Постанова

від 19.08.2021 по справі 686/2345/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/2345/20

Провадження № 22-ц/4820/1018/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Журбіцький В.О.,

з участю представниці позивачки-відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частки автомобіля та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних і зустрічних позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 посилаючись на те, що з 20 квітня 2007 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого сторони набули автомобіль SKODA Octavia , 2005 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль). Автомобіль придбаний нею та ОСОБА_3 за спільні кошти і належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, наразі між сторонами не досягнуто згоди щодо його поділу.

За таких обставин ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частки автомобіля.

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , у якому зазначив, що належний подружжю автомобіль використовується позивачем при здійсненні підприємницької діяльності, внаслідок чого автомобіль як неподільна річ має бути виділений йому, а ОСОБА_2 - присуджена грошова компенсація замість її частки у майні.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд визнати його право особистої приватної власності на автомобіль і стягнути з нього на користь ОСОБА_2 23 838 грн 44 коп. грошової компенсації вартості Ѕ частки транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року в первісному позові ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано автомобіль особистою приватною власністю ОСОБА_3 .

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 68 323 грн 14 коп. грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобіля.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 420 грн судового збору.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 307 грн 52 коп. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи.

Суд виходив з того, що автомобіль набутий ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за час шлюбу, належать їм на праві спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами. Поділ автомобіля як неподільної речі слід здійснити шляхом присудження його ОСОБА_3 та стягнення з нього на користь ОСОБА_2 грошової компенсації замість її частки у майні. Розмір грошової компенсації визначити виходячи з дійсної вартості автомобіля, встановленої висновком експерта від 17 лютого 2021 року №323/20. У зв`язку з цим, підстави для визнання ідеальних часток подружжя в автомобілі без його реального поділу та залишення автомобіля у спільній частковій власності сторін відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобіля та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 цю компенсацію у розмірі 23 838 грн 44 коп. посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно звіту оцінювача №2/2205 від 22 травня 2020 року дійсна вартість автомобіля на час розгляду справи становить 47 676 грн 88 коп. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку щодо розміру присудженої ОСОБА_2 грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобіля.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

ОСОБА_3 не оскаржує рішення суду першої інстанції про відмову у первісному позові ОСОБА_2 , а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 не подала відзив на апеляційну скаргу.

Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності представника відповідача

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain , рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

18 червня 2021 року ОСОБА_3 через свого представника, адвоката Свіжого О.В., одержав судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить розписка (а.с. 193), тобто він повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

Представник ОСОБА_3 , адвокат Свіжий О.В., звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що він зайнятий в іншій судовій справі та не може з`явитися до суду.

Оскільки поважність причини неявки ОСОБА_3 та його представника, адвоката Свіжого О.В., не встановлена, а ОСОБА_3 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, то, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 20 квітня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, за час якого (у вересні 2017 року) сторони за спільні кошти придбали автомобіль.

Згідно висновку експерта від 17 лютого 2021 року №323/20 (а.с. 138-156) дійсна ринкова вартість автомобіля станом на 3 листопада 2020 року складає 136 646 грн 29 коп.

Застосовані норми права

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Аналогічні положення закріпленні у ст. 372 ЦК України.

В силу ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.

Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.

Поділ неподільної речі, яка відноситься до спільної сумісної власності подружжя, можливий у спосіб присудження цієї речі одному з подружжя та компенсації вартості частини речі іншому з подружжя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та статті 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю речі (майна) розуміється грошова сума, за якою ця річ може бути продана у даному населеному пункті. Дійсна вартість речі може бути встановлена належними та допустимими доказами, зокрема висновком експерта.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що автомобіль набутий ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, внаслідок чого їх частки у цьому майні є рівними. Сторони визнали ці обставини.

Автомобіль є неподільною річчю та не може бути поділений в натурі, а сторони погодилися здійснити його поділ у спосіб, за яким автомобіль має бути присуджений ОСОБА_3 , а той, у свою чергу, сплачує ОСОБА_2 грошову компенсацію замість її частки у транспортному засобі.

Дійсна вартість автомобіля визначена висновком експерта від 17 лютого 2021 року №323/20 (а.с. 138-156).

Матеріали справи не містять даних про те, що вказаний висновок є неповним або неправильним, а тому суд першої інстанції правомірно використав його при визначенні розміру присудженої ОСОБА_2 грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобіля.

Водночас, суд обґрунтовано не взяв до уваги звіт оцінювача №2/2205 від 22 травня 2020 року про вартість автомобіля, оскільки цей висновок суперечить іншим доказам у справі та є сумнівним.

Доводи ОСОБА_3 про неправильність визначення судом розміру грошової компенсації вартості майна є необґрунтованими, а посилання ОСОБА_3 на неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, не заслуговують на увагу.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2021 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Бурлак Г.І.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48