Рішення

від 10.09.2007 по справі 25/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/338

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  25/338

10.09.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш"

до                     Товариства з обмеженою відповідалшьністю "Ніланд"

про                    стягнення 119433,6 грн.. -

Суддя  

Секретар судового засідання Гулько А.Д.

Представники:

від позивача:  не з'явились                                                   

від відповідача:  не з'явились           

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 56219,00 грн., пені в розмірі 37899,41 грн. та суми на покриття збитків в розмірі 25315,19 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача в межах ціни позову.

Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки:

Відповідно до положень статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони Має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь –якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до пункту 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. «Про деякі питання практики застосування заходів по забезпеченню позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте, заявник не дав суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладеним ним у відповідній заяві. За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 56219,00 грн., 37899,41 грн. пені та суми на покриття збитків в розмірі 28040,41 грн.

Уточнення позовних вимог мотивоване тим, що позивач зазнав додаткових збитків протягом періоду після порушення провадження у даній справі.

31 серпня 2007 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі –продажу №01/03-П (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити сировину (пінополіуретанова система) на умовах даного договору.

Позивачем було виконано свої зобов'язання відповідно до договору №01/03-П, що підтверджується  видатковими накладними №92 від 19.03.2004р., №170/1 від 11.05.2004р., №286 від  04.08.2004р., №366 від 30.09.2004р.  (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), поставлено товару на загальну суму 397 101, 60 грн..

Відповідач виконав своє зобов'язання частково –сплатив на користь позивача 344471,60 грн..

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становить 52630,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (міститься в матеріалах справи).

Підпунктом 2.3 договору №01/03-П передбачено перерахунок заборгованості відповідно до зміни курсу євро на дату розрахунку порівняно з днем відвантаження.

Враховуючи викладене станом на день подання позову сума заборгованості відповідача складає 56 219, 00 грн..

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Підпунктом 2.2 договору №01/03-П  передбачено строк оплати в 90 днів від дати отримання товару.

Відповідно до положень статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором №01/03-П є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 28 040, 41 грн., у зв'язку з наступним:

Позивач вказує, що відповідно до положень статті 220 Господарського кодексу України боржник, що прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за збитки, нанесені простроченням та за неможливість виконання, що раптом виникло після прострочення.

Позивач зазначає, що він був змушений постійно користуватись банківськими кредитами, по яким сплачує відсотки, і таким чином, завдяки заборгованості відповідача несе збитки у розмірі відсоткової ставки за кредитним договором.

На підтвердження викладеного позивачем додано до позовної заяви копії відповідних договорів з кредитними установами.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями)  з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог чи заперечень.

Судом ухвалою від 07.08.2007р. було витребувано у позивача докази на підтвердження причинно –наслідкового зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №01/03-П та укладанням позивачем договорів з кредитними установами, вказаними в додатку №9 до позову.

Проте, всупереч вимогам ухвали суду від 07.08.2007р. позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що йому було завдано збитків внаслідок часткового невиконання відповідачем зобов'язань за договором №01/03-П.

Суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі  37 899, 41 грн., оскільки:

Відповідно до змісту позовної заяви позивач посилається на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями статті 624 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, законодавець визначає, що відповідним договором має бути передбачено застосування пені.

Договір №01/03-П, укладений між сторонами, не містить положень, які передбачають застосування пені у випадку невиконання зобов'язань чи порушення термінів їх виконання.

За таких обставин, з урахуванням уточнень до позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача суми боргу за договором №01/03-П в розмірі 56 219, 00 грн.

Судові витрати позивача у сумі 680,19  грн. (562,19 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 4.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України №02-5/78 від 04.03.1998р. у разі якщо позивач на підставі частини 4 статті 22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

ТОВ «Донпроммаш»при поданні заяви про збільшення позовних вимог не було надано суду доказів про сплату державного мита. За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Донпроммаш»суму недоплаченого державного мита в розмірі 27,25 грн.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніланд” (ідентифікаційний код №32376707, адреса: 03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської 7, 02225, м. Київ, вул. Райдужна 6, р/р №26004027250921 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»(ідентифікаційний код №31297292, адреса: 831143, м. Донецьк, пр. Панфілова 20Б, р/р №26002301011 в філії ТОВ «КБ «Актив - банк»в м. Донецьку, МФО 334000) 56 219, 00 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті дев'ятнадцять). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніланд” (ідентифікаційний код №32376707, адреса: 03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської 7, 02225, м. Київ, вул. Райдужна 6, р/р №26004027250921 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»(ідентифікаційний код №31297292, адреса: 831143, м. Донецьк, пр. Панфілова 20Б, р/р №26002301011 в філії ТОВ «КБ «Актив - банк»в м. Донецьку, МФО 334000) судові витрати в розмірі 680,19 грн. (шістсот вісімдесят гривень 19 копійок). Видати наказ.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш»(ідентифікаційний код №31297292, адреса: 831143, м. Донецьк, пр. Панфілова 20Б, р/р №26002301011 в філії ТОВ «КБ «Актив - банк»в м. Донецьку, МФО 334000) в доход Державного бюджету України (р/р 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 27,25 (двадцять сім гривень 25 копійок) державного мита. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання.

Суддя                                                                                                                          С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 14.09.2007р.