Постанова

від 18.08.2021 по справі 372/815/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/815/18 головуючий у суді І інстанції Потабенко Л.В.

провадження № 22-ц/824/7969/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 серпня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Владімірової О.К.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Національний природний парк Голосіївський , Комунальне підприємство Лісопаркове господарство Конча Заспа , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та просив визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 20 серпня 2008 року № 1341 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 5-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та передано у власність вищевказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 4,96 га в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння: ОСОБА_2 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0010; ОСОБА_1 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0009; ОСОБА_4 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0008; ОСОБА_5 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0007; ОСОБА_6 площею 1,0000 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0006, загальною вартістю 158571,94 грн., які розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 20 серпня 2008 року в порушення вимог діючого земельного та лісового законодавства, передано у власність громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельні ділянки загальною площею 4,9600 га лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду загальнодержавного значення для інших цілей, ніж визначені законом та з власності держави зазначені землі вибули поза її волею. У зв`язку з порушенням норм чинного законодавства при наданні у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду. Прокурор зазначає, що пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки про наявні порушення вимог закону йому стало відомо лише у 2017 році.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без змін.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг відповідачі зазначають, що прокурором пропущено строк звернення до суду, проте, суд першої інстанції не розглядав питання причин пропуску строків позовної давності. Відсутні жодні підстави стверджувати, що прийняття спірного рішення було поза межами повноважень Обухівської районної державної адміністрації Київської області та будь-яким чином порушені права Кабінету Міністрів України. Прокурор не зазначив, в чому саме відбулося порушення інтересів держави і чому орган державної влади, який уповноважений на захист вказаних інтересів і від імені якого був поданий позов самостійно не здійснює або неналежним чином здійснює захист порушених прав та інтересів. Прокурор не надав доказів, які б підтверджували віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення. Копії схем та планшету лісовпорядкування за 2010 та 2016 роки не можуть братися до уваги як належні та допустимі докази, оскільки були складені вже після передачі земельних ділянок у власність відповідачам. Докази перебування спірних земельних ділянок на момент їх передачі у власність відповідачам у складі Національного природного парку Голосіївський відсутні. З моменту прийняття спірного рішення пройшло більше 10 років і весь цей час відповідачі вільно користувалися, розпоряджалися та володіли належними їм на праві власності земельними ділянками. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що вони є добросовісними набувачами земельних ділянок та жодних підстав для припинення права власності на земельні ділянки законодавством України не передбачено. Прокурором не заявлялася вимога про визнання недійсними державних актів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прокурор зазначає, що матеріалами справи достеменно встановлено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення. Прокурором належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави у даній справі. ОСОБА_1 безпідставно пов`язує обізнаність держави про порушення її прав з моменту прийняття розпорядження. Прокурор посилається на ряд постанов Верховного Суду та зазначає, що відповідач не подавав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності. Віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Земельні ділянки розташовані на землях природно-заповідного фонду, а саме національного природного парку Голосіївський . Саме вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння призводить до ефективного захисту прав власника у даній справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 20 серпня 2008 року за № 1341 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 5-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та передано у власність вище вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 4,96 га в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 20 серпня 2008 року управлінням Держкомзему в Обухівському районі 25 вересня 2008 року були видані державні акти на право власності на земельну ділянку наступним громадянам:

ОСОБА_6 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 460525 площею 1,0000 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0006, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100708;

ОСОБА_5 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 460524 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0007, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100706;

ОСОБА_4 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 460523 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0008, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100709;

ОСОБА_1 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 460521 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0009, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100707;

ОСОБА_2 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 460522 площею 0,9900 га з кадастровим номером 3223155400:05:006:0010, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100705.

Відповідно до інформації, наданої КП Лісопаркове господарство Конча Заспа в листі від 02 листопада 2017 року за № 422 та додатках до нього, спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення і розташовані у кварталах 31, 35, 39 Дачного лісництва за матеріалами лісовпорядкування підприємства 2016 року та у кварталах 73, 77, 81 за матеріалами лісовпорядкувань 2000, 2010 років згідно планово-картографічних матеріалів, які додаються.

Відповідно до інформації, наданої Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО Укрдержліспроект в листі від 12 травня 2017 року за № 235, вищевказані земельні ділянки, розташовані у кварталі 73 (виділах 16, 19), кварталі 77 (виділах 1, 8) та кварталі 81 (виділі 4) Дачного лісництва Конча-Заспівського ЛПГ згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року, є земельними ділянками лісового фонду.

Відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2007 року № 794/2007 (зі змінами) Про створення національного природного парку Голосіївський створено Національний природний парк Голосіївський , відповідно до якого до складу вказаного парку включено 2406,07 га земель КП ЛПГ Конча - Заспа КО Київзеленбуд без вилучення у землекористувача (Конча-Заспівське і Дачне лісництво). Зазначену територію передано під охорону КП ЛПГ Конча-Заспа відповідно до охоронного зобов`язання від 29 січня 2008 року № 1-1-2.

З листа Адміністрації НПП Голосіївський від 09 червня 2017 за № 236/2-08 вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:006:0006, 3223155400:05:006:0007, 3223155400:05:006:0008, 3223155400:05:006:0009, 223155400:05:006:0010 знаходяться у кварталах 31, 35, 39 Дачного лісництва КП ЛПГ Конча-Заспа (нумерація кварталів відповідно до лісовпорядкування 2016 року), ввійшли до складу НПП Голосіївський відповідно до Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (зі змінами) Про створення національного природного парку Голосіївський . Крім того, на вказані землі природно-заповідного фонду НПП Голосіївський у 2013 році розроблено Проект організації території НПП Голосіївський , охорони, відтворення і рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, який затверджено наказом Мінприроди України від 19 грудня 2013 року за № 532.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення. Позов прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до постанови Київського апеляційного суд від 03 лютого 2021 року (а.с.54-72, Т.4) у зазначеній справі встановлені наступні обставини:

судом першої інстанції правильно встановлено, що з наданих сторонами доказів та аналізу норм лісового кодексу та земельного законодавства, спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення;

спірні земельні ділянки також розташовані на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку Голосіївський . Оскільки, спірні земельні ділянки відносяться до лісових земель та розташовані на території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, то в силу положень ст. ст. 4, 7, 53 Закону України Про природно-заповідний фонд , ст. ст. 43, 44, 84 Земельного кодексу України не могли передаватись у приватну власність для ведення особистого селянського господарства;

вилучення та надання у приватну власність земель державної власності лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду не відноситься до компетенції Обухівської районної державної адміністрації, оскільки розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 20 серпня 2008 року № 1341 передано у власність земельні ділянки загальною площею 4,9600 га лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду загальнодержавного значення для інших цілей, ніж визначені Законом, з перевищенням повноважень, передбачених ч. 5 ст. 122, ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в цій частині погодилися та її не оскаржували.

Отже, надані прокурором суду докази у своїй сукупності підтверджують, що спірні земельні ділянки відносяться до лісових земель та розташовані на території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а тому в силу положень ст. 4, 7, 53 Закону України Про природно-заповідний фонд , ст. 43, 44, 84 ЗК України не могли бути передані у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Вилучення та надання у приватну власність земель державної власності лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду не відноситься до компетенції Обухівської районної державної адміністрації та остання передала земельні ділянки у власність з перевищенням повноважень, передбачених ч. 5 ст. 122, ч. 5 ст. 149 ЗК України. У порушення вимог ст. 20 ЗК України, ст. 57 ЛК України Обухівською районною державною адміністрацією Київської області передано у власність громадянам землі лісогосподарського призначення без зміни цільового призначення лісової ділянки, за відсутності погодження органу лісового господарства.

У тож же час, у постанові Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у даній справі встановлено, що прокурором та Кабінетом Міністрів України пропущено строк позовної давності, що стало підставою для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . Так, апеляційний судом було встановлено, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28 серпня 2008 року № 1341 підлягало обов`язковому опублікуванню, а, отже, перебувало у вільному та необмеженому доступі. У відкритому доступі також перебували відомості у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, в якій були зареєстровані видані державні акти на право власності на земельні ділянки. У Кабінету Міністрів України та органів прокуратури існували певні зобов`язання, як міра належної поведінки, в результаті виконання яких вони мали б змогу дізнатись про можливі відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. З матеріалів справи вбачається що землевпорядну документацію та інші документи, які стосуються виділення земельних ділянок та передачу їх апелянтам витребовувалось органами прокуратури у 2013 році.

Як було зазначено вище, вказана постанова апеляційного суду набрала законної сили. Ні прокурором, ні Кабінетом Міністрів України, ні іншими учасниками справи не оскаржувалася.

Прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що органами прокуратури не подавалася касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року.

З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд вважає безпідставними заперечення прокурора та Кабінету Міністрів України в частині, що ними позовна давність не порушена, а, відтак, і підстав для відмови в задоволенні позову з цих підстав немає.

Відповідно до ст. 256, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкс проти Росії).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 вказує, зокрема, на те, що при зверненні прокурора до суду з позовом було пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції 21 листопада 2018 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_8 подала заяву про застосування строків позовної давності (а.с.211, Т.1).

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 в особі її представника зроблена така заява до ухвалення рішення по суті, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати строк позовної давності до вимог, заявлених прокурором до ОСОБА_2 .

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо пропуску прокурором строку позовної давності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримав копію позовної заяви з додатками (а.с. 141, 148, Т.1). Однак, в судове засідання не з`явився. Будучи обізнаним про наявність зазначеної справи в суді, ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції не подав заяву про застосування строку позовної давності.

З огляду на зазначені обставини апеляційний суд вважає безпідставними доводи представника ОСОБА_1 , що її довіритель не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, не був повідомлений про такий розгляд, а тому не мав можливості подати заяву про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції.

Тлумачення норми ч. 3 ст. 267 ЦК України, положення якої сформульоване зі словом лише (аналог тільки , виключно ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог, що стосуються ОСОБА_2 , не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає залишенню без змін.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 6 201 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з Київської обласної прокуратури.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати та прийняти в цій частині постанову.

У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіннявідмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 залишити без змін.

Стягнути з Київської обласної прокуратури, місце знаходження - бул. Лесі Українки, 27/2 у м. Київ, ідентифікаційний код 02909996, на користь ОСОБА_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 6 201 (шість тисяч двісті одна) гривня.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2021 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.