Постанова

від 22.07.2021 по справі 167/489/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 167/489/17 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В. Провадження № 22-ц/802/10/21 Категорія: 16 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О. І.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Н", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Луцька міська рада, Реєстраційна служба Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, про визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 травня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

26.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 13.05.1979 року між сторонами було укладено шлюб, який 28.10.2008 року було розірвано.

За час шлюбу ними за спільні кошти було набуто у власність нерухоме майно: приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 385,3 кв.м; частину торгового комплексу (ресторану) А-2 (приміщення підвалу загальною площею 156,1 кв.м); підвал площею 23,7 кв.м (під будівлею А-2 приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 ); земельну ділянку площею 0,0189 га з цільовим призначенням для реконструкції та обслуговування крамниці промислових товарів (кадастровий номер 0724510100:01:005:0059), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_6 та перебуває у її користуванні та користуванні їх дітей, спору з приводу вказаного майна між ними не виникало.

Однак, у лютому 2017 року йому стало відомо, що ОСОБА_6 одноособово розпорядилася вищевказаним майном, а саме внесла його в статутний фонд ТзОВ Прайд-Н , тобто вказане майно тепер стало власністю ТзОВ Прайд-Н . Передача вказаного майна до статутного фонду була проведена відповідачем без його згоди та відому. Також у подальшому ТзОВ Прайд-Н передало земельну ділянку площею 0,0189 га з цільовим призначенням для реконструкції та обслуговування крамниці промислових товарів (кадастровий номер 0724510100:01:005:0059) в оренду їх дочці ОСОБА_7 на підставі договору оренди землі від 17.04.2014 року.

З урахуванням наведеного вважає дії відповідачів такими, що порушують його право розпоряджатися спільним майном подружжя, тому з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд визнати недійсним Статут та державну реєстрацію ТзОВ Прайд-Н , визнати недійсним свідоцтво про право власності ТзОВ Прайд-Н від 17.07.2015 року на приміщення дискоклубу з офісними приміщеннями загальною площею 537,3 кв. м. по АДРЕСА_1 і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухомого майно індексний номер 22955380 від 17.07.2015 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності ТзОВ Прайд-Н від 18.04.2013 року на земельну ділянку площею 0,0189 га з цільовим призначенням для реконструкції та обслуговування крамниці промислових товарів, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0724510100:01:005:0059) і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексний номер 1760117 від 18.04.2013 року; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0189 га, призначеної для реконструкції та обслуговування крамниці промислових товарів, в АДРЕСА_1 , від 17.04.2014 року, укладений між ТзОВ Прайд-Н та ОСОБА_7 та скасувати рішення про його державну реєстрацію індексний номер 13790789 від 16.06.2014 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 серпня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу позивача ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Ківерцівського районного суду від 10 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року в даній справі було скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час повторного розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_6 подала зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя, включивши до переліку спільно нажитого майна житловий будинок АДРЕСА_2 , приміщення молокоприймального пункту на фермі АДРЕСА_3 , відчужений ОСОБА_3 автомобіль Мерседес Бенц Віто та внесок до статутного капіталу ПП "Граніт Буд-Сервіс", та просила визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного нерухомого майна,стягнути з відповідача 85000 грн компенсації за автомобіль та 50000 грн внеску до статутного капіталу ПП.

Проте, ухвалою суду від 06 березня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 за її заявою залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року, яку сторони не оскаржували і погодилися з нею, закрито провадження у частині позовних вимог про визнання недійсними статуту і державної реєстрації ТОВ"Прайд-Н" на підставі п.1 ч.1 ст.255, 256 ЦПК України.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 травня 2020 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_6 колишня дружина без його відома та згоди внесла вищевказане майно до статутного капіталу ТОВ Прайд-Н , яке зареєстровано за новим власником в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. У зв`язку з тим, що ОСОБА_6 без його відома та згоди як співвласника майна розпорядилася вищеназваним спільним майном подружжя, що вкладено у статутний фонд товариства, тому змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Зазначає, що суд не застосував норми права, які регламентують правовідносини щодо нерухомого майна, яке є у спільній сумісній власності подружжя, та знаходиться у статутному капіталі юридичної особи, а також невірно застосував норми, які передбачають визнання державної реєстрації юридичної особи недійсною в разі допущення при її реєстрації порушень законодавства, а відтак дане рішення є необґрунтованим та незаконним. Просив рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

У серпні 2020 року від представника ОСОБА_6 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому представник відповідача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її необґрунтованість, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Покликався, зокрема, на те, що спірне майно не є спільним сумісним майном подружжя, а також на неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_3 помер.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року провадження у цій справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників після смерті позивача ОСОБА_3

12 квітня 2021 року від ОСОБА_4 надійшло клопотання про залучення її до справи як правонаступника позивача та поновлення провадження у справі, оскільки вона є дружиною померлого позивача ОСОБА_3 та прийняла спадщину після його смерті шляхом постійного проживання з ним та подачі заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року залучено ОСОБА_4 як правонаступника померлого позивача ОСОБА_3 у цій справі. Провадження у цивільній справі поновлено. Справу призначено до апеляційного розгляду на 15 год. 00 хв. 25 травня 2021 року.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 травня 2021 року клопотання ОСОБА_5 про залучення його до розгляду даної справи в якості правонаступника померлого позивача ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 22 липня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_5 , як правонаступника позивача, від апеляційної скарги на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 травня 2020 року та апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою в цій частині закрито.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також у багатьох подальших постановах.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 4, частина перша статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6 з 13.05.1979 року по 28.10.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 7 т. 1).

03.01.2003 року відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОПГХ Рожищенської райспоживспілки (продавець) і ОСОБА_6 (покупець), продавець передав за 52800 грн у власність покупцю приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 385,3 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 113-115 т. 1).

23.12.2004 року між ОПГХ Рожищенської райспоживспілки і ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення підвалу загальною площею 156,1 кв.м вартістю 11000 грн, що складає частину торгового комплексу за цією ж адресою (а. с. 120-121 т. 1 ).

29.12.2005 року згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки Рожищенська міська рада передала покупцю ОСОБА_6 , яка сплатила 3235 грн 68 коп., земельну ділянку площею 0,0189 га, з цільовим призначенням - для обслуговування бару ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка розташована в АДРЕСА_1 (а. с. 127-130 т.1 ).

Право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна зареєстровано за відповідачем ОСОБА_6 , що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3473131 від 29.04.2004 року, №18444032 від 09.04.2008 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №053034 (а. с. 8-10, 122 т. 1 ).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_6 з 29.04.2004 року є фізичною особою-підприємцем і серед видів її діяльності значиться: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатацію власного майна (а. с. 114 - 118 т. 1 ).

Судом встановлено, що у 2013 році відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайд-Н" на підставі рішення засновників (протокол зборів засновників № 1 від 05 лютого 2013 року).

В матеріалах справи є копія Акта приймання-передачі внеску ОСОБА_6 - зазначеного майна до статутного капіталу ТОВ "Прайд-Н" від 15.03.2013 року та копія протоколу № 2 позачергових зборів ТОВ "Прайд-Н" від 15.03.2013 року, з якого вбачається, що співзасновкик ОСОБА_6 вносить до статутного фонду 100% приміщення кафе "Українські страви" площею 385,3 кв.м . Згідно первісного рішення установчих зборів товариства передала товариству лише 1/3 цього приміщення, а зараз прийняла рішення щодо передачі всього майна. У зв"язку з цим збори учасників прийняли рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства та про зміну часток учасників та внесення змін до Статуту товариства.

Як вбачається зі змісту Статуту товариства, ОСОБА_6 передала товариству нерухоме майно вартістю 605000 грн, що становить 96,8% статутного капіталу, а саме: земельну ділянку площею 0,0189 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0724510100:01:005:0059, яка їй належить згідно з Державним актом серії ВЛ № 053034, виданим 12.10.2007 р., вартістю 10000 грн; приміщення кафе "Українські страви" загальною площею 385,3 кв.м (будівля літери А-2), яке знаходиться за цією ж адресою та належить їй згідно з договором купівлі-продажу від 03.01.2003 р., вартістю 540000 грн; підвальне приміщення загальною площею 179,8 кв.м (під приміщенням кафе "Українські страви", яке складається з: частини торгового комплексу (ресторану) А-2 (приміщення підвалу загальною площею 156,1 кв.м), яке знаходиться за вказаною раніше адресою, і належить їй згідно з договором купівлі-продажу від 23.12.2004 р, вартістю 40000грн; підвалу площею 23,7 кв.м (під будівлею А-2 приміщення кафе "Українські страви"), яке знаходиться за цією ж адресою і належить їй згідно з договором купівлі-продажу від 03.01.2003 р., вартістю 15000 грн. (а.с.13 зворот т.1).

ОСОБА_7 передала товариству грошові кошти в сумі 20000 грн, що становило 3,2 % статутного капіталу товариства.

Пунктами 6.4 та 6.6. Статуту товариства визначено, що вклад учасника, який передається у вигляді майна, вважається переданим товариству, а обов"язки учасника по формуванню статутного капіталу виконані з моменту підписання акту приймання-передачі такого майна до статутного капіталу. Усі вклади, що вносяться до статутного капіталу, переходять у виключну власність товариства і не є власністю окремих учасників.

З матеріалів справи вбачається, що вперше право власності ТОВ Прайд-Н на спірне майно було зареєстровано державним реєстратором 18.04.2013 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2013 року, відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, який передбачав, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи (а.с.67-90 т.2).

17 квітня 2014 року ТОВ "Прайд-Н" уклало договір оренди земельної ділянки земельної ділянки площею 0,0189 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , з відповідачем у даній справі дочкою позивача ОСОБА_7 строком на 5 років. (а.с.91-102 т.2).

У 2015 році відбулася реконструкція кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 під дискоклуб з офісними приміщеннями, внаслідок чого істотно змінилася конфігурація та площа приміщення: до реконструкції площа кафе становила 385,3 кв.м, а після реконструкції загальна площа дискоклубу з офісними приміщеннями і добудовою становила 659,4 кв.м (три окремі приміщення площею 537,3 кв.м, 52,2 кв.м, 69,9 кв.м), що підтверджується копією декларації про початок виконання будівельних робіт, декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічним паспортом (а.с.161-188 т. 1).

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2015 року одне із зазначених приміщень площею 69,9 кв.м було продано ОСОБА_9 (а.с. 189-191 т. 1).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що нерухоме майно: офісне приміщення площею 52,2 кв. м; дискоклуб з офісними приміщеннями загальною площею 537,3 кв. м, земельна ділянка площею 0,0189 га, які знаходяться в АДРЕСА_1 , є власністю ТзОВ Прайд-Н і право власності після перебудови і реконструкції приміщення зареєстроване за власником у відповідному реєстрі 17.07.2015 року, а на ділянку - 18.04.2013 року (а. с. 14-15, 172-186, 203-205 т. 1 ).

У 2017 році відбулася реконструкція офісних приміщень, внаслідок чого площа офісного приміщення 52,2 кв.м збільшилася до 160,2 кв.м, що підтверджується копією декларації про готовність до експлуатації та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.192-198 т. 1).

Власником вищевказаного реконструйованого майна значиться ТзОВ Прайд-Н .

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_3 та його правонаступник у даній справі не оскаржували ні рішення засновників товариства про передачу майна до статутного фонду ТОВ "Прайд-Н", ні дій щодо передачі майна за актом приймання-передачі, в частині вимог щодо визнання недійсними статуту товариства та державної реєстрації ТОВ "Прайд-Н" провадження судом закрито, з чим погодився позивач, а позовні вимоги стосуються оскарження свідоцтв на право власності на реконструйоване майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю, видане 17.07.2015 року.

За змістом статті 113 ЦК України товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Статтею 115 ЦК України, 85 ГК України та 12 Закону України Про господарські товариства власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошові кошти (майно), внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів(майна) подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та в інших послідуючих постановах.

Відповідно до статті 115 ЦК України господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини першої статті 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників; розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

На підставі аналізу положень статей 115, 144 ЦК вбачається висновок, що статутний капітал - це лише частина майна товариства з обмеженою відповідальністю, яке формується під час його створення; в подальшому майнова база товариства, як правило, збільшується за рахунок здійснення виробничої господарської діяльності.

Відповідно до статуту ТОВ Прайд-Н , його засновниками є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , тоді як ОСОБА_3 не був ні засновником, ні членом цього товариства (п. 6.2. Статуту).

Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що набуваючи за час шлюбу вищевказане майно, відповідач ОСОБА_6 , діяла як суб`єкт господарювання в процесі здійснення нею господарської діяльності та спірне майно придбано не за спільні кошти подружжя, а за особисті кошти ОСОБА_6 , зокрема враховуючи, що частина майна ТОВ була придбана товариством після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 надав суду першої інстанції копії письмових дозволів від 12.08.2004 р., 17.05.2007 р. 29.01.2009 р. на розпорядження частиною приміщення, для здачі його відповідачкою ОСОБА_6 в оренду ВАТ КБ "Надра", де вказано, що він дає згоду своїй дружині дати в оренду банку приміщення площею 56,2 кв.м та 43,9 кв.м, що є їх спільною сумісною власністю та набутого в період зареєстрованого шлюбу, за ціною і на умовах йому відомих (а.с.7-9 т.3).

Разом з тим, доказів, які б підтверджували набуття спірного майна лише за особисті кошти відповідачки ОСОБА_6 , а не за рахунок спільних коштів або спільної праці подружжя, матеріали справи не містять.

Таким чином, слід дійти висновку, що майно, яке було внесено відповідачкою ОСОБА_6 в статутний капітал створеного у 2013 році ТОВ "Прайд-Н", було спільним майном подружжя, яке розірвало шлюб у 2008 році.

Проте, у зв`язку з викладеним та беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, грошові кошти або майно, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів (майна) подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Як визначено ст.15 ЦК України, кожна особа має право відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу особа має право звернутися до суду (ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03.04.2019 року у справі №712/15369/12 та від 18.11.2020 року у справі № 653/1216/16-ц та інших.

Оскільки позивачем, який вважав, що його права порушені бувшою дружиною тим, що вона без його згоди розпорядилася спільним майном подружжя, оскаржуються свідоцтва про право власності на майно та рішення про державну реєстрацію права власності на реконструйоване і змінене майно ТОВ "Прайд-Н" від 17.07.2015 року, а не рішення засновників та акт прийому-передачі майна відповідачкою у статутний фонд товариства, то в задоволенні такого позову слід відмовити.

Щодо похідних вимог стосовно права власності на земельну ділянку та договору оренди цієї ділянки, то позов також не підлягає задоволенню, оскільки судом відмовлено з наведених підстав у позові в частині оскарження правовстановлюючих документів на приміщення, що знаходиться на цій ділянці.

Отже, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча частково правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, і хоча в результаті дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, однак не надав належної оцінки наданим доказам у їх сукупності, не навів обґрунтованих мотивів, покладених в основу рішення, а тому мотивувальну частину рішення слід змінити.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів відмови у позові, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 травня 2020 року в даній справі змінити в частині мотивів відмови у позові, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді