Постанова

від 17.08.2021 по справі 149/2869/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/2869/20

Провадження № 22-ц/801/1407/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 рокуСправа № 149/2869/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 149/2869/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Уперчук Анастасії Володимирівни, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ ХОРС 2020 про визнання недійсною угоди про припинення договору оренди земельної ділянки внаслідок зловмисної домовленості представника орендаря ТОВ Щедра Нива з орендодавцем ОСОБА_1 , скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки в оренду.

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сачок Андрія Вікторовича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року, повний текст якого складено 08 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Войнаревич М. Г.,

встановив:

В грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Щедра нива (далі Товариство ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області - Уперчук Анастасії Володимирівни про визнання недійсної угоди про припинення договору оренди земельної ділянки внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною; скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельної ділянки; зобов`язання ОСОБА_1 повернути Товариству земельну ділянку в оренду.

В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві зазначалось, що власником земельної ділянки загальною площею 3, 5727 га кадастровий номер 0524883100:02:002:0102 є відповідач ОСОБА_1 , з яким Товариство перебувало у договірних орендних відносинах з 02 лютого 2008 року. Договір оренди земельної ділянки (земельної частки) паю № 168 від 02 лютого 2008 року було укладено на 10 (десять) років до 02 лютого 2018 року.

10 січня 2020 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю ОВОЧІ-ЗАРІЧЧЯ , в особі директора ОСОБА_5, було підписано Угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 14 червня 2018 року, загальною площею 3, 5727 га кадастровий номер 0524883100:02:002:0102.

10 січня 2020 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Щедра нива , в особі директора ОСОБА_2, який є відповідачем за цим позовом, було укладено новий договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав Товариству в оренду належну йому земельну ділянку загальною площею 3, 5727 га кадастровий номер 0524883100:02:002:0102 строком на 10 (десять) років з дати державної реєстрації права оренди.

22 жовтня 2020 року до позивача надійшов лист від директора ТОВ ХОРС 2020 ОСОБА_4. з вимогою не обробляти земельну ділянку з кадастровим номером 0524883100:02:002:0102, оскільки зазначену земельну ділянку орендує Товариством з обмеженою відповідальністю ХОРС 2020 .

З усного повідомлення державної реєстраційної служби позивачу стало відомо, що протягом червня 2020 року ОСОБА_1 була підписана угода про припинення договору оренди землі від 10 січня 2020 року з ОСОБА_2 , який на той час виконував обов`язки директора Товариством з обмеженою відповідальністю Щедра нива і був звільнений 17 червня 2020 року за згодою сторін.

Проте, після укладення договору оренди землі від 10 січня 2020 року та реєстрації права оренди, від ОСОБА_1 не надходило будь-яких заяв (звернень) пов`язаних із вказаним договором на адресу Товариства.

Відповідно до Статуту Товариства для вирішення питання про виведення земельної ділянки з основних фондів Товариства, фактично відчуження паю, директор зобов`язаний був звернутися з відповідною пропозицією до Наглядової ради Товариства та отримати письмове погодження на вчинення відповідних розпорядчих дій.

Відповідач ОСОБА_2 з такою пропозицією до Наглядової ради Товариства не звертався та відповідного письмового погодження не отримував.

Припинення договору оренди землі від 10 січня 2020 року згідно Угоди від 11 червня 2020 року укладеної на невигідних умовах для Товариства не відповідає його інтересам.

Вчинення такого правочину є наслідком зловмисної домовленості орендодавця ОСОБА_1 та представника орендаря - директора Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра нива Бойка Д.П., що є неприйнятною для Товариства.

Відповідно до статті 232 ЦК України зазначені обставини є підставою для визнання цієї угоди недійсною.

Також позивач зазначав про те, що в зимово-весінній період Товариство понесло витрати на підготовку ґрунту до посіву зернових культур, внесення хімічних і органічних добрив та здійснило посів сільськогосподарської культури, припинення дії договору оренди землі в першій половині червня 2020 року без будь-якої компенсації витрат лише збільшило збитки підприємства.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загально позовне провадження у цій справі № 149/2869/20 (а.с. 39).

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 18 січня 2021 року закрито підготовче провадження у справі. Витребувано у Державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Уперчук А.В. електронну версію оспорюваної угоди. У відповідача ОСОБА_1 витребувано оригінал цієї угоди. Залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ ХОРС 2020 (а.с. 63).

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року позов задоволено частково. Угоду від 11 червня 2020 року про розірвання договору оренди земельної від 10 січня 2020 року визнано недійсною Скасовано рішення державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук Анастасії Володимирівни про припинення іншого речового права від 29 липня 2020 року, а саме про реєстрацію угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2020 року, відомості внесено до реєстру 06 серпня 3030 року, індексний номер рішення: 53491816. В задоволення решти позовних вимог відмовлено (а.с. 169-171).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сачок А.В. просить рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2021 року скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт зловмисної домовленості між ним та представником Товариства директором Бойко Д.П. при укладенні угоди від 11 червня 2020 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2020 року. Відсутність у директора Товариства повноважень на припинення договору являє собою окрему підставу і не стосується предмета доказування (а.с. 177-182).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра нива Гуцаленко Л.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ Щедра Нива заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сачок А.В. апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити на підставах зазначених в апеляційній скарзі.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду були повідомлені завчасно та належним чином.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановив наступне.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення, що оскаржується - відповідає.

Відповідно до пункту 7.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра Нива (далі Статут ) управління Товариством здійснюють його органи. Органами управління Товариства є Загальні збори учасників, Наглядова рада та виконавчий орган. Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ним представників (а.с. 25-33).

Згідно із пунктом 11.1. Статуту у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Директор.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників (пункт 11.3. Статуту). Директор діє від імені Товариства у межах встановлених чинним законодавством та цим Статутом (пункт 11.5. Статуту). Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства (пункт 11.6. Статуту).

Із змісту положень пунктів 8.1. - 8.3. розділу 8 Статуту Виключна компетенція Загальних зборів учасників Товариства убачається, що укладення, зміна і розірвання (припинення) договору не входить до виключної компетенції Загальних зборів Товариства.

10 січня 2020 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю Щедра нива , в особі директора ОСОБА_2, який є відповідачем у цій справі, було укладено новий договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав Товариству в оренду належну йому земельну ділянку загальною площею 3, 5727 га кадастровий номер 0524883100:02:002:0102 строком на 10 (десять) років з дати державної реєстрації права оренди (а.с. 21-23).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права сформованого 19 березня 2020 року, на підставі договору оренди землі від 10 січня 2020 року здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524883100:02:002:0102, за орендарем ТОВ Щедра нива до 10 січня 2030 року, номер запису про інше речове право: 36006440 від 17 березня 2020 року (а.с. 24).

11 червня 2020 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем - ТОВ Щедра нива в особі директора Товариства Бойка Д.П., було укладено Угоду від 11 червня 2020 року про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2020 року, номер запису про інше речове право: 36006440 від 17 березня 2020 року (а.с. 122).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Щедра нива до 18 червня 2020 року був ОСОБА_2 , а з 18 червня 2020 року ОСОБА_3 .

Державна реєстрація Угоди від 11 червня 2020 року про припинення договору оренди землі від 10 січня 2020 року, здійснено 29 липня 2020 року (а.с. 150).

12 червня 2020 року був укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ Хорс 2020 зареєстрований 29 липня 2020 року Державним реєстратором Уперчук А.В., номер запису про інше речове право: 37707967 (а.с. 49).

Позиція апеляційного суду

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За частиною першою статті 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Наведеними вище положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Те, що наслідком визнання правочину недійсним за приписами статті 232 ЦК України, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування частини першої статті 232 ЦК України лише до застосування до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність із відповідним законодавчим регулюванням представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до реєстру.

З аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, у справі № 802/1053/17-а, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення за індексом 31095159 державного реєстратора приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук Оксани Василівни від 25 серпня 2016 року (номер запису про інше речове право 16213069 від 25.08.2016 року) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,5727 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0102, розташованої на землях Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, за ТОВ Овоччі Заріччя . Адміністративним судом встановлено, що відповідач - державний реєстратор приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук Оксана Василівна будучи повідомленою про проведену реєстрацію договору за вказаною земельною ділянкою за ТОВ Щедра нива , що підтверджується матеріалами реєстраційних справ на об`єкти нерухомості, здійснює подвійну реєстрацію за іншим орендарем. Незважаючи на факт подвійної реєстрації права оренди, користування, зокрема вказаною земельною ділянкою, орендарем - ТОВ Щедра нива не припинялось.

Суд першої інстанції, встановив, що у період дії договору оренди землі від 02 лютого 2008 року відповідач ОСОБА_1 26 липня 2018 року отримав від ТОВ Щедра нива в рахунок авансу орендної плати за 2018-2022 роки у сумі 61 289 грн, які згідно заяви на ім`я директора Товариства від 26 липня 2018 року він просив на лікування (а.с. 14-17).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10 вересня 2008 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Приватного Підприємства СБ-ЛЕГІОН , номер запису 13531020000003397. Засновником та керівником Приватного Підприємства СБ-ЛЕГІОН записаний ОСОБА_4 .

Приватного Підприємства СБ-ЛЕГІОН і ТОВ Щедра нива перебували в договірних відносинах щодо надання послуг з охорони, вказаним підприємством Товариству. Зазначені обставини визнаються учасниками справи.

Згідно із частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 07 травня 2020 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Хорс 2020 , номер запису 13531020000010052. Засновником (власником) та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Хорс 2020 записаний ОСОБА_4 .

11 червня 2020 року між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ Щедра нива , в особі директора Бойка Д.П. була укладена Угода про розірвання договору оренди землі від 10 січня 2020 року згідно Угоди (а.с. 122;21-23).

12 червня 2020 року був укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ Хорс 2020 зареєстрований 29 липня 2020 року Державним реєстратором Уперчук А.В., номер запису про інше речове право: 37707967 (а.с. 49).

17 червня 2020 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора ТОВ Щедра нива .

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що наведені обставини вказують на наявність умислу, зловмисної домовленості представника Товариства директора Бойка Д.П. та орендодавця ОСОБА_1 під час укладання спірної угоди від 11 червня 2020 року щодо переслідування власних інтересів всупереч інтересам позивача.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

За таких обставин, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сачок Андрія Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник