Постанова

від 18.08.2021 по справі 371/806/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 371/806/17 Головуючий у суді першої інстанції - Тітов М.Б.

Номер провадження № 22-ц/824/10373/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року у справі за завою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року, яке набрало законної сили 14 листопада 2017 року, у даній справі, відповідачку ОСОБА_1 зобов`язано: звільнити та привести до стану придатного для використання за цільовим призначенням, частину земельної ділянки площею 0,0001 га, розташованої по АДРЕСА_1 , яка згідно зведеного плану земельної ділянки, виготовленого ТОВ Земфонд , є накладеною на земельну ділянку, належну позивачу ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 2 040 грн.

В подальшому, у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами, яку мотивувала тим, що при ухваленні судового рішення було встановлено, що частина земельної ділянки, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0001 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_2 , зайнята нею.

Відповідачка вказувала, що такі обставини були підтверджені відомостями зведеного плану земельних ділянок, належних сторонам, планом ділянки, належної позивачу та зайнятої відповідачем, схемою даної ділянки.

На кадастрових планах відображені: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки.

Межі земельної ділянки, належної позивачу, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, були визначені виконавцем топографо-геодезичних робіт, межові знаки передані власнику земельної ділянки на зберігання, що підтверджено актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_2 від 29 березня 2017 року.

Вказані письмові документи були виготовлені на замовлення позивача ТОВ Земфонд на підставі договору, укладеного 20 березня 2017 року, предметом якого було виконання топографо-геодезичних робіт.

Разом з тим ОСОБА_1 зазначала, що згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення земельно - технічного експертного дослідження від 19 липня 2018 року № 15/06/18, наданого судовим експертом Федорчук С.С.: Накладення фактичної межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та меж земельної ділянки з к/н 3222910101:01:016:0006 та 32229101101:01:016:0005 відповідно до каталогу координат (наданий до плану земельної ділянки та Державного акту на землю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ) (зі сторони ділянки по АДРЕСА_1 ), становить S1-0,0002 га (2 кв. м.)

Також накладення фактичної межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та меж земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 з к/н 3222910101:01:016:0009 та к/н 3222910101:01:016:0010 відповідно до правовстановлюючих документів, становить S2 0,0055 га (55 кв.м)

Така невідповідність виникла у зв`язку із зміщенням меж земельних ділянок відповідно правовстановлюючих документів відповідно фактичних меж земельних ділянок .

Тому відповідачка ОСОБА_1 дійшла висновку, що згідно даного висновку саме земельна ділянка позивача накладається на належну їй земельну ділянку на 55 кв.м.

ОСОБА_1 вказувала, що такі обставини не могли бути відомі їй на час розгляду справи, існували на час ухвалення судового рішення, не були встановлені судом та стали відомі тільки після ухвалення судового рішення, отже є нововиявленими, а відтак рішення, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої вказує, що суд дійшов помилкового висновку щодо підтвердження висновком судової земельно-технічної експертизи №46/19 від 10 липня 2020 року факту самовільного зайняття нею земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 біля колодязя та яка становить 2 кв.м., а обставини, що визнані судом встановленими - не відповідають фактичним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що предметом розгляду в даній справі була частина земельної ділянки, яка частково охоплює колодязь, площею 0,0001 га, а свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував топографо-геодезичними роботами, виконаними 20 березня 2017 року ТОВ Земфонд , відповідно до висновків яких підтверджено зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки, що захоплює колодязь.

В той же час, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №49/19 від 10 липня 2020 року площа накладення земельних ділянок сторін становить 51 кв.м., а фактичне місце розташування самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідає місцю розташування земельної ділянки, що була предметом розгляду судом, площею 0,0001 га, визначеною відповідно до висновку ТОВ Земфонд .

Таким чином, апелянтка вважає, що висновок експертизи спростовує висновки ТОВ Земфонд , на яких ґрунтувалось рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року, а відмова у задоволенні її заяви про перегляд судового рішення, що набрало законної сили у зв`язку із нововиявленими обставинами породжує правову невизначеність меж земельних ділянок, оскільки на даний час межі не відповідають правовстановлюючим документам і виконання судового рішення фактично позбавляє її права власності на частину земельної ділянки.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції відмовляючи у перегляді рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами мотивував своє рішення тим, що висновок експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження 215/06/18 від 19 липня 2018 року та висновок експерта №46/19 від 10 липня 2020 року, отримані як докази пізніше, ніж відбувся розгляд справи та ухвалено судове рішення від 15 вересня 2017 року, а отже такі докази не були і не могли бути предметом дослідження при розгляді справи.

Вказано, що з урахуванням положень ч. 4 ст. 423 ЦПК України суд приходить до висновку, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами нові докази надані відповідачем ОСОБА_1 , які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За вищевказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив зобов`язати ОСОБА_1 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, частину земельної ділянки площею 0,0001 га, розташованої по АДРЕСА_1 , яка згідно зведеного плану земельної ділянки, виготовленого ТОВ Земфонд , є накладеною на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 .

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, частину земельної ділянки площею 0,0001 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка згідно зведеного плану земельної ділянки, виготовленого ТОВ Земфонд , є накладеною на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 2 040 грн (а.с.101-105, т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року залишено без змін (а.с.129-132, т.1).

В подальшому, ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року за нововиявленими обставинами (а.с.146-171, т.1).

Вказану заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що при ухваленні судового рішення було встановлено, що частина земельної ділянки, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0001 га, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку належить позивачу, зайнята відповідачем.

Такі обставини були підтверджені відомостями зведеного плану земельних ділянок, належних сторонам, планом ділянки, належної позивачу та зайнятої відповідачем, схемою даної ділянки.

На кадастрових планах відображені: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки.

Межі земельної ділянки, належної позивачу, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, були визначені виконавцем топографо-геодезичних робіт, межові знаки передані власнику земельної ділянки на зберігання, що підтверджено актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_2 від 29 березня 2017 року.

Вказані письмові документи були виготовлені на замовлення позивача ТОВ Земфонд на підставі договору, укладеного з позивачем 20 березня 2017 року, предметом якого було виконання топографо-геодезичних робіт.

Разом з тим, згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження від 19 липня 2018 року № 15/06/18, наданого судовим експертом Федорчук Світланою Сергіївною: Накладення фактичної межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та меж земельної ділянки з к/н 3222910101:01:016:0006 та 32229101101:01:016:0005 відповідно до каталогу координат (наданий до плану земельної ділянки та Державного акту на землю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ) (зі сторони ділянки по АДРЕСА_1 ), становить S1-0,0002 га (2 кв. м.)

Також накладення фактичної межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та меж земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 з к/н 3222910101:01:016:0009 та к/н 3222910101:01:016:0010 відповідно до правовстановлюючих документів, становить S2 - 0,0055 га (55 кв.м)

Така невідповідність виникла у зв`язку із зміщенням меж земельних ділянок відповідно правовстановлюючих документів відповідно фактичних меж земельних ділянок .

Зазначені заявником обставини не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на час розгляду справи, існували на час ухвалення судового рішення, не були встановлені судом, та стали відомі тільки після ухвалення судового рішення, отже є нововиявленими, а відтак рішення, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

За викладених обставин відповідач ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення у цивільній справі №371/806/17, провадження № 2/371/487/17, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В подальшому, в ході судового розгляду ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ Експертно правова консалтингова компанія Юрекс . На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

Чи відповідають фактичні межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3222910101:01:016:0009 та 3222910101:01:016:0010, що належать ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 правовстановлюючим документам? Якщо ні то в чому полягає невідповідність?

Чи відповідають фактичні межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3222910100:01:016:0005 та 3222910100:01:016:0006, що належать ОСОБА_2 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 правовстановлюючим документам? Якщо ні то в чому полягає невідповідність?

Чи накладаються межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3222910101:01:016:0009 та 3222910101:01:016:0010, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 з земельними ділянками з кадастровими номерами 3222910100:01:016:0005 та 3222910100:01:016:0006, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ? (а.с.83, т.3).

Відповідно до висновку експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №371/806/17 (провадження №8/358/1/19) про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки від 10 липня 2020 року №46/19, було зроблено наступні висновки:

1. При дослідженні використовується каталог координат згідно Державних актів /серія ЯБ №267441 - 267442/. Загальна площа земельної ділянки з к/н 3222910101:01:016:0009 та з к/н 3222910101:01:016:0010, які розташовані по АДРЕСА_2 складає S1 =1000,0+580,0=1580,0 кв.м. Фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 - 1604,0 кв.м. Різниця складає - 24 кв.м. Результати обробки вимірювань з лінійними розмірами, приведені в графічному Додатку №4. Фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_2 на відповідають даним Державних актів / серія ЯБ №267441 - 267442/.

2. При співставленні даних каталогу координат згідно обмінного файлу і координат поворотних точок згідно Державних актів / серія ЯБ №267099 - 267100/ встановлена невідповідність між ними. При дослідженні використовується каталог координат згідно Державних актів / серія ЯБ №267009 - 267100/. Загальна площа земельних ділянок з к/н 3222910101:01:016:005 та з к/н 3222910101:01:016:0006, які розташовані по АДРЕСА_1 складає S 2=1000,0+326,0=1326,0 кв.м. Фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 - 1340,0 кв.м. Різниця складає - 14 кв.м. Результати обробки вимірювань з лінійними розмірами, приведені в графічному Додатку №5. Фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_1 на відповідають даним Державних актів / серія ЯБ №267099 - 267100/.

3. Площа накладення земельної ділянки з к/н 3222910101:01:016:0009, яка розташована по АДРЕСА_2 на земельну ділянку з к/н 3222910101:01:016:0005, яка розташована по АДРЕСА_1 , складає S 1с=1,8 кв.м. Графічна площа накладення відображена в Додатку №6 (фіолетовим кольором). Площа накладення земельних ділянок з к/н 3222910101:01:016:0005 та з к/н 3222910101:01:016:0006, які розташовані по АДРЕСА_1 на земельні ділянки в к/н 3222910101:01:016:0009 та з к/н 3222910101:01:016:0010, які розташовані по АДРЕСА_2 , складає S2с=51,0 кв.м. Графічна площа накладення відображена в Додатку №6 (синім кольором). Опис меж наведений в дослідницькій частині. Така невідповідність виникла у зв`язку із зміщенням меж земельних ділянок відповідно правовстановлюючих документів відносно фактичних меж земельних ділянок (а.с.204-248 т.3).

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до п. 1 та п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами № 4 від 30 березня 2012 року, перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, які ОСОБА_1 вважає нововиявленими, не є такими у розумінні ст. 423 ЦПК України,оскільки за своєю суттю є новими доказами щодо обставин установлених під час розгляду справи по суті та оцінених судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Так, висновки експерта, на які посилається ОСОБА_1 , зокрема висновок експерта за результатами судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №371/806/17 (провадження №8/358/1/19) про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки від 10 липня 2020 року №46/19 та висновок експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження від 19 липня 2018 року № 15/06/18, наданого судовим експертом Федорчук С.С. були зроблені та отримані (а.с.148-170, т.1) судом пізніше, ніж відбувся розгляд по даній справі та було ухвалено рішення по суті спору.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані нові докази (експертні висновки) не були і не могли бути предметом дослідження при розгляді справи в суді першої інстанції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Желтяков проти України від 09 червня 2011 року суд повторив власні висновки вже відображені в рішенні Брумареску проти Румунії , що право на справедливий розгляд судом, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Також у п.44 Суд зазначив, що така процедура (перегляд за нововиявленими обставинами) не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі Христов проти України (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) від 19 лютого 2009 року, де в п.33 зазначено, що Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року, ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови викладено 18 серпня 2021 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв