Постанова

від 12.08.2021 по справі 761/8014/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021року м. Київ

Справа № 761/8014/21

Провадження: № 22-ц/824/9620/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Іванової І.В., Пікуль А.А.

секретар Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Добрянського Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Волошина В.О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 листопада 2018 року він передав ОСОБА_1 у позику 280 000 доларів США. На підтвердження укладеного між ними договору позики, ОСОБА_1 написав розписку, в якій вони визначили строк повернення коштів до 31 грудня 2019 року. 07 лютого 2019 року він ОСОБА_2 , передав відповідачу у позику 70 000 доларів США, на підтвердження чого останній видав розписку, у якій зобов`язався повернути кошти у строк до 31 грудня 2019 року. Однак, на момент звернення до суду із вказаним позовом відповідачем взяті у позику кошти не повернуті. За наведених обставин, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 350 000 доларів США та 3 % річних у розмірі 12 22608 доларів США, що нараховані на підставі ст. 625 ЦК України за період прострочення виконання зобов`язання з 01.01.2020 по 01.03.2021 року.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відповідач, грубо порушуючи домовленості, які були досягнуті сторонами за договорами позики, свідомо ігноруючи строки повернення грошових коштів, не вчинив жодних дій щодо їх повернення з дати настання строку сплати до подачі позову до суду. У разі відчуження відповідачем належного йому майна, виконати рішення суду, якщо таке буде ухвалено на його, позивача, користь, буде неможливим. А тому просив суд накласти арешт на нерухоме майно, транспортні засоби, що належать на праві власності або праві спільної сумісної власності відповідачу. Також заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження корпоративних прав ТОВ Гранд-Пак , ТОВ Фруктова Зірка , ТОВ Фруктона Трейд , ТОВ Фруктона , які належать відповідачу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , а саме:

- земельну ділянку з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва площею 0,1 га, яка знаходиться на території с/рада Русанівка, Броварського району, Київської області, кадастровий номер: 3221288000:06:012:0003;

- земельну ділянку з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства площею 1,9996 га, яка знаходиться на території сщ/рада Новоушицька, Новоушицького району, Хмельницької області, кадастровий номер: 6823355100:04:001:0190;

- квартиру, загальною площею 64,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 454627105101;

- нежитлове приміщення, комора №LX, розташована в 5 корпусі на технічному поверсі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 454245005101;

- на 1/100 частину комплексу, будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 32039892;

- транспортний засіб Land Rover Discovery , 2993 куб см., 2015р.в., № куз. НОМЕР_1;

- транспортний засіб Porsche Cayenne , 4806 куб. см., 2008р.в., № куз. НОМЕР_2.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Добрянський А.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. При цьому позивач в черговій заяві про забезпечення позову лише висловив свої припущення про несумлінні дії відповідача, який може, на його думку, приховати, продати або знищити належне йому майно. Вказував, що суд першої інстанції жодного разу не викликав відповідача на розгляд заяв про забезпечення позову, не зважаючи на те, що долучені до позову документи не завірені належним чином.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

10 серпня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Добрянського А.М. в інтересах ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці. В клопотанні також зазначено про те, що позивач не має можливості бути присутнім в судовому засіданні, оскільки також перебуватиме у відпустці.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його адвоката, колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до статті 372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника відповідача та самого відповідача, як убачається із тексту клопотання, є перебування у відпустці, що не свідчить про поважність причин їх неявки зважаючи на належне та завчасне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, доказів на підтвердження неможливості відповідача та його представника прибути в судове засідання клопотання адвоката Добрянського А.М. про відкладення розгляду справи не містить.

Зважаючи на процесуальні строки розгляду справи судом апеляційної інстанції та те, що правова позиція адвоката Добрянського А.М. в інтересах ОСОБА_1 сповна викладена у апеляційній скарзі, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності відповідача та його адвоката.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є вимога про захист порушених прав і законних інтересів позивача внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами позики від 15 листопада 2018 року та 07 лютого 2019 року 2020 року, розмір якого є суттєвим (350 000 доларів США).

Отже, предметом позову, з яким звернувся ОСОБА_2 , є матеріально-правова вимога до відповідача (стягнення заборгованості за договором позики), що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Предмет позову має правовий характер і випливає з певних матеріально-правових відносин.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва площею 0,1 га, яка знаходиться на території с/рада Русанівка, Броварського району, Київської області, кадастровий номер: 3221288000:06:012:0003; земельної ділянкиз цільовим призначенням:для ведення особистого селянського господарства площею 1,9996 га, яка знаходиться на території сщ/рада Новоушицька, Новоушицького району, Хмельницької області, кадастровий номер: 6823355100:04:001:0190; квартири, загальною площею 64,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 454627105101; нежитлового приміщення, комора №LX, що розташована в 5 корпусі на технічному поверсі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 454245005101; 1/100 частиникомплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 32039892; транспортного засобу LandRover Discovery , 2993 куб см., 2015р.в., № куз. НОМЕР_1; транспортного засобу PorscheCayenne , 4806 куб. см., 2008р.в., № куз. НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_1 , як власник вказаного вище нерухомого майна, може розпорядитися своїм майном, відчуживши його іншим особам до вирішення справи по суті, та, на думку позивача, в подальшому продовжувати уникати виконання свого обов`язку щодо повернення суми боргу.

Викладені обставини, ураховуючи положення статті 151 ЦПК України , є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення судом.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до суду з вказаним позовом свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом позову є стягнення коштів у розмірі 350 000 доларів США та 12 22608 доларів США (3% річних згідно ст. 625 ЦК України), накладення арешту на вказане вище нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу, гарантуватиме реальне виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Ураховуючи, що для вжиття заходів забезпечення позову досить обґрунтованого припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, оскільки заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову є обґрунтованим та доцільним в рамках даної справи.

При цьому, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову в частини накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу та його дружині на праві спільної сумісної власності, та корпоративні права, які належать ОСОБА_1 у ТОВ Гранд-Пак , ТОВ Фруктова Зірка , ТОВ Фруктона Трейд , ТОВ Фруктона , оскільки позивачем не доведено, що майно, яке зареєстроване за дружиною відповідача, належить йому на праві спільної сумісної власності та не надано відомостей щодо розміру частки корпоративних прав у вказаних юридичних особах.

Колегія суддів відмічає, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті спору, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Отже, перевірка доказів (документів), які долучені позивачем до позовної заяви на підтвердження викладених у ній обставин, їх належність, достатність та допустимість проводиться судом на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії забезпечення позову.

При цьому, слід вказати, що згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції жодного разу не викликав відповідача на розгляд заяв про забезпечення позову, не зважаючи на те, що долучені до позову документи не завірені належним чином, відхиляються колегією суддів.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення питання про забезпечення позову та підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційна скарга адвоката Добрянського А.М. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Добрянського Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді І.В. Іванова

А.А. Пікуль