, такими, що порушують право власності позивача, а тому підлягають скасуванню та як наслідок підлягає скасуванню Свідоцтво про право власності на квартиру № С-08713 від 14 грудня 2009 року видане відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м.Львова та Свідоцтво про право власності № С-04180 від 16 березня 2011 року,видане відділом приватизації житлового фонду Галицького району м.Львова та державна реєстрація вказаних свідоцтв про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на прізвище ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні..

Статтями 316, 317, 319 ЦК визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд незалежно від волі інших осіб..

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 як повноправний власник спірних нежитлових приміщень вправі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, однак створені перешкоди для цього внаслідок незаконного зайняття приміщень відповідачами та неправомірного оформлення права власності всупереч встановленому законом порядку, вправі вимагати усунення перешкод та повернення цих приміщень із незаконного володіння.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним обставинам справи, не встановив фактичні обставини справи та застосував Закон, який не стосується даних правовідносин.

Відповідно до ч.1 п.3,4 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із змінами, внесеними Протоколом №11 прописано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14 листопада 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 662 від 30 листопада 2010 року Про впорядкування самочинного приєднання вільних суміжних приміщень до квартири АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати Наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 456-Ж-С від 16 березня 2011 року про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 16 березня 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 16 березня 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78,8 кв.м.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 липня 2021 року.

Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк