Рішення

від 29.07.2021 по справі 916/918/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/918/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання А.С. Овчар

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним) - Нікогосян О.С.,

від відповідача (позивача за зустрічним) - Світличний О.В.,

від третьої особи - Павшинська Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра Капітал» , про стягнення 631232,64 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним договору від 19.12.2019 р., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» про стягнення заборгованості за договором компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р. у загальному розмірі 631232,64 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 591765,24 грн., пені в сумі 20614,10 грн., 3% річних в сумі 5153,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13699,78 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.

19.12.2019 р. між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» укладено договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів. Так, позивач зазначає, що вказаний договір зареєстрований 20.12.2019 р. за номером ОД/НКМ-19-692д-НЮ.

При цьому позивач вказує, що відповідно до умов договору земельна ділянка площею 12,24 га, яка знаходиться на території станції Паромна в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, фактично використовується відповідачем (за умовами договору - платник) з метою експлуатації та обслуговування залізничної під`їзної колії (п. 1 договору); земельна ділянка площею 12,24 га знаходиться у постійному користуванні позивача на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р. (п. 2 договору). Відповідач зобов`язався на умовах цього договору відшкодовувати позивачу (за умовами договору - товариство) витрати, пов`язані із сплатою позивачем земельного податку за земельну ділянку площею 12,24 га, яка знаходиться на території станції Паромна в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області (п. 3 договору). Оплата здійснюється до 15 числа розрахункового місяця. Розрахунковим є місяць укладання договору, а для кожного наступного року розрахунковим є місяць відповідний місяцю укладання договору (п. 5 договору).

Наразі позивач зазначає, що при укладанні договору його сторонами було погоджено строк його дії до 01.01.2026 р. (п. 12 договору) та визначено розмір плати в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку позивачем за 2019 рік - 645562,08 грн. (п. 4 договору).

За ствердженнями позивача, відповідачем було сплачено позивачу погоджену договором плату в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку позивачем за 2019 рік, у розмірі 645562,08 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 26.12.2019 р. № 8241.

Як зазначає позивач, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» в 2020 році останній був звільнений від нарахування сплати земельного податку за березень місяць 2020 р., з огляду на що розмір витрат земельного податку, який сплатив позивач за земельну ділянку площею 12,24 га, яка знаходиться на території станції Паромна в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, склав 591765,24 грн., що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2020 рік та платіжними дорученнями від 27.02.2020 р. №№ 2576764, 2576772, від 30.03.2020 р. №№ 2650691, 2650693, від 04.06.2020 р. №№ 2775635, 2775637, від 26.06.2020 р. №№ 2833918, 2833919, від 29.07.2020 р. №№ 2916758, 2916759, від27.08.2020 р. №№ 2987402, 2987406, від 27.08.2020 р. №№ 3073357, 3073335, від 29.10.2020 р. №№ 3152099, 3152092, від 27.11.2020 р. №№ 3226680, 3226756, від 29.12.2020 р. №№ 3309087, 3309084, від 28.01.2020 р. №№ 3400963, 3400958.

Так, позивач вказує, що відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2020 рік річна сума земельного податку за земельну ділянку в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) складає 975155,63 грн. (колонка 17 рядка 1.2 декларації), при цьому площа такої земельної ділянки складає 20,17 га (колонка 8 рядка 1.2 декларації). Як зазначає позивач, земельна ділянка площею 12,24 га, відшкодування сплати земельного податку за яку є предметом договору, входить до загальної площі земельної ділянки площею 20,17 га, зазначеної в колонці 8 рядка 1.2 уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2020 рік. Таким чином, за ствердженнями позивача, розмір земельного податку за ділянку 12,24 га становить: 975155,63 грн. / 20.17 га х 12.24 га = 591765,24 грн.

При цьому позивач додає, що ним було надіслано на адресу відповідача рахунок від 04.12.2020 р. № 85 щодо здійснення оплати за договором, однак листом вих. № 28/01-1517 відповідач відмовився від його оплати.

На підставі вищевикладеного, позивач зауважує, що відповідач станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом не виконав свій обов`язок за договором щодо оплати позивачеві 591765,24 грн. в якості відшкодування витрат позивача зі сплати земельного податку за 2020 рік земельну ділянку, обумовлену договором, при цьому строк виконання вищезазначеного обов`язку відповідача настав 15 грудня 2020 року.

Поряд з цим позивач посилається на п. 7 договору, за яким відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати земельного податку складає за розрахунком позивача 20614,10 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо сплати земельного податку, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 5153,52 грн. та інфляційні втрати в сумі 13699,78 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2021 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх. № 951/21) залишено без руху, оскільки заявником до позовної заяви надано незасвідчені копії всіх додатків до позовної заяви.

15.04.2021 р. до господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява про усунення недоліків при поданні позовної заяви (вх. № 10507/21), до якої позивачем додано належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2021 р. позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/918/21 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 05.05.2021 р.

05.05.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що він є орендарем нерухомого майна - ділянки залізничної колії довжиною 6678 м. в межах від Чорноморського рибного порту до передпаромного парку Чорноморськ- Паромна, яке знаходиться за адресою: Одеська область, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, з приналежним майном згідно договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 р., укладеного з ТОВ «Пальміра Капітал? - власником колії, зі строком дії договору - до 31.03.2023 р., при цьому експлуатація колії здійснюється відповідачем згідно зі ст.ст. 64, 67 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМ України № 457 від 06.04.1998 р., розділом 2 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. N 644, на підставі договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії № 1/14 від 18.12.2019 р., укладеного з позивачем.

Як зазначає відповідач, за інформацією, отриманою ТОВ «ЧРП? від власника нерухомого майна, яке орендується відповідачем у ТОВ «Пальміра Капітал? за договором від 01.04.2020 р., то право користування земельними ділянками державної власності загальною площею 4,9189 га під колією (в межах Овідіопольського району Одеської області, за межами смт. Таїрове) належить ТОВ «Пальміра Капітал? на підставі договорів, укладених ним з Одеською обласною державною адміністрацією, а саме: договір від 19.02.2018 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:002:3164, розмір земельної ділянки 2,888 га; договір від 19.02.2018 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:002:3165, розмір земельної ділянки 0,0764 га; договір від 22.12.2017 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:002:3166, розмір земельної ділянки 0,6043 га, а також договір оренди земельної ділянки комунальної власності (в межах смт. Таїрове) від 22.12.2017 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:003:3924, укладений з Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, ТОВ «Пальміра Капітал? належить право користування земельною ділянкою 1,3502 га.

При цьому відповідач зауважує, що 14.11.2017 р. Таїровською селищною радою прийнято рішення № 777-VII про надання дозволу ТОВ «Пальміра Капітал? на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,3618 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 12, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі з визначенням її кадастрового номеру - 5123755800:01:003:4841, з цільовим призначенням - 12.01 для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, для експлуатації та обслуговування під`їзних залізничних шляхів.

Таким чином, за ствердженнями відповідача, загальна площа земельних ділянок державної та комунальної власності, що знаходяться в межах Овідіопольського району Одеської області (в межах та за межами смт. Таїрове), розташованих під колією, право користування якими на умовах оренди оформлено (4,9189 га) або знаходиться в стадії оформлення (6,3618 га) за ТОВ «Пальміра Капітал? становить 11,2807 га.

Наразі відповідач зауважує, що до ТОВ «Пальміра Капітал? право власності на колію належало АРК «Антарктика?, яка вже з 2005 року приймала заходи щодо оформлення права на земельні ділянки під колією, керуючись ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, у зв`язку з набуттям права власності на колію згідно судових рішень по справі № 17-5-30-20/7787. Для цього, як вказує відповідач, АРК «Антарктика? зверталась до Одеської залізниці з проханням здійснити дії, пов`язані з відмовою від прав землекористування на користь від земельної ділянки площею 12,24 га у порядку, передбаченому законодавством, а також до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Овідіопольської районної адміністрації. Так, рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 119від 29.09.2006 р. АРК «Антарктика? був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 7,321 га для експлуатації та обслуговування під`їздних залізничних шляхів, розташованої в межах смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області. Крім того, розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 05.05.2009 р. № 460 затверджений проект землеустрою щодо відведення у довгострокову оренду земельної ділянки АРК «Антарктика? для експлуатації та обслуговування під`їздних залізничних шляхів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) та погоджено надання в довгострокову оренду земельної ділянки площею 3,008 га (під залізницями). Як додає відповідач, у відповідь на звернення АРК «Антарктика? (лист від 01.12.2005 р. № 1/000950, лист від 12.11.2008 р. № 28-09/881) Одеська залізниця наполягала на укладенні договору сервітуту на земельну ділянку для відшкодування грошових збитків з оплати залізницею земельного податку з вересня 2003 р., тобто з моменту набрання чинності постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 р. по справі № 17-5-30-20/7787 (лист від 10.12.2008 р. № НГ-1/1198, лист від 23.03.2009 р. № НГ-1/288). Однак, на думку відповідача, така позиція суперечить ст. 120 ЗК України, про що АРК «Антарктика? повідомила ДП «Одеська залізниця? в листах від 29.04.2009 р. № 28-01/440АРК, від 30.04.2009 р. № 28-37/457. Так, за ствердженнями відповідача, з такою позицією Одеської залізниці АРК «Антарктика? не погодилась та з метою вирішення спору звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ДП «Одеська залізниця?, Мінтрансу України про вилучення земельних ділянок з постійного користування та про припинення права постійного користування земельними ділянками (справа № 3-22/177-09-4676) та постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. у вказаній справі припинено право постійного користування ДП „Одеська залізниця» земельною ділянкою площею 12,24 га у межах Овідіопольського району Одеської області за державним актом на право постійного користування землею № Рп-294-97 від 27.06.1997 р. згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України, частинами 1 та 2 ст. 120 ЗК України, п. е ст. 141 Земельного кодексу України, - у зв`язку з набуттям ПАТ «Антарктика? права власності на цей об`єкт нерухомості (споруду) та після набрання чинності постановою ВГС України АРК «Антарктика? неодноразово зверталась до ДП «Одеська залізниця? з проханням розглянути питання про можливість оплати податку за земельні ділянки, про готовність до співробітництва з метою проведення відповідних розрахунків з оплати податку за землю (листи від 09.08.2011 р. № А/09-08, від 06.09.2011 р. № А-01/51), проте ДП «Одеська залізниця? як і раніше наполягала на укладенні договору сервітуту земельної ділянки (лист від 19.08.2011 р. № Н31-1/716).

Також відповідач вказує, що згідно рішення Таїровської селищної ради № 706-VІ від 30.10.2013 р. та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.12.2012 р. № 1410/А-2012 ПАТ «Антарктика? отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно, на території Овідіопольського району Одеської області площею 7,712 га (в межах населених пунктів) та 3,5688 га (за межами населених пунктів) у довгострокову оренду на 49 років для експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (залізничних шляхів), з огляду на що АРК «Антарктика? та розробник проекту землеустрою звернулись (лист від 04.12.2013 р. № А-01/117, лист від 06.06.2013 р. б/н) до ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області Одеської області з проханням повідомити про факт здійснення ДП «Одеська залізниця? плати за користування вищезазначеними земельними ділянками та в разі відсутності з боку останньої оплати - надати реквізити для оплати та повідомити про розмір ставки податку за ці земельні ділянки. Як вказує відповідач, у відповідь на цей лист ДПІ в Овідіопольському районі запропонувала провести грошову оцінку земельної ділянки для визначення розміру земельного податку (лист від 13.06.2013 р. № 10189/10/15-109). Однак, як стверджує відповідач, в листі від 27.01.2014 р. № 11/ДНКМ-1 на адресу ТОВ «ІМРП? ДП «Одеська залізниця? не визнала факт припинення у неї права користування земельними під колією згідно постанови ВГС України № 3-22/177-09-4676 від 31.05.2011 р., повідомила про наявність на цих земельних ділянках її комунікацій, в зв`язку з чи наполягала на укладенні договору сервітуту та запропонувала внести зміни до державного акту про право постійного користування Одеською залізницею землею та на цей лист ДП «Одеська залізниця? отримала від ТОВ «ІМРП? відповідь (лист від 11.02.2014 р. № 28/09-192). При цьому відповідач зауважує, що в поясненнях по справі № 916/1613/20 Одеська залізниця підтвердила, що колія їй не належить та у неї відсутні оригінали будь-якої технічної документації на неї.

В подальшому, як вказує відповідач, ПАТ «Антарктика? та ТОВ «ІМРП? в листах, відповідно від 17.07.2014 р. № А-01/37 та від 2014 р. б/н прохали виконати необхідні дії, пов`язані з припиненням права постійного користування земельними ділянками під колією на виконання вищезазначеної постанови ВГС України, але отримали від ДП «Одеська залізниця? відповідь про неможливість робіт по збору необхідного пакету документів по земельній ділянці 12,24 га з причини відкладення розгляду цього питання через реформуванням підприємства. У відповідь на лист ТОВ «ІМРП? від 07.08.2014 р. № 28/01-970 з проханням надати підтверджуючи право користування Одеською залізницею земельною ділянкою 12,24 га, а також кадастровий план цієї земельної ділянки із зазначенням її кадастрового номеру, ДП «Одеська залізниця? у листі від 10.09.2014 р. № НКМ-12/1992 повідомила про те, що Одеською залізницею була проведена інвентаризація, складено перелік земельних ділянок і передано їх до статутного капіталу утвореного ПАТ «Українська залізниця?. Проте, як зазначає відповідач, документи, які б підтверджували передачу до статутного капіталу АТ «Українська залізниця? земельних ділянок під колією (відомості щодо інвентаризації, акти передачі майна до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця?), позивачем так і не були надані до теперішнього часу. Однак, якщо земельна ділянка 12,24 га дійсно була внесена до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця? під час його утворення згідно постанови КМ України від 25.06.2014 р. № 200, то такі дії, на думку відповідача, є незаконними, враховуючи припинення права користування ними у ДП «Одеська залізниця? цією земельною ділянкою. Наразі відповідач зауважує, що про незаконність зазначених в листі дій ТОВ «ІМРП? повідомило ДП «Одеська залізниця? в листі від 30.09.2014 р. № 28/09-1175. Крім того, за ствердженнями відповідача, в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку площею 12,24 га щодо якої було укладено договір, у зв`язку з чим зазначена земельна ділянка не може виступати об`єктом цивільних прав, зокрема до її реєстрації в Державному земельному кадастрі не може бути передана до складу статутного капіталу АТ «Українська залізниця?.

Подалі ж, як вказує відповідач, листами від 06.12.2016 р. № А/01-79 та № 28/10-1527, відповідно, ПАТ «Антарктика? та ТОВ «ІМРП? повідомили ПАТ «Укрзалізниця? про оформлення ПАТ «Антарктика? станом на 01.12.2016 р. права оренди земельними ділянками на землях Таїровської селищної ради Овідіопольського району (в межах та за межами населених пунктів) з кадастровими номерами: 5123755800:01:002:3164, розмір земельної ділянки 2,888 га; 5123755800:01:002:3165, розмір земельної ділянки 0,0764 га; 5123755800:01:002:3166, розмір земельної ділянки 0,6043 га; 5123755800:01:003:3924, розмір земельної ділянки 1,3502 га, а також про надання рішенням Таїровської селищної ради № 706-VІ від 30.10.2013 р. дозволу ПАТ «Антарктика? на розробку проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 6,3618 га. Також в цих листах ПАТ «Антарктика? та ТОВ «ІМРП? повідомили ПАТ «Укрзалізниця? про фактичну подвійну оплату за земельні ділянки: з боку Одеської залізниці - у вигляді сплати земельного податку, який відшкодовується ТОВ «ІМРП?, та з боку ПАТ «Антарктика? - у вигляді орендної плати за землю.

Крім того, як вказує відповідач, АРК «Антарктика? звернулась до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області з повідомленням про подвійну оплату за землю та з проханням роз`яснити, на яких підставах ДПІ стягує з Одеської залізниці податок на земельні ділянки площею 4,9189 га, в той час коли орендарем цих земельних ділянок є ПАТ «Антарктика? (лист від 29.12.2016 р. № А/01-83). Так, на вказаний лист Іллічівська об`єднана ДПІ ГУ ДФС в Одеській області повідомила (лист від 26.01.2017 р. № 430/10/15-21) про ненадходження до неї інформації про вилучення земельної ділянки та повідомила про сплату Укрзалізницею земельного податку на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Так, відповідач додає, що 25.11.2019 р. за участю Одеської залізниці та ТОВ «ЧРП? було проведено обстеження транспортного господарства під`їздної колії ТОВ «ЧРП? для укладення договору про експлуатацію залізничної під`їздної колії та складений відповідний акт обстеження. З урахуванням заперечень ТОВ «ЧРП? до акту від 27.11.2019 р. № 28/37-1360 загальна площа землі, які зайняті під`їзною колією у смузі відведення становить 11,2807 га, а не 12,24 га, як помилково зазначено в акті та у позовній заяві у цій справі.

Між тим відповідач зазначає, що листом від 19.12.2019 р. № НКМ-08/643 позивач повідомив про необхідність укладення між ТОВ «ЧРП? та АТ «Укрзалізниця? договору компенсації податку за земельну ділянку площею 12,24 га, тому 19.12.2019 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця? АТ «Укрзалізниця? на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-19-692дНЮ.

Поряд з цим відповідач зазначає, що ТОВ «Пальміра Капітал?, яке набуло право власності на колію шляхом її внесення до статутного капіталу від ПАТ «Антарктика?, листом від 22.01.2020 р. № 11/ПК повідомила Овідіопольське управління ГУ ДПС в Одеській області про укладення договорів оренди земельних ділянок загальною площею 4,9189 га, про подвійну плату за ці земельні ділянки та висловило прохання провести звірку розрахунків та здійснити зарахування надлишкове сплачених філією Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця? податкових платежів за землю в рахунок майбутніх платежів, однак у відповідь на вказаний лист Чорноморське ГУ ДПС в Одеській області повідомила (лист від 07.02.2020 № 1827/10/15-32) про нерозголошення відомостей про платника податків без його письмової згоди.

За ствердженнями відповідача, ТОВ «Пальміра Капітал? звернулось до філії Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця? з листом № 10/ПК від 22.01.2020 р., аналогічним вищезазначеному за змістом в частині провести звірку розрахунків з Овідіопольським управлінням ГУ ДПС в Одеській області для визначення надлишкове сплачених філією Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця? податкових платежів за землю. В свою чергу регіональна філія ДП «Одеська залізниця? в листі від 04.05.2020 р. № ПЧЛ1-04/ повідомила про необхідність компенсації плати за користування землею під колією згідно договору № ОД/НКМ-19-692 та про відшкодування земельного податку за 2016 -2018 роки. Між тим, як вказує відповідач, в листі від 29.10.2020 р. № 28/01-1517 відповідач звернувся до позивача з проханням надати дійсні тимчасові правовстановлюючі документи на земельну ділянку 12,24 га для розгляду можливості компенсації податку, однак позивач в листі від 23.02.2021 р. № ПЧЛ-1-04/82 повідомив знов ж таки про право постійного користування земельною ділянкою 12,24 га та звернувся з вимогою компенсації йому 645562,08 грн. за 2020 рік.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що власником колії та відповідачем протягом багатьох років вживались заходи щодо оформлення права користування земельними ділянками під колією з метою розвитку потужностей Чорноморського рибного порту в галузі залізничного господарства, проте з боку позивача, навпаки, вбачається бездіяльність щодо виконання судового рішення у справі №3-22/177-09-4676, невиконання вимог законодавства, зокрема, ст.ст. 120, 141 Земельного кодексу України, бездіяльність щодо уникнення подвійної оплати за землю за рахунок бюджетних коштів.

Як вказує відповідач, Податковим кодексом України передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Обов`язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов`язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об`єкта та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення.

Разом з тим відповідач вказує, під час проведення інвентаризації власником залізничної колії ТОВ «Пальміра Капітал?, результати якої посвідчуються технічним паспортом КП «БТІ ЧМР? за 2020 рік, було встановлено, що орендоване ТОВ «ЧРП? нерухоме майно за договором від 01.04.2020 р. знаходиться лише на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5123755800:01:002:3164, 5123755800:01:002:3165, 5123755800:01:002:3166, 5110800000:03:001:0115, 5123755800:01:003:3924 та 5123755800:01:003:4841, в тому числі під час інвентаризації було встановлено, що загальний розмір земельних ділянок, на яких розташовано орендоване нерухоме майно, складає лише 11,2807 га.

Таким чином, за ствердженнями відповідача, наразі у позивача відсутній обов`язок із сплати податку на землю за земельну ділянку, на якій перебуває орендоване ТОВ «ЧРП? у ТОВ «Пальміра Капітал? нерухоме лише, в т.ч. з моменту державної реєстрації права оренди земельними ділянками під колією загальною площею 4,9189 га згідно вищезазначених договорів оренди та на підставі даних Державного земельного кадастру спочатку у ПАТ «Антарктика?, а потім у ТОВ «Пальміра Капітал?, виник обов`язок зі сплати податку на землю. За ствердженнями відповідача, внаслідок цієї обставини фактично відбувалась та відбувається подвійна оплата за земельні ділянки загальною площею 4,9189 га з боку ТОВ «Пальміра Капітал? та з боку позивача, а також враховуючи, що при цьому у позивача право постійного користування земельними ділянками площею 12,24 га припинено на земельну ділянку, на якій розташована колія, відсутні підстави для сплати позивачем за земельні ділянки площею 4,9189 га.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 79-1 Земельного кодексу України, рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 777-VІІ від 14.11.2017 р., сформовано земельну ділянку площею 6,3618 га за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 12, та цій ділянці присвоєно кадастровий номер 5123755800:01:003:4841, однак, враховуючи зміст пункту 287.1 ПК України, ст.ст. 124-126 Земельного кодексу України у ТОВ «Пальміра Капітал?, відсутні поки що підстави для внесення плати за земельну ділянку площею 6,3618 га до моменту оформлення у останнього права оренди на цю земельну ділянку. Проте, як вказує відповідач, ПАТ «Антарктика? висловлювало намір здійснювати плату за землю площею 6,3618 га (лист від 04.12.2013 р. № А-01/117), а ТОВ «Пальміра Капітал?, повідомляла про подвійну оплату за землю площею 4,9189 га (листи № 10/ПК, № 11/ПК від 22.01.2020 р.). Таким чином, як зазначає відповідач, оскільки орендну плату за земельні ділянки площею 4,9189 га, які є частиною земельної ділянки під колією площею 11,2807 га, оплачує ТОВ «Пальміра Капітал?, то у відповідача взагалі немає підстав для компенсації позивачу плати за земельну ділянку 4,9189 га, яка сплачується належним землекористувачем у відповідності до вимог чинного законодавства, так як подвійна оплата за земельні ділянки площею 4,9189 га суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до норм яких загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а зобов`язання мають ґрунтуватися саме на цих засадах

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що укладення договору № ОД/НКМ-19- 692дНЮ від 19.11.2019 р. між позивачем та відповідачем відбулося під впливом помилки, зокрема щодо оцінки тих обставин, що орендована відповідачем колія може розташовуватися на земельній ділянці, що належить позивачу як правонаступнику ДП «Одеська залізниця?, який, як володілець, земельної ділянки має сплачувати податок на землю за земельну ділянку, на якій начебто розташована колія, однак це не відповідає фактичним обставинам та відомостям Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим позивач також не повинен сплачувати податок на землю за земельні ділянки, на яких розташована колія, та які є самостійним об`єктом цивільних прав та самостійним об`єктом справляння податку на землю відповідно до ст. 286 ПК України. При цьому відповідач додає, що зобов`язання з компенсації відповідачем позивачу податку можуть бути лише на земельну ділянку у розмірі 11,2807 га згідно договору № ОД/НКМ-19-692дНЮ, проте не за земельну ділянку площею 12,24 га, як помилково вважає позивач, що не може бути підтверджено наданими позивачем доказами, а також спростовується даними інвентаризації відповідно до технічного паспорту власника колії від 2020 р.

Тому, як стверджує відповідач, сума заборгованості за договором № ОД/НКМ-19-692дНЮ та, відповідно, ціна позову в позовні заяві розраховані позивачем невірно, при цьому з урахуванням того, що за земельні ділянки площею 4,9189 га сплачується орендна плата, а право користування земельною ділянкою 6,3618 га знаходиться на стадії оформлення, сума компенсації відповідачем позивачу плати за землю у вигляді земельного податку може, на думку відповідача, складати лише 307572,88 грн. та розраховується наступним чином: 975155,63 грн. / 20,17 х 6,3618 га = 307572,88 грн., де 975155,63 грн. - сума земельного податку за земельну ділянку в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) згідно даним позивача; 20,17 га площа земельної ділянки за даними позивача; 6,3618 га - площа земельної ділянки в межах смт. Таїрове під колією, право користування якої знаходиться на стадії оформлення. З огляду на вказане відповідач зауважує, що ціна позову за його розрахунком, з врахуванням розрахованої вище суми заборгованості та з врахуванням того, що загальна площа земельної ділянки під колією становить 11,2807 га, а не 12,24 га, складає 343919,41 грн. та складається з пені за період з 16.12.2020 р. по 31.03.2021 р. в розмірі 18998,49 грн., 3% річних за період з 16.12.2020 р. по 31.03.2021 р. в розмірі 4749,62 грн., інфляційних втрат за період з 16.12.2020 р. по 31.03.2021 р. в розмірі 12598,42 грн.

Додатково відповідач зазначає, що на земельній ділянці 12,24 га відсутнє будь-яке нерухоме майно, яке б перебувало у власності Одеської залізниці, послуги щодо обслуговування цих комунікацій надаються Одеською залізницею та оплачуються відповідачем згідно умов договору про технічне обслуговування СЦБ та зв`язку.

Також 05.05.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про залучення ТОВ «Пальміра Капітал» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2021 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра Капітал» та підготовче засідання відкладено на 19 травня 2021 р.

Поряд з цим відповідачем 05.05.2021 р. було подано до господарського суду електронною поштою зустрічний позов (вх. № 1279/21), в якому ТОВ «Чорноморський рибний порт» просить суд визнати недійсним договір від 19.12.2019 р., який був укладений між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» , в частині компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, на земельну ділянку у розмірі 5,8782 га.

Так, посилаючись на ст.ст. 229, 230 ЦК України, ст.ст. 174, 179 ГК України, відповідач у зустрічному позові вказує, що укладення договору для сторін не було обов`язковим, в той же час ЧРП як добросовісний учасник господарських відносин та користувач нерухомого майна - ділянки залізничної колії довжиною 6678 м в межах від передпаромного парку Чорноморськ-Паромна, яке знаходиться за адресою: Одеська область, с. Б. Балка, вул. Центральна, 1-Ж, яка належить ТОВ «Пальміра Капітал?, погодилося з вимогами залізниці відшкодувати Укрзалізниці витрати, які остання мала би понести, як володілець земельної ділянки, у вигляді сплати податку на землю, які покладаються на володільця земельної ділянки чинним законодавством. Однак, як з`ясувалося пізніше, всі обставини та отримана від позивача інформація, якими ЧРП керувалося при укладенні договору, зокрема відносини права власності на земельну ділянку, розмірів ділянки, місця розташування земельної ділянки тощо, щодо якої за договором Укрзалізниця заявила позов про стягнення заборгованості, є помилковими.

Наразі ТОВ «Чорноморський рибний порт» посилається на приписи ст. 331 ЦК України, ст. 79-1 ЗК України, а також зазначає, що Постановою кабінету міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 . Відповідно до п. 2 цієї постанови статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» , та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу; права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1 тощо.

Крім того, зазначеною постановою № 200 було утворено Комісію з утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Комісія) у складі згідно з додатком 4, на яку покладено обов`язок у чотиримісячний строк з дати затвердження її персонального складу подати Міністерству інфраструктури: зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства (далі - зведений акт оцінки), за формою згідно з додатком 5; зведені передавальні акти майна, земельних ділянок; проект статуту товариства.

Посилаючись на ст. ст. 82, 92, 125, 126 ЗК України, ч. 4 ст. 18, ч. 4 ст. 20, ст. 29, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , ст. 4, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» , ТОВ «ЧРП? вказує, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію права користування на земельну ділянку, згідно державного акту постійного користування І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р., зареєстрований в Книзі записів державних актів про право постійного користування за Укрзалізниця, - відсутні, при цьому з огляду на вищезазначені положення законодавства така реєстрація можлива лише після реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою. Крім того, як стверджує ТОВ «ЧРП?, ДП «Одеська залізниця? (код ЄДРПОУ 01071315), якому видано вищезазначений акт на право постійного користування наразі знаходиться у стані припинення, що посвідчується відомостями ЄДРПОУ, а також відповідно відомостей АТ «Укрзалізниця» (код 40075815) наразі не зазначається як правонаступник ДП «Одеська залізниця?, та таке правонаступництво можливо лише після державної реєстрації припинення ДП «Одеська залізниця??, а в частині земельної ділянки щодо якої є право на постійне користування - після передачі такої ділянки в установленому законодавством порядку. Таким чином, відповідач у зустрічному позові вказує, що з огляду на те, що наразі відсутні будь-які відомості щодо інвентаризації, включення такої земельної ділянки до вищезазначених зведених переліків та передачі такого майна до складу статутного капіталу утвореного акціонерного товариства відповідно до постанови № 200, відповідно відсутні підстави визначати Укрзалізницю правонаступником ДП «Одеська залізниця? щодо земельної ділянки за актом постійного користування від 27.06.1997 р. Крім того, ТОВ «ЧРП? додає, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку щодо якої було укладено договір, у зв`язку з чим зазначена земельна ділянка не може виступати об`єктом цивільних прав, зокрема до її реєстрації в Державному земельному кадастрі не може бути передана до складу статутного капіталу АТ «Українська залізниця» . Також із посиланнями на ст. 346 ЦК України ТОВ «ЧРП? зазначає, що земельна ділянка, щодо якої Укрзалізниця заявила себе правонаступником прав відповідно до акту на право постійного користування І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р., не може бути включена до складу майна, яке передається до статутного капіталу АТ «Українська залізниця» , що створено відповідно до постанови № 200. За ствердженнями позивача за зустрічним позовом, зазначені обставини були встановлені під час інвентаризації нерухомого майна, яке орендується ЧРП за договором оренди від 01.04.2020 р., власником нерухомого майна - ТОВ «Пальміра Капітал? та посвідчується технічним паспортом КП БТІ від 18.02.2020 р., а саме орендоване нерухоме майно знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5123755800:01:002:3164, 5123755800:01:002:3165, 5123755800:01:002:3166, 5110800000:03:001:0115, 5123755800:01:003:3924 та 5123755800:01:003:4841, в тому числі під час інвентаризації було встановлено, що загальний розмір земельних ділянок, на яких розташовано орендоване нерухоме майно складає 11,2807 га. Таким чином, як вказує ТОВ «ЧРП?, нерухоме майно, яке орендується ЧРП за договором від 01.04.2020 р., знаходиться на земельних ділянках, які сформовані відповідно до чинного законодавства та інформація щодо яких внесена до Державного земельного кадастру, а отже виступають самостійним об`єктом цивільних прав, та відповідно до відомостей Державного земельного кадастру мають землеволодільця, що відмінний від Укрзалізниці, тобто на Укрзалізницю не може бути покладено обов`язку щодо сплати плати за землю на земельні ділянки, на яких розташовано орендоване ЧРП нерухоме майно, та відповідно відсутні підстави для компенсації такого податку. За ствердженнями ТОВ «ЧРП?, зазначені земельні ділянки відповідно до даних Державного земельного кадастру, як самостійні об`єкти цивільних прав, мають земле володільця/землекористувача, зокрема на земельній ділянці за кадастровим номером 5123755800:01:002:3164 зареєстровано право оренди за ТОВ «Пальміра Капітал? (номер запису про право (в державному реєстрі прав - 25751026, від 10.04.2018р.); на земельній ділянці за кадастровим номером 5123755800:01:002:3165 зареєстровано право оренди за ТОВ «Пальміра Капітал? (номер запису про право (в державному реєстрі прав - 25755531, від 10.04.2018р.); на земельній ділянці за кадастровим номером 5123755800:01:002:3166 зареєстровано право оренди за ТОВ «Пальміра Капітал? (номер запису про право (в державному реєстрі прав - 25756604, від 10.04.2018р.); на земельній ділянці за кадастровим номером 5110800000:03:001:0115 зареєстровано право оренди за ТОВ «Пальміра Капітал? (номер запису про право (в державному реєстрі прав - 25032913, від 22.02.2018р.); на земельній ділянці за кадастровим номером 5123755800:01:003:3924 зареєстровано право оренди за ТОВ «Пальміра Капітал? (номер запису про право (в державному реєстрі прав - 24490743, від 18.01.2018р.); що підтверджується роздруківками з сайту Державного земельного кадастру (додаються). Крім того, як зазначає ТОВ «ЧРП?, земельна ділянка за кадастровим номером 5123755800:01:003:4841 перебуває у стадії відведення відповідно до рішення Таїровської селищної ради № 777-VІІ від 14.11.2017 р. про надання ТОВ «Пальміра Капітал? дозволу на розробку проекту землеустрою. Тому відповідач у зустрічному позові вважає, що укладення договору від 19.11.2019 р. між Укрзалізниця та ЧРП про компенсацію плати стороннім особам за користуванням землею регіональної філії «Одеська залізниця?? АТ «Укрзалізниця» , що не мають кадастрових номерів, відбулося під впливом помилки, зокрема щодо оцінки тих обставин, що орендоване ЧРП нерухоме майно - ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від передпаромного парку Чорноморськ-Паромна, яке знаходиться за адресою: Одеська область, с. Б. Балка, вул. Центральна, 1-Ж, може розташовуватися на земельній ділянці, що належить Укрзалізниці - як правонаступника ДП «Одеська залізниця?, та яка, як володілець земельної ділянки має сплачувати плату за землю (податок на землю) за земельну ділянку, на якій начебто розташоване орендоване ЧРП нерухоме майно, що не відповідає фактичним обставинам, в т.ч. даним інвентаризації та відомостям Державного земельного кадастру, з огляду на що Укрзалізниця також не повинна сплачувати податок на землю за земельні ділянки, на яких розташоване орендоване ЧРП майно та які є самостійним об`єктом цивільних прав та самостійним об`єктом справляння плати за землю (податку на землю) відповідно до ст. 286 ПК України, та за які таку плату має здійснювати належний землекористувач - ТОВ «Пальміра Капітал?.

Крім того, як зауважує ТОВ «ЧРП?, згідно пункту 5 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. у справі № 3-22/177-09-4676 припинено право користування ДП «Одеська залізниця? земельною ділянкою площею 12,24 га у межах Овідіопольського району Одеської області за державним актом на право постійного користування землею № Рп-294-97 від 27.06.1997 р.

Наразі відповідач у зустрічному позові зазначає, що ЧРП здійснює компенсацію плати за землю за земельні ділянки, на яких розташовані орендовані залізничні колії в складі орендної плати власнику майна та землекористувачу - ТОВ «Пальміра Капітал?, що підтверджується умовами договору оренди нерухомого майна, при цьому за наявності у ЧРП інформації щодо відсутності у позивача підстав для сплати податку та що він не є належним користувачем земельних ділянок, на яких розташовано майно, яке орендує ЧРП, то договір не був би укладений, оскільки за таких обставин відсутні підстави для будь яких компенсацій. Проте, як вказує товариство, позивач не повідомив ЧРП про наявність наведених обставин під час укладання договору, а навпаки надав копію державного акту як підставу для укладення договору та наполягав, що саме він є користувачем земельної ділянки і саме на ньому обов`язок по сплаті податку, в тому числі зазначивши у запропонованому ним для підписання договору таку інформацію, а також що він є правонаступником володільця земельної ділянки. Разом з тим, за ствердженнями ТОВ «ЧРП?, останній не мав достатніх підстав ставити під сумнів та перевіряти отримані від позивача відомості, з огляду на що викладені обставини мають істотне значення для укладення договору, оскільки укладення договору призводить до порушення майнових інтересів ЧРП, так як безпідставно покладає на ЧРП подвійний тягар сплати плати за землю (податку на землю), бо такий податок вже входить, зокрема, до складу орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 01.04.2020 р. та володіючи такою інформацією під час укладення договору, ЧРП не укладав би договір на умовах, які запропоновані Укрзалізницею.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.2021 р. вказану зустрічну позовну заяву ТОВ «Чорноморський рибний порт» (вх. № 1279/21) залишено без руху, оскільки заявником до зустрічної позовної заяви надано незасвідчені копії всіх додатків до позовної заяви, а саме: платіжного доручення про сплату судового збору від 29.04.2021 р. № 2029; договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 р.; додаткової угоди від 01.04.2020 р. до договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 р.; додатку № 1 до договору оренди нерухомого майна від 01.04.2020 р.; постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676; роздруківки із сайту ДЗК; технічного паспорту на ділянку залізничної колії від 18.02.2020 р.; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Чорноморський рибний порт» ; протоколу зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» від 31.05.2010 р.; наказу № 73-ок від 01.06.2010 р.; опису вкладення від 30.04.2021 р.; накладної № 6800304085558 від 30.04.2021 р.; фіскального чеку № 3000102264 від 30.04.2021 р., чим порушено порядок надання письмових доказів.

Так, 11.05.2021 р. від ТОВ «Чорноморський рибний порт» до господарського суду надійшла заява стосовно усунення недоліків (вх. № 12716/21), до якої заявником додано належним чином засвідчені копії додатків до зустрічного позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.2021 р. у справі № 916/918/21 зустрічну позовну заяву ТОВ «Чорноморський рибний порт» до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» про визнання недійсним договору від 19.12.2019 р. прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом за правилами загального позовного провадження, при цьому повідомлено сторін про розгляд справи у підготовчому засіданні 19 травня 2021 р.

17.05.2021 р. АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» подано до господарського суду відповідь на відзив, в якій позивач додатково вказує, що згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 р., визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до раніше чинного законодавства (частина 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ); документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (пункт 10 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» ); статті 92 Земельного кодексу не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року (пункт 2.7 постанови пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. №6); право користування земельною ділянкою не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (постанова ВСУ від 26.09.2011 р. у справі № 6-14цс11, постанова ВГСУ від 17.03.2015 р. у справі № 924/1180/14). Таким чином, позивач наголошує, що державні акти, видані до 01 січні 2013 року, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю), не підлягають обов`язковому переоформленню та є дійсними. Враховуючи зазначене, за ствердженнями позивача, власники землі та землекористувачі, у яких речові права на земельні ділянки посвідчені державними актами, виданими до 01 січня 2013 року, є платниками земельного податку. Аналогічна правова позиція викладена в індивідуальній податковій консультації Державної податкової служби від 17.02.2020 р. № 631/6/99-00-04-03-03-06/ІПК. Таким чином, позивач стверджує, що він як правонаступник Державного підприємства «Одеська залізниця» є платником земельного податку за земельну ділянку у розмірі 593,65 га в межах Овідіопольського району Одеської області, право постійного користування на яку посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р., зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № Рп-294-97. При цьому позивач додає, що як вбачається із відзиву на позовну заяву відповідачем визнається та обставина, що складовою саме зазначеної земельної ділянки (право постійного користування на яку посвідчене Державним актом від 27.06.1997 р.) є земельна ділянка, яка розташована під колією.

Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що підставою невиконання ним умов договору в частині відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних зі сплатою останнім земельного податку за земельну ділянку загальної площею 12,24 га, є та обставина, що фактична площа земельної ділянки під колією складає 11,2807 га, а не 12,24 га, як вона визначена у договорі, позивач вказує, що відповідно до умов договору його предметом є відшкодування відповідачем витрат позивача, пов`язаних із сплатою земельного податку за земельну ділянку, яка «фактично використовується відповідачем з метою експлуатації та обслуговування розташованої залізничної під`їзної колії» (п. 1 договору, а не земельну ділянку «під колією» . Таким чином, як стверджує позивач, фактична площа земельної ділянки під колією не може мати значення для вирішення питання про відшкодування відповідачем позивачеві витрат, визначених п. 3 договору, а саме витрат, пов`язаних останнім із сплатою земельного податку за земельну ділянку, яка використовується відповідачем з метою експлуатації та обслуговування цієї колії і площа якої (12,24 га) визначена сторонами в договорі.

Щодо тверджень відповідача про укладання спірного договору під впливом помилки, зокрема щодо оцінки тих обставин, що орендована відповідачем колія може розташовуватися на земельній ділянці, що належить позивачу як правонаступнику ДП «Одеська залізниця» , яке як володілець земельної ділянки має сплачувати податок на землю за земельну ділянку, на якій розташована колія, позивач вказує наступне. Так, із посиланнями на ст. 229 ЦК України позивач зазначає, що на теперішній час відсутнє судове рішення про визнання недійсним договору або його окремих частин, з огляду на що саме по собі твердження відповідача про укладання договору в результаті помилки щодо обставин, які мають істотне значення без відповідної оцінки зазначених обставин укладання договору в судовому рішенні про визнання договору недійсним не може бути підставою для невиконання взятих відповідачем на себе обов`язків за договором.

Також, посилаючись на ст. ст. 627, 629 ЦК України, позивач наголошує, що, уклавши договір, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо відшкодування відповідачем позивачеві витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку за земельну ділянку, у розмірі 12,24 га, яка використовується відповідачем з метою експлуатації та обслуговування колії (характеристики ділянки визначені пунктом 1 договору).

19.05.2021 р. ТОВ «Пальміра Капітал» подано до господарського суду пояснення, в яких товариство підтримує в повному обсязі заперечення проти позову, викладені у відзиві відповідача на позовну заяву у цій справі та пояснює наступне. ТОВ «Пальміра Капітал» є власником нерухомого майна - ділянки залізничної колії довжиною 6678 м. в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108, що знаходиться за адресою: Одеська область, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1 -Ж, а також усім іншим невідокремленим від цього нерухомого майна приналежним майном, необхідним для функціонування зазначеного об`єкту нерухомості, шляхом внесенням до його статутного капіталу його учасником - ПРАТ «Антарктика» . Як вказує товариство, це нерухоме майно передано в оренду відповідачу на умовах договору оренди нерухомого майна № 66а/20х від 01.04.2020 р. При цьому ТОВ «Пальміра Капітал» зауважує, що ділянка залізничної колії розташована на землях Овідіопольського району Одеської області (в межах та за межами смт. Таїрове) з кадастровими номерами: 5123755800:01:002:3164, 5123755800:01:002:3165, 5123755800:01:002:3166, 5110800000:03:001:0115, 5123755800:01:003:3924 та 5123755800:01:003:4841, загальною площею 11,2807 га, при цьому з вищенаведеної площі (11,2807 га) земельних ділянок право оренди оформлено за ТОВ «Пальміра Капітал» на земельні ділянки площею 4,9189 га, в тому числі із земель державної власності (за межами смт. Таїрове) - на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених з Одеською обласною державною адміністрацією, а саме: договір від 19.02.2018 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:002:3164, розмір земельної ділянки 2,888 га; договір від 19.02.2018 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:002:3165, розмір земельної ділянки 0,0764 га; договір від 22.12.2017 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:002:3166, розмір земельної ділянки 0,6043 га; із земель комунальної форми власності (в межах смт. Таїрове) - на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 22.12.2017 р., кадастровий номер земельної ділянки 5123755800:01:003:3924, розмір земельної ділянки 1,3502 га. Водночас Товариство зазначає, що за результатом проведення інвентаризації, результати якої посвідчуються технічним паспортом КП «БТІ ЧMP» за 2020 рік встановлено, що ділянка залізничної колії знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 123755800:01:002.3164, 5123755800:01:002:3165, 5123755800:01:002:3166, 5110800000:03:001:0115, 5123755800:01:003:3924 та 5123755800:01:003:4841, загальний розмір яких складає 11,2807 га, при цьому на земельній ділянці 11,2807 га відсутнє будь-яке нерухоме майно, яке б перебувало у власності позивача.

Як вказує ТОВ «Пальміра Капітал» , Податковим кодексом України передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269 п. 288.1 ст. 288 Кодексу). При цьому товариство вказує, що обов`язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов`язань з плати за землю, настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу), на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу) щодо об`єкта та бази оподаткування, а також категорії земель ділянки за її цільовим призначення. Такий висновок, за ствердженнями товариства, міститься в індивідуальних податкових консультаціях Державної податкової служби України в індивідуальних податкових консультаціях: від 27.11.2020 р. N 4865/ІПК/99-00-04-05-03- 06, від 02.10.2020 р. N 4085/ІПК/99-00-04-03-03-06, від 28.02.2020 р. N 837/6/99-00-04-03- 03-06/ІПК, в узагальнюючій податковій консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 р. N 602. Таким чином, за ствердженнями товариства, з моменту державної реєстрації права оренди земельними ділянками під нерухомим майном - ділянкою залізничної колії у ТОВ «Пальміра Капітал» виник обов`язок зі сплати орендної плати за землю загальною площею 4,9189 га, при цьому загальна сума сплаченої ТОВ «Пальміра Капітал» з 2018 року по 2020 роки орендної плати за землю загальною площею 4,9189 га, щодо яких оплату за землю у вигляді земельного податку здійснює також позивач, тобто відбувається подвійна оплата за землю, 4842594,13 грн., в тому числі: за 2018 рік - 1307290,72 грн., за 2019 рік - 1844505,84 грн., за 2020 рік - 1690797,57 грн.

Також Товариство зауважує, що земельній ділянці 12,24 га, яка знаходилась у постійному користуванні ДП «Одеська залізниця» згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р., кадастровий номер не присвоєний, тому вона не може бути об`єктом цивільних прав. Відтак, враховуючи, що площа земельної ділянки під залізничної колією згідно даних Державного земельного кадастру складає 11,2807 га, а не 12,24 га, та право оренди на землю площею 4,9189 га оформлено за ТОВ «Пальміра Капітал» , на думку останнього, оплата позивачем за землю 12,24 га є безпідставною.

31.05.2021 р. АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» подано до господарського суду відповідь на зустрічний позов, в якій товариство зазначає, що предметом договору є компенсація витрат відповідача за зустрічним позовом за земельну ділянку розміром 12,24 га, а не земельну ділянку розміром 4,9189 га, оскільки земельна ділянка розміром 4,9189 га є лише частиною ділянки 12,24 га, при цьому будь-яких доводів та доказів щодо належності ТОВ «Пальміра Капітал» як землекористувача щодо земельної ділянки площею 7,3211 га (12,24 га - 4,9189 га) позивачем за зустрічним позовом не наводиться. Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, як на час укладання договору, так і на теперішній час, відповідач за зустрічним позовом був і є належним платником податку на землю за земельну ділянку 12,24 га, яка є частиною земельною 593,65 га землі, наданої в постійне користування відповідачу за зустрічним позовом згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 27.06.1997 р. № І-ОД 000018. При цьому з посиланнями на рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 № 5-рп/2005) Укрзалізниця вказує, що державні акти, видані до 01 січні 2013 року, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю), не підлягають обов`язковому переоформленню та є дійсними, з огляду на що власники землі та землекористувачі, у яких речові права на земельні ділянки посвідчені державними актами, виданими до 01 січня 2013 року, є платниками земельного податку. Таким чином, як стверджує відповідач за зустрічним позовом, він поніс обґрунтовані передбачені чинним законодавством витрати зі сплати земельного податку за земельну ділянку 12,24 га.

При цьому Укрзалізниця зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування« , постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 утворено 21.10.2015 р. шляхом злиття підприємств залізничного транспорту Акціонерне товариство «Українська залізниця» , яке є правонаступником ДП «Одеська залізниця» . Крім того, як наголошує відповідач за зустрічним позовом, відповідно до рядка 84 Зведеного переліку земельних ділянок ДП «Одеська залізниця» право постійного користування, якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» , затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015 р., право постійного користування, встановлене згідно Державного акту на право постійного користування І-ОД 000018 від 27.06.1997 р. на земельну ділянку площею 593,65 га, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, було внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» . Таким чином, за ствердженнями відповідача за зустрічним позовом, з 21.10.2015 р. АТ «Укрзалізниця» є належним землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки як правонаступник ДП «Одеська залізниця. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. по справі № 910/5953/17.

Між тим Укрзалізниця вважає такими, що не відповідають дійсності, ствердження відповідача у зустрічному позовом про укладання ним договору під впливом помилкової оцінки тієї обставини, що саме Укрзалізниця є належним землекористувачем земельної ділянки 12,24 га, на якій розташоване орендоване майно, оскільки такі ствердження прямо спростовуються наявними у справі доказами. Так, договір оренди нерухомого майна між ТОВ «Пальміра Капітал» та позивачем за зустрічним позовом був укладений лише 01.04.2020 р., тобто зі спливом більше, ніж трьох місяців з дати укладання спірного договору ОД/НКМ-19-692д-НЮ (19.12.2019 р.), з огляду на що право оренди нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, щодо оцінки належності прав на яку начебто помилився позивач за зустрічним позовом, виникло лише 01.04.2020 р. після укладення договору (19.12.2019 р.). Таким чином, за ствердженнями відповідача за зустрічним позовом, станом на моменту укладання спірного договору (19.12.2019 р.) позивач не міг помилятися щодо оцінки належності прав на земельну ділянку, на якій розташоване орендоване ним майно, оскільки відповідні права оренди (найму) виникли у нього лише 01.04.2020 р.

Крім того, як вказує відповідач за зустрічним позовом, в якості додатків до відзиву на позовну заяву відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) подані до суду копії листів: 1) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» (після зміни 18.07.2018 р. назва - ТОВ «Чорноморський морський рибний порт» ) від 11.02.2014 р. № 28/09-192, від 2014 р. б/н, від 07.08.2014 р. № 28/01-970, із змісту яких чітко вбачаються обізнаність позивача за зустрічним позовом про припинення права постійного користування земельною ділянкою 12,24 га згідно Державного акту на право постійного користування землею № Рп-294-97 (реєстраційний номер акту І-ОД № 000018 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею) від 27.06.1997 р. відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676; 2) ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» від 06.12.2016 р. № 28/10-1527, зі змісту якого вбачається обізнаність позивача за зустрічним позовом про наявність права оренди на земельну ділянку площею 4,9189 га та відсутності відповідного обов`язку відповідача за зустрічним позовом щодо сплати плати за землю за вказану земельну ділянку. Таким чином, на думку Укрзалізниці, вищезазначені обставини (припинення права користування на земельну ділянку на підставі судового рішення, наявність права користування земельною ділянкою інших осіб), якими мотивуються на теперішній час неналежність відповідача за зустрічним позовом, як землекористувача земельної ділянки загальною площею 4,9189 га, відсутність його обов`язку із сплати за неї податку на землю були відомі позивачу за зустрічним позовом до укладання спірного договору (до 19.12.2019 р.), тому позивач за зустрічним позовом не міг помилятися щодо зазначених обставин як таких, фактичне існування яких йому було не відоме на час укладання спірного договору.

07.06.2021 р. ТОВ «Чорноморський рибний порт» подано до господарського суду відповідь на відзив АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на зустрічний позов, в якій ТОВ «ЧРП» додатково зазначає про безпідставність посилань відповідача на те, що права оренди виникли у ТОВ «ЧРП» лише за договором від 01.04.2020 р. За додатковою угодою від 01.04.2020 р. за користування цим майном ТОВ «ЧРП» сплачує ТОВ «Пальміра Капітал» орендну плату, яка включає суму компенсації ТОВ «Пальміра Капітал» плати за землю, на якій розташоване орендоване нерухоме майно. Також позивач за зустрічним позовом зауважує, що відповідно до п. 1 договору від 19.12.2019 р. щодо якого заявлено зустрічний позов, є земельна ділянка, щодо якої укладається договір компенсації, фактично використовується платником з метою експлуатації та обслуговування розташованої залізничної під`їзної колії, без права забудови земельної ділянки, тобто відповідач ще 19.12.2019 р. визнав ті обставини, що ТОВ «ЧРП» є законним користувачем під`їзної залізничної колії, жодних зауважень чи заперечень від відповідача щодо цих обставин до теперішнього часу, дати надходження відзиву на зустрічний позов, ТОВ «ЧРП» не отримував.

Поряд з цим ТОВ «ЧРП» зазначає, що ТОВ «Пальміра Капітал» є орендарем земельних ділянок, які знаходяться на території Овідіопольської району Одеської області (в межах та за межами смт. Таїрове) під розташованим на неї нерухомим майном на підставі укладених ним з Одеської обласною державною адміністрацією договорів оренди земельних ділянок державної власності площею 4,9189 га.

Наразі ТОВ «ЧРП» вказує, що в пункті 3 відзиву Укрзалізниця визнає, що ТОВ «Пальміра Капітал» є належним землекористувачем земельних ділянок загальною площею 4,9189 га, права користування на які оформлено та зареєстровано в державному реєстрі в установленому законодавством порядку.

Крім того, ТОВ «ЧРП» вважає безпідставними посилання Укрзалізниці на індивідуальну податкову консультацію, оскільки відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, крім того предметом ІПК є лише питання практичного застосування податкового законодавства (п. 52.1).

До того ж ТОВ «ЧРП» вказує, що оскільки право постійного користування земельними ділянками 12,24 га у Одеської залізниці припинене, на цій земельній ділянці не розміщені підприємства залізничного транспорту та право користування цими землями АТ «Укрзалізниця» не оформлювалось, то її дії з включення права користування цією землею до статутного капіталу АТ «Українська залізниця» , свідчить про невиконання нею судового рішення по справі № 3-22/177-09-4676, а відтак суперечать ст.ст. 79-1, 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст.ст. 1, 4, п. 3 Перехідних положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» , а також свідчать про порушення прав ТОВ «Пальміра Капітал» як землекористувача земельних ділянок площею 4,9189 га під належною йому ділянкою залізничної колії. За ствердженнями ТОВ «ЧРП» , такі дії Укрзалізниці суперечать вимогам ст. 129-1 Конституції України, відповідно до якої судове рішення є обов`язковим до виконання.

Також 07.06.2021 р. ТОВ «Пальміра Капітал» подано до господарського суду пояснення щодо відзиву на зустрічний позов, в яких третя особа вказує, що у другому пункті відзиву АТ «Укрзалізниця» лише підтверджує дійсні обставини справи, викладені ТОВ «Пальміра Капітал» у поясненнях про те, що земельні ділянки із земель державної власності (за межами та в межах смт. Таїрове) площею 4,9189 га оформлено за ТОВ «Пальміра Капітал» на умовах оренди згідно відповідних договорів та сплачує за них орендну плату. При цьому третя особа вказує, що у третьому пункті АТ «Укрзалізниця» стверджує, що предметом спірного договору є компенсація витрат АТ «Укрзалізниця» на земельну ділянку розміром 12,24 га, проте згідно п. 1 спірного договору його предметом є земельна ділянка, щодо якої укладається договір компенсації, при цьому земельна ділянка площею 12,24 га немає кадастрового номеру та згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України не є об`єктом цивільних прав. Крім того, як зазначає ТОВ «Пальміра Капітал» , право постійного користування землею 12,24 га у ДП «Одеська залізниця» припинено постановою Вищого Господарського Суду України № 3-2/177-09-4676 від 31.05.2011 р., яка набрала законної сили, не згадується АТ «Укрзалізниця» в жодній заяві по суті цієї справи, хоча АТ «Укрзалізниця» створене на базі, в тому числі Одеської залізниці, яка була учасником справи № 3-22/177-09-4676, тому АТ «Укрзалізниця» повинне бути обізнане про це судове рішення, права та обов`язки, які виникли з цього судового рішення. Також третя особа додає, що в четвертому пункті відзиву АТ «Укрзалізниця» зазначає про те, що на час укладання спірного договору і на теперішній час Укрзалізниця була та є належним платником податку на земельну ділянку 12,24 га згідно Державного акту на право постійного користування землею від 27.06.1997 р. № І-ОД 000018, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 та на індивідуальну податкову консультацію ДПС від 17.02.2020 р. № 631/6/99-00-04-03-03-06/ІПК. Всупереч на ці доводи третя особа вказує, що обидва ці документи не враховують обставини цієї справи, а саме те, що право оренди за земельні ділянки площею 4,9189 га (кадастрові номери: 5123755800:01:002:3164, 5123755800:01:002:3165, 5123755800:01:002:3166, 5110800000:03:001:0115, 5123755800:01:003:3924, 5123755800:01:003:4841) оформлено за ТОВ «Пальміра Капітал» та воно сплачує за них орендну плату з моменту державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок (ст.ст. 123-126 Земельного кодексу України, п. 287.1 Податкового кодексу України). Враховуючи вищезазначені обставини та приписи законодавства, за ствердженнями третьої особи у АТ «Укрзалізниця» немає правових підстав для сплати земельного податку за земельну ділянку площею 4,9189 га, яка є частиною земельної ділянки під належною ТОВ «Пальміра Капітал» залізничною колією, право постійного користування якою у АТ «Укрзалізниця» припинене, оскільки сплачуючи земельний податок за землю 4,9189 га, АТ «Укрзалізниця» несе зайві витрати, які могли б бути витрачені на інші необхідні цілі акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Водночас третя особа підтримує доводи ТОВ «ЧРП» , наведені у відповіді на відзив АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на зустрічний позов.

Крім того, ТОВ «Пальміра Капітал» зазначає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,3618 га в довгострокову оренду ТОВ «Пальміра Капітал» наданий рішенням Таїровської селищної ради від 14.11.2017 р. № 777-VII, з огляду на що TOB «Пальміра Капітал» уклало з ТОВ «ЧРП» договір оренди колії № 66а/20Х від 01.04.2020 р. з доповненнями (додаткова угода від 01.04.2020 р.) враховуючи те, що орендна плата включає до себе суму компенсації на користь ТОВ «Пальміра Капітал» податку за ще не оформлену земельну ділянку.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 07.06.2021 р. по справі № 916/918/21 було протокольно оголошено перерву до 15 червня 2021 року о 11 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Під час підготовчого засідання 15.06.2021 р. представник ТОВ «Чорноморський рибний порт» звернувся до суду з усним клопотанням про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, оскільки наразі між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2021 р. у справі № 916/918/21 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.

Також у підготовчому засіданні господарського суду 15 червня 2021 року по справі № 916/918/21 було протокольно оголошено перерву до 05 липня 2021 року згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

02.07.2021 р. представником відповідача було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи для можливості укладення мирової угоди.

05.07.2021 р. представником третьої особи також заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з можливістю укладення сторонами мирової угоди.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 05.07.2021 р. по справі № 916/918/21 було протокольно оголошено перерву до 16 липня 2021 року згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Під час підготовчого засідання судом з`ясовано, що мирову угоду сторонами не укладено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2021 р. у справі № 916/918/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 29 липня 2021 р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 29.07.2021 р. представник АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» первісні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, натомість у задоволенні зустрічного позову відмовити, а представник ТОВ «Чорноморський рибний порт» заперечував проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічну позовну заяву. Третя особа проти задоволення первісного позову заперечувала, наразі зустрічний позов підтримала.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19.12.2019 р. між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (товариством) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» (платник) було укладено договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, відповідно до п. 1 якої земельна ділянка, щодо якої укладається договір компенсації, фактично використовується платником з метою експлуатації та обслуговування розташованої залізничної під`їзної колії, без права забудови земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка загальною площею 12,2400 га знаходиться на території станції Поромна в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області.

В п. 2 договору встановлено, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» , яка є правонаступником ДП «Одеська залізниця» , на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р.

Відповідно до п. 3 договору платник зобов`язується на умовах цього договору відшкодовувати товариству витрати, пов`язані зі сплатою останнього земельного податку за зазначену в п. 1 цього договору земельну ділянку.

Згідно п. 4 договору розмір плати, яку сплачує платник на користь товариства в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою останнього земельного податку, за цим договором складає 645562,08 грн. на 2019 рік.

За умовами п. 5 договору оплата здійснюється платником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок товариства до 15 числа розрахункового місяця. Розрахунковим є місяць укладання договору. Для кожного наступного року розрахунковим є місяць відповідний місяцю укладання договору. Товариство до 5 числа розрахункового місяця виставляє платнику рахунок-фактуру. При формуванні платіжного доручення платником обов`язково заповнюється поле «Призначення платежу» наступним чином: « 191; №ОД/НКМ-19-_дНЮ; ТОВ «Чорноморський рибний порт» , без ПДВ» .

За умовами п. 7 договору за порушення термінів оплати, визначених у п. 5 цього договору, платник сплачує товариству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

В п. 8 договору сторони погодили, що мають право вносити в договір зміни та доповнення. Оформлювати зміни та доповнення додатковими угодами за підписами уповноважених осіб сторін, що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 9 договору його дія може бути продовжена за рішенням сторін шляхом укладання сторонами додаткової угоди до договору. Для ініціації продовження дії договору платник направляє на адресу товариству звернення із обґрунтуванням про необхідність такої пролонгації не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору.

Згідно п. 10 договору невід`ємною його частиною є: План меж з відображенням меж земельної ділянки, каталог координат зі вказаною площею.

В п. 12 договору встановлено, що останній набирає законної чинності з моменту підписання його сторонами та діє, починаючи з 01.01.2020 р. до 01.01.2026 р.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наразі господарський суд зазначає, що для з`ясування наявності чи відсутності підстав стягнення із платника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» заборгованості за договором компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р., а саме основного боргу в розмірі 591765,24 грн., пені в сумі 20614,10 грн., 3% річних в сумі 5153,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13699,78 грн. за первісним позовом визначальним є встановлення наявності підстав для визнання його недійсним за зустрічним позовом, оскільки визнання договору недійсним унеможливлює стягнення такої заборгованості та нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання такого договору.

Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» у зустрічному позові, укладення спірного договору компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р. відбулося під впливом помилки, зокрема щодо оцінки тих обставин, що орендована відповідачем колія може розташовуватися на земельній ділянці, що належить позивачу як правонаступнику ДП «Одеська залізниця?, яке як володілець земельної ділянки має сплачувати податок на землю за земельну ділянку, на якій начебто розташована колія, що не відповідає фактичним обставинам та відомостям Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим позивач також не повинен сплачувати податок на землю за земельні ділянки, на яких розташована колія, та які є самостійним об`єктом цивільних прав та самостійним об`єктом справляння податку на землю відповідно до ст. 286 ПК України. При цьому ТОВ «ЧРП» стверджує, що зобов`язання з компенсації відповідачем позивачу податку можуть бути лише на земельну ділянку у розмірі 11,2807 га згідно договору № ОД/НКМ-19-692дНЮ, проте не за земельну ділянку площею 12,24 га, що не може бути підтверджено наданими залізницею доказами, а також спростовується даними інвентаризації відповідно до технічного паспорту власника колії від 2020 р.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до роз`яснень в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, відповідно обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11, за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов`язань, що виникли з правочину, і не пов`язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі N 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі N 910/9070/18.

Так, дослідивши та проаналізувавши умови спірного договору, господарським судом встановлено, що при його укладенні сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогам цивільного та господарського законодавства.

Поряд з цим судом встановлено, що земельна ділянка площею 12,2400 га знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця» , яка є правонаступником ДП «Одеська залізниця» , на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що АТ «Укрзалізниця» з огляду на постанову Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676 на момент укладення договору вже не була належним користувачем земельної ділянки площею 12,24 га, оскільки вказаною постановою припинено право користування залізницею такою ділянкою, судом не приймаються до уваги, оскільки доказів припинення користування АТ «Укрзалізниця» земельною ділянкою 12,24 га матеріали справи не містять. Натомість із матеріалів справи вбачається, що залізниця здійснювала сплату земельного податку за 2020 рік за вказану земельну ділянку площею 12,24 га, яка знаходиться на території станції Паромна в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області в розмірі 591765,24 грн., що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2020 рік та платіжними дорученнями від 27.02.2020 р. №№ 2576764, 2576772, від 30.03.2020 р. №№ 2650691, 2650693, від 04.06.2020 р. №№ 2775635, 2775637, від 26.06.2020 р. №№ 2833918, 2833919, від 29.07.2020 р. №№ 2916758, 2916759, від27.08.2020 р. №№ 2987402, 2987406, від 27.08.2020 р. №№ 3073357, 3073335, від 29.10.2020 р. №№ 3152099, 3152092, від 27.11.2020 р. №№ 3226680, 3226756, від 29.12.2020 р. №№ 3309087, 3309084, від 28.01.2020 р. №№ 3400963, 3400958, а тому посилання позивача за зустрічним позовом про відсутність підстав такої сплати судом до уваги не приймаються. Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Чорноморський рибний порт» виконувало спірний договір та здійснило погоджену договором плату в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку позивачем за 2019 рік, у розмірі 645562,08 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 26.12.2019 р. № 8241.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач помилився при укладенні даного договору.

Водночас інших обставин, які б свідчили про те, що на час укладення спірного договору сторони неправильно сприймали фактичні обставини цього правочину, що вплинуло на їх волевиявлення, за відсутності якого можна було би вважати, що правочин не був би вчинений, господарський суд під час розгляду справи не встановив.

Крім того, господарський суд зазначає, що ТОВ «Чорноморський рибний порт» у поданому зустрічному позові вказує про те, що Укрзалізниця не є належним користувачем земельної ділянки площею 12,24 га, однак у прохальній частині позову просить визнати недійсним спірний договір на земельну ділянку лише у розмірі 5,8782 га.

Наразі господарським судом не приймаються до уваги твердження позивача за зустрічним позовом стосовно того, що з 31.05.2011 р. залізниця не є користувачем земельної ділянки площею 12,24 га, з огляду на припинення права постійного користування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676, оскільки матеріали даної господарської справи не містять доказів виконання вказаної постанови та припинення користування вказаною земельною ділянкою залізницею.

Між тим не заслуговують на увагу твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» щодо подвійної оплати земельного податку за вказану земельну ділянку площею 12,24 га, оскільки на підтвердження вказаного позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів здійснення будь-якою іншою особою, крім Укрзалізниці, оплати земельного податку за таку земельну ділянку.

Крім того стосовно наявності або відсутності підстав для сплати залізницею земельного податку щодо спірної земельної ділянки площею 12,24 га, господарський суд зазначає, що вказане питання не входить до предмету зустрічної позовної заяви по даній справі, оскільки вказане є виключно взаємовідносинами між залізницею та відповідним державним органом.

Також суд зауважує позивачу за зустрічним позовом, що орендні правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальміра Капітал» та Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та Одеською обласною державною адміністрацією не входять в предмет доказування по даній справі, з огляду на що не приймаються судом до уваги.

Разом з тим доводи позивача за зустрічним позовом про наявність у ТОВ «Пальміра Капітал» права оренди земельної ділянки площею 4,9189 га в якості підстав для визнання недійсним спірного договору компенсації плати сторонніми особами за користування землею № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р. суд вважає безпідставними, оскільки у такому випадку ТОВ «Чорноморський рибний порт» не був позбавлений можливості ініціювати внесення відповідних змін у спірний договір.

До того ж позивач за зустрічним позовом був обізнаний про обставини, які, на його думку, призвели до помилки під час укладення спірного договору, зокрема про зміст постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676, про що свідчать листи ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» (після зміни 18.07.2018 р. назва - ТОВ «Чорноморський морський рибний порт» ) від 11.02.2014 р. № 28/09-192, від 2014 р. б/н, від 07.08.2014 р. № 28/01-970, із змісту яких чітко вбачаються обізнаність позивача за зустрічним позовом про припинення права постійного користування земельною ділянкою 12,24 га згідно Державного акту на право постійного користування землею № Рп-294-97 (реєстраційний номер акту І-ОД № 000018 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею) від 27.06.1997 р. відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676; лист ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» від 06.12.2016 р. № 28/10-1527, зі змісту якого вбачається обізнаність позивача за зустрічним позовом про наявність права оренди на земельну ділянку площею 4,9189 га та відсутності відповідного обов`язку відповідача за зустрічним позовом щодо сплати плати за землю за вказану земельну ділянку.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним спірного договору № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р. компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, як такого, що укладений під впливом помилки, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами того, що сторони вказаного договору допустили помилки на момент його укладення.

Відтак, суд вважає безпідставним та необґрунтованим зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним договору від 19.12.2019 р., у зв`язку з чим вказаний позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з огляду на відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р., в свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як впливає зі змісту спірного договору № ОД/НКМ-19692д-НЮ, передумовою для здійснення відповідачем компенсації позивачу здійсненої останнім плати за землю у вигляді земельного податку, є саме сплата вказаного земельного податку до держбюджету самим позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно поданої позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2020 рік річна сума земельного податку за земельну ділянку в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) складає 975155,63 грн. (колонка 17 рядка 1.2 декларації), при цьому площа такої земельної ділянки складає 20,17 га (колонка 8 рядка 1.2 декларації). При цьому, земельна ділянка площею 12,24 га, відшкодування сплати земельного податку за яку є предметом договору, входить до загальної площі земельної ділянки площею 20,17 га, зазначеної в колонці 8 рядка 1.2 уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2020 рік, з огляду на що розмір земельного податку за ділянку 12,24 га становить: 975155,63 грн. / 20.17 га х 12.24 га = 591765,24 грн. Між тим сплата позивачем земельного податку за 2020 рік до держбюджету підтверджується наданими позивачем до суду копіями платіжних доручень від 27.02.2020 р. № 2576764 на суму 361654,01 грн., від 30.03.2020 р. № 2650691 на суму 361654,01 грн., від 04.06.2020 р. № 2775635 на суму 361654,01 грн., від 26.06.2020 р. № 2833918 на суму 361654,01 грн., від 29.07.2020 р. № 2916758 на суму 361654,01 грн., від 27.08.2020 р. № 2987402 на суму 361654,01 грн., від 29.09.2020 р. № 3073335 на суму 361654,01 грн., від 29.10.2020 р. № 3152092 на суму 361654,01 грн., від 27.11.2020 р. № 3226680 на суму 361654,01 грн., від 29.12.2020 р. № 3309084 на суму 361654,01 грн., від 28.01.2021 р. № 3400958 на суму 361654,01 грн.

Також відповідно до умов договору № ОД/НКМ-19692д-НЮ позивачем був оформлений для компенсації відповідачем сплаченого земельного податку за 2020 рік рахунок на оплату № 85 від 04.12.2020 р. на суму 645562,08 грн. та направлений засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 08.12.2020, р. та накладної № 6501228333442.

За умовами п. 5 договору оплата здійснюється платником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок товариства до 15 числа розрахункового місяця. Розрахунковим є місяць укладання договору. Для кожного наступного року розрахунковим є місяць відповідний місяцю укладання договору.

Водночас, як встановлено судом, відповідач відмовився оплачувати вказаний вище рахунок, посилаючись на те, що право постійного користування земельною ділянкою площею 12,24 га у позивача припинено на підставі постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676, а також з підстав відсутності у вказаної земельної ділянки кадастрового номеру, з огляду на що така земельна ділянка відсутня взагалі. Вказану відмову ТОВ «Чорноморський рибний порт» оформило заявою від 29.10.2020 р. вих. № 28/01-1517, яка була отримана позивачем 10.02.2021 р.

Водночас господарський суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованим, оскільки доказів виконання залізницею постанови Вищого господарського суду України від 31.05.2011 р. по справі № 3-22/177-09-4676 матеріали справи не містять. При цьому наявні в матеріалах справи докази свідчать про сплату залізницею земельного податку за користування спірною земельною ділянкою площею 12,24 га, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату податку за землю за 2020 рік.

Щодо доводів відповідача про відсутність кадастрового номеру вказаної земельної ділянки площею 12,24 га господарський суд зазначає, що ТОВ «Чорноморський рибний порт» при укладенні спірного договору № ОД/НКМ-19692д-НЮ був обізнаний стосовно відсутності кадастрового номеру вказаної земельної ділянки, що підтверджується навіть самою назвою договору від 19.12.2019 р., як компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів.

Крім того, господарським судом не приймаються до уваги ствердження відповідача стосовно можливості компенсації відповідачем позивачу податку лише на земельну ділянку площею 11,2807 га, оскільки за проектами землеустрою загальна площа земельних ділянок під колією становить 11,2807 га, а не 12,24 га, з огляду на наступне. Так, укладаючи спірний договір № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р., відповідач погодився із площею земельної ділянки саме в розмірі 12,2400 га, при цьому вказана площа земельної ділянки саме у розмірі 12,24 га також підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ОД № 000018 від 27.06.1997 р. Проекти землеустрою не є належними правовстановлюючими документами, які визначають площу земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача. У такому випадку відповідач не був позбавлений надати відповідний експертний висновок щодо розбіжностей у площі земельної ділянки.

З огляду на викладене вище, господарським судом встановлено безпідставне невиконання відповідачем належним чином зобов`язань за спірним договором компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р., а саме нездійснення відшкодовування витрат, пов`язаних зі сплатою позивачем земельного податку за 2020 рік за земельну ділянку площею 12,24 га.

Так, несплатою позивачу суми відшкодовування витрат, пов`язаних зі сплатою позивачем земельного податку за 2020 рік, відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем не виконані належним чином зобов`язання за спірним договором № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р., господарський суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації земельного податку за 2020 рік в сумі 591765,24 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 20614,10 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем компенсації земельного податку) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За умовами п. 7 договору за порушення термінів оплати, визначених у п. 5 цього договору, платник сплачує товариству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов`язання за договором № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р. щодо здійснення компенсації земельного податку за 2020 рік, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 20614,10 грн. на суму боргу 591765,24 грн. у період з 16.12.2020 р. по 31.03.2021 р., судом встановлено, що розрахунок пені за період з 01.01.2021 р. по 31.03.2021 р. із застосуванням облікової ставки НБУ в розмірі 6,0% було здійснено позивачем невірно з огляду на неврахування відповідачем, що за період з 05.03.2021 р. по 31.03.2021 р. облікова ставка Національного банку України становила не 6,0%, а 6,5%. Відтак, за розрахунком суду розмір пені з урахуванням встановленої судом облікової ставки НБУ за вказаний період з 01.01.2021 р. по 31.03.2021 р. складає 17947,51 грн., а саме: за період з 01.01.2021 р. по 04.03.2021 р. - 12256,84 грн. (591765,24 грн./100%х6,0% х2/365 дн. х 63 дн.); за період з 05.03.2021 р. по 31.03.2021 р. - 5690,67 грн. (591765,24 грн./100%х6,5% х2/365 дн. х 27 дн.). Таким чином, загальний розмір пені складає 21040,69 грн. В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума пені є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені, яка заявлена позивачем в розмірі 20614,10 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов`язання за договором № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р. щодо здійснення компенсації земельного податку за 2020 рік, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 5153,52 грн. на суму боргу 591765,24 грн. у період з 16.12.2020 р. по 31.03.2021 р., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 5153,52 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за невиконання зобов`язань за договором № ОД/НКМ-19692д-НЮ від 19.12.2019 р. щодо здійснення компенсації земельного податку за 2020 рік та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем невірно, з огляду на невірно визначений позивачем сукупний індекс інфляції. Так, позивачем на суму боргу 591765,24 грн. за період з 16.12.2020 р. по 31.03.2021 р. нараховано 13699,78 грн. із застуванням сукупного індексу інфляції - 1,0231, однак за даними Державної служби статистики України у вказаному періоді сукупний індекс інфляції дорівнював 1,041. Відтак, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом сукупного індексу інфляції за весь період прострочення складає 24262,37 грн. ((591765,24 грн. (сума боргу) х 1,041 (сукупний індекс інфляції) - 591765,24 грн.). В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 13699,78 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню. Натомість зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення щодо стягнення заборгованості в розмірі 631232,64 грн. в частині первісного позову відбулось на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9468,49 грн., понесені Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , при подачі первісного позову, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» . Також враховуючи те, що рішення суду в частині зустрічного позову відбулось не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» , згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра Капітал» , про стягнення 631232,64 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1; код ЄДРПОУ 24544710) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд 19; код ЄДРПОУ 40081200) основну заборгованість в розмірі 591765/п`ятсот дев`яносто одна тисяча сімсот шістдесят п`ять/грн. 24 коп., пеню в сумі 20614/двадцять тисяч шістсот чотирнадцять/грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5153/п`ять тисяч сто п`ятдесят три/грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 13699/тринадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять/грн. 78 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 9468/дев`ять тисяч чотириста шістдесят вісім/грн. 49 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним договору від 19.12.2019 р. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2021 р.

Суддя В.С. Петров