Постанова

від 19.08.2021 по справі 910/11547/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 910/11547/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", позивач, скаржник) - Цівінської Н.М. (адвокат),

відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Албат" (далі - ТОВ "Албат", відповідач) - Духницького А.М.,

розглянув касаційну скаргу АТ "Укргазвидобування"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 (головуючий - суддя Бондаренко-Легких Г.П.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 (головуючий - суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Буравльов С.І.)

у справі №910/11547/19

за первісним позовом АТ "Укргазвидобування"

до ТОВ "Албат"

про стягнення заборгованості у розмірі 388 703,71 грн

та за зустрічним позовом ТОВ "Албат"

до АТ "Укргазвидобування"

про стягнення заборгованості у розмірі 832 581,67 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст судових рішень

1.1. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, заяву ТОВ "Албат" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Албат" 14 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, АТ "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі № 910/11547/19 в частині стягнення з АТ "Укргазвидобування" 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Албат" у задоволені заяви.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. судами попередніх інстанцій під час розгляду справи порушено норму процесуального права, а саме пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. Відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Албат" до Верховного Суду не надходив.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. АТ "Укргазвидобування" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Албат" про стягнення пені у розмірі 388 703,71 грн за договором поставки № УГВ11784/30-18 від 12.12.2018 (далі - договір поставки).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за первісним позовом на порушення умов укладеного договору поставки не виконав свої зобов`язання щодо вчасної поставки товару, у зв`язку з чим з нього підлягає стягненню пеня.

5.2. ТОВ "Албат" подано до суду зустрічний позов, у якому просило стягнути з АТ "Укргазвидобування" грошові кошти на загальну суму 443 877,96 грн, з яких: 127 855,67 грн - заборгованість за договором поставки (у тому числі 24 288,47 грн - 3 % річних, 100 873,77 грн - інфляційні втрати та 2 693,43 грн - пеня), а також 316 022,29 грн різниці між повною сумою отриманої банківської гарантії та розрахованою позивачем пенею.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що він визнає факт прострочення поставки, проте зазначає, що в рамках банківської гарантії № G1118/5659 від 30.11.2018, сплаченої на користь покупця, ним вже була сплачена пеня за порушення строків поставки в розмірі, визначеному покупцем.

В подальшому ТОВ "Албат" подало заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просило суд стягнути з АТ "Укргазвидобування" грошові кошти на загальну суму 832 581,67 грн, з яких: 127 855,67 грн - заборгованість за договором поставки № УГВ11784/30-18 від 12.12.2018 (у тому числі: 24 288,47 грн - 3 % річних, 100 873,77 грн - інфляційні втрати та 2 693,43 грн - пеня), а також 704 726,00 грн суми неповернутої банківської гарантії.

5.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 первісний позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Албат" на користь АТ "Укргазвидобування" суму пені за порушення строків поставки товару у розмірі 388 703,71 грн та суму витрат на сплату судового збору у розмірі 5 830,56 грн. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Албат" суму пені у розмірі 2 551,85 грн, суму 3% річних у розмірі 20 974,12 грн та суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 352,89 грн. В задоволенні інших зустрічних позовних вимог відмовлено.

5.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2020 в частині задоволення позову АТ "Укргазвидобування", в іншій частині рішення залишено без змін та ухвалено нове рішення у відповідній частині. Резолютивну частину рішення викладено у такій редакції:

" 1. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Укргазвидобування".

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Албат" задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Албат" (03680, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 28; ідентифікаційний код 31111009) 2551 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одна),85 грн пені, 20974 (двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири),12 грн 3% річних та 352 (триста п`ятдесят дві тисячі),89 грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

4. В іншій частині зустрічного позову відмовити".

Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Албат" 5830,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі №910/11547/19 за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

7.2. Предметом касаційного оскарженні у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, якими стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Албат" 14 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

7.3. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. При цьому частиною четвертою цієї статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - пункт 3 частини четвертої статті 129 ГПК України.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

7.4. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанцій виходив з такого:

- згідно з умовами пункту 3.1 наявного в матеріалах справи Договору №02-ПД про надання правничої допомоги укладеного 05.04.2018 Адвокатським бюро "Духницького" та ТОВ "Албат", за правничу допомогу, передбачену в підпунктом 1.2 Договору клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду (гонорар) в розмірі, визначеною додаткам до цього Договору та/або іншим письмовим документом, погодженим сторонами;

- згідно з пунктом 4.1. Договору №02-ПД про надання правничої допомоги від 05.04.2018 розмір оплати винагороди (гонорару) адвокатському бюро при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору. Вартість послуг Адвокатського бюро, визначається та погоджується сторонами відповідно до конкретного замовлення (справи) клієнта на підставі підписаних сторонами замовлення на послуги чи інших письмових документів;

- додатковою угодою №2 від 20.12.2018 до Договору №02-ПД про надання правничої допомоги сторони виклали пункт 2.1 в новій редакції, згідно з якою Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019;

- додатковою угодою №3 від 30.12.2019 до Договору №02-ПД про надання правничої допомоги сторони виклали пункт 2.1 в новій редакції, згідно з якою Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020;

- згідно з виставленим Адвокатським бюро рахунком №08/19 від 01.10.2019 розмір гонорару за Договором №02-ПД про надання правничої допомоги (справа №910/11547/19) склав 15 000, 00 грн;

- наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3168 від 01.10.2019 вбачається, що ТОВ "Албат" оплатило гонорар за Договором №02-ПД про надання правничої допомоги у розмірі 15 000, 00 грн.

Судом також встановлено, що згідно з Актом №2 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 13.03.2020 відповідно до Договору №02-ПД про надання правничої допомоги, Адвокатським бюро надані такі послуги (з розрахунком 1 000,00 грн/1 год):

- вивчення нормативно-правового регулювання по предмету справи, аналіз судової практики по подібним спорам, вивчення практики ЄСПЛ, дослідження доказів та систематизація доказової бази, формування правової позиції по справі - загальна вартість 4000,00 грн;

- зустріч з клієнтом (погоджена кількість), не більше трьох разів - загальна вартість 2 000, 00 грн;

- підготовка зустрічної позовної, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка відповіді на відзив, підготовка заяви про збільшення позовних вимог, підготовка клопотань пояснень у справі - загальна вартість 5 000,00 грн;

- представництво інтересів у суді першої інстанції, підготовка процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи - загальна вартість 4 000,00 грн.

Водночас суд першої інстанції погодився з доводами позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), що викладені в клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу щодо того, що в матеріалах справи відсутня дібрана Адвокатським бюро практика Європейського суду з прав людини, яка необхідна для розгляду спору що стягнення пені, 3% та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг/поставленого товару. Крім того, складені та подані Адвокатським бюро процесуальні документи (зустрічна позовна заява, відзив на первісний позов та заява про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом) не містять в собі посилання на таку практику. Більше того, вивчення практики ЄСПЛ не є необхідним для розгляду даної справи щодо стягнення заборгованості за договором поставки, а формування правової позиції та підготовка відповідних документів по суті є одними і тими самими діями.

Дослідивши опис наданих послуг вказаних в Акті №2 від 13.03.2020, приймаючи до уваги заперечення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Беручи до уваги вищевикладене, суд визнав необґрунтованими вимоги про компенсацію витрат на вивчення практики ЄСПЛ у розмірі 1 000 грн з розрахунку (1000 грн/год).

Крім того, судом враховано, що у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, а зустрічний позов задоволено частково, що також свідчить про можливість зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що не приймає до уваги доводи позивача за первісним позовом про те, що присуджений до стягнення судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу розподілено не пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто-з порушенням пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України, оскільки вказані вище обставини свідчать, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, представництво інтересів у як в суді першої інстанції так і в судах вищих інстанціях, а відтак, колегія суддів визнала, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 14 000 грн.

7.5. З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру , виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Албат" про розподіл витрат на професійну правову допомогу.

7.6. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг правничої допомоги зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час касаційного провадження у даній справі Верховний Суд не виявив судами попередніх інстанцій порушень приписів статті 129 ГПК України, неправильного застосування ними норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних судових рішень.

7.7. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.8. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги АТ "Укргазвидобування" без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. За наслідком касаційного перегляду постанови апеляційного суду та додаткового рішення місцевого суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі №910/11547/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос