Рішення

від 04.08.2021 по справі 914/1582/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 справа № 914/1582/21

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянув справу

за позовом: Управління безпеки міста Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик", м. Львів,

предмет позову: стягнення 55 383,72 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору № 21 про закупівлю товару від 08.04.2020 року,

за участю представників:

позивача: Семесюк Андріана Ігорівна - представник, довіреність від 02.06.2021 року,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

07.06.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління безпеки міста Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" про стягнення 55 383,72 грн.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 09.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

03.08.2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

03.08.2021 року від відповідача надійшли клопотання про проведення судового засідання без участі його представника, відзив і клопотання поновлення пропущеного строку на його подання.

У судове засідання 04.08.2021 року з`явився представник позивача, надав пояснення стосовно поданої заяви про уточнення позовних вимог та заявлено усне клопотання про поновлення строку на подання доказів, долучених до поданої заяви. Судом задоволено клопотання позивача, про що зазначено в протоколі судового засідання. При цьому, суд не розглядає подану позивачем заяву як заяву про уточнення позовних вимог, адже така по своїй суті є клопотання про долучення доказів - видаткової накладної від 13.04.2021 року, звіту за господарськими операціями, які не були подані разом з позовною заявою, та платіжного доручення від 14.04.2021 року, копія якого уже наявна в матеріалах справи.

Щодо клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, судом постановлено ухвалу про відмову в поновленні такого строку, що відображено в протоколі судового засідання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заявляючи клопотання, відповідач стверджує, що місцем здійснення адвокатської діяльності представника відповідача Богославця О.М. є м. Івано-Франківськ, і місцем реєстрації відповідача - м. Львів. Конкретних обставин, які б підтверджували причини пропуску строку на подання відзиву, у клопотанні не зазначено.

Як вказує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 640/10413/19, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони.

Жодних обставин, які б відповідали зазначеним критеріям, відповідачем не наведено. Відтак, у суду немає підстав визнавати причин пропуску строку на подання відзиву поважними, а відповідно і поновлювати відповідачу пропущений ним процесуальний строк.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, поданий відповідачем відзив вважається поданим із пропуском процесуального строку (строк закінчився 29.07.2021 року). Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо неявки представника відповідача у судове засідання 04.08.2021 року, суд зазначає відповідно до ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач скористався передбаченим законом правом.

У судовому засіданні 04.08.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Управління безпеки міста Львівської міської ради стверджує, що придбало у відповідача картки на пальне, проте, частину з них не змогло обміняти на паливо на АЗС звини відповідача та з незалежних від позивача причин. Тому, на переконання позивача, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання по договору, у зв`язку з чим частина сплачених за товар коштів у розмірі 55 383,72 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву із пропуском процесуального строку без поважних причин, тому суд відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

08.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (згідно з договором - продавець, відповідно до обставин справи - відповідач) та Управління безпеки міста Львівської міської ради (згідно з договором - покупець, відповідно до обставин справи - позивач) уклали договір про закупівлю товару № 21, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов`язання передати покупцю у власність бензин А-95, дизельне паливо, а замовник зобов`язується прийняти зазначений товар і сплатити його вартість згідно з такими показниками: бензин А-95 в кількості 7 700 літрів (ціна за одиницю з ПДВ 22,68 грн.) вартістю 174 636,00 грн., дизельне паливо в кількості 1 650 літрів (ціна за одиницю з ПДВ 21,66 грн.), на суму 35 739,00 грн.

Перед укладенням договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" надало гарантійні листи щодо співпраці із Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Кард на підставі партнерських договорів на поставку нафтопродуктів через мережу АЗС WOG, щодо цілодобового здійснення заправок автотранспорту за талонами, скретч-картками або паливними картками, а також довідки щодо гарантування належної якості товару, про перелік АЗС, про наявність обладнання та матеріально-технічної бази

13.04.2020 року сторонами договору підписано два акти приймання-передачі паливних карток на пальне згідно з видатковою накладеною № 130420/1 по договору № 21 від 08.04.2020 року.

Згідно з платіжними дорученнями № 91 від 14.04.2020 року, № 116 від 20.05.2020 року, № 166 від 07.07.2020 року, № 191 від 07.08.2020 року, № 258 від 06.10.2020 року, № 284 від 04.11.2020 року, № 341 від 03.12.2020 року та звітом за господарськими операціями з 01.01.2020 по 13.05.2021 позивачем сплачено відповідачу 210 375,00 грн. по договору № 21 від 08.04.2020 року. Поданий позивачем звіт за господарськими операціями з 01.01.2020 року по 02.08.2020 року відображає аналогічну інформацію за період 01.01.2020 року по 13.05.2021 року, тобто по своїй суті не містить нової інформації. Проте, враховуючи, що такий документ складений односторонньо позивачем, а доказів його надіслання іншій стороні не подано, суд відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не бере до уваги відповідний доказ.

Сторонами також підписано видаткові накладні № 130420/1 від 13.04.2020 року, № 180520/4 від 18.05.2020 року, № 10720/4 від 01.07.2020 року, № 30820/6 від 03.08.2020 року, № 11020/9 від 01.10.2020 року, № 31120/3 від 03.11.2020 року, № 21220/1 від 02.12.2020 року на загальну суму 210 375,00 грн. Суд зазначає, що для подання видаткової накладної № 130420/1 від 13.04.2020 року судом поновлено позивачу строк. Так, позивачем не подано доказів надіслання відповідної накладної відповідачу, проте, наведене не суперечить приписам ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, адже оскільки видаткова накладна підписана обома сторонами, то її примірник наявний також і у відповідача.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товарів - до 31.12.2020 року або до закінчення дії довірчого документа (талони або еквівалент).

Сторонами також підписано акт приймання-передачі паливних карток на заміну від 17.12.2020 року, а саме постачальником передано, а покупцем прийнято картки №№ 7825990002741783, 7825990002741883, 7825990002741841, 7825990002741825, 7825990002741791.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 16.02.2021 року, в якій зазначив, що постачальник порушує умови договору та неналежно постачає паливно-мастильні матеріали протягом тривалого часу, у зв`язку з чим позивач просив повернути кошти в повному обсязі, видати талони інших АЗС, заправляти кожен автомобіль по 20 літрів пального щоденно.

Відповідачем надано позивачу лист із зазначенням залишку на паливних картках бренду WOG Управління безпеки міста Львівської міської ради станом на 01.04.2021 року, відповідно до яких по картках 7825990002741783, 7825990002741883, 7825990002741841, 7825990002741825, 7825990002741791 залишок пального становить 2 498 літрів, з яких дизельного палива 1246 л, бензину А-95 - 1 252 л.

Як вбачається зі службових документів від 22.04.2021 року, від 25.05.2021 року, від 26.05.2021 року, від 07.06.2021 року у виконанні операцій відмовлено, перевищено ліміт.

Вартість палива визначалась сторонами в договорі таким чином: бензин А-95 (ціна за одиницю з ПДВ 22,68 грн.), дизельне паливо (ціна за одиницю з ПДВ 21,66 грн.). Оскільки позивач не може придбати дизельне паливо в обсязі 1246 літрів та бензину А-95 в кількості 1252 л, з урахуванням їх договірної ціни, вартість непридбаного дизельного пального становить 26 988,36 грн., а бензину - 28 395,36 грн., що правильно визначено позивачем.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача скретч-картки на товар - бензин марки А-95 в кількості 7 700 літрів, вартістю 174 636,00 грн., та дизельне паливо в кількості 1 650 літрів вартістю 35 739,00 грн., які позивачем оплачено.

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі упродовж квітня - грудня 2020 року, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах переоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України. Умова договору про те, що попередня оплата за товар не передбачається (п. 4.3.2 договору), не може суперечити суті фактичних правовідносин, що склались між сторонами.

Одним із обов`язків постачальника є забезпечення поставки товарів у строки, встановлені цим договором (п. 6.3 договору).

Згідно з п. 1.2 договору відпуск товару з АЗС здійснюється цілодобово за довірчими документами (талони або еквівалент) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами".

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з п. 5.2.1, п. 5.2.2, п. 5.3 договору передача покупцю товару здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця довірчих документів. Довірчий документ (талон або еквівалент) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару. Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документа, який зазначений на довірчому документі.

Так, відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товарів - до 31.12.2020 року до закінчення дії довірчого документа (талони або еквівалент). Суд звертає увагу, що враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання скретч-карток, мету придбання таких - мати можливість їх пред`явлення на АЗС для отримання палива у погодженій кількості та у межах строку дії таких карток, у погоджений договором строк - 31.12.2020 року позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред`явленні картки на АЗС в межах строку дії карток. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій позивача для отримання палива на АЗС при пред`явленні карток. Відсутність палива на АЗС для відпуску пред`явнику скретч-картки чи відсутність співпраці між відповідачем і АЗС не можуть вважатись об`єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, оплачених позивачем у повному обсязі. Більше того, відповідач гарантував наявність співпраці із Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Кард на підставі партнерських договорів на поставку нафтопродуктів через мережу АЗС WOG.

Як встановлено вище, позивачу передано скретч-картки (бензин у скретч-картках), проте, лише частина з них виявилась придатними для їх отоварювання, що не спростовано належними і допустимими доказами відповідачем. Більше того, відповідач визнає наявність залишку палива по переданих позивачу згідно з актами картках 7825990002741783, 7825990002741883, 7825990002741841, 7825990002741825, 7825990002741791 саме в обсязі 2 498 літрів; на претензію позивача від 16.02.2021 року не відреагував і обставин, викладених у ній, не заперечив. Саме вартість такого палива - 55 383,72 грн. є предметом стягнення у даній справі.

Суд зазначає, що підписання сторонами видаткових накладних, предметом яких зазначено бензин і дизельне паливо, в силу специфіки процедури фактичного придбання палива на АЗС, не свідчить про обставину передачі продукції як палива в момент підписання видаткових накладних. Більше того, фактична передача палива згідно з видатковими накладними нівелювала б суть правочину щодо передачі скретч-карток, забезпечених паливом, для виникнення у позивача права отримання палива на АЗС при пред`явленні відповідної скретч-картки.

Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо реалізації ним придбаних у відповідача сктреч-карток лише частково та неможливості реалізації решти - на суму 55 383,72 грн.

Відтак, обставину неможливості реалізувати частину карток, придбаних у відповідача, суд визнає доведеною та не спростованню. Наведене не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між сторонами, адже, здійснюючи повну оплату товару - пального у скреч-картках, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, обов`язок забезпечення здійснення якого належить відповідачу.

Суд звертає увагу, що із матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечив факту неналежного виконання своїх зобов`язань перед позивачем, адже в грудні 2020 року здійснено заміну карток, а станом на 01.04.2021 року підписано лист про невикористану кількість палива, облікованого як залишок палива на картках переданих позивачу згідно з актами картках 7825990002741783, 7825990002741883, 7825990002741841, 7825990002741825, 7825990002741791.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено судом вище, та не спростовано відповідачем, із претензій позивача вбачаєтеся, що позивач вимагав у відповідача як виконання умов договору належним чином, так і повернення грошових коштів, сплачених за придбані у відповідача картки на пальне. Суд зауважує, що після отримання претензії позивача 25.02.2021 року відповідачем надано позивачу лист, відповідно до якого залишки по паливних картках позивача станом на 01.04.2021 року становлять в загальному 2 498 літрів, вартість якого і заявлена до стягнення в даній справі.

Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути придбаний згідно з умовами договору на АЗС. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (ідентифікаційний код юридичної особи 39046990, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б) на користь Управління безпеки міста Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної 20819015, 79005, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зелена, будинок 9) 55 383,72 грн. заборгованості та 2 270,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.08.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв