Ухвала

від 18.08.2021 по справі 463/7077/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7077/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/875/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря: ОСОБА_5 ,

представника власників

майна - адвоката ОСОБА_6 ,

прокурора: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2021 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий СВЛРУП ГУНПу Львівськійобласті ОСОБА_11 звернувся зклопотанням дослідчого суддіпро накладенняарешту натимчасово вилученемайно підчас обшукупроведеного 15липня 2021 року за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на грошові кошти в сумі 22 000 грн. (22 купюри по 1000 гривень) та під час обшуку проведеного за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «Белукрбітум», за адресою м.Львів, вул. Навроцького, 10б, під час якого в директора даного ТОВ було вилученомобільний телефон марки «Iphone X» чорного кольору, який знаходився у чорному чохлі із візерунком плетіння.

Ухвалою слідчого судді клопотання задоволено.

Накладено арешт у кримінальному провадженні №120211410500007781, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК Українина майно, яке було вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_10 : грошові кошти в сумі 22 тис. гривень (22 купюри по 1000 гривень); мобільний телефон марки «Iphone X» чорного кольору, який знаходився у чорному чохлі із візерунком плетіння.

Своє рішення суд мотивує тим, що що є підстави вважати, що виявлене та вилучене майно, зокрема вказаний у клопотанні мобільний телефон може бути доказом злочину, міг зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема може бути використаний для проведення компютерно- технічної експертизи.

Щодо накладення арешту на вилучені грошові кошти слідчий суддя приходить до висновку про те, що у слідства є підстави вважати, що відбулось незаконне заволодіння саме цими грошовими коштами шляхом їх зняття з банківської картки, тому для встановлення їх приналежності потерпілим вказані грошові кошти підлягають арешту.

На ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що накладення арешту на мобільний телефон та грошові кошти суперечить вимогам ст.ст. 168, 171 КПК України. 15.07.2021 під час проведення особистого обшуку ОСОБА_10 слідчим було прийнято рішення про вилучення особистого телефона, без здійснення попереднього огляду за участю спеціаліста на предмет наявності на вказаному телефоні відповідних доказів та інформації, яка визначена в ухвалі слідчого судді, незважаючи на те, що доступ до них не був обмежений володільцем майна. Слідчим не доведено відповідність майна критеріям ст. 98 КПК України..

Матеріали долучені до клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна не свідчать про те, що надання згаданого мобільного телефону разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.

Органом досудового розслідування не доведено, що згадане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

З приводу накладення арешту на грошові кошти в сумі 22 тис. грн. слідчим у своєму клопотанні не зазначено кому саме належали ці грошові кошти, в кого такі були вилучені під час обушку 15.07.2021 р. та не наведено конкретні факти і докази, що такі грошові кошти належать заявнику. Грошові кошти були вилучені з-особистого гаманця ОСОБА_9 , що підтверджується відеозаписом проведення обшуку.

Ухвалою слідчого судді від 22 червня 2021 року про надання дозволу на проведення обшуку не було надано дозволу на вилучення грошових коштів і крім цього у обставинах кримінального провадження, які описані в ухвалі про надання обшуку немає жодного слова про те, що кримінальне провадження стосується питання визначення вилучених грошових коштів приналежності до коштів ОСОБА_12 , якими незаконного заволоділи шляхом зняття із банківської картки. Проте у клопотанні про накладення арешту на майно слідчий вже зазначає про цей епізод кримінального провадження.

Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити.

Прокурор ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечила, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_6 , думку прокурора щодо законності судового рішення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, вмотивованою та обґрунтованою.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні слідчих органів перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідуванняза №12021141050000781 від 08.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України із зазначенням короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: в період часу з 24.06.2020 по 09.04.2021 працівники ПП за попередньою змовою групою осіб вчинили розтрату майна, яке було ввірене тим самим, завдали матеріальної шкоди. Сума завданих збитків встановлюється.

Як вбачається з матеріалів судового провадження на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2021 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено грошові кошти в сумі 22 тис. грн. (22 купюри по 1000 грн.).

Крім того, в ході проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «Белукрбітум» за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, 10б, було проведено особистий обшук директора ТОВ «Белукрбітум» - ОСОБА_10 в ході якого, вилучено мобільний телефон марки Iphone X» чорного кольору, який знаходився у чорному чохлі із візерунком плетіння.

Постановою слідчого СВ ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_13 від 16.07.2021 грошові кошти в сумі 22 тис. грн. (22 купюри по 1000 грн.), мобільний телефон марки Iphone X» чорного кольору, який знаходився у чорному чохлі із візерунком плетіння - визнано приєднати до матеріалів кримінального провадження №12021141050000781, як речові докази та передати на зберігання відповідальній особі.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий у клопотанні про накладення арешту на майно покликається на ч. 2 ст. 170 КПК України, при цьому зазначає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

З врахуванням зазначених положень закону слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та запобігання ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності, необґрунтованості судового рішення та неповноти судового розгляду колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з ч. 2ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Подальша доля тимчасово вилученого майна вирішується у відповідності до вимог ст.ст.169,171 - 173 КПК України, а саме на нього ухвалою слідчого судді накладається арешт або воно повертається власнику.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог статей 170-173 КПК України, врахувавши при цьому обставини, наявність з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, зробив обґрунтований висновок про необхідність накладення на вилучене під час обшуку майно, яке на момент звернення з клопотанням відповідало критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, як речового доказу, та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.Доводи апеляційної скарги, що арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації, матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів, що вилучене майно має відношення до кримінального провадження, а арешт в частині заборони відчуження транспортного засобу був би достатнім для його збереження, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у даному випадку арешт на автомобіль накладений з метою збереження речового доказу, що узгоджується з положеннями ч.10 ст. 170 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею на виконання вимог ч. 2 ст. 173 КПК України враховано можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що відповідає конституційним нормам.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про арешт майна слідчим суддею допущено не було.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2021 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4