Ухвала

від 10.07.2007 по справі 14/317-4318

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/317-4318

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

10.07.07                                                                                           Справа  № 14/317-4318

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Бонк Т.Б.

суддів                                                                                Марко Р.І.

                                                                                Бойко С.М.

При секретарі судового засідання Гунька О.

за участю представників:

від позивача           –Якимів С.А.- представник;

від відповідача           –Катюк У.Т. -  головний державний податковий інспектор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі (далі ДПІ у Підволочиському районі ) 25.01.2007р. №723/10

на постанову           Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2006р.

у справі                     № 14/317-4318

за позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк», м.Скалат

до відповідача          ДПІ у Підволочиському районі,  смт. Підволочиськ

про               скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2006р. у справі №14/317-4318, суддя Руденко О.В., позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Підволочиському районі від 26.06.2006р. №0002322301/0, від 19.07.2006р. №0002322301/1, від 19.07.2006р. №0002292301/1 та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Під волочиському районі від 26.06.2006р. №0002292301/0 в частині визнання позивачу податкового зобов'язання в сумі 26032,50грн. (в тому числі основний платіж 17355грн., штрафні (фінансові ) санкції 8677,55грн.)

Постанова суду мотивована положеннями норм п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також, зокрема тим, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які виписані платником податку на додану вартість та оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства; чинним законодавством не забороняється завіряти податкові накладні факсимільними підписами; підписання факсимільним підписом даних документів погоджено сторонами.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Підволочиському районі подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2006р. №14/317-4318 як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник, зокрема зазначає, що до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, які не підтверджені копіями у контрагентів; до податкового кредиту підлягають включенню лише суми, які були сплачені до бюджету контрагентами; податкової накладної повинні бути підписані  власноручно уповноваженою особою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк», у відзиві на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зокрема, зазначає, що стосовно всіх контрагентів є підтверджуючі документи для формування податкового кредиту ; в Законі України «Про податок на додану вартість»застереження щодо підписання податкових накладних факсимільним підписом немає.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав наведених у запереченні на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши подані сторонами докази і оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов  висновку, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

ДПІ у Підволочиському районі проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «Агро-Парк»про що складено акт від 16.06.2006р. №329/23-0/31273672 про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Західенерго», ТОВ «Інтеграл», ПП «Укртехмаш», ПП «Енерготехіндустрія», та ПП «Багро» за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2006р. №0002322301/0, яким згідно з пунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 78876,75грн. (з них основний платіж –52584,50грн.штрафні (фінансові) санкції -26292,25грн.) та податкове повідомлення-рішення від 26.06.2006р. №0002292301/0 яким згідно з пунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 п.п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 39523,5грн. (з них основний платіж 26349грн. штрафні (фінансові) санкції –13174,5грн.)(а.с.101)

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем в адміністративному порядку, однак податкове повідомлення-рішення №0002322301/0 було залишено без змін, а скарга без задоволення про що прийнято повторне податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006р. №0002322301/1, яке за своєю суттю нічим не відрізняється від попереднього, та податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006р. №0002292301/1, яким згідно з пунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 п.п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 26032,5грн. (з них основний платіж 17355грн. штрафні (фінансові) санкції –8677,5грн.) (а.с.12)

У розділі 3 «Описова частина»акту перевірки зазначено, що згідно видаткової та податкової накладної №102 від 12.07.2004р. позивач придбав у ТОВ «Інтеграл»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 42336грн, проведення розрахунку за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням №75 від 12.06.2004р. на повну суму, однак оскільки податкова накладна підписана факсимільним підписом директора (Баран О.А.) та скріплена печаткою ТОВ «Інтеграл», податкова  накладна видана ТОВ «Агро-Парк»складена із порушенням п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. №233/2037.(а.с.66)

Відповідно до довідки Підволочиського райвідділу Управління МНС України у Тернопільській області від 17.10.2005р. №1339 та акту пожежі від 14.10.2005р. ТОВ «Інтеграл»втратило документи фінансово-господарської діяльності під час пожежі. Отже на думку податкового органу в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не знаходять підтвердження в податковому зобов'язанні продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчої функції оригінал не підтверджений копією.

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Агро-Парк»згідно видаткової накладної №1 від 12.07.2004р. придбало у УПП «Укртехмаш»товарно-матеріальні цінності , а саме: труба зовнішня, труба внутрішня, тройнік зовнішній та внутрішній, ревізія зовнішня та внутрішня, коліно зовнішне та внутрішне, муфта, на інше, на загальну суму 66801грн., проведення розрахунку за отриманий товар підтверджується платіжним дорученням №92 від 12.06.2004р. на повну суму, однак оскільки податкова накладна підписана факсимільним підписом директора (Гнатюк М.С.) та скріплена печаткою ТОВ «Інтеграл»ТОВ «Агро-Парк»яка складена із порушенням п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997р. №233/2037.(а.с.66)

ТОВ „Західенерго" реалізувало ТОВ „Агро-Парк" ТМЦ на загальну  суму 206370,00 грн., в т.ч. ПДВ 34395.00 грн., оформивши вказану операцію наступними документами :видаткова накладна № ВН-21/05-01 від 21.05.2004 р. та податкова накладна №21/05-01 від 21.05.2004р. (прокладка, спусник повітря, трійник, труби гофрірова  алюмінієва,  металева, мідна, установча розетка, фільтр сітковий, шафа колекторна, коліно пластмасове, пінопласт, лист оцинкований, радіаторна батарея ) на суму 60879,54грн. в т.ч. ПДВ 10146,59 грн.; видаткова накладна № ВН-21/05-02 віл 21.05.2004 р. та податкова накладна № 21/05-02 від 21.05.2004р.(бак мембранний 100 та  200літрів, бойлер газований, відвід, газовий шланг)  на суму 39470,46 грн. в т.ч.ПДВ 6578,41 грн.;видаткова накладна № А 06/07 від 06.07.2004 р. та податкова накладна № А 06/07 від 06.07.2004р. ( станки, ванна з алюмінію, пила для розпилювання туш,  двері металеві утеплені, двері металеві, вапно гашене фасоване, пісок, лічильник газовий, конвектор газовий) на суму 69264 грн. в т.ч. ПДВ 11544,00 грн.; видаткова накладна №А 08/07 від  08.07.2004р. та податкова накладна №А   08/07  від 08.07.2004р.(кронштейни, ролики вигрузні,  полоса, листи покрівельні) на суму 36756.00 грн., в т.ч. ПДВ 6126.00 грн.; розрахунок  за отриману продукцію здійснювався позивачем   згідно з платіжними дорученнями: № 70 від 24.05.04р. на суму 60879,54 грн., № 71 від 24.05.04р. на суму 39470,46 грн., № 91 від 12.07.04р. на суму 69264,00 грн., № 97 від  12.07.04р. на суму 36756,00 грн.; кількість працюючих у товаристві становить 2 чоловіки, у нього  відсутні виробничі площі, складські приміщення, транспортні засоби. Відповідно до довідки  РВ УМВС України в Тернопільській області   від 25.07.05р.  ТОВ Західенерго" внаслідок крадіжки  втратило  документи, оформлені за результатами  фінансово-господарської діяльності, таким чином в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не знаходять підтвердження в податковому зобов'язанні продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчої функції оригінал не підтверджений копією.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”(в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Податкові накладні №102 від 12.07.2004р. від 12.07.2004р. №1, від 21.05.2004р. №21/05-01, від 21.05.2004р. №21/05-02,від 06.07.2004р. №А06/07, від 08.07.2004р. №08/07 складені відповідно до вимог п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірно включені до складу валових витрат виробництва.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.(п.7.2.6. п.7.2. ст.7 вищезазначеного Закону).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, або не забезпечив належного зберігання копії податкової накладної то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо тієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення права позивача на включення суми податку до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Щодо посилання скаржника на те, що податкові накладні підписані факсимільним підписом директора і тому не можуть бути включені позивачем до податкового кредиту, то Львівський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги з врахуванням наступного.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною. За видачу фіктивної накладної орган державної податкової служби застосовує до такої особи штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної не передбачають. При цьому слід зазначити, що чинне законодавство України не містить прямої заборони використання факсимільного підпису при підписанні первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, апеляцій ний господарський суд вважає, що постанова місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для її скасування немає. Інші доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд  

УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2006р. року у справі №14/317-4318 залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                                                Бонк Т.Б.

Судді                                                                                                    Марко Р.І.

Бойко С.М.