Рішення

від 02.02.2009 по справі 22-1048/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1048/2009р.

Головуючий в 1 інстанції Пр онін С. Г.

Категорія 22

Доповідач Стельмах Н.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2009 року Апеляційн ий суд Донецької області в ск ладі:

головуючого Стельмах Н.С, су ддів Звягінцевої О.М., Молчано ва С. 1., при секретарі Поправка О.О., розглянув у відкритому с удовому засіданні в м. Донець ку цивільну справу за позово м ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічно го утримання та визнання йог о недійсним і

встановив:

в апеляційній скарзі поз ивачка ОСОБА_1 оспорює обг рунтованість судового рішен ня, яким її позов задоволено ч астково, і ставить питання пр о його скасування в частині в ідмови в задоволені позову п ро визнання угоди недійсною внаслідок застосування оман и і фіктивності та ухвалити н ове, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що викладені в указаній частин і рішення висновки суду не ві дповідають обставинам справ и і вимогам чинного законода вства.

Відповідачка ОСОБА_2 в а пеляційній скарзі оспорює об грунтованість судового ріше ння в частині задоволення по зову про розірвання договору довічного утримання, просит ь його скасувати і ухвалити н ове, яким відмовити в задовол енні вказаної частини позовн их вимог. Вона вважає, що суд д ійшов помилкового висновку щ одо неналежного виконання не ю договору з грудня 2007 року, оск ільки зібраними по справі до казами встановлено, що вона н е мала можливості з вказаног о часу виконувати обов' язки за вказаним договором за пер ешкод з боку позивачки та її р одичів.

В засіданні апеляційного с уду ОСОБА_1 та її представ ник ОСОБА_3 просили задово льнити скаргу позивачки та в ідхилити скаргу відповідачк и і скасувати судове рішення в частині відмови в задоволе нні позову про визнання дого вору недійсним з ухваленням нового рішення про задоволен ня позову в указаній частині .

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи скарги відповідачки, просил и її задовольнити, скасувати рішення суду в частині розір вання договору довічного утр имання з ухваленням нового п ро відмову в задоволенні поз ову в указаній частині та від хилити скаргу позивачки.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встано влено наступні обставини.

27 лютого 2008 року ОСОБА_1 зв ернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання неді йсним і розірвання договору довічного утримання.

Позовні вимоги уточнила в з аявах від З червня 2008 року (а. с. 6 8-69), 15 жовтня 2008 р. (а. сі 18-120), 29 жовтня 2 008 року (а. с. 131-133).

Вона зазначала, що вона та ї ї чоловік ОСОБА_5 мали на п раві власності квартиру АД РЕСА_1.

19 липня 2004 року між ними та О СОБА_2 було укладено догові р довічного утримання, за яки м вони вказану квартиру пере дали у її власність, а вона зоб ов' язалася довічно надават и їм матеріальне забезпеченн я, утримувати, забезпечувати їх харчуванням, доглядом, нео бхідною допомогою на загальн у суму розміру мінімальної п енсії щомісячно кожному окре мо та зберігати у їх безкошто вному користуванні зазначен у квартиру.

Насправді відповідачка об манула їх, оскільки не мала на міру виконувати вказаний дог овір.

З вказаного часу і до смерті ОСОБА_5, який помер ІНФО РМАЦІЯ_1, вона їм відповідно ї допомоги не надала.

В наступному вона також не в иконувала умови договору, а о бмежувалася оплатою квартир и з врахуванням пільг позива чки, а восени 2006 року відмовила їй в проханні за погіршенням стану здоров' я надавати до гляд вночі.

Після цього відносини між н ими погіршилися, вони стали с варитися і з грудня 2007 року від повідачка перестала навіть о плачувати витрати на утриман ня квартири.

За таких обставин позивачк а, як спадкоємиця ОСОБА_5, п росила визнати договір довіч ного утримання, що був укладе ний ним, недійсним з підстав с т. ст. 230, 234 ЦК України, як укладен ий внаслідок омани та фіктив ності з боку відповідачки; а ц ей же договір, що укладений не ю, розірвати за невиконанням відповідачкою його умов від повідно до вимог ст. 755 ЦК Украї ни та визнати за нею право вла сності на квартиру.

Рішенням Кіровського райо нного суду м. Донецька від 5 гр удня 2008 року позов задоволено частково, договір довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано з визнанн ям за ОСОБА_1 права власно сті на 1/2 частину спірної квар тири та стягненням на її кори сть 128, 81 грн. судових витрат, в за доволенні позову в іншій час тині відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що с карги підлягають частковому задоволенню з наступних під став.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинн о бути законним і обгрунтова ним, ухваленим на основі повн о і всебічно з' ясованих обс тавин, на які сторони посилаю ться як на підставу своїх вим ог і заперечень, підтверджен их тими доказами, які були дос ліджені в судовому засіданні .

Згідно із роз' ясненням Пл енуму Верховного Суду Україн и, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 г рудня 1976 року, рішення є законн им тоді, коли суд, виконавши вс і вимоги цивільного процесуа льного законодавства і всебі чно перевіривши обставини, в ирішив справу у відповідност і з нормами матеріального пр ава, що підлягають застосува нню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підстав і закону, що регулює подібні в ідносини, або виходячи із заг альних засад і змісту законо давства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відобр ажені обставини, що мають зна чення для справи, висновки су ду про встановленні обставин и і правові наслідки є вичерп ними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірн ими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст. 541 ЦК України со лідарний обов' язок або солі дарна вимога виникають у вип адках, встановлених договоро м або законом, зокрема у разі н еподільності предмета зобов ' язання.

Змішане солідарне зобов' язання характеризується неп одільністю боргу та права ви моги.

З змісту укладеного між сто ронами договору вбачається, що за ним у сторони «відчужув ачів» в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виникло саме вказан е змішане солідарне зобов' я зання, оскільки ними у викона ння договору було передано « набувачу» ОСОБА_2 у власні сть квартиру, яка не тільки не була поділена, але й в ній не б уло встановлено і частки спі ввласників.

Тому разом з їх зобов' язан ням передати за договором ці лу квартиру виникло і неподі льне з ним солідарне право в р азі невиконання його іншою с тороною вимагати повернення цілої квартири довічно, тобт о до смерті останнього з них (а . с. 8-9).

У разі наявності права солі дарної вимоги відповідно до вимог ч. 1 ст. 542 ЦК України кожни й з кредиторів має право пред ' явити боржникові вимогу у повному обсязі.

Крім того, згідно із ст. 512 ЦК У країни кредитор у зобов' яза нні може бути замінений іншо ю особою у тому числі, внаслід ок правонаступництва.

Відповідно до вимог ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 є с падкоємцем ОСОБА_5 першої черги, постійно проживала з н им на час відкриття спадщини і тому успадкувала належну й ому частину квартири, яка в ра зі розірвання договору довіч ного утримання входить до сп адкового майна, а тому вона є і правонаступником солідарно го кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 і піс ля смерті її чоловіка за умов ами спірного договору належи ть право заявити вимогу щодо його розірвання в повному об сязі за неналежним виконання м іншою стороною і припиненн я права власності ОСОБА_2 та повернення їй предмету до говору - цілої квартири.

Апеляційний суд вважає, що п ри розгляді цієї справи судо м першої інстанції всупереч доводів скарги ОСОБА_2, ух валено обгрунтоване рішення про часткове задоволення по зову і розірвання договору д овічного утримання між нею т а ОСОБА_1, оскільки не нада но доказів виконання відпові дачкою за весь період його ді ї обов' язку з надання відчу жувачам матеріального забез печення, утримання, забезпеч ення харчуванням, доглядом т а необхідною допомогою в роз мірі мінімальної пенсії щомі сячно кожному окремо, що свід чить про неналежне виконання нею обов' язків за договоро м і про обгрунтованість позо ву у вказаній частині.

Разом з тим, судом не було за стосовано наведені норми мат еріального права і безпідста вно при відсутності відповід них вимог вирішено питання щ одо визначення часток у прав і спільної сумісної власност і позивачки ОСОБА_1 з її по мерлим чоловіком ОСОБА_5 т а вирішено розірвати вказани й договір лише в частині квар тири, що належить позивачці з визнанням за нею права власн ості на 1/2 її частину.

За наведених підстав, відпо відно до ст. 309 ЦПК України ріше ння суду підлягає

скасуванню у вказаний час тині з ухваленням нового про розірвання договору

довічного утримання між ст оронами в повному обсязі з пр ипиненням права

власності ОСОБА_2 на ква ртиру АДРЕСА_1 за неналежн им виконанням нею його умов в ідповідно до вимог ч. 1 ст. 756 та ч . 2 ст. 346 ЦК України.

Разом з тим, в обсязі цієї ц ивільної справи не може бути визнаним право власності на вказану квартиру і за ОСОБ А_1, якій, як і її чоловіку, вон а належала за законом до укла дення договору довічного утр имання на праві спільної сум існої власності, але їх частк и у праві власності на неї у вс тановленому законом порядку не були встановлені.

Крім того, право власності н а спадкове нерухоме майно ви никає у спадкоємців відповід но до вимог ст. ст. 1297, 1299 ЦК Україн и за отриманням відповідного свідоцтва та державної реєс трації спадкового майна.

Вказані вимоги не заявляли ся ОСОБА_1 і не вирішували ся судом в обсязі цієї цивіль ної справи, а тому позов про ви знання за нею права власност і на спірну квартиру не підля гає задоволенню.

Апеляційний суд також вваж ає, що всупереч доводам скарг и ОСОБА_1, це ж рішення в час тині відмови у визнанні дого вору довічного утримання нед ійсним з підстав ст. ст. 230, 234 ЦК У країни є законним і обгрунто ваним, оскільки апеляційним судом не встановлено порушен ня або неправильне застосува ння судом першої інстанції п ри розгляді цієї частини поз ову норм матеріального чи пр оцесуального права або невід повідності висновків суду об ставинам справи.

Тому підстав для задоволен ня скарги і скасування судов ого рішення у вказаній части ні немає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК Ук раїни, апеляційний суд,

вирішив:

апеляційні скарги ОСОБА _1 та ОСОБА_2 задовольнит и частково, рішення Кіровськ ого районного суду м. Донецьк а від 5 грудня 2008 року ЗМІНИТИ, в частині розірвання договору довічного утримання в части ні квартири, що належить ОС ОБА_1 з визнанням за нею прав а власності на її Vi частину СК АСУВАТИ.

Позов ОСОБА_1 задовольн ити частково, розірвати в пов ному обсязі договір довічног о утримання укладений між О СОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА _2 і посвідчений 19 липня 2004 рок у приватним нотаріусом Донец ького міського нотаріальног о округу Тарасовою Ю. Г. за реєстром № -1100 з припиненням пр ава власності ОСОБА_2 на к вартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСО БА_1 про визнання права влас ності на квартиру АДРЕСА_1 ВІДМОВИТИ.

Це ж рішення в іншій частин і залишити БЕЗ ЗМІНИ

Рішення набирає законної сили з моменту його проголош ення, може бути оскарженим в к асаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання н им законної сили.