Постанова

від 16.08.2021 по справі 640/1846/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року

м. Харків

Справа № 640/1846/19

Провадження № 22-ц/818/ 2442 /21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з рогляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря Каплоух Н.Б.,

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: ОСОБА_2

Треті особи: : Публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк", ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "ПроКредитБанк", ОСОБА_3 про поділ майна подружжя , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року ,-

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить суд (з урахуванням уточнень) в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на: - 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 ; - автомобіль марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску; - на Ѕ частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6, 103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-1 загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; - на Ѕ частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12, площею 3,1 кв.м., № 12а, площею 0,6 кв.м., № 126, площею 9,2 кв.м., 1, площею 4,4 кв.м.; другого поверху: № 1, площею 4,9 кв.м.; третього поверху: № 1, № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 12б, № 12В, № 12Г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв.м., загальною площею 300 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; - на Ѕ частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 31г, 35, 38а, 39, 39а, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв.м. в літ. А-6 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; - на Ѕ частку двокімнатної квартири АДРЕСА_4 ; - на Ѕ частку гаража АДРЕСА_5 ; стягнути з відповідача на користь позивача: - грошову компенсацію у розмірі 496 879 грн. 50 коп.; - грошову компенсацію Ѕ частки розміру вкладу відповідача у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Альтіко у розмірі 52 675,00 грн.; - грошову компенсацію Ѕ частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаір і К у розмірі 250,00 грн.; - судові витрати - судовий збір у розмірі 9 605,00 грн. (т.1 а.с.81-88).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилалась на те, що 30.01.1993 між нею та відповідачем був укладений шлюб, який не розірвано.

Вказує, що наразі у подружжя склались складні стосунки, тому позивач бажає поділити майно, яке було придбано під час шлюбу.

Так, під час шлюбу сторонами було придбано наступне майно:

1. Житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , який складається з однієї квартири (5 жилих кімнат) та підвалу літ. Ап , загальною площею 356,6 кв.м., житловою 118,4 кв.м. та допоміжних приміщень площею 117,7 кв.м., розташованих на земельній ділянці площею 1000 кв.м., яка надана на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів від 28.01.1992 № 23. На вказаній земельній ділянці також розташовані будівлі: гараж літ «Б» , огорожа № 1. Вказаний житловий будинок зареєстрований на праві спільної сумісної власності на ім`я позивача та на ім`я відповідача. ОСОБА_1 зазначила, що дійсна вартість будинку на день звернення до суду складає 14 750 000,00 грн.

2. Нежитлові приміщення першого поверху: № 12, площею 3,1 кв.м., № 12а, площею 0,6 кв.м., № 126, площею 9,2 кв.м., 1, площею 4,4 кв.м.; другого поверху: № 1, площею 4,9 кв.м.; третього поверху: № 1, № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 12б, № 12В, № 12Г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв.м., загальною площею 300 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначені нежитлові приміщення зареєстровані на праві власності на ім`я відповідача. Дійсна вартість нежитлових приміщень на день звернення до суду складає 7 178 250,00 грн.

4. Ѕ частка нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6, 103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-1 загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , які також зареєстровані на ім`я відповідача та дійсна вартість яких складає 1 126 000,00 грн.

5. Автомобіль марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, дійсною вартістю 281 000 грн.

6. Автомобіль марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, дійсною вартістю 281 000 грн.

Також, під час шлюбу подружжям внесено пайовий внесок на будівництво по АДРЕСА_6 трикімнатної квартири під АДРЕСА_7 на 14 поверсі, будівельною площею 117,28 кв.м. Договір укладений з позивачем. Розмір пайового внеску складає 496 715,00 грн., який повністю внесений ТОВ «Монолит»строительній альянс» .

Також, під час шлюбу подружжям внесено пайовий внесок на будівництво по АДРЕСА_6 трикімнатної квартири під АДРЕСА_8 на 15 поверсі, будівельною площею 117,28 кв.м. Договір укладений з позивачем. Розмір пайового внеску складає 497 044,00 грн., який повністю внесений ТОВ «Монолит»строительній альянс» .

Підсумовуючи викладене, ОСОБА_1 вказує, що під час шлюбу придбано майно на загальну суму 24 611 099 грн., яке підлягає поділу.

Частка кожного з подружжя складає 12 305,549,50 грн.

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на п.3 ч.1 ст.57 СК України вважає, що при поділі майна подружжя її частка у житловому будинку АДРЕСА_1 повинна складати 2/3 частки, виходячи з того, що для придбання спірного житлового будинку у подружжя необхідних коштів не було, тому позивачкою 25.05.2000 продана однокімнатна ізольована квартира, житловою площею 16,6 кв.м., загальною площею 31,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_9 . Квартира була дошлюбним майном та особистою власністю позивачки, а кошти, отримані від продажу квартири, були витрачені на придбання спірного житлового будинку. Після придбання вказаного будинку, коштів для ремонту не було. Оскільки спірний будинок був придбаний для проживання в ньому сім`ї і він потребував ремонту, то позивачкою було прийнято рішення про продаж квартири АДРЕСА_10 житловою площею 21,9 кв.м., загальною площею 36,9 кв.м., яка належала на праві сумісної власності позивачці та її донькам. При укладенні договору купівлі-продажу вказаного спірного будинку, відповідач визнавав ці обставини, а тому будинок був придбаний подружжям в спільну сумісну власність, без зазначення частки кожного з подружжя.

Крім того, позивач зазначила, що претендує на автомобіль марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Також, посилаючись на те, що грошові кошти внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в право вимоги на виплату частини вартості такого внеску, ОСОБА_1 вказує, що відповідач є засновником ТОВ Альтіко» та ТОВ «Альтаір і К» . Виходячи зі змісту частин 2,3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК України, інший з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Під час шлюбу 04.05.2011, при створенні ТОВ «Альтіко» , відповідачем в статутний капітал підприємства були внесені спільні кошти у розмірі 105 350,00 грн., які складають 35% статутного фонду і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому позивачка має право вимоги виплати 1/2 частки статутного капіталу, внесеного відповідачем, яка складає 52 675,00 грн.

04.05.2011 було створено ТОВ «Альтаір і К» , де відповідач також є засновником і який для створення цього підприємства вніс в статутний капітал спільні сумісні кошти у розмірі 500,00 грн. В статутному капіталі товариства йому належить 1/2 частки. Грошові кошти внесені в статутні капітали вказаних господарських товариств, набуті подружжям під час спільного проживання, тому половина зроблених відповідачем внесків має бути відшкодована на користь позивача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач остаточно просила суд:

- прийняти відмову від частини заявлених позовних вимог, а саме: визнання права власності на: 1/2 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 31г, 35, 38а, 39, 40, 40а, 42, 60, загальною площею 128,8 кв.м. в літ. А-6 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_4 ; на 1/2 частку гаражу № НОМЕР_3 , що розташований по АДРЕСА_11 .

Позовні вимоги про визнання права власності: на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , на автомобіль SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску в цілому; на 1/4 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-56, 103-6-:-103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-10 загальною площею 91, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ; на Ѕ частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12, площею 3,1 кв. м. , № 12а площею 0,6 кв. м., № 126 площею 0,2 кв. м., 1 площею 4, 4 кв. м.; другого поверху: № 1 площею 4, 9 кв. м.; третього поверху: № 1; № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, №11, № 12, № 12а, №126, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м., загальною площею 300 кв. м в літ. А-6 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнення з ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя грошової компенсації у розмірі 496 879, 50 коп.; стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошової компенсації Ѕ частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Альтіко у розмірі 52675 грн.; -стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошової компенсації Ѕ частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаір і К у розмірі 250 грн.; -стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача судових витрат - судового збору у розмірі 9 605 грн. - ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова позов задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_12 ) право власності на:

- 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , залишивши на праві власності ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4781 (чотири тисячі сімсот вісімдесят одна) гривня 37 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням правової (правничої) допомоги в розмірі 24 890 (двадцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто) гривень.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що факт придбання спірного житлового будинку АДРЕСА_1 за особисті кошти позивача, які залишилися в неї після продажу дошлюбного майна, - не доведений. Таким чином суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 підлягають частковому задоволенню та розподілу будинку по Ѕ частині кожному із подружжя.

Суд також у рішенні вказує, що станом на момент звернення з позовом до суду, відповідачу доля в статутному капіталі ТОВ Альтіко не належить, що унеможливлює розгляд питання про стягнення з відповідача грошової компенсації, за умови того, що позивач не ставить питання про визнання договору купівлі-продажу долі в статутному капіталі недійним. Крім того, наголошує, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням ( відчуженням ) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї. Такої позиції суд першої інстанції дотримується відмовляючи позивачу у стягненні з ОСОБА_2 250,00 грн. та 52675 грн. компенсації вкладу у статутні капітали товариств Альтаір і К та ТОВ Альтіко .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності за позивачем на 1/4 частку нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. А-10 № 103-1-:-103-8, загальною площею 91,90 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_2 , суд зазначає, що у зв`язку з тим, що в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №646/3916/19 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 922 950,00 грн., що еквівалентно 35 000,00 доларів США, шляхом реєстрації права власності на Ѕ нежитлових приміщень 1-го поверху №103-1, 103-5, 103-5а, 103-6, 103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-1 загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , отже зазначений об`єкт нерухомості наразі є спірним в частині його належності відповідачу, тому позовні вимоги щодо такого майна судом не розглядаються.

Станом на момент звернення до суду, позивач нежитлові приміщення 1-го поверху №№12 пл.3,1 кв.м, 12а пл. 0,6 кв.м, 12б пл. 0,2 кв.м, І пл. 4,4 кв.м, 2-го поверху № І пл.4, 9 кв.м та 3-го поверху №№ 1,2,6,6а,7,8,9,10,11,12,12а,12б,12в,12г,частина № І пл. 4, 8 кв.м, загальною площею 300,0 кв.м в літ. А-6 у АДРЕСА_3 , Ѕ частину яких просить визнати за нею позивач, мають статус майна, що перебуває в іпотеці та кредитні зобов`язання за яким не виконані, тобто, суд прийшов до висновку, що його розподіл може вплинути на інтереси банківської установи.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя грошової компенсації у розмірі 496879, 50 коп. на користь ОСОБА_1 , суд зазначив наступне. Із пояснень позивача, вказана сума складається із Ѕ загальної суми двох пайових внесків за квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_13 , які фактично зареєстровані за позивачем. Вимоги щодо поділу вказаних квартир чи реєстрації їх за відповідачем висунуто не було, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що позивач просить отримати компенсацію за майно, яке вже належить їй.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року, ухвалити нове, яким в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності:

- на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1

-на 1/4 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-56, 103-6-:-103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-10 загальною площею 91, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .

-на Ѕ частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12, площею 3,1 кв. м. , № 12а площею 0,6 кв. м., № 126 площею 0,2 кв. м., 1 площею 4, 4 кв. м.; другого поверху: № 1 площею 4, 9 кв. м.; третього поверху: № 1; № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, №11, № 12, № 12а, №126, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м., загальною площею 300 кв. м в літ. А-6 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

-стягнути з ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя грошової компенсації у розмірі 496879, 50 коп.;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію Ѕ частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Альтіко у розмірі 52675 грн.;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію Ѕ частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаір і К у розмірі 250 грн.

-стягнути з відповідача судові витрати - судовий збір у розмірі 9 605, витрати на надання правової допомоги в суді першої інстанції- 50 000, судовий збір за звернення з апеляційною скаргою 14 407,50 грн, витрати на надання правової допомоги за складення скарги та представництво інтересів в суді апеляційної інстанції - 15 000 грн.

Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, яке підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам ст. 263-265 ЦПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач, оспорюючи принцип рівності часток подружжя на спірний житловий будинок та вважаючи, що позивачу належить більша його частка ніж відповідачу, надала належні докази , а саме: договори купівлі - продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_14 та двокімнатної квартири АДРЕСА_15 . Позивач наполягає, що джерелом придбання спірного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 були кошти, від продажу зазначених квартир, які належали позивачу на праві особистою приватної власності.

Позивач заперечує щодо відмови суду щодо стягнення з відповідача грошової компенсації вартості Ѕ частки у ТОВ Альтаїр і К, та ТОВ Альтіко. Вважає, що судом не надано вмотивованого висновку щодо відмови у задоволенні цієї позовної вимоги. На думку позивача, висновок суду щодо неможливості розгляду питання про стягнення з відповідача такої компенсації у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 продав свою долю у товаристві, а позивач не ставить питання про визнання такого договору недійсним, є незаконним.

Посилання суду на той факт, що нежитлові приміщення першого поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-56, 103-6-:-103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-10 загальною площею 91, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 є спірним об`єктом нерухомості в частині його належності відповідачу, та у зв`язку з цим, суд відмовляє у розгляді позовних вимог щодо такого майна, ОСОБА_1 вважає не обґрунтованим. Адже, судом не зазначено, яким законом передбачено право суду не розглядати такі позовні вимоги.

Зазначає, що відповідно до договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О.Я. від 23.05.2013 року Ѕ частка нежитлові приміщення першого поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-56, 103-6-:-103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-10 загальною площею 91, 9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 придбана на ім`я відповідача. В нотаріально посвідченій згоді від 23.05.2013 позивач надає своєму чоловікові ОСОБА_2 згоду на придбання зазначених приміщень. На підставі викладеного, позивач наполягає на тому, що придбана нерухомість є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо своїх позовних вимог, які стосуються на Ѕ частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12, площею 3,1 кв. м. , № 12а площею 0,6 кв. м., № 126 площею 0,2 кв. м., 1 площею 4, 4 кв. м.; другого поверху: № 1 площею 4, 9 кв. м.; третього поверху: № 1; № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, №11, № 12, № 12а, №126, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м., загальною площею 300 кв. м в літ. А-6 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 зазначає наступне.

Вважає висновок суду про належність відповідачу цих приміщень на підставі договору про надання траншу № 207.44123/FW207.570 від 30.04.2014 хибним, та таким, що суперечить наявним доказам. Матеріали справи не містять кредитного договору та договору траншу, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Банком Прокредит банк , на підставі яких суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У скарзі щодо цього пояснює, що вказані нежитлові приміщення були придбані відповідачем, як фізичною особою, на підставі договору купівлі - продажу від 30.04.2014 за її згодою за спільні сумісні кошти. Також позивач надавала нотаріальну посвідчену згоду дружини на придбання відповідного нерухомого майна.

Не погоджується позивач і з позицією суду щодо відмови у стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі 496 879,5 грн. З цього приводу вказує, що суд зобов`язаний був врахувати ринкову вартість всього майна, яке підлягає поділу з метою визначення частки кожного. У позові вказана вартість всього майна, суд не мав інших доказів вартості, а тому при поділі мав користуватись саме цією оцінкою. Посилання суду на той факт, що за позивачем фактично зареєстровані квартири АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 є на думку позивача помилковим, адже ОСОБА_1 до суду надала лише копії договорів про участь у будівництві, тому такий висновок є лише припущенням суду.

В судове засідання треті особи не з`явились, про слухання справи належним чином повідомленні, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення судових повісток.

До суду апеляційної інстанції з`явились позивач з представником та представник відповідача.

З огляду на викладене, та враховуючи, що явка до суду апеляційної інстанції є правом, а не обов`язком, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з`явившихся учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам, а висновки суду, викладені в рішенні щодо відмови у задоволенні позову є частково помилковими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини, які підтверджуються матеріалами справи.

30 січня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 30.01.1993 зроблено запис за №181 у Палаці одружень Центральний у м.Харкові, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.10).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.05.2000 ОСОБА_1 було продано квартиру АДРЕСА_14 , яка складається з однієї жилої кімнати, житловою площею 16,6 кв.м., загальною площею 31,8 кв.м., корисною площею 31,1 кв.м., посвідченого 25 травня 2000 року державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори Авер`яновою Л.П. за реєстровим № 3-878. Ця квартира належала продавцю ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.11.1999 Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстром № 7-3164, зареєстрованого у Комунальному підприємстві Харківське міське бюро технічної інвентаризації 03 грудня 1999 року за реєстром № П-2-8804, Продаж вчинено за суму 7000 грн. (т.1 а.с. 12).

21.06.2000 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 . Будинок, позначений на плані будівлі літерою А-2 (рік будівництва - 2000) складається з однієї квартири (5-ти жилих кімнат) та підвалу, позначеного літерою Ап , загальною площею 356,6 кв.м., житловою площею 118,4 кв.м. та допоміжних приміщень площею 117,7 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 1000 кв.м., наданій користувачу на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів від 28.01.1992 № 23. На вказаній земельній ділянці також розташовані надвірні будівлі: АДРЕСА_16 , зазначені у технічному паспорті та довідці-характеристиці КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації № 23-13783 від 20.06.2000.

Вказаний житловий будинок сторони у справі придбали за 93575 грн на ім`я позивача та на ім`я відповідача (т.1 а.с. 11).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2000 ОСОБА_1 було продано квартиру АДРЕСА_10 , яка складається з двох жилих кімнат житловою площею 21,9 кв.м., загальною площею 36,9 кв.м., корисною площею 36,3 кв.м., посвідченого 01 вересня 2000 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М. за реєстровим за реєстровим № 1-2077. Ця квартира належить гр.гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради 26.05.1999 за реєстраційним № 5-99-191352, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Харківське міське бюро технічної інвентаризації 28.05.1999 за реєстром № П-5-50022, Продаж вчинено за 6000 грн. (т.1 а.с. 13).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_6 від 19.09.2006, власником транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA (V=1995), серійний номер кузова НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (т.1 а.с. 27).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_8 від 30.11.2007, власником транспортного засобу марки SUZUKI (як вказує позивач та відповідачем не заперечується), реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 (т.1 а.с. 28).

Згідно з договором № 79 від 09.01.2006 ОСОБА_1 уклала договір з ТОВ Монолит строительный альянс про участь в будівництві по АДРЕСА_6 трикімнатної квартири під АДРЕСА_7 на 14 поверсі, будівельною площею 117,28 кв.м. Розмір внеску на день укладення договору складає 503 424,40 грн. (т.14 а.с. 17-20).

Відповідно до договору № 86 від 09.01.2006 ОСОБА_1 уклала договір з ТОВ Монолит строительный альянс про участь в будівництві по АДРЕСА_6 трикімнатної квартири під АДРЕСА_8 на 15 поверсі, будівельною площею 117,28 кв.м. Розмір внеску на день укладення договору складає 503 424,40 грн. (т.1 а.с. 21-23).

Згідно з довідкою № 3112 від 07.11.2008, виданою ОСОБА_1 директором ТОВ «Монолит» строительный альянс» Калюжним О.М., про те, що відповідно до договору № 86 про участь у будівництві від 09.01.2006 внесені грошові кошти на будівництво трикімнатної квартири під АДРЕСА_13 у розмірі 497 044,00 грн. (т.1 а.с. 24).

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить частина нежитлових приміщень першого поверху: № 12, площею 3,1 кв. м., № 12а площею 0,6 кв. м., № 126 площею 0,2 кв. м., 1 площею 4, 4 кв. м.; другого поверху: № 1 площею 4, 9 кв. м.; третього поверху: № 1; № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, №11, № 12, № 12а, №126, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв. м., загальною площею 300 кв. м в літ. А-6 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 338, виданий 30.04.2014, видавник: Маренко Л.М. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.

Відповідно до Довідки № 1-2/20/502 від 20.08.2020 виданої АТ ПроКредит Банк , між АТ ПроКредит Банк та ФОП ОСОБА_2 29.04.2014 укладено рамкову угоду № FW 207.570, відповідно до якої Банк зобов`язувався здійснювати кредитування Позичальника у межах ліміту кредитування - 300 000,00 доларів США.

На підставі рамкової угоди Банк та Позичальник уклали Договір про надання траншу № 207.44123/FW207.570 від 29.04.2014, відповідно до якого Позичальнику було надано кредит на таких умовах: сума кредиту 90 000,00 доларів США, процента ставка 12% річних (змінювана), строк 84 місяці.

На дату укладення Кредитного договору, загальна сума процентів за кредитом за весь період становить 44 177,12 доларів США, загальна сума кредиту разом з процентами за користування кредитом становить 134 177,12 доларів США. Остаточна сума процентів залежить від розміру процентів відповідно до умов Кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Рамковою угодою та Кредитним договором надано, зокрема, нежитлове приміщення першого поверху за №№ 12, 12а, 126, 1; другого поверху № 1, третього поверху №№ 1, 2, 6, 6а, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12а, 126, 12в, 12г; частина приміщень № 1 літ А6 , загальною площею 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (договір іпотеки № 320958-ІД1 від 30.04.2014 року; Іпотекодавець - ОСОБА_7 ) (т.2 а.с.72).

На момент розгляду справи вказані нежитлові приміщення знаходяться під обтяженням АТ ПроКредит Банк .

Крім того, 23.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яновою О.Є. посвідчено право приватної власності за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1087, виданий 23.05.2013, на Ѕ нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6, 103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-1 загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з детальною інформацією про юридичну особу, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ Альтаір і К , код ЄДРПОУ 37658125, є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , розмір внеску до статутного фонду ОСОБА_7 складає 500,00 грн. Керівником ТОВ Альтаір і К є ОСОБА_2 . Дата взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаір і К 04.05.2011 № запису 1 480 102 0000 050187 (т.1 а.с. 29-32).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ Альтіко , код ЄДРПОУ 38382614, є ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , розмір внеску ОСОБА_7 до статутного фонду складає 105 350,00 грн. Дата взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю Альтіко 01.10.2012 № запису 1 480 102 0000 053864 (т.1 а.с. 33-36).

Відповідачем не заперечується, що він був одним із засновників ТОВ Альтіко , однак 10.12.2018 в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи зроблено запис про те, що ОСОБА_11 є єдиним засновником (учасником) юридичної особи - ТОВ Альтіко , код ЄДРПОУ 42684450, № запису 1 480 102 0000079114 (т.1 а.с. 48-52).

Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них немав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжяна майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того зподружжя,який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо іншеневстановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право наподілмайна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ:під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разіподілу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України ).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України .

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя (далі - Постанова), спільною сумісною власністю подружжя, щопідлягає поділувідповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України , можуть бути будь-які видимайна,незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна,що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Отже, поділу в натурі підлягає лише майно, яке є в наявності на момент такого поділу, а у разі відчуження об`єкту права спільної сумісної власності одним з подружжя його вартість повинна враховуватись при поділі шляхом стягнення відповідної компенсації за умови, якщо другий з подружжя доведе, що таке майно було відчужене проти його волі і не в інтересах сім`ї.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України ).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 , частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

Достовірність доказів це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять у предмет доказування, а достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Вирішуючись даний спір між сторонами та керуючись зазначеними нормами чинного законодавства та принципами цивільного судочинства, шляхом аналізу навивних в матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків.

В судовому засіданні стороною позивача було висловлено вимогу про розгляд справи без врахування відмови від частини позовних вимог, яка була заявлена в суді першої інстанції, оскільки судом не надано їй оцінку шляхом винесення відповідної ухвали про прийняття відмови від позову.

Тому, представник позивача вважає необхідним розглядати справу в об`ємі первісних позовних вимог, тобто стосовно всього майна, переліченого в первинному позові.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись із такою позицією представника позивача, оскільки первісний об`єм позовних вимог не був предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому не може переглядатись в апеляційному порядку в розумінні ч.6 ст.367 ЦПК України.

За таких обставин, вказані доводи не впливають на вирішення справи по суті, та відхиляються судовою колегією.

Що стосується вимоги позивача на визнання за нею права власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , то судова колегія в цьому питанні погоджується із позицією суду першої інстанції, оскільки факт придбання цього будинку за власні кошти позивача дійсно недоведений.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що спірний будинок був придбаний за кошти, які остання отримала від продажу двох квартир, та використала їх на придбання будинку, є необґрунтованими. Матеріали справи містять договори купівлі - продажу вказаних квартир, з яких вбачається, що від продажу позивач отримала загалом 12 982 грн (том 1 а. с. 12,13). Тоді як згідно договору купівлі-продажу сплачено при купівлі будинку було 93 575 грн.

За таких обставин, гроші від проданих квартир складають незначну частку коштів, які витрачено на придбання спірного будинку. Крім того, взагалі відсутні належні докази того, що саме ці грошові кошти, отримані від продажу квартир, були витрачені на придбання спірного будинку. Крім того, позивачу нічого не заважало при укладенні договору купівлі -продажу визначити з чоловіком різні частки у праві власності за умов внесення нею більшої суми. Також слід звернути увагу, що одна з квартир взагалі була продана (01.09.2000) після купівлі будинку(21.06.2000).

Таким чином, позиція позивача з цього питання не підтверджена, та судом першої інстанції зазначеним фактам було надано належну правову оцінку. Суд, застосувавши презумпцію спільності майна правильно прийшов до висновку про поділ спірного будинку між сторонами по Ѕ частині для кожного.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про визнання за нею прав власності на 1/4 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6-:-103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-10 загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та на 1/2 частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12, площею 3,1 кв.м., №12а площею 0,6 кв.м., № 126 площею 0,2 кв.м., 1 площею 4,4 кв.м.; другого поверху № 1 площею 4,9 кв.м.; третього поверху: № 1; № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 12б, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв.м., загальною площею 300 кв.м. в літ А-6, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 , суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги і не може погодитись з висновками суду, викладеними в оскаржуваному рішення з огляду на таке.

У своєму рішення суд першої інстанції не задовольнив вимоги позивача щодо нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 , так як цей об`єкт нерухомості є спірним в частині його належності відповідачу.

Судова колегія вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права. Такий висновок є некоректним та не допустимим. судова колегія не погоджується з ним з огляду на таке.

Судовим розглядом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 особисто було надано згоду своєму чоловікові ОСОБА_7 , на придбання нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 за спільні кошти подружжя та в період шлюбу, про що свідчать відповідні заяви, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 158, том 2 а.с. 107).

В силу режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно, який законодавчо презюмується, ОСОБА_1 має право на рівний поділ вказаного майна, оскільки інший з подружжя не довів протилежного, за умови того, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Посилання відповідача та третьої особи ОСОБА_3 у своїх поясненнях на той факт, що вказані нежитлові приміщення були придбані не в інтересах сім`ї, а в інтересах бізнесу, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме змістом договору купівлі-продажу цих приміщень та наявністю двох заяв позивача про надання згоди своєму чоловікові ОСОБА_7 на придбання цих нежитлових приміщень в період шлюбу саме за спільні кошти подружжя, про що чітко зазначено в самих заявах (том 1 а.с. 158, том 2 а.с. 107).

З огляду на те, що ці приміщення придбані в період шлюбу та за спільні кошти подружжя є достатнім для того, щоб вважати їх спільною сумісною власністю подружжя і тому твердження третьої особи в своїх письмових поясненнях, що позивач не довела, що приміщення придбавались в інтересах сім"ї не відповідають нормам матеріального права, що регулюють інститут спільної сумісної власності подружжя, оскільки за наявності вищезазначених заяв позивача, саме відповідач та третя особа повинні спростувати факт придбання спірних приміщень за спільні кошти подружжя.

Доводи сторони відповідача та третьої особи про те, що нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_3 придбані за кредитні кошти і позивач не здійснювала погашення кредиту, судова колегія відхиляє з наступних підстав.

Зі змісту рамкової угоди, договору про надання траншу та довідки банку (а.с.72 том 2) вбачається, що банк зобов"язався кредитувати позичальника ОСОБА_12 у межах ліміту суми кредитування 300 000 доларів США. На підставі цієї рамкової угоди відповідачу було надано кредит в сумі 90 000 доларів США і він в забезпечення зобов"язань передав в іпотеку спірні нежитлові приміщення.

Отже, надані самим відповідачем та третьою особою документи свідчать лише про те, що відповідач взяв кредит в забезпечення якого передав спірні приміщення.

Будь яких доказів, що спірні нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_3 були придбані саме за ці кредитні кошти матеріали справи не містять. Крім того, слід зазначити, що сума отриманих кредитних коштів складає 90 000 доларів США, що за курсом на квітень 2014 року становило 3 210 093 грн (90 000х35,6677), тоді як вартість придбаних нежитлових приміщень згідно договору купівлі-продажу від 30 квітня 2014 року складає лише 592 352 грн (а.с.158 том 1).

При цьому, банківських документів які б свідчили, що цільове призначення наданих кредитних коштів "на придбання нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_3 " суду надано не було.

Той факт, що позивач не погашала кредит, а це здійснювали відповідач та третя особа не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки немає даних, що спірні приміщення були придбані саме за ці кредитні кошти, але не позбавляють відповідача права на відшкодування частини виплачених ним кредитних коштів після припинення шлюбних відносин за умов доведення факту витрати цих коштів в період шлюбу в інтересах сім"ї.

Судова колегія вважає доцільною відмову у стягненні з відповідача на користь позивача компенсації у розмірі 496 879 грн 50 коп., та погоджується з висновками суду, викладеними з цього питання, оскільки дійсно позивач просить отримати компенсацію за майно, яке вже належить їй.

Щодо корпоративних прав відповідача у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" та Товаристві з обмеженою відповідальністю "Альтіко", то суд апеляційної інстанції вважає, що грошові кошти, внесені до статутного фонду товариства, в період перебування у шлюбних відносинах, відноситься до складу спільної сумісної власності подружжя.

Тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Факт володіння вказаними корпоративними правами на час шлюбу відповідачем не заперечується. Доказів того, що частки у вказаних підприємствах набуті на підставі договору дарування, успадковані чи придбані за особисті кошти, відповідач суду не надав.

Суд першої інстанції не обґрунтовано дійшов висновку про те, що оскільки на час ухвалення рішення суду корпоративні права вибули з володіння відповідача, то вони не можуть бути включені до складу спільної сумісної власності подружжя для його поділу, оскільки відчуження корпоративних прав під час розгляду справи судом не позбавляє права позивача претендувати на компенсацію 1/2 частки внеску відповідача до статутного капіталу вказаних товариств.

Отже, встановивши, що частка у статутному капіталі ТОВ "Альтаір і К" та ТОВ "Альтіко" сформовані за рахунок коштів сторін, які проживали однією сім`єю, обґрунтовано необхідно визнати за позивачем право на компенсацію Ѕ частки внесків до статутного капіталу вказаних товариств.

Саме така позиція викладена в Постанові Верховного суду від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17.

За таких обставин, вимога ОСОБА_1 щодо отримання компенсації 1/2 частки внеску відповідача до капіталу товариств підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем пред`явлено позов на суму 18 121 978 грн., апеляційним судом задоволено вимоги позивача в розмірі 17 622 805 грн., що становить 97,3% від пред`явлених вимог (17 622 805 х100: 18 121 978 = 97,3 %).

Позивачем в загальній сумі до суду першої та апеляційної інстанції було сплачено 24 012, 5 грн, в якості судового збору.

Таим чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 23,364 грн (24 012,5 х 97,3 %).

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, судова колегія зазначає, що зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Перевіривши матеріали справи, вбачається, що більшість процесуальних документів підписано особисто ОСОБА_1 , представник позивача дійсно приймала участь у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції, забезпечуючи своїй довірительниці правову підтримку, містяться у справі заяви адвоката про ознайомлення з матеріалами справи, проте, суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на об`єм виконаних робіт адвокатом Хряпінською С.С., про який свідчать матеріали справи, необхідно стягнути з відповідача більш коректну та співмірну суму, а саме 30 000 грн за участь представника позивача протягом провадження справи у всіх інстанціях.

З урахуванням того, що позов та апеляційну скаргу задоволено частково на 97,3 % від заявлених вимог, то вказана сума підлягає перерахуванню, та складає 29 190 грн ( 30 000 х 97,3 %).

Отже, загалом з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 52 554 грн (23364+29190).

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду частково знайшли своє підтвердження та взяті судом апеляційної інстанції до уваги, на підставі чого, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 141, 367 , 374 , 376 , 382 - 384 ЦПК України , апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення компенсації в сумі 496 715 грн - залишити без змін.

В іншій частини рішення суду про відмову у задоволенні позову та стягнення судових витрат скасувати і ухвалити нове. Позов в цій частині задовольнити.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/4 частку нежитлових приміщень 1-го поверху № 103-1, 103-5, 103-5а, 103-5б, 103-6-:-103-8, що розташовані в житловому будинку літ. А-10 загальною площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку нежитлових приміщень першого поверху: № 12, площею 3,1 кв.м., №12а площею 0,6 кв.м., № 126 площею 0,2 кв.м., 1 площею 4,4 кв.м.; другого поверху № 1 площею 4,9 кв.м.; третього поверху: № 1; № 2, № 6, № 6а, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 12а, № 12б, № 12в, № 12г, частину приміщення № 1 площею 4,8 кв.м., загальною площею 300 кв.м. в літ А-6, що розташовані за адресою АДРЕСА_3 .

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіко" у розмірі 52 675 (п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частки розміру вкладу ОСОБА_2 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) грн.

Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та автомобіль марки SUZUKI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 52 554 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови

складено 19 серпня 2021 року