Постанова

від 17.08.2021 по справі 361/1623/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №361/1623/19 головуючий у суді І інстанції: Селезньова Т.В.

провадження №22-ц/824/8762/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімексімпорт" про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 30 травня 2018 року № CR 18-242/73 в загальному розмірі 1 238 529,88 грн., що складається з: 1 085 780,43 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 78 771,15 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 73 978,30 грн. - сума заборгованості по пені, нарахованій на прострочене тіло кредиту та прострочені відсотки за період з 20 липня 2018 року по 26 листопада 2018 року, а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 30.05.2018р. між ТОВ "Хімексімпорт" та АТ "ОТП Банк" був укладений договір про надання банківських послуг № CR 18-242/73, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 1302936,53грн., на умовах сплати відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 19,90% річних, зі строком остаточного повернення кредиту до 30.11.2018р., шляхом сплати щомісячних платежів, встановлених графіком погашення кредиту у п. п. 28.1.17 Договору.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надав позичальнику кредит у вказаному розмірі, однак відповідач не виконав свої грошові зобов`язання, з 30.05.18р. по дату подання позовної заяви, відповідачем були здійснені платежі в погашення кредиту і по сплаті процентів на загальну суму 248728,80грн., що складається з наступних платежів: 217156,10грн. (платіж від 26.06.2018р.) - погашення першого траншу кредиту; 710,37грн. (платіж від 26.06.2018р.) - погашення відсотків за користування кредитом; 14 917,73 грн. - погашення відсотків за користування кредитом (платіж від 26.06.2018р.); 3646,44 грн. - погашення відсотків за користування кредитом (платіж від 13.08.2018р.), 12298,16 грн. - погашення відсотків за користування кредитом (платіж від 15.08.2018р.), після чого платежі позичальником припинились. Станом на 27.11.2018р. заборгованість по тілу кредиту становить 1085780,43грн., заборгованість по нарахованими процентами за користування кредитними коштами 78771,15грн.. З метою забезпечення належного виконання укладеного кредитного договору, 30.05.2018р. між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR 18-327/73, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки.

Банком направлялася на адресу боржника та поручителя вимога щодо погашення існуючої заборгованості, однак до даного часу відповідач не здійснив погашення всієї суми заборгованості у встановлені строки. Оскільки позичальник допустив прострочення, і оскільки ні позичальник ні поручитель не виконали вимогу кредитора про погашення заборгованості по кредиту і процентам, то нараховано за умовами договору також пеню на прострочене тіло кредиту і на прострочені проценти в загальному розмірі 73978,30грн..

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ ОТП Банк заборгованість за договором про надання банківських послуг від 30 травня 2018 року № CR 18-242/73 (позичальник ТОВ Хімексімпорт ): 868 624,40 грн. - заборгованості за кредитом, 61 154,65 грн. - заборгованості за відсотками, 39 308,22 грн. - пені за прострочення по кредиту, 1 303,95 грн. - пені за прострочення за процентами, всього стягнуто 970 391,22 грн.. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 13 жовтня 2020 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2020 року повернуто без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В.С., Грушицького А.І., Литвиненко І.В., Петрова Є.В., Ткачука О.С., від 21 квітня 2021 року ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, одночасно порушуючи питання про поновлення строку на оскарження рішення суду.

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача суму в розмірі в 404 312, 20 грн. (217 156,10 + 187 156,10) основного боргу та нарахованих відсотків у сумі 27 680, 94 (14 680,94 грн. + 13 000 грн.), а загалом 431 993 (чотириста тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 14 коп..

Вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустився помилки та не застосував вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції від 16.01.2003 № 435-ІУ (припинення поруки протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання) при вирішенні питання про стягнення 464 312, 20 грн. з основної суми боргу, відсотків за користування кредитом у сумі 32 473,71грн. та пені за прострочення по кредиту у сумі 39 308,22 грн., що входили у ціну позову в загальному розмірі 1 238 529,88 грн. з наступних підстав.

Згідно з Договором про надання банківських послуг № СЯ 18-242/73 від 30.05.2018 року, що укладений між Акціонерним товариством ОТП Банк та ТОВ "ХІМЕКСІМПОРТ", вказане товариство отримало кредит у сумі 1 302 936 (один мільйон триста дві тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн. 53 коп.

Згідно з п. 28.17 Договору про надання банківських послуг № СК 18-242/73, повернення кредитних коштів передбачає сплату цих коштів поетапно, у період встановлений договором, а саме: 217 156,10 грн. підлягали до сплати до 20.06.2018р.; 217 156,10 грн. підлягали до сплати до 20.07.2018р.; 217 156,10 грн. підлягали до сплати до 20.08.2018р.; 217 156,10 грн. підлягали до сплати до 20.09.2018р.; 217 156,10 грн. підлягали до сплати до 20.10.2018р.; 217 156,10 грн. підлягали до сплати до 20.11.2018р.

Отже, згідно з графіком повернення заборгованості, ТОВ "ХІМЕКСІМПОРТ" взяло на себе зобов`язання повернути Акціонерному товариству ОТП Банк шістьма платежами у різні часові проміжки. Проте на час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені зобов`язання щодо поруки частково припинені, на що суд першої інстанції не звернув уваги, стягнувши з мене завищену суму заборгованості.

Звертає увагу суду на те, що до 04 лютого 2019 року, припинення поруки регулювалось ЦК України в редакції від 16.01.2003 № 435-ІУ. Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України в попередньої редакції порука припинялась, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Вказує, що в постанові Верховного Суду по справі № 2-1283/11 від 21.03.2018 р. зазначено, що пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначає, що даний позов подано до суду 04.03.2019 року, а ухвала про відкриття провадження по справі № 361/1623/19 постановлена Броварським міськрайонним судом Київської області 22 березня 2019 року, всі зобов`язання, що виникли у мене згідно з Договором про надання банківських послуг № СК 18-242/73 та Договором поруки № 8К 18-327/73, що укладені 30.05.2018 року та які існували до 22 березня 2019 року припинились на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції від 16.01.2003 № 435-ІУ) та п. 28.17 Договору про надання банківських послуг № СЯ 18-242/73, повернення кредитних коштів та припинення поруки виглядає наступним чином: 217 156,10 грн. зі строком сплати до 20.06.2018р. Зазначені грошові кошти були сплачені 26.06.2018р., порука по цій сумі кредитних коштів припинилась 20.12.2018р.; 217 156,10 грн. зі строком сплати до 20.07.2018р. . - порука по цій сумі кредитних коштів припинилась 20.01.2019р.; 217 156,10 грн. зі строком сплати до 20.08.2018р. - порука по цій сумі кредитних коштів припинилась 20.02.2019р.; 217 156,10 грн. зі строком сплати до 20.09.2018р. - порука по цій сумі кредитних коштів припинилась 20.03.2019р..

Також по вищевказаним кредитним сумам за вищевказаний період у нього, як поручителя, припинився обов`язок по сплаті процентів та неустойки.

217 156,10 грн., що підлягали до сплати до 20.10.2018р. - порука по цій сумі кредитних коштів підлягала припиненню 20.04.2019р., але позивачем була заявлена вимога шляхом подання позову, у зв`язку чим вона підлягає задоволенню.

Зазначає, що 23 травня 2019 року ТОВ "ХІМЕКСІМПОРТ" на виконання умов Договору про надання банківських послуг № СЯ 18-242/73 від 30.05.2018 року частково сплачено Акціонерному товариству ОТП Банк суму кредитних коштів у сумі 30 000 грн. за період, що підлягав до сплати до 20.11.2018р., заборгованість яка підлягає сплаті дорівнює 187 156,10(217 156,10 -30 000,00).

Вважає, що сплаті загалом підлягає 404 312, 20 грн. (217 156,10 грн. - 187 156,10) основного боргу.

Крім того, вказує, що Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , приписами якого Акціонерне товариство ОТП Банк обґрунтовує стягнення з мене як поручителя пені, не поширюється на фізичних осіб, вважаю, що вимоги щодо стягнення з мене неустойки по Договору про надання банківських послуг № СЯ 18-242/73 від 30.05.2018 року є безпідставними.

Акціонерне товариство ОТП Банк подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що станом на дату подання позовної заяви ст. 559 ЦК України діє в іншій редакції, ніж яку вказує скаржник.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір і задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що порука припинилась лише в частині забезпечення зобов`язань позичальника, невиконаних ним 20.07.2018р. (за другим платежем за встановленим графіком платежів), а тому в цій частині необхідно стягнути суму отриманого і неповернутого позичальником кредиту. Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами тим, що поручитель несе відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, - є підстави для стягнення з поручителя процентів за користування позичальником вказаними кредитними коштами, нарахованих у відповідності до умов договору. Щодо стягнення нарахованої пені, зазначив, що стягненню з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 40612,17грн., і підстави для зменшення або стягнення у більшому розмірі пені, що стягується з відповідача, відсутні.

Вирішуючи даний спір і відмовляючи у задоволенні позовних вимог простягнення процентів за невиконання боргового зобов`язання та пені за прострочення даного платежу по кредиту і по процентам, суд першої інстанції обґрунтовував свої тим, що позивач втратив право вимоги до поручителя про стягнення другої частини кредиту (платіж 217156,10грн., строк сплати 20.07.2018) у зв`язку з припиненням поруки у цій частині, то він втратив і право вимоги до поручителя щодо сплати процентів за користування вказаною частиною кредиту. Відповідно у поручителя (відповідача) на даний час нема обов`язку виконати грошове зобов`язання позичальника в цій частині. З тих самих підстав у поручителя відсутній обов`язок по сплаті кредитору нараховану позичальнику пеню за прострочення даного платежу по кредиту і по процентам.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума абоінше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення основного зобов`язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 30.05.2018р. між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "ХІМЕКСІМПОРТ" (від імені позичальника - керівник- відповідач) укладено Договір про надання банківських послуг № CR 18-242/73, за яким:

боргові зобов?язання - всі та/або кожне з платіжних (грошових) та/або неплатіжних зобов`язань Клієнта перед ; Банком та/або будь-якою (ими) третьою(іми) особою(ами) згідно з умовами Договору та/або у зв`язку з ним. До яких, зокрема, належать зобов`язання Клієнта щодо повернення Кредиту, та/або сплати процентів, та/або сплати комісій, та/або сплати комісійних винагород, та/або сплати пені, та/або сплати штрафів, та/або компенсації (відшкодування) витрат (збитків), здійснених (понесених) Банком у зв`язку з Договором, та/або у зв`язку з виконанням зобов`язань Банку за Авальованим Векселем, та/або Гарантією, та/або Акредитивом, та/або у зв`язку з цням та/або неналежним виконанням Клієнтом положень;

випадок невиконання умов - факт(и) / обставина(и) / умова(и) невиконання та/або неналежне виконання умов(и) / положень(ня) документа(ів)/правочин; посилання на який(і) міститься після цього терміну, або втрати такими(ою) умовами(ою)/положеннями(м) дійсності незалежно від волі Банку.

Згідно розділу 6 Договору - залежно від Банківської послуги проценти можуть розраховуватися від розміру Боргових зобов`язань, їх частини або будь-якої іншої суми, що погоджена Сторонами та/або відома Сторонам, оскільки є загальнодоступною (загальновідомою). Якщо Сторонами письмово не домовлено інше, проценти мають сплачуватися Клієнтом Банку в валюті Банківської послуги, відносно якої вони розраховуються. Залежно від валюти Банківської послуги База нарахування є наступною: для Банківських послуг, виражених у доларах СІЛА та/або евро, - База нарахування становить 360 днів; для Банківських послуг, виражених у гривнях, "База нарахування становить 365 днів.

У розділі 9 Договору зазначено, у пункті Виконання Боргових зобов`язань за ініціативою Банку зазначено, що незалежно від (додатково до) інших положень Договору Банк вправі вимагати виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині за умови настання будь-якої з наступних обставин: недостовірність та/або недійсність запевнень та/або гарантій, та/або Фінансової звітності Клієнта, та/або Фінансової звітності третіх осіб, та/або іншої інформації (документації), що надається Клієнтом та/або третіми особами згідно з Договором та/або Документами забезпечення, та/або використання Клієнтом Банківської послуга не за цільовим призначенням, вказаним в Договорі, та/або наявність / настання Випадку невиконання умов Договору…."

У розділі 15 Договору йдеться про те, що за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, Клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у Договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов`язань в обумовлені Договором строки, Клієнт зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов`язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до Договору.

У п. 28.1 викладені умови надання кредиту, а саме: Ліміт банківської послуги - 1302936,53грн.; цільове призначення банківської послуги - Рефінансування (погашення) суми основної заборгованості Клієнта за Додатковим договором про надання банківської послуги овердрафт - Гостинний 0051523/2017 (OV-W) від 19.05.2017 до Договору про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг №031/002176/14 від 01.12.2014, в тому числі простроченого до повернення Кредиту (Овердрафту Гостинний ), наданого клієнту, наданого Клієнту Банком відповідно до Кредитного договору; стандартний розмір процентної ставки - 19,90% річних; графік повернення кредиту: до 20.06.2018р. - 217156,10грн., до 20.07.2018р. - 217156,10грн., 20.08.2018р. - 217156,10грн., до 20.09.2018р. - 217156,10грн., до 20.10.2018р. - 217156,10,грн., до 30.11.2018р. - 217156,03грн..

У п. 34 Договору визначено: ліміт зобов`язань - 1302936,53грн., строк зобов`язань - до 30.11.2018р. включно.

30.05.2018р. між АТ "ОТП Банк" та відповідачем укладено Договір поруки, за яким поручитель поручається перед Банком за виконання Клієнтом Боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед Банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) Боргових зобов`язань Клієнтом. Порукою забезпечується виконання Боргових зобов`язань у повному обсязі (п. 3 Договору).

Згідно п. 4 Договору поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і Клієнт, в таких же порядку та строках, Клієнт. Банк має право вимагати виконання Боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як від Клієнта та Поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п. 6 Договору ціна (сума) Договору дорівнює Генеральному ліміту у випадку визначення Генерального ліміту в валюті - гривня, або гривневому еквіваленту Генерального ліміту - у випадку визначення Генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням Валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату 9и) визначення. Значення Генерального ліміту наведене в пункті 21 Договору поруки.

Згідно п. 7 Договору Строк дії Договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній Випадок невиконання умов Договору. За обставини наявності Випадку невиконання умов Договору, Договір залишаєте чинним до тих пір, поки всі зобов`язання Клієнта перед Банком не будуть виконані в повному обсязі. Значення Генерального строку наведене в пункті 21 Договору поруки.

У пункті 15 Договору йдеться про те, що сторони підтверджують, що положення цього пункту є достатньою підставою для цілей здійснення Поручителем виконання боргових зобов`язань згідно Договору без необхідності направлення Банком Поручителю будь-якої додаткової вимоги, так само як без необхідності наявності будь-якого порушення Договору. Сторони домовились, що положення Договору поруки щодо солідарного обов?язку поручителя за Клієнта перед Банком є окремим правочином (договором), включеним в текст Договору поруки і тому виконання Поручителем Боргових зобов`язань здійснюється згідно з цим застереженням, що міститься в Договорі поруки, та не потребує укладення Сторонами окремого договору чи будь-якого іншого додаткового підтвердження чи погодження.

Встановлено, що відповідачем були здійснені такі платежі за даним договором:

217156,10грн. (платіж від 26.06.2018р.) - погашення першого траншу кредиту;

710,37грн. (платіж від 26.06.2018р.) - погашення відсотків за користування кредитом;

14 917,73 грн. - погашення відсотків за користування кредитом (платіж від 26.06.2018р.);

3646,44 грн. - погашення відсотків за користування кредитом (платіж від 13.08.2018р.);

12298,16 грн. - погашення відсотків за користування кредитом (платіж від 15.08.2018р.), на загальну суму 248728,80грн..

Дані відомості відповідач не оспорює, доказів на підтвердження сплати позичальником та/або поручителем більших сум за даним договором - суду не надано.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 30.05.2018р. заборгованість ТОВ "ХІМЕКСІМПОРТ" станом на 27.11.2018р. становить: заборгованість по кредиту: 217156,10 грн. - сума строкової заборгованості, 868624,40 грн. - сума простроченої заборгованості, загальна сума заборгованості - 1085780,43грн; заборгованість за відсотками -: 4262,21грн. - сума строкових відсотків, 74508,94 грн. - сума прострочених відсотків, загальна сума заборгованості по відсоткам - 78771,15грн.; заборгованість по пені: 3054,53 - загальна сума заборгованості по пені, нарахованої на відсотки, 70923,77грн. - загальна сума заборгованості по пені, нарахованої на тіло кредиту, 73978,30грн. - загальна сума заборгованості по пені.

Також встановлено, що позичальник з липня 2018 року допустив прострочення, у подальшому перестав виконувати зобов`язання за договором, і у позичальника існує заборгованість по кредиту у вказаній у розрахунку сумі, а також у позичальника існує заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у вказаному у розрахунку (не оспореному відповідачем) розмірі.

Відповідач є поручителем і несе солідарну відповідальність з позичальником за всіма грошовими зобов`язаннями за договором кредиту, забезпеченим порукою - в межах дії поруки.

Перебіг строку, коли тривала порука поручителя за зобов`язанням позичальника по третьому невиконаному позичальником платежу (20.08.2018) - розпочався з 21.08.2018р. і порука за чинним на той період законом (стара редакція ч.4 ст.559 ЦКУ) тривала протягом шести місяців, тобто до 21.02.2019р.

З урахуванням п.1, п.2 Прикінцевих і перехідних положень до закону, яким були внесені зміни до ч.4 ст.559 ЦКУ, і з урахуванням того, що даний закон і відповідно дані зміни набрали чинності з 4.02.2019р. - то станом на 4.02.2019р. вказані правовідносини, які виникли до введення закону в дію, не припинились, вони продовжували існувати після введення закону в дію. Тому на дані правовідносини поширюється нова редакція даної норми закону. Таким чином, порука поручителя за даним невиконаним зобов`язанням позичальника, як така, що станом на 4.02.2019р. не припинилась і відповідно дані правовідносини продовжили існувати з урахуванням нового визначеного законом строку (три роки) для вимоги до поручителя, і така порука не припинилась на момент пред`явлення вимоги поручителю (подання позову до суду 4.03.2019р.) Тому за цим невиконаним позичальником зобов`язанням порука не припинилась, і позивач має право вимоги до поручителя.

Так само за невиконаним позичальником четвертим платежем, а також п`ятим і шостим платежами порука тривала протягом шести місяців - відповідно до 21.03.2019р., до 21.04.2019 і до 21.05.2019р. (якщо виходити з старої редакції ч.4 ст.559 ЦКУ), - і станом на день пред`явлення позову до поручителя порука не припинилась. Також і за новою редакцією ч.4 ст.559 ЦКУ порука у будь-якому випадку за даними вимогами не припинилась на день подання позову до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків розглядаючи спір.

Отже, стягненню з поручителя підлягає сума отриманого і неповернутого позичальником кредиту - згідно графіку повернення кредиту: 217156,10 грн. (строк повернення 20.08.2018) + 217156,10грн. (строк поверхня кредиту 20.09.2018) +217156,10грн. (строк повернення кредиту 20.10.2018) + 217156,10грн. (строк повернення кредиту 20.11.2018), всього 868 624,40грн..

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення отриманого і неповернутого позичальником кредиту, оскільки порука припинилась лише в частині забезпечення зобов`язань позичальника, невиконаних ним 20.07.2018р. (за другим платежем за встановленим графіком платежів).

Щодо розміру проценті за користування кредитними коштами, що підлягають стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що вони нараховуються позивачем згідно визначеної договором відсоткової ставки (19,9% річних) на суму кредиту (868624,40грн.) у відповідності до кількості днів у кожному періоді (розрахунки проводяться в межах заявлених позовних вимог і в межах строків нарахування відсотків позивачем), до 20.11.2018р..

Таким чином стягненню з відповідача підлягають суми нарахованих відсотків:

- за період з 21.07.2018р. по 20.08.2018р. - 14680,94грн. (868624,40грн. *19,9%/100*31/356);

- за період з 21.08.2018р. по 20.09.2018р. - 14680,94грн. (868624,40грн. *19,9%/100*31/356);

- за період з 21.09.2018р. по 20.10.2018р. - 14270,36грн. (868624,40грн. *19,9%/100*30/356);

- за період з 21.10.2018р. по 26.11.2018р. - 17522,41грн. (868624,40грн. *19,9%/100*37/356). Загальна сума нарахованих відсотків, що підлягає стягненню - 61154,65грн..

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки поручитель несе відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник.

У п. 15 Договору від 30.05.2018р. визначено, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов`язань в обумовлені Договором строки, Клієнт зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов`язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до Договору.

Пеня нараховується з першого дня прострочення кожного чергового платежу за весь період прострочення, в межах позовних вимог і в межах строків нарахування пені позивачем, до 20.11.2018р.. Пеня нараховується за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Враховуючи, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість по кредиту за третім платежем, який мав би відбутись 20.08.2018 і який з 21.08.2018 став простроченим для позичальника, то на даний прострочений платіж пеня нараховується з 21.08.2018р.. За аналогічним розрахунком розраховується пеня, що нараховується на всі подальші платежі з моменту, коли вони стали простроченими. Пеня нараховується за формулою: Пеня = Сума боргу*2 (Ставка пені (%)/100%/365 днів)*Кількість днів.

За період з 21.08.2018р. по 20.09.2018р. - 6538,48грн.

За період з 21.09.2018р. по 20.10.2018р. - 12850,88грн.

За період з 21.10.2018р. по 26.11.2018р. - 19918,86грн.

Загальна сума пені, нарахованої на прострочений кредит, становить 39308,22грн. (6538,48грн.+12850,88грн.+19918,86грн.).

Заборгованість по пені, нарахованій на прострочені відсотки розраховується у співвідношенні суми відсотків, що підлягають стягненню за конкретний період до подвійної облікової ставки НБУ по кількості днів прострочення у періоді за формулою:

Пеня = Сума відсотків*2 (Ставка пені (%)/100%/365 днів)*Кількість днів.

За період з 21.08.2018р. по 20.09.2018р. - 196,86грн.

За період з 21.09.2018р. по 20.10.2018р. - 380,22грн.

За період з 21.10.2018р. по 26.11.2018р. - 726,87грн.

Загальна сума пені, нарахованої на прострочені відсотки, становить 1303,95грн. (196,86грн.+380,22грн.+726,87грн.).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення нарахованої пені, оскільки боржник прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що за умовами позивач має право вимагати виконання грошового зобов`язання поручителем незалежного від пред`явлення вимоги до позичальника.

Щодо стягнення з поручителя суми заборгованості і обсягу зобов`язань поручителя, та щодо строку поруки суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Умови договору поруки про строк дії договору поруки до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦУкраїни. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу (друге речення).

(Висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 24 вересня 2014 року у справі №6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі №6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі №6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі №644/6558/15-ц, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п.60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом строку, визначеного в ч.4 ст.559 ЦКУ (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15). Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03.07.2019р. у цивільній справі №1519/2-3165/11.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК (у першій редакції) порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після збігу строку, вказаного у другому реченні частини 4 статті 559 ЦКУ, який починає перебіг з моменту закінчення строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя після закінчення такого строку (6 місяців після настання строку виконання частини зобов`язання), визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (пункт 84 постанови ВП ВC від 19 червня 2019 року у справі №523/8249/14-ц).

Щодо застосування певної редакції ч.4 ст.559 ЦК України до даних правовідносин (в частині визначення моменту припинення поруки), то слід виходити з таких міркувань:

Станом на день укладення договору поруки частина 4 статті 559 ЦК України була викладена в такій редакції:

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Законом Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування № 2478-VIII від 03.07.2018 - змінено редакцію частини 4 статті 559 ЦК України, і вона викладена в такій новій редакції:

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

В Прикінцевих та перехідних положеннях даного закону передбачено:

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

2. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

У даному випадку Договором кредиту було передбачено конкретний графік повернення позичальником кредиту у спосіб сплати шести рівних платежів щомісячно, 20-го числа (перший платіж- 20.06.2018, останній шостий платіж 20.11.2018). Перший платіж по поверненню кредиту позичальник здійснив у червні 2018р. Наступний (другий) платіж позичальник повинен був здійснити до 20.07.2018р., але цього не зробив, і тому з 21.07.2018р. вказаний другий платіж став простроченим для позичальника, і відповідно у кредитора виникло право вимоги по ньому як до позичальника так і до поручителя.

Так само позичальником не здійснено наступний третій платіж до 20.08.2018, тому з 21.08.2018р. даний платіж став простроченим і з 21.08.2018р. у кредитора виникло право вимоги до позичальника і до поручителя за даним платежем.

Відповідно право вимоги за наступним четвертим платежем у позивача виникло з 21.09.2018, а право вимоги за п`ятим та шостим платежами виникло у позивача з 21.10.2018 і з 21.11.2018р..

Сам договір поруки не встановлює строку поруки. (Передбачений у договорі поруки строк дії договору поруки не є ідентичним строку поруки). Оскільки договором не встановлено строк поруки, то слід застосовувати положення частини 4 ст.559 ЦКУ (друге речення).

Позивач даний факт не оспорює, і погоджується з тим, що є підстави для застосування ч.4 ст.559 ЦКУ (друге речення), а спір між сторонами виник з приводу того, в якій редакції дана норма має бути застосовна до даних правовідносин.

Перебіг строку (зазначеного у ч.4 ст.559 ЦКУ в першій редакції) коли тривала порука поручителя за зобов`язанням позичальника по другому невиконаному позичальником платежу (20.07.2018) - розпочався з 21.07.2018р. і порука тривала протягом шести місяців, і по закінченню даного шестимісячного строку, тобто 21.01.2019р. порука в цій частині припинилась. Тому у зв`язку з припиненням поруки відсутні підстави для покладення на поручителя обов`язку виконати вказане прострочене позичальником зобов`язання. До вимоги за даним платежем, простроченим з 21.07.2018р., має застосовуватись попередня редакція ч.4 ст.559 ЦКУ (про строк для вимоги - шість місяців) , і відсутні підстави для застосування нової редакції ч.4 ст.559 ЦК (про строк три роки для вимоги) з урахуванням прикінцевих положень до цього закону в п.2, оскільки станом на день набрання даним законом сили - 4.02.2019р.- дані правовідносини вже припинились (21.01.2019р. порука вже була припинена).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у стягненні з поручителя суми заборгованості і обсягу зобов`язань поручителя, та щодо строку поруки, оскільки разом з припиненням поруки відпали підстави для покладення на поручителя обов`язку виконати грошове зобов`язання позичальника, забезпечене порукою.

Щодо стягнення процентів за невиконання боргового зобов`язання та пені за прострочення даного платежу по кредиту і по процентам.

П. 28.1 визначена річна процентна ставка за користування кредитними коштами19,9 %.

І законом, і договором передбачено нарахування процентів за користування кредитним коштами, право кредитора на отримання таких процентів і обов`язок позичальника та солідарний обов`язок поручителя такі проценти сплатити.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача по відсоткам за кредитним договором від 30.05.2018р. складає 78771,15грн., з яких: 4262,21грн. - сума строкових відсотків, 74508,94грн. - сума прострочених відсотків, які нараховувались на кожен черговий платіж відповідно до графіку платежів.

З виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач здійснив перший черговий платіж у встановленій сумі у червні 2016 року та сплатив відсотки за даний період (два платежі від 26.06.2018р. на суму 710,37грн. та 14917,73грн.), а тому слід вважати, що відповідач виконав умови та порядок щодо погашення чергового платежу до 20.06.2020р..

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у стягненні процентів за невиконання боргового зобов`язання та пені за прострочення даного платежу по кредиту і по процентам, оскільки позивач втратив право вимоги до поручителя про стягнення другої частини кредиту (платіж 217156,10грн., строк сплати 20.07.2018 року) у зв`язку з припиненням поруки у цій частині, то він втратив і право вимоги до поручителя щодо сплати процентів за користування вказаною частиною кредиту. Відповідно у поручителя (відповідача) на даний час відсутній обов`язок виконати грошове зобов`язання позичальника в цій частині. З тих самих підстав у поручителя відсутній обов`язок по сплаті кредитору нараховану позичальнику пеню за прострочення даного платежу по кредиту і по процентам.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи суд першої інстанції допустився помилки та не застосував вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції від 16.01.2003 № 435-ІУ (припинення поруки протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання) при вирішенні питання про стягнення 464 312, 2 грн. з основної суми боргу, відсотків за користування кредитом у сумі 32 473,71 та пені за прострочення по кредиту у сумі 39 308,22 грн., що входили у ціну позову в загальному розмірі 1 238 529,88 грн., суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки порука на момент розгляду справи за зазначеними платежами не припинилась.

Доводи апеляційної скарги про те, що право вимоги до поручителя стосовно стягнення заборгованості згідно з Договором про надання банківських послуг № СК 18- 242/73 від 30.05.2018 року, що укладений між Акціонерним товариством ОТП Банк та ТОВ "ХІМЕКСІМПОРТ", у Акціонерного товариство ОТП Банк виникло не раніше подання позову до Броварського міськрайонного суду Київської області, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки право вимоги до поручителя виникло з моменту порушення зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що 23 травня 2019 року ТОВ "ХІМЕКСІМПОРТ" на виконання умов Договору про надання банківських послуг № СЯ 18-242/73 від 30.05.2018 року частково сплачено Акціонерному товариству ОТП Банк суму кредитних коштів у сумі 30 000 грн. за період, що підлягав до сплати до 20.11.2018р., заборгованість яка підлягає сплаті дорівнює 187 156,10(217 156,10 -30 000,00), суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки зазначена сума була врахована позивачем у розрахунку заборгованості (а.с.233).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. ст. 526, 549, 553, 554, 559, 610, 611, 1048, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2021 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко