Рішення

від 24.09.2007 по справі 36/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 36/280                                                                                                         24.09.07 р.

За позовом     Сільськогосподарського товариства з обмеженою

                        відповідальністю Агрофірма "Щедра"

до                     Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"

про                   стягнення безпідставно списаних грошових коштів в сумі

                         216 943,96 грн.

                                                                             Суддя   Трофименко Т.Ю

Представники:

від позивача       Шульга А.В.  по довіреності № б/н  від 10.08.2007 р.

від позивача       Семенін О.А. по довіреності № б/н від 10.08.2007 р.

від відповідача   Клименко Л.О. по довіреності № 4580 від 10.10.2006 р.

В засіданні приймали участь

      В судових засіданнях з 15.08.2007 р. до  17.09.2007 р., з 17.09.2007 р. до 24.09.2007 р. оголошувались перерви відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.    

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра" про  стягнення з Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" неправомірно списаних коштів в сумі 216 943,96 грн.

        Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2007 р. порушено провадження у справі № 36/280. Розгляд справи призначено на 15.08.2007 р. об. 17-15 год.

Відповідач проти позову заперечу з підстав, викладених в письмовому відзиві на позв, посилаючись на те, що в період дії кредитного договору, відповідачем списувались кошти з рахунку позивача з метою погашення кредитної заборгованості. В термін, встановлений кредитним договором позивачем заборгованість погашена не була, заставлене майно, а саме насіння соняшнику урожаю 2005 року було здано на збереження згідно трьохсторонньої угоди Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Лубенський насіннєобробний завод”. Заставодавець в добровільному порядку за згодою банку реалізовував заставлене майно, кошти в сумі 152193, 96 грн. виручені від реалізації заставленого майна направлялись на погашення простроченої кредитної заборгованості та були зараховані на поточний рахунок позивача.  Тому відповідач вважає, якщо повернути кошти виручені від реалізації заставленого майна, то арбітражний керуючий не має права використовувати їх на будь-які інші цілі, крім задоволення вимог заставодержателя. Тобто в такому разі арбітражний керуючий повинен буде зарахувати кошти виручені від реалізації заставленого майна на рахунок відповідача, поновивши перед цим банк в реєстрі вимог кредиторів. В даному випадку в діях арбітражного керуючого, що представляє інтереси позивача відсутній причинно-наслідковий зв'язок.

         Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2005 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра" (далі-позивач) та Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (далі-відповідач) було укладено кредитний договір № 95/05, відповідно до якого відповідач відкрив позивачу кредитну лінію в розмірі 500 000  гривень.

13 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майбутнього урожаю.

Вищезгаданим договором забезпечувалося виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем, що випливали з кредитного договору № 95/05 від 10 червня 2005 року.

Предметом застави, зокрема, був майбутній урожай насіння соняшнику на площі 986 га. урожайністю 20 ц. з 1 га. у кількості 1972 тонн по ціні 750 грн. за 1 тонну на суму 1 479 000 гривень, який повинен був бути зібраним у 2005 році.

20 жовтня 2005 року постановою про арешт коштів боржника № 113-5/05-з, затвердженою в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, було накладено арешт на кошти в сумі 583 563  грн. 50 коп., що містяться на всіх рахунках позивача у філії “Полтавська дирекція” Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” та належать позивачу.

Крім того, вказаною постановою № 113-5/05-з було заборонено відповідачу здійснювати будь-які додаткові операції з коштами позивача.

24 березня 2006 року у Акціонерному товаристві “Індустріально-експортний банк” був відкритий поточний рахунок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра" за № 26009001767003, що підтверджується довідкою, виданою відповідачем від 17 березня 2007 року за № 79-01/22-148.

На кошти в сумі 583 563 грн. 50 коп., що містяться на зазначеному поточному рахунку позивача в Акціонерному товаристві “Індустріально-експортний банк” за № 26009001767003 Державною виконавчою службою Лубенського району Полтавської області було накладено арешт, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника від 20 жовтня 2005 року за № 113-5/05-з. Крім того, вищезгаданою постановою було заборонено відповідачу здійснювати будь-які додаткові операції з коштами позивача.

24 березня 2006 року з рахунку МПП “Альянс” в Акціонерному товаристві “Індустріально-експортний банк” № 26005001785001 на поточний рахунок позивача за № 26009001767003 на підставі платіжного доручення № 4 від 24 березня 2006 року було здійснено переказ грошових коштів у національній валюті України в розмірі 60 000 грн., що підтверджується довідкою відповідача  від 17 березня 2007 року за № 79-01/22-148.

Після здійснення вказаного вище переказу коштів і до кінця березня 2006 року відповідач списав кошти у розмірі 60 000 грн. з рахунку позивача за № 26009001767003.

У квітні 2006 року на поточний рахунок позивача у Акціонерному товаристві “Індустріально-експортний банк” за № 26009001767003 було здійснено переказ грошових коштів у національній валюті України в розмірі 4 750 грн., що підтверджується довідкою, виданою відповідачем  від 17 березня 2007 року за № 79-01/22-148.

Після здійснення вказаного вище переказу коштів і до кінця квітня 2006 року відповідач списав кошти у розмірі 4 750 грн. з рахунку позивача за № 26009001767003.

Позивач у позовній заяві наголошує на незаконності такого списання грошових сум у розмірі 60 000  грн. та 4 750  грн.

         Оцінюючи подані позивачем  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

         Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ч. 2 п. 10.6 “Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що списання банком коштів, на які накладено арешт державним виконавцем, є діями, що порушують законодавство України. Крім того, відповідач порушив заборону щодо здійснення будь-яких додаткових операцій з коштами позивача, встановлену постановою про арешт коштів боржника від 20 жовтня 2005 року за № 113-5/05-з.

23 травня 2006 року Господарський суд Полтавської області у справі № 7/57-06 виніс ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, якою серед іншого постановив порушити провадження у справі про банкрутство стосовно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра" та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

1 червня 2006 року з рахунку в КБ “Приватбанк” № 26008179948001 Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Лубенський насіннєобробний завод” на поточний рахунок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра"  у Акціонерному товаристві “Індустріально-експортний банк” за № 26009001767003 на підставі платіжних доручень № 520-525 згідно з накладними № 17-22 було здійснено переказ грошових коштів у національній валюті України в розмірі 152 193  грн. 96 коп.

1 червня 2006 року після здійснення вказаного вище переказу коштів з рахунку Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Лубенський насіннєобробний завод” на поточний рахунок позивача відповідач у порядку договірного списання списав кошти у розмірі 152 193 грн. 96 коп. з рахунку позивача за № 26009001767003 в рахунок часткового погашення простроченої кредитної заборгованості позивача перед відповідачем згідно з кредитним договором від 10 червня 2005 року № 95/05.

Вказане підтверджується довідкою, виданою відповідачем  від 17 березня 2007 року за № 79-01/22-148; листом арбітражного керуючого Р.Л. Боровика керуючому Хорольським відділенням філії “Полтавська дирекція”  № 717 від 28 березня 2007 року та листом  відповідача  від 19 квітня 2007 року за № 79-01/10-100.

Суд погоджується з позицією позивача щодо незаконності такого списання грошових коштів, оскільки на момент такого списання, окрім того, що на кошти, що знаходилися на даному поточному рахунку, Державною виконавчою службою Лубенського району Полтавської області було накладено арешт, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений 23 травня 2006 року ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 7/57-06 про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п. 2.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 19 березня 2002 року N 01-8/307 мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Мораторій, зокрема, зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі, виконання зобов'язання боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо.

Таким чином, погашення заборгованості Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра" за кредитним договором № 95/05 від 10 червня 2005 року шляхом списання 1 червня 2006 року відповідачем  коштів у розмірі 152 193 грн. 96 коп. з поточного рахунку позивача у Акціонерному товаристві "Індустріально-експортний банк" за № 26009001767003 є діями, що порушують мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Посилання відповідача на те, що йому лише 27 червня 2006 року стало відомо про мораторій на задоволення вимог кредиторів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Щедра", суд не вважає достатньою підставою для здійснення списання грошових коштів під час дії мораторію.

Крім того, посилання відповідача на ч. 2 ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої майно банкрута, що є предметом застави, використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, не дає права відповідачу на безспірне списання коштів з рахунку позивача під час дії мораторію.

Суд приходить до висновку, що списання відповідачем грошових коштів у розмірі 60 000 гривень, 4 750 гривень та 152 193 грн. 96 коп. з поточного рахунку позивача у Акціонерному товаристві  “Індустріально-експортний банк” за № 26009001767003 є діями, що порушують постанову про арешт коштів боржника від 20 жовтня 2005 року за № 113-5/05-з та мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений 23 травня 2006 року ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 7/57-06 про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 2 п. 32.3.2. ст. 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у разі переказу коштів з рахунка платника без законних підстав або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

       Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

       Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України відносяться витрати по сплаті державного мита в сумі 2169 грн. 44 коп. та 118 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Враховуючи викладене та  керуючись  ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -  

          В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4 А, м. Полтава, вул. Шевченка, 52; код ЄДРПОУ 26068923) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “Щедра” (Полтавська область, Лубенський район, с. Ісківці, код ЄДРПОУ –32646450) 216 943 (двісті шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок три) гривні 96 копійок неправомірно списаних коштів.

Стягнути з Акціонерного товариства “Індустріально-експортний банк” (м. Київ, вул. Пушкінська, 42 / 4 А, код ЄДРПОУ –26068923) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Щедра” (Полтавська область, Лубенський район, с. Ісківці, код ЄДРПОУ –32646450) 2 169 грн. 44 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття.

Суддя                                                                    Трофименко Т.Ю.