Ухвала

від 21.02.2007 по справі 22ц-1976/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1976/2007

Справа № 22ц-1976/2007                      Головуючий у 1 інстанції Жаботинська С.В.

Категорія - 34                                       Доповідач

Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2006 року        Апеляційний суд Донецької області в

складі:

головуючого Краснощокової Н.С.,

суддів Ігнатової Л.Є., Маширо О.П. при секретарі Мас лаковій М.В. розглянув у

відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за    апеляційною    скаргою   

ОСОБА_1    на    рішення Ясинуватського міськрайонного суду

Донецької області від 13 грудня 2006 року по справі за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна та

витребування майна з чужого незаконного володіння.

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення

Ясинуватського міскрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2006 року,

яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені та визнав за ним право власності на

пральну машинку вартістю 2569,20 грн., телевізор вартістю 2259,90 грн,

телевізор вартістю 1,20 грн., газову плиту вартістю 1769,90 грн. та витяжку

вартістю 708,90 грн, а всього на суму 7308,10 грн.

Зобов"язав ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 зазначені

телевізори, пральну машинку, газову плиту та витяжку.

Відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити

нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Вважає, що висновки суду не

відповідають фактичним обставинам справи, порушені норми матеріального права.

В судовому засіданні відповідачка та її представник

підтримали доводи апеляційної скарги. Позивач просив відхилити апеляційну

скаргу, а рішення суду залишити без зміни.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому

задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий судвий

розгляд з підстав передбачених п.5 ст.311 ЦПК України, оскільки суд першої

інстанції розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений

ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

З матеріалів

справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 20.09.20006 року звернувся до суду з

позовом до відповідачки про поділ майна, придбанного за час проживання однією

сім"єю, а саме: пральної машинки, двох телевізорів, газової плити та

витяжки на загальну суму 7 308,10 грн. та витребування із чужого незаконного

володіння його особистих речей: шкіряної куртки, нового чоловічого костюму,

вовняного світера, шкіряних рукавичок, чоловічих сорочкок та нових черевик на

загальну суму 1595 грн.

Розглядаючи

справу, судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходилися у фактичних

шлюбних відносинах з грудня 2004 року по квітень 2006 року.

02.03.2006 року

позивач у кредит придбав пральну машинку вартістю 2569,20 грн, 2 телевізори,

вартістю 2259,90 грн., та 1,20 грн., газову пліту, вартістю 1769,90 грн,

витяжку, вартістю 708,90 грн. і цю побутову техніку подарував відповідачки

ОСОБА_1. та установили в її квартирі. Позивач продовжує сплачувати кредит за цю

техніку.

Задовольняючи

позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з вимог ч.І ст. 724 ЦК України відповідно

до яких дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому,

якщо після укладання договору його майновий стан істотно погіршився.

Проживаючи з

відповідачкою ОСОБА_2 мав намір на майбутнє проживати із нею разом однією

сім"єю, вести спільне господарство. Однак відносини з ОСОБА_1. були

розірвані, майновий стан його істотно погіршився, оскільки він залишився

проживати без матеріальній підтримки сім"ї. Крім того він продовжує

сплачувати кредитні внески, завдяки яким було придбане спірне майно.

За цих обставин,

суд першої інстанції вважає, що оскільки позивач розірвав договор дарування з

відповідачкою, то ОСОБА_1 зобов"язана повернути позивачу побутову техніку,

за яку він сплачує кредит.

Однак,

розглядаючи справу, судом не було вирішене питання відносно інших позовних

вимог ОСОБА_2, а саме про витребування його особистого майна у відповідачки,

яке вона не бажає повернути добровільно.

З матеріалів

справи вбачається, що в процесі розгляду справи позивач 13.12.2006 року

відмовився від позову про витребування майна з чужого незаконного володіння,

(а.с.56).

Відповідно до

вимог ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову протягом усього

часу судового розгляду як в усній так і в письмовій формі.

До ухвалення

судового рішення у зв"язку з відмовою позивача від позову, суд

роз"яснює позивачу наслідки відповідних процесуальних дій. У разі відмови

позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає

відмову позивача від позову, якщо це суперечить його інтересам.

В порушення вимог зазначеного закону, судом першої інстанції невирішене

питання відносно заяви відповідача про відмову від прозву про витребування

майна з чужого незаконного володіння і це питання залишене судом без уваги і

неприйняте відповідне рішення.

Оскільки суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був

і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції,

апеляційний суд у відповідності з вимогами п.5 ст.311 ЦПК України вважає

занеобхідним рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

Керуючись ст.

ст. 307, 311,315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької

області від 13 грудня 2006 року скасувати. Справу направити нановий судовий

розгляд до того ж суду.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і

може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду

України.