Постанова

від 18.08.2021 по справі 11/5025/46/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року Справа № 11/5025/46/12

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. (повний текст - 30.04.2021р.) у справі №11/5025/46/12 (суддя Крамар С.І.)

за заявою Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекіп", м.Шепетівка

про визнання банкрутом (звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого в процедурі ліквідації; стягнення грошової винагороди ліквідатора з кредиторів)

за участі представників:

апелянта (ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ") - Флис В.В., ордер №ВХ1014762 від 26.06.2021р.;

арбітражний керуючий Побережний В.Т., свідоцтво №332 від 26.02.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 12.01.2012р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом ТОВ "Вудекіп", м.Шепетівка в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 22.05.2012р. припинено процедуру ліквідації відсутнього боржника у справі про банкрутство ТОВ "Вудекіп" та суд перейшов до загальних процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Відкрито процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кунашенка В.І.

Ухвалою суду від 13.09.2012р. затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду від 18.10.2012р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кунашенка В.І.

Ухвалою суду від 18.01.2016р. припинено з 10.08.2015р. повноваження ліквідатора у справі - арбітражного керуючого Кунашенко В.І. призначено ліквідатором боржника - ТОВ "Вудекіп", арбітражного керуючого Побережного В.Т.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12 звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Побережного В.Т. №106 від 13.11.2020р. про проведену роботу та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекіп" затверджено. Вимоги Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Шепетівського міськрайонного центру зайнятості, Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, а також вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або відхилені господарським судом, ухвалено вважати погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудекіп", яке зареєстровано за юридичною адресою: 30400, Хмельницька область, м.Шепетівка, вул.Чкалова, буд.1, кв.33, код ЄДРПОУ 34639309 ліквідовано. Зобов`язано ліквідатора, орган державної реєстрації і орган статистики провести відповідні дії по виключенню юридичної особи банкрута з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Провадження у справі №11/5025/46/12 закрито.

Іншою ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12 задоволено клопотання арбітражного керуючого Побережного В.Т. №107 від 02.12.2020р. про: затвердження оплати послуг (грошової винагороди) ліквідатора ТОВ "Вудекіп" за період з 18.01.2016р. по 12.11.2020р. в сумі 455851,24грн.; стягнення з кредиторів оплати послуг (винагороди) арбітражного керуючого Побережного В.Т. в ліквідаційній процедурі в сумі 425055,78грн.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Побережного В.Т. про нарахування та виплату основної грошової винагороди при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ "Вудекіп" по справі про банкрутство №11/5025/46/12 на загальну суму 455851,24грн. основна грошова винагорода за виконанням ним повноважень ліквідатора за період з 18.01.2016р. по 12.11.2020р.

Стягнуто з Головного управління ПФУ в Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 1534,98грн. - основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №11/5025/46/12. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 20913,50грн. - основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора. Стягнуто з Шепетівського міськрайонного центру зайнятості на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 79,96грн. - основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №11/5025/46/12. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 114065,39грн. - основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №11/5025/46/12. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 86,81грн.- основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №11/5025/46/12. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 288375,14грн. - основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №11/5025/46/12.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.11, арк.справи 48-53).

Скаржник зазначає, що у ліквідаційній процедурі ТОВ "Вудекіп" вимоги ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" були задоволені лише в сумі 121800,00 грн при загальній сумі грошових вимог у розмірі 1417437,63 грн. Поряд з цим, суд першої інстанції поклав на кредиторів обов`язок понести й витрати ліквідаційної процедури, що суперечить Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , частиною якого є застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом конкретно визначений порядок та джерела оплати послуг арбітражного керуючого і не існує норми закону, яка б зобов`язувала кредитора (кредиторів) відшкодовувати за власний рахунок сплату грошової винагороди ліквідатора у випадку, якщо у банкрута відсутні активи і кредитори не створили відповідний фонд.

Скаржник стверджує, що арбітражний керуючий не є найманим працівником та не може мати трудових відносин ані з банкрутом, ані з жодним з кредиторів, а відповідно й відсутня підстава для стягнення заробітної платні. Відповідно, судом невірно застосовано положення ст.43 Конституції України до цих правовідносин та покладено на скаржника обов`язок із сплати винагороди помилково ототожнюючи поняття винагороди із зарплатнею.

Апелянт стверджує, що винагорода арбітражного керуючого не є безумовною сумою винагороди, а є саме результатом здійснення професійної діяльності відповідно до професійної кваліфікації, відповідно до здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень ефективно і розсудливо, та відповідно до законодавства з процедур банкрутства.

Апелянт наголошує, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" не є ініціюючим кредитором у справі №11/5025/46/12.

Оскільки кредитор за своїм процесуальним статусом є стороною на користь якої прийнято рішення (визнано вимоги), відповідно останній не може нести тягар судових витрат під час їх розподілу за правилами ст.49 ГПК України.

Зазначає, що єдиною послугою, яку за весь час роботи надав Побережний В.Т., є реалізація огорожі за 36939,39 гривень.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12 в частині стягнення з ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 288375,14 грн. - основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №11/5025/46/12.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу суду апеляційної інстанції 25.05.2021р. (вх.№2236/21).

Листом від 24.05.2021р. №11/5025/46/12/3265/21 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 28.05.2021р. (вх.№4308/21).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 29 липня 2021р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

15.06.2021р. (вх.№4849/21) на адресу суду від Арбітражного керуючого Побережного В.Т. надійшов відзив на апеляційну скаргу (т.11, арк.справи91-93).

У відзиві зазначає, що посилання скаржника на те, що судом підмінено поняття винагорода і заробітна плата, є маніпулятивним, оскільки скаржник спочатку зводить поняття право на працю (можливість заробляти собі на життя працею, як це визначено ст.43 Конституції України) до питання заробітної плати, а потім доводить, що винагорода арбітражного керуючого не є заробітною платою. А тому даний аргумент не є правомірним.

Також стверджує, що порушення черговості задоволення вимог кредиторів не було.

Зазначає, що питання так званої ефективності процедури банкрутства скаржник повинен був вирішувати до вступу у справу про банкрутство, а не після отримання коштів в ході ліквідаційної процедури чи навіть постановлення ухвали про розподіл грошової винагороди арбітражному керуючому. Принцип пропорційності застосований до всіх кредиторів, а не тільки до скаржника, в противному випадку слід заявляти вимогу, що скасування ухвали в цілому, а не щодо лише скаржника.

Жодний з доводів щодо неналежного виконання повноважень ліквідатора скаржник не наводить, судом же встановлено факт повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі. Жодних скарг на дії ліквідатора в ході ліквідаційної процедури ні від скаржника, ні від інших кредиторів не надходило. Питання, щодо неналежного виконання повноважень ліквідатора постало лише після постановлення ухвали про стягнення грошових коштів з скаржника.

На підставі викладеного Арбітражний керуючий Побережний В.Т. просить суд апеляційну скаргу ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12 - без змін.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Саврія В.А. з 27.07.2021р. по 30.07.2021р., судове засідання у справі №11/5025/46/12, призначене на 29.07.2021р. о 10:30год., не відбулося. Про неможливість проведення судового засідання сторін повідомлено шляхом розміщення інформації на сайті суду та телефонограмами.

Ухвалою від 02.08.2021р. розгляд апеляційної скарги призначено на 18 серпня 2021 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Забезпечено Арбітражному керуючому Побережному Володимиру Трохимовичу участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.08.2021р. представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12 в частині стягнення з ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на користь арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича 288375,14 грн - основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора.

Арбітражний керуючий Побережний Володимир Трохимович заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ч.1 ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна), серед іншого, має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Частинами 5, 7 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Тотожні правові норми закріплені, й у Кодексі України з процедур банкрутства.

Так, згідно ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором (ч.6).

Відповідно до ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів чи комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Згідно ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку).

Таким чином, звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації та ін.) - затверджений господарським судом.

Як вбачається із матеріалів справи, арбітражним керуючим Побережним В.Т. складено та винесено на розгляд комітету кредиторів звіт про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат понесених в ліквідаційній процедурі за час виконання повноважень ліквідатора боржника в сумі 189652,00грн. з період з 01.05.2016р. по 31.12.2018р.

Протокольним рішенням зборів кредиторів ТОВ "Вудекіп" від 12.11.2020р. звіт ліквідатора банкрута про нарахування грошової винагороди в ліквідаційній процедурі не схвалено (щодо оплати послуг проголосували проти).

Аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить, що неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.07.2018р. у справі №5019/2862/11, від 04.06.2019р. у справі №Б-24/172-09.

Кодекс з процедур банкрутства також не містить заборони винесення на затвердження господарського суду звіту про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у разі його не схвалення комітетом кредиторів.

Крім цього, рішення зборів кредиторів не є нормативними актами (п.57 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 „Про судову практику в справах про банкрутство), вони є доказами факту волевиявлення, які оцінюються судом нарівні з іншими доказами по справі при вирішенні певних питань у процедурах банкрутства.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідні схвалення та погодження зборами кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за своїм змістом є додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство та в силу КУзПБ господарський суд не зв`язаний такими погодженнями (або ж їх відсутністю) у своїх правових позиціях та процесуальних діях під час провадження у справі про банкрутство; наявність чи відсутність відповідних погоджень підлягає дослідженню судом та обґрунтованому врахуванню або відхиленню.

Згідно поданого арбітражним керуючим Побережним В.Т. звіту сума основної грошової винагороди ліквідатора складає 455851,24грн. за період з 18.01.2016р. по 12.11.2020р. (4 роки 10 місяців).

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлену грошову винагороду за вказаний період, колегією суддів встановлено, що відповідний розрахунок здійснений арбітражним керуючим вірно.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено клопотання арбітражного керуючого Побережного В.Т. про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ Вудекіп по справі про банкрутство №11/5025/46/12 на загальну суму 455851,24грн за період з 18.01.2016р. по 12.11.2020р.

Щодо покладення на кредиторів грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора та ліквідаційної процедури арбітражного керуючого Побережного В.Т. у справі №11/5025/46/12, колегія суддів зазначає наступне.

Як Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , так і Кодексом України з процедур банкрутства, передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого, разом з тим, останні не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

Судова колегія відзначає, що вступаючи в справу у статусі кредиторів, останні, як споживачі послуг арбітражного керуючого, очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак, не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №910/32824/15).

Як зазначено Верховним Судом у постановах від 04.10.2018р. у справі №916/1503/17, від 29.10.2019р. у справі №5011-15/2551-2012, від 29.10.2019р. у справі №10/Б-1287, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст.43 Конституції України.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Закон не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого та порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, невиявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, не впливає на оплату його послуг, за відсутності встановлених судами обставин неналежного виконання ліквідатором своїх обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи, судом не було встановлено попередніх обставин, які б свідчили про заперечення або оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора ТОВ Вудекіп арбітражного керуючого Побережного В.Т., які б призвели до його усунення та свідчили б про неналежне виконання ним своїх обов`язків.

Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі пропорційно на кредиторів, є правомірним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2021р. у справі №10/б-5022/1359/2011, від 09.07.2019р. у справі №15/55/2011/5003).

Як вбачається із матеріалів справи, заявлена до оплати ліквідатором сума складає передбачений та встановлений як ст.115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , так і розмір в межах визначених ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, тобто мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого за весь період виконання ним обов`язків ліквідатора у справі №11/5025/46/12, а також ліквідатором враховано часткове погашення його грошової винагороди в розмірі 30795,46грн.

Також, колегією суддів приймається до уваги, що продовження процедури ліквідації у справі про банкрутство відбувалось за схвальної думки та погодження кредиторами (комітетом кредиторів).

У матеріалах справи відсутні докази, що ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури не виконано вимоги, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексом України з процедур банкрутства.

Як встановлено ліквідатором у поданому звіті та вбачається з матеріалів справи фінансово-господарський стан підприємства характеризується ознаками стійкої неплатоспроможності, за наслідками інвентаризації майна підприємства було лише частково отримано кошти від його реалізації, які було направлено на погашення витрат у процедурі банкрутства (оплата послуг ліквідатора, охорона майна, тощо) та вимог кредиторів в частині. Ліквідатором ТОВ Вудекіп встановлена відсутність будь-якого іншого майна банкрута, що свідчить про відсутність можливості відновлення платоспроможності підприємства, нездійснення підприємством господарської діяльності та відсутність активів тощо.

Всі вжиті заходи щодо пошуку майна банкрута та отриману інформацію від реєструючих органів про відсутність майна на праві власності за банкрутом, яке б дозволило здійснити погашення вимог кредиторів, звітувались ліквідатором на засіданнях зборів кредиторів та надавались копії документів представникам кредиторів.

Як підтверджується матеріалами справи, вжиті ліквідатором заходи, поданий звіт ліквідатора, отримана інформація від реєструючих органів, банківських установ, а також ліквідаційних баланс засвідчили про відсутність майнових активів (майно та майнові права, грошові кошти) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, отже відсутні кошти для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого в повному обсязі.

Наявність понесених витрат підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, наведені законодавчі положення, враховуючи, що надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі та у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень, а також те, що розмір відшкодування витрат та оплати послуг ліквідатора боржника у даній справі затверджено ухвалою суду, яка набрала законної сили, перевіривши докази на підтвердження вищезазначеної грошової винагороди, суд першої інстанції правомірно задоволив клопотання арбітражного керуючого про покладення пропорційно на кредиторів основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора в результаті проведення ліквідаційної процедури, оскільки фонд оплати послуг ліквідатора кредиторами не утворювався, майна необхідного для покриття витрат не виявилось, договір між ліквідатором та кредиторами про оплату його послуг на певну суму не укладався, а також на засіданні комітету кредиторів (протокол від 12.11.2020р.), був затверджений звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Також слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства, як і Закон України Про відновлення платоспроможності боржника не визначають в залежність порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого від статусу кредитора, оскільки останній лише визначає характер та забезпеченість його вимог до боржника, час виникнення зобов`язання і соціальну значущість інтересу, що захищається.

Права забезпеченого кредитора гарантовані його майновою вимогою, однак вказане не звільняє заставного кредитора від обов`язку оплати витрат на проведення ліквідаційної процедури за наявності відповідного судового рішення у справі про банкрутство, яким визначено джерела та порядок оплати таких витрат.

У розумінні відповідного висновку в контексті застосування положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом наведена правова позиція є сталою і знайшла своє відображення, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у постанові від 04.02.2015р. у справі №15/9-10, яка є релевантною до висновків щодо наявності підстав для покладення тягаря відшкодування грошової винагороди ліквідатора, у тому числі, на забезпеченого кредитора.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок заявленої ліквідатором до стягнення з кредиторів основної грошової винагороди, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що стягненню з Шепетівського міськрайонного центру зайнятості підлягає 79,96грн, з Головного управління ПФУ в Хмельницькій області -1534,98грн; з Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області - 20 913,50грн, з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - 114065,39грн, з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області - 86,81грн, з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" 288375,14грн.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України» , «Пронін проти України» , «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії» ).

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021р. у справі №11/5025/46/12 - залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 19.08.2021р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.