Постанова

від 11.08.2021 по справі 366/2502/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа №366/2502/17

провадження №61-5211св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Київського обласного та

по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є.,Заришняк Г. М., Рубан С. М.

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство ,

відповідачі: Іванківська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та судового рішення суду першої інстанції

У серпні 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Іванківське лісове господарство (далі - ДП Іванківське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 03 грудня

2020 року позовну заяву керівника Броварської місцевої прокуратури залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що керівником Броварської місцевої прокуратури при поданні позову до суду неправильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах у даній справі, не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Броварської місцевої прокуратури задоволено. Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 03 грудня 2020 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду із даним позовом та обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в суді, прокурором зазначено, що не зважаючи на листи заступника керівника Броварської місцевої прокуратури на адреси Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарств та ДП Іванківське лісове господарство , в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру , та відповіді на ці листи, до пред`явлення даного позову до суду, ними не вжито жодних самостійних заходів для усунення порушень вимог закону.

Судом першої інстанції належним чином не з`ясовано обставини справи, не досліджено надані прокурором докази, а тому, постановлена ухвала про залишення позову без розгляду є передчасною.

Апеляційний суд також указав, що невиконання Київським обласним та по м. Києву управління лісового та мисливського господарств та

ДП Іванківське лісове господарство обов`язку вжиття всіх передбачених законодавством заходів для усунення встановлених порушень інтересів держави, зобов`язує прокурора використовуючи конституційну функцію вживати заходи представницького характеру, щоб інтереси держави не залишались незахищеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року, ОСОБА_4 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо представництва інтересів держави прокурором у цій справі, посилаючись на статут

ДП Іванківське лісове господарство , оскільки не врахував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, постанові Верховного Суду від 04 січня 2021 року у справі №911/1150/20, постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №906/853/17, постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-678цс17, ухвалі Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17.

Заявник також указує на те, що судом першої інстанції правильно застосовано положення частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. (частина третя). Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам положень процесуального закону. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора без руху не залишав.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Позов у справі, яка переглядається, прокурор подав в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Іванківське лісове господарство з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних відносин.

Виходячи зі змісту наведених вище норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави; чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора, у цьому випадку.

Направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що інтереси держави потребували захисту, перевірив значимість порушення інтересів держави та можливість настання невідворотних негативних наслідків для держави через бездіяльність компетентного органу, на які вказував прокурор.

Приймаючи постанову про скасування ухвали місцевого суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом.

Доводи касаційної скарги про незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), колегія суддів відхиляє, оскільки висновки апеляційного суду щодо умов та порядку представництва прокурором інтересів держави узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у зазначеній постанові.

Посилання в касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17 є безпідставними, оскільки у цій справі обставини стосуються питання відкриття касаційного провадження у справі.

Решта доводів касаційної скарги також не заслуговує на увагу, оскільки стосуються виконання прокурором вимог обґрунтування підстав для здійснення інтересів держави в суді (тобто фактично надання обґрунтування та відповідних доказів). У справі, яка переглядається, прокурором були надані відповідні обґрунтування та докази, про що в постанові вказав суд апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко