Постанова

від 04.08.2021 по справі 554/2088/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 554/2088/20

провадження № 61-10221св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко Олена Олександрівна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Пікуль В. П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, після уточнення вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 300 000 грн, вирішити питання судових витрат.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що 20 грудня 2018 року між ТОВ Бабич дизайн (підрядник) в особі директора ОСОБА_2 і ТОВ НВП Яциново-Слобідський кар`єр піску (замовник) в особі директора ОСОБА_8 укладений договір підряду № 201218 про виконання робіт з натурального каменю та інших видів робіт.

20 грудня 2018 року між ТОВ Бабич дизайн в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ НВП Яциново-Слобідський кар`єр піску в особі директора ОСОБА_8 була погоджена Специфікація № 1 до договору підряду № 201218 про виконання робіт з натурального каменю. Загальною вартістю товару з ПДВ за Специфікацією № 1 становила 1 419 190 грн.

05 березня 2019 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 авансовий платіж відповідно до договору підряду від 20 грудня 2018 року № 201218 по специфікації № 1 (вироби із натурального каменю, елементи фасаду, мрамор та граніт) у сумі 300 000 грн.

Факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів на суму 300 000 грн підтверджується його розпискою від 05 березня 2019 року. Також факт отримання грошових коштів та написання розписки можуть підтвердити свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є працівниками підприємства.

Однак в подальшому ОСОБА_2 ні підприємству, ні ОСОБА_1 жодних виробів із каміння, передбачених специфікацією № 1 до договору підряду від 20 грудня 2018 року № 201218, на суму 300 000 грн, не надав.

Таким чином, особисті грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 300 000 грн, отримані ОСОБА_2 05 березня 2019 року, є безпідставно набутим майном, яке останній зобов`язаний повернути згідно зі статтею 1212 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 000 грн. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка передала ОСОБА_2 свої особисті заощадження в сумі 300 000 грн, оскільки вони не належать і не могли належати ТОВ НВП Яциново-Слобідський кар`єр піску , оскільки позивачка не була і не є директором ТОВ НВП Яциново-Слобідський кар`єр піску , у неї не було повноважень вчиняти від імені ТОВ НВП Яциново-Слобідський кар`єр піску будь-які юридичні дії, спрямовані на виконання договору підряду від 20 грудня 2018 року № 201218.

Окрім того, суд першої інстанції вказував, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 300 000 грн за розпискою не як директор ТОВ Бабич дизайн , а як фізична особа ОСОБА_2 , про що він власноручно зазначив у вказаній розписці та не здійснив оприбуткування готівки в сумі 300 000 грн в касі ТОВ Бабич дизайн в день її надходження, як це передбачено пунктом 11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про закриття провадження у справі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що оплата у розмірі 300 000 грн проводилась на виконання договору підряду, укладеного між юридичними особами, а тому ця справа підсудна господарському суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Спірні правовідносини мають договірний характер, що виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Розписка від 05 березня 2019 року не є договором позики у розумінні статті 1046 ЦК України, тобто відсутні підстави вважати доведеним існування між сторонами правовідносин позики.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко О. О., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року , у якій просить скасувати вказану постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко О. О.

22 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко О. О ., зазначала, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови порушив вимоги статей 128-130, 368, 372 ЦПК України, а також вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129 Конституції України.

Вказувала, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , взагалі не отримувала ні копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, ні копії апеляційної скарги на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2020 року, ні виклику в судове засідання, яке відбулося 16 листопада 2020 року.

Копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 26 жовтня 2020 року було надіслано лише представнику позивача в суді першої інстанції - Сингаївській Т. С.

Адвокат Сингаївська Т. С. була представником позивача ОСОБА_1 лише в суді першої інстанції, жодної угоди на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції між Сингаївською Т. С. та ОСОБА_1 не укладалося.

На аркушах справи 9-13том 3 наявні судові повістки, наприклад, представнику позивача в суді першої інстанції - Сингаївській Т. С. взагалі судова повістка не формувалася.

Двічі були сформовані (оформлені) секретарем суду судові повістки - виклики на судове засідання 16 листопада 2020 року на 10-00 год. представнику відповідача - адвокату Голяніщеву Д. Ю.

Крім того, що ліквідатор фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 ОСОБА_7 взагалі не був залучений ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції як учасник у справі.

Зазначеним ліквідатором не оскаржувалося рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2020 року. Не зважаючи на це, суд апеляційної інстанції надіслав на адресу ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 ОСОБА_7 копію апеляційної скарги та ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 26 жовтня 2020 року, а також виклик в судове засідання, яке відбулося 16 листопада 2020 року.

Крім того, заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 296/3851/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 0529/278/2012, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 грудня 2018 року між ТОВ Бабич дизайн (підрядник) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ НВП Яциново-Слобідський кар`єр піску (замовник) в особі директора ОСОБА_8 укладений договір підряду № 201218, згідно з умовами якого підрядник зобов`язався виконати певні роботи, визначені специфікацією № 1, на загальну суму 1 419 190 грн (т.1 а. с. 8-14).

ОСОБА_1 є засновником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ НВП Яциново-Слобідський кар`єр піску (т. 1 а. с. 38-40, 93-95).

05 березня 2019 року ОСОБА_2 отримав авансовий платіж у сумі 300 000 грн від ОСОБА_1 згідно з договором поставки від 20 грудня 2018 року № 201218 за специфікацією № 1 (вироби з натурального каменю - елементи фасаду), про що між сторонами складена розписка (т. 1 а. с. 4, т. 2 а. с. 14).

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 нагадування про отримання ним від неї 300 000 грн для прискорення закупівлі матеріалів на будівництво об`єкта кафе-пекарні на АДРЕСА_1 та просила негайно, не пізніше 20 лютого 2020 року, повернути зазначені кошти, інакше вона змушена буде продати цей борг фінансовій компанії (т. 1 а. с. 7).

05 березня 2020 року ОСОБА_1 направила вимогу ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 300 000 грн (т. 1 а. с. 5)

На цей час кошти відповідачем не повернені.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи здійснюється відповідно до вимог статей 128 - 132 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2020 року.

Також Полтавським апеляційним судом 02 листопада 2020 року постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи 16 листопада 2020 року в приміщенні апеляційного суду.

В матеріалах справи наявні:

- супровідний лист про направлення, зокрема, на адресу ОСОБА_1 та її представнику Сингаївській Т. С. копій ухвали про відкриття апеляційного провадження та копій апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами (т. 3 а. с. 7);

- судова повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 16 листопада 2020 року о 10 год 00 хв, за підписом секретаря судового засідання Ачкасової О. Н. (т. 3 а. с. 13).

- рекомендоване повідомлення про вручення Сингаївській Т. С. поштового відправлення із копією ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами (т. 3 а. с. 14).

- рекомендоване повідомлення про вручення Сингаївській Т. С. судової повістки про виклик у судове засідання на 16 листопада 2020 року, 10-00 год, яке було отримано нею особисто 05 листопада 2020 року.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко О. О ., зазначала, що у матеріалах справи містяться відомості про отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, копії апеляційної скарги адвокатом Сингаївською Т. С., яка на підставі ордера про надання правничої допомоги представляла інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції, проте доказів на підтвердження того, що вона має повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять, оскільки вищевказаний ордер виданий нею на ведення справи виключно в Октябрському районному суді м. Полтави.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VІ Про адвокатуру та адвокатську діяльність , згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 зазначеного Закону, відповідно до частин першої - третьої якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З доводами касаційної скарги погодитись неможливо, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2020 року між адвокатом Сингаївською Т. С. та ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги, згідно з пунктом 1.2. якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, господарських та адміністративних судах, включаючи першу інстанцію, апеляційну інстанцію, у Верховному Суді (т. 1 а. с. 193-196).

Також у матеріалах справи міститься ордер на представлення інтересів ОСОБА_1 у Полтавському апеляційному суді, який видано Сингаївській Т. С. 25 травня 2020 року (т. 1 а. с. 191).

Пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Наявність чинного договору про надання правової допомоги від 05 березня 2020 року та укладеного на його підставі ордера, свідчать про те, що адвокат Сингаївська Т. С. діяла в межах повноважень, наданих їй ОСОБА_1 .

За викладених обставин, вручення адвокату Сингаївській Т. С. копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії апеляційної скарги та судової повістки про розгляд справи, призначений апеляційним судом на 16 листопада 2020 року, вважається врученням цієї повістки ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 569/3149/15-ц (провадження № 61-6474св20), у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 127/7825/17 (провадження № 61-9364св20), у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 752/17209/19 (провадження № 18847св20).

Посилання на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 296/3851/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 0529/278/2012, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини справи.

Щодо розгляду клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі

Доводи ОСОБА_2 про помилкове відкриття касаційного провадження у малозначній справі Верховний Суд відхиляє, оскільки під час відкриття зазначеного провадження судом касаційної інстанції враховано предмет спору, доводи касаційної скарги, які можуть бути предметом перевірки Верховним Судом, наведені заявником підстави касаційного оскарження таких рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України. Судами першої та апеляційної інстанцій, а також Верховним Судом ця справа не визнавалася малозначною.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко Олена Олександрівна, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук