Ухвала

від 02.08.2021 по справі 953/12299/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/12299/20 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11сс/818/1131/21, №11сс/818/1178/21 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

представника власників майна - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та представника власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 28 травня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківськоїобласної прокуратури ОСОБА_15 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32020220000000071 від 01.08.2020 року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.204КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 28 травня 2021 року клопотання прокурора задоволено.

Суд вирішив накласти арешт на вилучене майно згідно переліку до протоколів обшуків у ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 згідно переліку долученого до клопотання.

Тютюнові вироби, вилучені в ході проведених обшуків, суд вирішив передати на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Тютюнова компанія Слобожанщини» (код 43242503) за адресою: м. Харків, Суздальськи ряди, буд.12, попередивши його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

Також суд вирішив місцем зберігання іншого арештованого майна згідно з Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної обробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, визначити СУ ГУ ДФС у Харківській області, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17.

Представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу,в якійпросить скасуватиухвалу слідчогосудді тавідмовити варешті майна,вилученого у ОСОБА_7 під часпроведення обшукуприміщення гаражногобоксу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .гаражний кооператив«Авто-19»та зобов`язатиповернути майно,вилучене врезультаті обшуків-власнику ОСОБА_7 .

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вилучені під час обшуків цигарки без наявних акцизних марок, були вироблені належним виробником, будь-яких доказів того, що ці цигарки є саме контрафактними прокурор ніяким чином не довів.

Крім того,зазначає,що самапо собівідсутність напачці цигарокмарки акцизногозбору жоднимчином неможе свідчитипро незаконністьйого виготовлення, а можесвідчити лишепро несплатучи несвоєчаснусплату акцизногоподатку увстановленому закономпорядку. Тобто, наявність чи відсутність марок акцизного податку на пачках цигарок у контексті ст.204 КК України нічого не доводить та не спростовує. Тим більше, що предметом досудового розслідування не є встановлення фактів ухилення від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, відповідальність за що передбачена ст.212 КК України.

Вказує, що в долучені до матеріалів провадження допити свідків містять істотні розбіжності, що свідчить про їх недопустимість.

Зазначає, що слідчим суддею вилучене майно було передано на відповідальне зберігання сторонній особі вилучене, що суперечить приписам, які встановлені п.1 ч.6 ст100 КПК, згідно якої передача майна на відповідальне зберігання може бути здійснена лише власникові (законному володільцю) майна.

Посилається на те, що в процесі проведення обшуку приміщення гаражною боксу працівниками податкової поліції було здійснено вилучення майна, яке не було вказане в ухвалі на проведення обшуку. Також, вилучені в результаті обшуку цигарки не мають значення для кримінального провадження, не є вилученими з цивільного обігу, не відповідають критеріям, вказаним в статтях 98 та 167 КПК України.

Представник власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_6 також подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу про арешт майна та постановити нову, якою в арешті майна повністю відмовити та зобов`язати повернути майно належному власнику.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вилучені під час обшуків цигарки без наявних акцизних марок, були вироблені належним виробником, будь-яких доказів того, що ці цигарки є саме контрафактними прокурор не довів.

Зазначає, що зберігання вилученого майна у третіх осіб, сторонніх по відношенню до кримінального провадження, законом не передбачене. Це виходить із самої процесуальної суті вилучення майна та необхідності збереження таємниці слідства, а також недопущення розкрадання чи підміни вилученого майна.

Прокурор, власники майна та адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомили.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, власників майна та адвоката ОСОБА_8 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 який підтримав апеляційні скарги та прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши апеляційну скаргу та матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

В апеляційних скаргах представники власників майна просять поновити строк на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що повний текст ухвали слідчого судді, яка оскаржується було отримано лише 03.06.2021 року.

Колегія суддів доводи представників власників майна про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді визнає поважними та вважає за необхідне поновити цей строк.

З матеріалів провадження встановлено, що в провадженні слідчого управління ГУ ДФС у Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні 32020220000000071 від 01.08.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.

З метою встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, 12.05.2021 на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова було проведено обшуки: у ОСОБА_13 - в нежитловій будівлі (магазину) за адресою: АДРЕСА_2 ; у ОСОБА_7 - в нежитловому приміщені гаражного боксу № НОМЕР_1 , яке розташоване на території гаражного кооперативу «Авто-19», за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 161; у ОСОБА_14 - в нежитловій будівлі торгівельного об`єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , на території земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:03:040:0095, площею 0,6473 га; у ОСОБА_11 - в нежитловій будівлі торгівельного об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , що знаходяться на території земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:02:006:0028, площею 0,2267 га; у ОСОБА_9 - в нежитловій будівлі торгівельного об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ; у ОСОБА_10 - в нежитловій будівлі торгівельного об`єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_6 ; у ОСОБА_12 в нежитловій будівлі торгівельного об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , що знаходяться на території земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0008, площею 0,0574 га., у приміщеннях, де здійснює свою діяльність ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , - в ході проведення яких було виявлено та вилучено майно згідно з зазначеним у клопотанні переліком.

Постановою слідчого ОСОБА_18 від 13.05.2021 вилучені товарно-матеріальні цінності у відповідності до норм чинного кримінального процесуального законодавства України визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.

14 травня 2021 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора ОСОБА_19 про накладення арешту на зазначене в клопотанні вилучене 12.05.2021 р. під час проведення обшуків за вищезазначеними адресами майно, згідно з зазначеним у клопотанні переліком.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2021 року вказане клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії даної ухвали.

Копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17.05.2021 року згідно з розпискою отримано прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_19 24.05.2021 року

26.05.2021 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_15 про накладення арешту на зазначене в клопотанні вилучене 12.05.2021 р. під час проведених обшуків за вищезазначеними адресами майно.

Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення доведена наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно є речовими доказами та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилучених під час обшуку речей ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для цього кримінального провадження і ці обставини та стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вилучене під час обушку майно підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.204 КК України, а саме незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів.

Санкцією статті кримінального правопорушення за ч.1 ст.204КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

Тобто вилучені тютюнові вироби, а також лікеро-горілчанівиробиможуть мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням, а дійсні джерела їх походження є предметом доказування, згідно ст. 91 КПК України, виходячи з обраної кваліфікації дій.

Доводи апелянтів про відсутність правових підстав для вилучення арешту лікеро-горілчаних виробів є безпідставними, оскільки вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування даного факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Посилання апелянтів на законність походження вилученого майна є необґрунтованим, оскільки апелянтами ані суду першої інстанції, ані суду апеляційному суду не було надано доказів на підтвердження зазначених доводів, а також законність походження вилученої продукції має бути перевірено під час досудового розслідування органом досудового розслідування та в подальшому вказана обставина може бути предметом розгляду в суді в порядку ст.174 КПК України, якщо в застосуванні арешту майна відпала необхідність.

Колегія суддів зазначає, що арешт майна є тимчасовим заходом та після проведення певних експертних досліджень, які призначені в межах процесуальної діяльності органу досудового розслідування вилучене майно може бути повернуте власнику, в порядку, передбаченому ч.2 ст.174 КПК України.

Отже, казане свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи апеляційних скарг про невідповідність клопотання вимогам ст.171КПК України у зв`язку із відсутністю належних доказів якими воно обґрунтоване, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст.170 КПК України.

Твердження представників власників майна в апеляційних скаргах на неналежність доказів, а саме на суперечливість показань, які були надані свідками в даному кримінальному провадженні є необґрунтованими, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Завдання суду полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна, тобто закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження. При оцінці доводів апеляційної скарги у цій частині колегія суддів враховує те, що у підтвердження цього висновку, представником власника майна та власником не надано достатніх доказів.

Оцінюючи доводи клопотання прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна існувала потреба в перевірці чи має вилучене майно відношення до даного кримінального провадження, чи може вони бути доказом (знаряддям скоєння злочину) у кримінальному провадженні, містить у собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також могли зберегти на собі сліди злочину.

Необґрунтованими єпосилання апелянтівна те,що слідчийсуддя усуперечвимог ст.100КПК Українипередав вилученітютюнові вироби на відповідальне зберігання третій особі - ТОВ «Тютюнова компанія Слобожанщини», оскільки колегія суддів зазначає, що ст. 100 КПК України не містить обмежень щодо передачі речових доказів третім особам.

Також, з урахуванням великої партії вилученого майна, яке необхідно зберігати в спеціальних умовах, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді що передача вилученого майна на відповідальне зберігання ТОВ «Тютюнова компанія Слобожанщини», яке має спеціалізацію, згідно виду діяльності, щодо збереження тютюнових виробів, а тому буде доцільним та співмірним інтересам як власників майна так і органу досудового розслідування, а також буде відповідати завданням кримінального провадження, згідно норм ст.2 КПК України.

Крім того, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо можливого пошкодження майна третьої особою, оскільки ТОВ «Тютюнова компанія Слобожанщини» було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власниками, ані їх представниками не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Судова колегія також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовий, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст.219 КПК України. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Поновити представнику власника майна ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 та представнику власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді судді Київського районного суду м.Харкова від 28 травня 2021 року.

Апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та представника власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_6 залишити без задволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 28 травня 2021 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, але в частині поновлення строку на апеляційне оскарження може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: