Ухвала

від 03.08.2021 по справі 921/310/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 921/310/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Крестюк Надії Василівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021

(головуючий - Бонк Т.Б., судді Якімець Г.Г., Гриців В.М.)

у справі №921/310/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Крестюк Надії Василівни

до Фермерського господарства "Земля"

про стягнення заборгованості 221 900,00 грн боргу за поставлену продукцію, 783 307,00 грн відсотків за користування товарним кредитом,

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Фізична особа-підприємець Крестюк Надія Василівна (далі - ФОП Крестюк Н.В.) звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства "Земля" про стягнення 1 005 207,00 грн, з яких 221 900,00 грн борг за поставлену продукцію та 783 307,00 грн відсотків за користування товарним кредитом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2020 у справі №921/310/19 позов задоволено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №921/310/19 рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2020 скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

05.07.2021 ФОП Крестюк Н.В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №921/310/19 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Крестюк Н.В., Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору в справі №921/310/19 є стягнення грошових коштів у сумі 1 005 207,00 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 1 135 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №921/310/19 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ФОП Крестюк Н.В. подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Крестюк Н.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №921/310/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Крім того, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Крестюк Надії Василівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №921/310/19.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Л.В. Стратієнко

В.І. Студенець