Ухвала

від 15.07.2021 по справі 766/148/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/148/21

н/п 1-кс/766/6326/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника власника майна - ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

встановила:

Представник власника майна звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на предмети, вилучені в ході обшуку, проведеного 23.02.2021 року у кримінальному провадженні №32020230000000077, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz 313 СDІ» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Обґрунтування клопотання:

Слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_6 винесено ухвалу від 04.03.2021 року якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

ОСОБА_7 і накладено арешт на предмети, вилучені в ході обшуку, проведеного 23.02.2021 року у вказаному кримінальному провадженні, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz 313 СDІ» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Відповідно до тексту підставою до винесення ухвали слідчого судді від 04.03.2021 року щодо повного задоволення клопотання про накладення арешту, стали висновки про те, що майно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, автомобіль є засобом вчинення злочину та перебуває у фактичному користуванні підозрюваного, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених ст.98 КПК України та крім того визнано речовим доказом відповідною постановою слідчого від 24.02.2021 року.

Що стосується обґрунтованості у подальшому процесуальному заході як накладення арешту на майно третьої особи, то необхідно зазначити, що необхідність відпала, та правових підстав для подальшого утримання - не має.

На даний час, будь якої матеріальної шкоди діями ОСОБА_5 - не встановлено.

Цивільний позов до ОСОБА_5 - не заявлявся.

Шкода державі чи іншим інтересам ОСОБА_5 - не завдано.

Підозра ОСОБА_5 - не оголошувалася.

З моменту накладення арешту сплинуло тривалий час.

Будь які слідчі дії саме з транспортним засобом - не проводяться.

На транспортному засобі відсутні будь які сліди ,

Експертизи з транспортним засобом - не проводилися.

Конфіскація транспортного засобу за ч.2 ст.204 КК України - не передбачена.

Вказаний транспортний засіб до спеціальної конфіскації - не відноситься.

Зазначає, що процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Таким чином, позбавлення добросовісного власника майна можливості користуватися своєю власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки у кримінальному провадженні № 1- кс/663/78/21 відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право ОСОБА_5 мирно користуватися своїм майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

На даний час відповідно до клопотання поданого слідчим та ухвали слідчого судді від 17.05.2021 року будь які слідчі дії з автомобілем - не передбачені. Доказів наявності слідів, які б містив транспортний засіб, - відсутні.

Доводи сторін у судовому засіданні:

Представник власника майна підтримав клопотання, просив суд його задовольнити. Крім того, пояснив, що під час обшуку автомобіля в ньому не виявлено та не вилучено незаконно виготовлених підакцизних товарів. В ухвалі слідчого судді зазначено, що майно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, автомобіль є засобом вчинення злочину та перебуває у фактичному користуванні підозрюваного, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених у статті 98КПК України, та, крім того, визнано речовим доказом відповідною постановою слідчого. Проте відсутні точні відомості про те, які саме сліди збереглися на автомобілі. На час арешту досудове розслідування здійснювалося за кримінальними правопорушеннями - ч.3 ст.204, ч.2 ст.204, ч.1 ст.204 ч.1 ст.199КК України, але яке відношення має до них транспортний засіб - не вказано. В порушення вимог статті 64-2КПК України до суду із клопотанням звертався неналежний суб`єкт - слідчий, тоді як повинен був звертатися прокурор.

У кримінальному провадженні ухвалою від 16.06.2021 продовжено строк досудового розслідування до 23.07.2021року, проте ані в клопотанні, ані в ухвалі суду не вказано, що з автомобілем проведені якісь слідчі дії чи планується проведення слідчих дій.

Прокурор заперечував проти клопотання, посилаючись на те, що автомобіль визнаний речовим доказом, кримінальне провадження триває. Стаття 96-1 КК України передбачає спеціальну конфіскацію.

Мотивація суду:

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове , до скасування у встановленому у встановленому порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності до ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення :1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 1 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 32020230000000077 ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2021 року було, серед іншого, накладено арешт на автомобіль «Mercedes-Benz 313 СDІ» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Щодо особи, яка звернулась з клопотанням.

Представник заявника - адвокат ОСОБА_3 - подав клопотання як представник власника майна ОСОБА_5 , який зазначений як власник в ухвалі про накладення арешту.

Щодо накладеного арешту:

КПК України ст.174 передбачає, що розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює:

1)обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту

2)наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник.

В даному випадку заявник вказує на відсутність подальшої потреби накладення арешту саме в кримінальному провадженні №32020230000000077 від 17.11.2020, що обумовлює межі дослідження слідчим суддею.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2021 року у справі № 766/148/21 (н/п 1-кс/766/2194/21), арешт на майно накладався, оскільки воно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, автомобіль є засобом вчинення злочину , тобто містить ознаки речових доказів, зазначених ст.98 КПК України та крім того визнано речовим доказом відповідною постановою слідчого від 24.02.2021 року.

Як встановлено під час судового засідання досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020230000000077 здійснюється з 17.11.2020, і до цього часу ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу. Згідно долученого до клопотання про скасування арешту майна копію протоколу допиту ОСОБА_5 його процесуальний статус у даному кримінальному провадження - свідок. Ці обставини не були спростованні прокурором у судовому засіданні.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Разом з тим, виходячи із ч.2 ст.132 та ч.2 ст.173 КПК України наслідки арешту для осіб, чиї права обмежуються, повинні бути розумними та співрозмірними із завданнями кримінального провадження.

Слідчий суддя погоджується з доводами представника власника майна, щодо, що ОСОБА_5 не заподіяно жодної шкоди, цивільний позов йому не заявлено. У нього не має жодного процесуального статусу, та не може бути застосовано конфіскацію майна як виду покарання.

Згідно змісту ухвали суду першої інстанції арешт на майно накладався з метою збереження речового доказу. Кримінальне провадження було розпочате за ч.ч.1, 2, 3 ст.204, ч.1 ст.199КК України.

На даний час досудове розслідування здійснюється за ч.1 ст.204КК України, яка передбачає спеціальну конфіскацію незаконно виготовлених товарів.

Також на даний час досудове розслідування триває понад шість місяців, особа позбавлена можливості користуватись своїм майном.

Арештоване майно на час ухвалення судового рішення слідчим було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, однак жодних слідчих дій з вказаним майном не проводяться. Воно просто лежить та псується.

Слушними є і доводи представника власника майна, що експертиза з автомобілем, свідоцтвом не проводилось, їх навіть не було оглянуто. З ухвали про продовження досудового розслідування також не встановлено необхідність проведення будь-яких процесуальних дій з майном ОСОБА_5 .

Арешт на майно ОСОБА_5 як захід забезпечення цього кримінального провадження не відповідає своєму призначенню і жодним чином не може забезпечити його дієвість.

Подальше перебування майна під арештом буде порушенням прав власника майна, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що арешт має бути скасовано.

Положеннями статті 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно із цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 41 Конституції України, яка визначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом положень статей 2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Подальше позбавлення права розпоряджатися власними майном з огляду на те, що власник арештованого автомобілю ОСОБА_5 не є учасником кримінального провадження, є втручанням у його право мирно володіти своїм майном.

Слідчий суддя погоджується з доводами представника, що арешт був накладений за клопотанням неналежного суб`єкта - слідчого, оскільки стаття 64-2 КПК України є імперативною щодо визначення суб`єкта звернення до слідчого із клопотанням про арешт майна, яка не є учасником кримінального провадження - прокурора. Відповідно до ч.2 ст.64-2КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Оскільки до суду із клопотанням про арешт майна ОСОБА_5 прокурор не звертався, то в силу ч.2 ст.64-2КПК України ОСОБА_5 не набув статусу у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя,

постановила:

Клопотання представника власника майна про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2021 року, у кримінальному провадженні №32020230000000077, а саме на:

автомобіль «Mercedes-Benz 313 СDІ» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ,

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Зобов`язати слідчого (слідчих), у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №32020230000000077, повернути автомобіль «Mercedes-Benz 313 СDІ» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 12 годині 05 хвилин 20 липня 2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1