Ухвала

від 27.08.2021 по справі 922/2773/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2773/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючий), Колос І. Б. та Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інстинкт Сонця" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2020,

додаткове рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2021 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021

за позовом Товариства

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аве-Плаза"

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 113 485,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2021 вперше подану касаційну скаргу Товариства було повернуто скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

01.07.2021 (згідно з відміткою на конверті) Товариство повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2020, додаткове рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 зі справи № 922/2773/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства в частині стягнення передплати за договором оренди у розмірі 113 485,17 грн задовольнити. Разом з тим у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України.

Згідно з частинами п`ятою та сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2020 у даній справі відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення передплати за договором оренди у розмірі 113 485,17 грн; в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти від позивача з оренди приміщення та надати позивачу примірник засвідченого підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача акта повернення приміщення за формою, що встановлена додатком №5 до договору оренди, провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки відповідачем добровільно виконано немайнову позовну вимогу.

Оскаржуваною в касаційному порядку постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, зокрема, рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2020 переглянуто в частині стягнення з відповідача на користь позивача передплати за договором оренди у розмірі 113 485,17 грн та залишено вказане рішення суду першої інстанції від 04.11.2020 без змін. В частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог немайнового характеру рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2020 не переглядалося.

З урахуванням наведеного предметом позову у даній справі є стягнення передоплати за договором оренди у розмірі 113 485,17 грн, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 14 "Перехідних та прикінцевих положень" Цивільного кодексу України стосовно звільнення наймача від плати за користування майном в умовах карантину, що, на думку останнього, підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.

Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права та відсутність висновків Верховного Суду щодо їх застосування може бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 ГПК України, проте не може вважатися виключним випадком для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Харківської області від 23.12.2020, додаткове рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інстинкт Сонця" на рішення господарського суду Харківської області Харківської області від 23.12.2020, додаткове рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 зі справи № 922/2773/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко