Постанова

від 21.07.2021 по справі 493/976/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3887/21

Номер справи місцевого суду: 493/976/19

Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Хухрова С.В.,

представника апелянта ПП Левчик - адвоката Ставніченка М.В.,

представника позивача ПП Агрофон - адвоката Сердюкова Б.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу Приватного підприємства Левчик на додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства Агрофон до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Приватного підприємства Левчик , Балтської міської ради Одеської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права (оренди),

встановив:

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 16.03.2020 задоволено позов приватного підприємства Агрофон до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ПП Левчик , Балтської міської ради Одеської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права (оренди).

Представники позивача ПП Агрофон адвокат Ніц А.С. та адвокат Сердюков Б.Л. звернулися до Балтського районного суду Одеської області із заявою про розподіл судових витрат та стягнення цих витрат з відповідачів у даній об`єднаній цивільній справі та просили суд стягнути з відповідачів ПП Левчик , Балтської міської ради Одеської області та ОСОБА_13 на користь ПП Агрофон сплачений судовий збір у розмірі 49 946,00 грн. та стягнути з відповідача ПП Левчик витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 276 500,00 грн.

Додатковим рішенням заяву про розподіл судових витрат та стягнення їх з відповідачів у об`єднаній цивільній справі за позовом приватного підприємства Агрофон до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ПП Левчик , Балтської міської ради Одеської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права (оренди) було задоволено частково.

Стягнуто з відповідачів: ПП Левчик , Балтської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на користь ПП Агрофон витрати за сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 49 946,00 грн. (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок шість гривень нуль копійок).

Стягнуто з відповідача - ПП Левчик витрати на професійну правничу допомогу, отриману від адвокатів Ніца А.С. та Сердюкова Б.Л. у розмірі 135 000,00 грн. (сто тридцять п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В іншій частині позовних вимог відмолено.

В апеляційній скарзі ПП Левчик , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування додаткового рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року, та постановлення нового рішення, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 16.03.2020 року було задоволено позов приватного підприємства Агрофон до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ПП Левчик , Балтської міської ради Одеської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права (оренди).

В судовому засіданні, яке відбулось 16.03.2020, представником позивача ПП Агрофон адвокатом Ніцом А.С., до початку судових дебатів, було зроблено заяву щодо подачі документів, які підтверджують розмір витрат, понесених позивачем.

Заява про розподіл судових витрат та стягнення їх з відповідачів та додані до неї документи надані суду 19.03.2020, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, як то передбачає ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Таким чином, суд виходив із того, що на виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та ст. 134 ЦПК України, представником ПП Агрофон в позовних заявах було повідомлено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що становить 20 000,00 грн. по кожній із 13 справ, які об`єднані, та зазначив, що вказана сума може збільшитись в залежності від тривалості розгляду справи.

Також суд правильно зазначив, що ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Крім того, ч.8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що такі докази були надані представниками ПП Агрофон та вказано їх перелік.

Суд також обґрунтовано виходив із того, що згідно п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд зазначив, що як вбачається зі змісту рішення суду від 16.03.2020 року зі сторони відповідача ПП Левчик має місце зловживання процесуальними правами, що полягає в затягуванні судового процесу шляхом безпідставного подання апеляційної скарги на ухвали про відкриття провадження, безпідставне заявлення відводу судді Мясківській І.М. та багаторазові прохання відкласти розгляд справи без поважних причин.

Крім того, суд вказав, що даний спір виник внаслідок дій ПП Левчик , оскільки на час укладення та реєстрації оспорюваних договорів оренди земельних ділянок між фізичними особами: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ПП Левчик , були чинними договори оренди цих же об`єктів, укладених між фізичними особами ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ПП Агрофон від 05.03.2010 року, які були зареєстровані 04.06.2010 року і в установленому законом порядку не були припинені.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду, так як ПП Левчик як сторона у справі має право на апеляційне оскарження судових рішень у встановленому законом порядку, в тому числі на пред`явлення позовних вимог та надання суду доказів на їх доведення.

Колегія суддів виходить також із того, що договір оренди земельної ділянки є двостороннім правочином, а тому укладаючи спірні договори оренди земельних ділянок, кожен із вищевказаних відповідачів - фізичних осіб, також знав про те, що ними вже укладені договори оренди земельних ділянок з ПП Агрофон від 05.03.2010 року, які були зареєстровані 04.06.2010 року і в установленому законом порядку не були припинені.

Що стосується висновку суду про навмисне затягування ПП Левчик судового розгляду справ та про зловживання таким чином процесуальними правами, то колегія суддів також не погоджується з даними висновками суду, так як вони не підтверджені судовими рішеннями з цього приводу, які мається в матеріалах справи і які набрали законної сили.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнути сплачений ПП Агрофон судовий збір у розмірі 49 946,00 грн. зі всіх відповідачів у справі.

Проте колегія суддів вважає, що суд мав стягнути вказаний судовий збір в рівних частках з усіх відповідачів на користь позивача - ПП Агрофон .

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення цих витрат, враховуючи однотипність справ, які були об`єднані в одне провадженні.

Разом з тим, суд вважав за можливе стягнути з ПП Левчик на користь ПП Агрофон судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 135 000,00 грн., тобто половину заявленої суми, що складає по 10 384,62 грн. за кожну із 13 справ.

У зв`язку з цим, та враховуючи ідентичність об`єднаних в одне провадження цивільних справ, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частках витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. за кожну із 13 справ, що в загальній сумі складе 39 000 грн.

При цьому колегія суддів виходить із того, що для цілей розподілу судових витрат необхідно встановити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інші проти України (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст.. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 914/2743/16 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №6/1355/10.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень позовних вимог, заперечень проти ухваленого додаткового судового рішення та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити та доповнити абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року словами наступного змісту: … в рівних частках .

В абзаці третьому резолютивної частини додаткового рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року слова та цифри: …у розмірі 135 000,00 грн. . замінити словами і цифрами: …у розмірі 39 000,00 грн. .

В решті додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Левчик задовольнити частково.

Додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року змінити.

Доповнити абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року словами наступного змісту: … в рівних частках .

В абзаці третьому резолютивної частини додаткового рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року слова та цифри: …у розмірі 135 000,00 грн. (сто тридцять п`ять тисяч гривень нуль копійок) замінити словами і цифрами: …у розмірі 39 000,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч гривень ).

В решті додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02.08.2021 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А.Гірняк

О.С. Комлева