Ухвала

від 05.08.2021 по справі 757/16504/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 757/16504/20-ц

провадження № 61-12184ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року попередню касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невиконання вимог щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та несплати судового збору.

На виконання ухвали у встановлений строк заявник сплатив судовий збір та подав уточнену касаційну скаргу, проте недоліки скарги в повному обсязі не усунув, оскільки не зазначив підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 389 ЦПК України.

Зокрема, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, заявник не зазначив, який саме висновок та у якій справі не було враховано судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішеннях. Зазначаючи про недослідження зібраних у справі доказів не зробив висновку про обґрунтованість заявлених у касаційний скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, з підстав невиконання вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Звертаючись із повторною касаційною скаргою заявник пропустив строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Оскільки повний текст постанови Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року складено 04 березня 2021 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 05 квітня 2021 року.

Заявник повторно звернувся із касаційною скаргою 19 липня 2021 року.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.

Як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення заявник посилається на те, що вже звертався із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, проте скарга була повернута з мотивів незазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Наведені заявником у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними з огляду на таке.

Заявник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 14 квітня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху, не виконав вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Про необхідність наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України йшлося в ухвалі про залишення первісної касаційної скарги без руху.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Ryabykh v. Russia (Рябих проти Росії) від 24 липня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain (Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії) ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Таким чином, заявнику необхідно навести інші підстави для поновлення строку та подати докази на підтвердження їх поважності, а також подати докази об`єктивної неможливості виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14 квітня 2021 року про залишення попередньої касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, зазначені заявником підстави пропущення процесуального строку на оскарження судових рішень у конкретному випадку не можуть розглядатися як поважні.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник наводить окремі приклади постанов Верховного Суду, посилається на неправильне застосування норм матеріального права на недослідження зібраних у справі доказів.

Проте, посилаючись на окремі приклади постанов Верховного Суду, заявник не конкретизував підстави касаційного оскарження передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, а зазначаючи про наявність підстав для скасування судових рішень, які передбачені пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, не конкретизував ці підстави.

Зокрема, посилаючись на недослідження судом доказів, заявник не зробив висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав для поновлення строку касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог щодо зазначення підстав касаційного оскарження, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко