Ухвала

від 18.08.2021 по справі 640/3218/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/3218/19

адміністративне провадження № К/9901/29169/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи - Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, про стягнення заробітної плати за затримку виконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), в якому просив стягнути з відповідача середню заробітну плату за час затримки виконання судового рішення у справі №826/5132/15 за період з 19 жовтня 2018 року по дату фактичного поновлення на посаді або дату винесення рішення у даній справі з розрахунку 480,79 грн за один робочий день.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, позов задоволено. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі №826/5132/15 за період з 19 жовтня 2018 по 26 листопада 2020 року в сумі 253376,33 грн.

06 серпня 2021 року Департамент повторно подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути судові рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та направити справу на новий розгляд.

Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі заявник, зокрема, вказав на застосуванням судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у цивільній справі №№291/1009/18 та постанові Верховного Суду у справі № 804/958/17.

Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Заявник послався на незастосування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у цивільній справі та адміністративній справі, проте які саме норми у супереч такому висновку застосовано судом апеляційної інстанції Департамент не конкретизував, а лише послався на те, що ці спори стосувалися питань правонаступництва у разі утворення нової юридичної особи.

Крім того, обставини, установлені судами у справах №№№291/1009/18 та 804/958/17 не є подібними до спірних правовідносин. Так, у цивільній справі №291/1009/18 вирішувався спір щодо розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки, а у справі № 804/958/17 юридична особа оскаржувала податкові повідомлення-рішення і висновки Верховного Суду у зазначених справах, висловлено за обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а тому відхиляються Верховним Судом з огляду на положення статті 341 КАС України. Так, за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Проста констатація самого факту наявності висновку Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду або посилання на його відсутність не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки норми КАС України вимагають визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/не застосування цієї норми права.

Тому, лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

За таких обставин, Суд не вирішує питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи - Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, про стягнення заробітної плати за затримку виконання судового рішення повернути особі, яка її подала .

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.А. Уханенко