Рішення

від 22.07.2021 по справі 906/59/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/59/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Трохимчук І.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Юхимчук Н.А., заступник адміністративного директора з правових питань (рішення учасника №19 від 19.04.2021);

від відповідача: Пасенко В.П., ордер серії АМ №1008871 від 02.03.2021;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан Полісся-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Полісся"

про стягнення 99224,50грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан Полісся-Агро" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Полісся" про стягнення 99 224,50грн, з яких 95 500,00грн сплаченої передоплати, 3 724,50грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору №170419/пос від 17.04.2019 та зазначає про ненадання відповідачем передбачених договором послуг.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.525, 526, 546, 549, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 11.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 11.03.2021 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/59/21 до судового розгляду по суті, для чого призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду 22.07.2021 проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, пояснив, що відповідач фактично виконав роботи для позивача, у тому числі, з виготовлення технічної документації із землеустрою на 36 земельних ділянок, на підставі якої позивачем було здійснено державну реєстрацію права оренди на ці ділянки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У матеріалах справи міститься договір №170419/пос від 17.04.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан Полісся-Агро" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Полісся" (виконавець, відповідач) (далі - Договір) (а.с. 34-39, т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору виконавець, у порядку та на умовах, визначених цим договором, з дотриманням норм Земельного кодексу України, ст.837-864 Цивільного кодексу України, ст.331 Господарського кодексу України, Законів України Державний земельний кадастр", "Про землеустрій", "Про науково-технічну діяльність", іншого чинного законодавства України, за винагороду бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги (далі - роботи) в сприянні укладенню від імені замовника договорів оренди земельних ділянок з відповідною реєстрацією ділянок згідно вимог законодавства (та мають підтверджуватися державною реєстрацією таких договорів у Державному реєстрі речових прав з внесенням відповідної інформації на Публічну кадастрову карту України), а також виготовленням технічної документації на такі земельні ділянки, а замовник прийняти та оплатити дані роботи. Відповідно до п.1.2 Договору внаслідок виконання цього договору замовнику має бути передана виконавцем наступна документація:

- укладений договір оренди земельної ділянки;

- реєстрація такого договору оренди земельної ділянки згідно законодавства.

За змістом п.2.2 Договору вартість робіт є наступною: роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) - 2000,00грнбез ПДВ за 1 земельну ділянку. Роботи з реєстрації договорів оренди земельних ділянок - 400,00грнбез ПДВ за 1 земельну ділянку. Вартість 1га підписаних та зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок сплачується в гривнях в сумі, еквівалентній, 130,00 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ на день підписання замовником акту прийому-передачі за договором і відповідно до наданого виконавцем рахунку на оплату.

Згідно п.2.3 Договору замовник протягом 5 днів з дня підписання договору проводить попередню оплату вартості робіт за договором в розмірі 175 500,00 гривень на поточний банківський рахунок виконавця. У подальшому оплата виконаних робіт проводиться по факту виконання робіт, протягом десяти банківських днів з моменту підписання замовником акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п.3.1 Договору приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що початок робіт - п`ять робочих днів з дня підписання договору. Строк виконання робіт включає в себе:

- роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) - за одну земельну ділянку;

- роботи з реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Роботи, визначені цим договором, мають бути виконані в строк до 31.12.2019 (п.4.2 Договору).

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що за недотримання строків виконання робіт, визначених цим договором, виконавець сплачує замовнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за цим договором за кожний день прострочення, а при простроченні виконання понад 60 календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості робіт за цим договором. У випадку порушення виконавцем строків виконання робіт більше, ніж на 60 календарних днів, замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору в повному обсязі або частково відносно невиконаних робіт. При цьому, виконавець зобов`язаний повернути виконавцю вартість оплачених, але не виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту односторонньої відмови замовника від договору і сплатити передбачені цим договором штрафні санкції (п.3.8 Договору).

Пунктом 5.7 Договору визначено, що у випадку не виконання виконавцем передбачених цим договором робіт у строк до 31.12.2019, останній зобов`язується повернути замовнику суму сплаченої ним передоплати згідно пункту 2.3 цього договору протягом 7 робочих днів, та у разі порушення даної вимоги сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми не поверненої передоплати за кожен день порушення її повернення.

У випадку, якщо виконавець не приступає до виконання робіт, або виконує повільно, замовник має право відмовитись від їх подальшого виконання та в односторонньому порядку розірвати даний договір (п.6.4 Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 за умови виконання сторонами своїх зобов`язань, у іншому випадку - до повного їх виконання.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення №103 від 19.04.2019 про сплату позивачем на користь відповідача 175 500,00грн за роботи щодо встановлення меж земельних ділянок (а.с. 41, т.1).

Крім того, позивачем подано в матеріали справи акт №1 здачі-приймання робіт за договором №170419/пос від 17.04.2019, згідно якого відповідачем фактично виконано робіт на загальну суму 80 000,00грн без ПДВ (а.с. 42, т.1).

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №170419/пос від 17.04.2019 у межах строків, встановлених цим договором, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Полісся" про стягнення 99 224,50грн, з яких 95 500,00грн сплаченої передоплати, 3 724,50грн пені.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1 ст.180 Господарського кодексу України).

При цьому, ч.1 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зокрема, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати н а й м е н у в а н н я (номенклатуру, асортимент) та к і л ь к і с т ь продукції ( р о б і т , п о с л у г), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч.4 ст.180 Господарського кодексу України). Тобто, предметом договору є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов`язана сторона.

Разом з тим, проаналізувавши зміст розділу 1 "Предмет договору" договору №170419/пос від 17.04.2019, суд зауважує, що сторони не визначили конкретних дій виконавця щодо надання послуг з оформлення речових прав на відповідні земельні ділянки за замовником, а також результатів такої діяльності, яка має бути передана виконавцем замовнику, у тому числі - кількісний показник (зокрема, укладених договорів оренди земельних ділянок), а також якісний показник (приміром, мається на увазі - передбачена реєстрація договору оренди земельної ділянки, чи державна реєстрація самого права оренди в Державному реєстрі речових прав). Водночас, будь-які додатки або додаткові угоди до вказаного договору з приводу конкретизації видів послуг та їх результатів сторонами не укладалися, і такі в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, відповідачем у матеріали справи подано копію технічної документації із землеустрою від 08.07.2019 щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв)) загальною площею 91,5623га в користування на умовах оренди ТОВ "Лан Полісся-Агро" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (далі - Технічна документація) (а.с.76-142, т.1).

Технічна документація була розроблена на наступні земельні ділянки, які належать до категорії не витребуваних земельних часток (паїв):

1. земельна ділянка площею 3,4814га (пай №95), кадастровий номер 1821784200:07:000:0207;

2. земельна ділянка площею 0,4138га (пай №115(16)), кадастровий номер 1821784200:07:000:0206;

3. земельна ділянка площею 3,0292га (пай № 116(16)), кадастровий номер 1821784200:07:000:0205;

4. земельна ділянка площею 3,2437га (пай №125), кадастровий номер 1821784200:07:000:0204;

5. земельна ділянка площею 1,0769га (пай №137 (21)), кадастровий номер 1821784200:07:000:0203;

6. земельна ділянка площею 3,9062га (пай №141), кадастровий номер 1821784200:07:000:0208;

7. земельна ділянка площею 0,2421га (пай №151(25)), кадастровий номер 1821784200:07:000:0202;

8. земельна ділянка площею 3,9162га (пай №155), кадастровий номер 1821784200:07:000:0201;

9. земельна ділянка площею 4,2816га (пай №156), кадастровий номер 1821784200:07:000:7093;

10. земельна ділянка площею 3,8063га (пай №280), кадастровий номер 1821784200:06:000:0181;

11. земельна ділянка площею 3,6266га (пай №303), кадастровий номер 1821784200:02:000:0586;

12. земельна ділянка площею 3,4999га (пай №308), кадастровий номер 1821784200:02:000:0585;

13. земельна ділянка площею 3,2797га (пай №411), кадастровий номер 1821784200:02:000:0580;

14. земельна ділянка площею 3,4596га (пай №371), кадастровий номер 1821784200:02:000:0584;

15. земельна ділянка площею 4,9335 га (пай №376), кадастровий номер 1821784200:02:000:0583;

16. земельна ділянка площею 4,3073 га (пай № 377), кадастровий номер 1821784200:02:000:0582

17. земельна ділянка площею 3,7030га (пай №386), кадастровий номер 1821784200:02:000:0588;

18. земельна ділянка площею 3,1488га (пай №388), кадастровий номер 1821784200:02:000:0581;

19. земельна ділянка площею 2,3033га (пай №415(48)), кадастровий номер 1821784200:02:000:0579;

20. земельна ділянка площею 0,9708га (пай №416(48)), кадастровий номер1821784200:02:000:0578;

21. земельна ділянка площею 2,3828га (пай № 421(50)), кадастровий номер 1821784200:02:000:0577;

22. земельна ділянка площею 0,9708га (пай №422(50)), кадастровий номер1821784200:02:000:0576;

23. земельна ділянка площею 3,6096га (пай №436), кадастровий номер1821784200:02:000:0575;

24. земельна ділянка площею 3,2589га (пай №477), кадастровий номер 1821784200:02:000:0574;

25. земельна ділянка площею 3,0662га (пай №478), кадастровий номер1821784200:02:000:0573;

26. земельна ділянка площею 3,3976га (пай №538), кадастровий номер1821784200:02:000:0572;

27. земельна ділянка площею 1,5964га (пай №124), кадастровий номер 1821784200:07:000:0200;

28. земельна ділянка площею 1,6701га (пай №125), кадастровий номер1821784200:07:000:0199;

29. земельна ділянка площею 1,6662га (пай №126), кадастровий номер1821784200:07:000:0198;

30. земельна ділянка площею 1,5105га (пай №127), кадастровий номер 1821784200:07:000:0197;

31. земельна ділянка площею 1,4683га (пай №155), кадастровий номер1821784200:07:000:0196;

32. земельна ділянка площею 1,4992га (пай №184), кадастровий номер1821784200:06:000:0180;

33. земельна ділянка площею 0,4619га (пай №301(22)), кадастровий номер 1821784200:02:000:0587;

34. земельна ділянка площею 1,4027га (пай №309), кадастровий номер 1821784200:02:000:0571;

35. земельна ділянка площею 1,4846га (пай №471), кадастровий номер1821784200:04:000:0315;

36. Земельна ділянка площею 1,4866га (пай №534), кадастровий номер 1821784200:04:000:0314.

При цьому, варто зауважити, що зазначена вище Технічна документація була виготовлена за клопотанням позивача (а.с. 79, т.1) та на виконання саме договору №170419/пос від 17.04.2019 (а.с. 96, т.1), що не заперечувалось представниками обох сторін у засіданні суду.

Відомості щодо вищевказаних земельних ділянок внесені до Публічної кадастрової карти України, що підтверджується відповідними витягами та інформацією з Державного земельного кадастру (а.с. 168-294, т.1).

Як вбачається з витягів з Державного земельного кадастру, Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), датована 08.07.2019, виготовлена ТОВ Терра Полісся . Саме на підставі даної Технічної документації ТОВ Лан Полісся-Агро 20.05.2020 здійснено державну реєстрацію речових прав на вказані вище земельні ділянки. До розроблення Технічної документації позивач був позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права оренди описаних вище земельних ділянок, оскільки останні, як не витребувані земельні частки (паї), не мали присвоєних кадастрових номерів до виготовлення такої документації.

Тобто, відповідачем доручення щодо виконання клопотання позивача від 08.07.2019 стосовно виготовлення Технічної документації (а.с. 79, т.1) виконано у межах строків, передбачених договором №170419/пос від 17.04.2019. Державна ж реєстрація речових прав на вищезазначені земельні ділянки фактично здійснена, хоча й поза межами дії даного договору.

Представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що інших договорів між сторонами укладено не було.

При цьому, суд зауважує, що ст.55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтями 6, 13 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно ч.2, 3 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Так, ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або д о г о в о р о м.

Так, позивач, звернувся до господарського суду за захистом порушеного права, посилаючись на п.5.7 договору №170419/пос від 17.04.2019, про що суд зазначав вище.

Разом з тим, п.3.7-3.8 Договору передбачено, що за н е д о т р и м а н н я с т р о к і в в и к о н а н н я р о б і т, визначених цим договором, виконавець сплачує замовнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за цим договором за кожний день прострочення, а при простроченні виконання понад 60 календарних днів - додатково сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості робіт за цим договором. У випадку п о р у ш е н н я в и к о н а в ц е м с т р о к і в в и к о н а н н я р о б і т більше, ніж на 60 календарних днів, замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від даного договору в повному обсязі або частково відносно невиконаних робіт. При цьому, виконавець зобов`язаний повернути виконавцю вартість оплачених, але не виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту односторонньої відмови замовника від договору і сплатити передбачені цим договором штрафні санкції.

Тобто, вказаними положеннями договору №170419/пос від 17.04.2019 встановлено механізм захисту та відновлення прав та інтересів позивача, внаслідок ймовірного їх порушення з боку відповідача. Саме цей спосіб вбачається судом е ф е к т и в н и м у розумінні чинного національного й міжнародного законодавства та наявної судової практики.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем на виконання умов договору №170419/пос від 17.04.2019 позивачу надано послуги щодо укладення останнім з фізичними особами договорів оренди земельних ділянок загальною площею 14,622га на території Миколаївської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, та державної реєстрації речових прав (оренди) позивача за цими договорами.

Вказане підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 145-149, т.1), а саме:

- 20.12.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 8,4768га, кадастровий номер 1821784200:02:000:0039 на підставі договору оренди, укладеного 17.06.2019 між ТОВ "Лан Полісся-Агро" та ОСОБА_1 ;

- 20.12.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 1,431га, кадастровий номер 1821784200:02:000:0404 на підставі договору оренди, укладеного 17.06.2019 між ТОВ "Лан Полісся-Агро" та ОСОБА_1 ;

- 01.08.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 1,2256га, кадастровий номер 1821784200:02:000:0297 на підставі договору оренди, укладеного 01.08.2019 між ТОВ "Лан Полісся-Агро" та ОСОБА_2 ;

- 01.08.2019 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,4888га, кадастровий номер 1821784200:04:000:0083 на підставі договору оренди, укладеного 11.05.2019 між ТОВ "Лан Полісся-Агро" та ОСОБА_3 .

Таким чином, зазначені вище послуги були надані відповідачем позивачеві у межах строків, встановлених договором №170419/пос від 17.04.2019.

Отже, враховуючи наведені обставини та наявні в матеріалах справи документи, суд прийшов до висновку, що останніми підтверджується факт виконання відповідачем визначених договором №170419/пос від 17.04.2019 робіт, а саме:

- виготовлення технічної документації на 36 земельних ділянок від 08.07.2019 - на суму 72 000,00грн (на підставі якої позивач здійснив за собою державну реєстрацію права оренди, чим, у свою, чергу, прийняв такий вид послуг, наданих відповідачем) (вартість цих робіт визначена на підставі п.2.2.1 Договору);

- сприяння в укладенні договорів оренди земельних ділянок від 11.05.2019, від 17.06.2019, від 01.08.2019 загальною площею 14,622га з відповідними фізичними особами - на суму 45 010,01грн (вартість цих робіт визначена на підставі п.2.2.3 Договору);

- здійснення державної реєстрації речових прав за позивачем згідно договорів оренди земельних ділянок від 11.05.2019, від 17.06.2019, від 01.08.2019 загальною площею 14,622га - на суму 1 600,00грн (вартість цих робіт визначена на підставі п.2.2.2 Договору);

- проведення робіт, вказаних у підписаному представниками сторін акті здачі-приймання робіт №1 - на суму 80 000,00грн (а.с. 42, т.1).

Загалом, відповідачем позивачу на виконання договору №170419/пос від 17.04.2019, у межах дії даного договору, було надано послуг на загальну суму 198 610,01грн (80 000,00грн + 72 000,00грн + 45 010,01грн + 1 600грн).

При цьому, з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №103 від 19.04.2019 (а.с. 41, т.1) вбачається, що позивачем здійснено оплату за роботи щодо встановлення меж земельних ділянок згідно рахунку №5 від 17.04.2019 у розмірі 175 500,00грн, в якому, в свою чергу, міститься посилання на договір №170419/пос від 17.04.2019 (а.с. 40, т.1). Тобто, відповідач виконав роботи, зазначені в Договорі, на суму внесеної позивачем передоплати у межах строків, встановлених в самому договорі.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, зокрема, відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.08.21

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (рек.) та на електронну пошту kolos@agricom.com.ua

3 - відповідачу (рек.) та на електронну пошту terra.polese@ukr.net