Постанова

від 20.09.2007 по справі 20-5/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-5/322

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"20" вересня 2007 р.  09:50                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Євдокимова І.В., при секретері Чорної М.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

За адміністративним позовом:   За адміністративним позовом:  Кредитної спилки „Егіда” (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, б. 27, кв. 6)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя  (99011 м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)  

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

Представники сторін:

Позивач –Лисенко Р.В., представник, довіреність б/н від 08.02.2007,      Державне підприємство "Севастопольська рибодобувна компанія";

Відповідач –не з'явився,    Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м.Севастополя;

встановив:

Кредитна спилка „Егіда” звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя,  про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 000402172/0 від 20.04.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення вимог діючого законодавства України.

У зв'язку з тим, що у попередньому судовому засіданні суд встановив відсутність можливості врегулювання спору мирним шляхом, ухвалою від 23.08.2007 підготовче провадження було закінчено, справа призначена до судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог діючого законодавства України.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.       

          Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

          Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

          Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової адміністрації України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово, шляхом звернення до суду.

          Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін в судовому засіданні, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Представник відповідача на оголошення вступної та резолютивної частини постанови не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд

В с т а н о в и в :

ДПА в м. Севастополі проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2006.

Висновки перевірки містяться в акті № 646/10/22009/25150723 від 10.04.2007.

В ході перевірки встановлені наступні порушення:

1. порушення п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині оподаткування доходів членів кредитної спилки за результатами фінансового 2004 року на суму 261,08 грн.

2. порушення вимог п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.2.3, п. 9.2 ст. 9, ст. 8 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб”   не включались  в оприбуткований дохід та не оподатковувалися податком з доходів фізичних осіб в вигляді відсотків, сплачених (нарахованих) на пайові внески членам кредитної спилки на суму 111350,38 грн.

3. порушення п.п.4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” –в частині не включення у склад доходів, які підлягають оподаткуванню суми зайво сплачених відсотків членами  кредитної спилки, за використання коштів, отриманих у кредит, в результаті чого,, занижений податок на прибуток від іншої діяльності за 2005 рік в сумі 921,58 грн., за  1 квартал 2006 року в сумі 76,69 грн., за перше півріччя 2006 в сумі 166,09 грн., за 9 місяців 2006 року в сумі 166,09 грн., за 2006 рік в сумі 197,33 грн.

Не погодившись з вказаними висновками позивач 12.04.2007 направив до ДПА в м. Севастополі заперечення до акту перевірки.

17.04.2007 із ДПА в м. Севастополі була отримана відповідь, згідно з якої порушення вказані п.п. 1,2  біли відхилені, а по п. 3 прийняті.

20.04.2007 на підставі акту перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 00402172/0 про визнання суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 334834,38 грн., з яких: 111611,46 грн. –основний платіж, 223222,92 грн. –штрафні санкції.

Не погодившись із рішенням податкового органу в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 334051,14 грн., з яких: 111350,38 грн. – основний платіж, 222700,76 грн. –штрафні санкції, за порушення вимог п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.2.3, п. 9.2 ст. 9, ст. 8 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” -   не включення  в оприбуткований дохід та не оподатковувалися податком з доходів фізичних осіб в вигляді відсотків, сплачених (нарахованих) на пайові внески членам кредитної спилки на суму 111350,38 грн., позивач звернувся до суду із позовом про визнання його недійсним.

Суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статті 1 Закону України “Про кредитні спілки” кредитна спілка –це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України “Про кредитні спилки” (далі –Закон №2908) внески (внески) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі засоби і пайові внески платня (відсотки), належать членам кредитного союзу на праві приватної власності.

Абзац 1 ч.2 ст. 21 Закону № 2908 передбачає право Кредитної спілки самостійно встановлювати розмір платні (відсотків), який розподіляється на пайові членські внески і нараховується на внески (внески), які знаходяться на депозитних рахівницях членів кредитного союзу.

Згідно ч.3 ст. 21 Закону України № 2908, нерозподілений дохід, який залишається у розпорядженні Кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загального збору, у тому числі між членами кредитного союзу, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків.

Таким чином, Закон № 2908 визначає поняття відсотків як платню, яка нарахована Кредитною спілкою на пайові внески.

Отже, пайовий внесок –це кошти, які  передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до ч.3 ст.21 Закону України “Про кредитні спілки”.

Пункт 1.10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, також трактує поняття “відсотки” як дохід, виплачуваний (що нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді платні за використовування привернутих на певний термін засобів або майна.

В податковому повідомленні-рішенні, винесеному  ДПІ на підставі  акту перевірки, контролюючий орган прямо вказує на порушення Кредитної спілки пп. 9.2.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (Далі –Закон № 889).

Підпункт 9.2.3 п.9.2 “Оподаткування відсотків” вищезгаданого Закону свідчить, що оподаткування відсотків (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) по іншим підставам, ніж вказані в підпункті 9.2.1 цього пункту здійснюється в загальному порядку, встановленому справжнім Законом для доходів, які остаточно оподатковуються при їх виплаті, по ставці, визначеній в п.7.1 (15%) ст.7 Закону № 889.

Нормою пп.9.2.1 Закону № 889 передбачено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (оплаті) в його користь доходів, визначених в п.7.2 ст. 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (оплату).

Ставка податку, згідно п. 7.2 Закону № 889, складає 5% від об'єкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як відсоток на внесок (внесок) в кредитний союз, створений відповідно до Закону (абзац 3 п.7.2 Закону).

Таким чином, правильність нарахування прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) для такого виду податкового агента як Кредитна спілка регламентується нормою 9.2.1 Закони № 889, а не положеннями пп.9.2.3, яким керується ДПІ при прийнятті  податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 22.1.4 п.22.1 ст.22 Заключних і перехідних положень Закону № 889, пп. 4.2.12 п.4.2 ст.4 вказаного Закону в редакції Закону № 1958-IV від 01.07.2004 із змінами, внесеними відповідно до Закону № 2273-IV, від 21.12.2004 в частині включення в загальний місячний дохід, підлягаючий оподаткуванню -  доходів у вигляді відсотків на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок ( у тому числі картковий рахунок) внесок до небанківських фінансових установ згідно Закону, або відсотків (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат і пп.9.2.1 і 9.2.2 п.9.2 ст. 9 справжнього Закону в частині оподаткування відсотків вступають  в законну силу з 01.01.2010.

Таким чином, норма вказаної статті передбачає, що відсотки на внесок до небанківських фінансових установ (кредитні спілки) підлягають оподаткуванню з 01.01.2010.

До моменту набрання законної сили пункту 4.3.5 Закону № 889, а саме до 01.01.2005 –виплата відсотків на пайові внески членам Кредитних спілок не підлягає оподаткуванню, як це і витікало з попереднього формулювання Закону. З 01.01.2005 оподаткування виплат відсотків на пайові внески,  а також на внески (внески) членів Кредитних спілок на депозитні рахунки, регулюються п. 7.2. вищезгаданого Закону. Проте, враховуючи висловлену норму Закону від 23.12.2004 №2285-IV, виплата відсотків на внески членам Кредитних спілок, включаючи відсотки на пайові внески і на внески (внески) на депозитні рахунки підлягає оподаткуванню, відповідно до п.7.2 Закону №889 з 01.01.2010.

Враховуючи, що призупинення Законом України від 21.12.2004 № 2273-IV дії п.п.4.212 п.4.2 ст.4 та п.п.9.2.1, 9.2.2, ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в  частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу стосується виключно доходів у вигляді процентів на поточний (депозитний) рахунок та процентів на вклад до небанківських установ, тобто які були нараховані на підставі цивільно-правових договорів, оподаткування доходів у вигляді  розподіленої частини доходу кредитної спілки, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року між членами кредитної спілки пропорційно їх пайових внесків (у тому числі додаткові пайові внески), як відсотків (процентів) відповідно до п.п.9.2.3 п. 9.2 ст.9 Закону оподатковуються за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 на загальних підставах.

Правомірність застосування пп.. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” щодо оподаткування процентів на пайові внески членів кредитної спилки підтверджено також висновками науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН  України, виконаної на замовлення Національної асоціації кредитних спилок України щодо діяльності кредитних спилок.

Крім того, правильність позиції позивача підтверджується листом ДПА України № 12393/7/17-0517 „Про прибутковий податок”, відповідно до якого за висновками Національного банку України (лист від 12.06.2000 за N 18-110/1806-3858) і Міністерства фінансів України (лист від 06.09.2000 за № 052-104/141) та висновками, одержаними на запит Національної асоціації кредитних спілок України від Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (лист від 07.07.2000 за № 06-10/450) та Юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України (лист від 29.07.99 за № 07-6/337), доходи, що виплачуються кредитними спілками на вклади її членів, слід віднести до процентів на грошові вклади, сума яких не повинна включатися до сукупного оподатковуваного доходу члена кредитної спілки згідно з підпунктом "з" пункту 1 статті 5 Декрету, згідно з яким до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються, зокрема, проценти, дисконтні доходи і виграші по облігаціях державних позик, грошових вкладах, іменних ощадних сертифікатах, виграші за державними лотереями та державними казначейськими зобов'язаннями.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя   № 000402172/0 від 20.04.2007 в частині визначення Кредитної спилки „Егіда” суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 334051,14 грн., з яких: 111350,38 грн. –основних платіж, 222700,76 грн. –штрафні санкції.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь  Кредитної спилки „Егіда” (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, б. 27, кв. 6, код ЄДРПОУ 25150723) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

4.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Суддя                                                                                                         І.В. Євдокимов

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

25.09.2007

Розсилка:

1.          Кредитна спилка „Егіда” (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, б. 27, кв. 6)

2.          ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя  (99011 м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)  

3.          Справа

4.          наряд