Рішення

від 18.08.2021 по справі 920/281/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2021 Справа № 920/281/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/281/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Довіра 2008" (42140, Сумська область, Недригайлівський район, с. Коровинці, вул. Київська, буд. 113; код ЄДРПОУ 35742251),

до відповідачів: 1. Національної академії аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 9, код ЄДРПОУ 00024360),

2. Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (42074, Сумська область, Роменський район, с. Кашпури, вул. Нова, буд. 6; код ЄДРПОУ 04312009),

3. Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (42073, Сумська область, Роменський район, с. Перехрестівка, вул. Соборна, буд. 63; код ЄДРПОУ 00729639),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1 . Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м.Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885),

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

3. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 );

4. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 );

5. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ).

про визнання права оренди земельних ділянок та визнання відсутності прав розпорядження і користування,

за участю представників сторін:

від позивача: Власенкова Т.В.

від відповідача 1: не прибув

від відповідачів 2, 3: Сивенко В.М.

третя особа 1: Малікова В.І.

треті особи 2,3,4,5 не прибули

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 02.04.2021 провадження у справі № 920/281/21 відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі. До участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Ухвалою суду від 15.06.2021 до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 01.07.2021 у справі № 920/281/21 закрите підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 03.08.2021, в розгляді справи по суті було оголошено перерву до 17.08.2021.

17.08.2021 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 18.08.2021, 09:45.

Суть спору: позивач просить визнати право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Довіра 2008" (42140, Сумська обл., Недригайлівський р-н, село Коровинці, вулиця Київська, будинок 113, код ЄДРПОУ 35742251) на земельні ділянки:

- кадастровий номер № 5924187100:04:004:0068, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ;

- кадастровий номер № 5924187100:03:001:0213, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_3 ;

- кадастровий номер № 5924187100:04:001:0055, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_4 ;

- кадастровий номер № 5924187100:04:003:0193, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_1 ;

визнати відсутність у Національної академії аграрних наук України (01010, місто Київ, вулиця Суворова (нова назва вулиці: Михайла Омеляновича-Павленка), будинок 9, ідентифікаційний код 00024360) прав розпорядження та користування земельними ділянками:

- кадастровий номер № 5924187100:04:004:0068, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ;

- кадастровий номер № 5924187100:03:001:0213, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_3 ;

- кадастровий номер № 5924187100:04:001:0055, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_4 ;

- кадастровий номер № 5924187100:04:003:0193, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_1 ;

визнати відсутність у Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (42074, Сумська обл., Роменський р-н, село Каптури, вулиця Нова, будинок 6, ідентифікаційний код 04312009) та у Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (42073, Сумська обл., Роменський р-н, село Перехрестівка, вулиця Соборна, будинок 63, ідентифікаційний код 00729639) прав постійного користування земельними ділянками:

- кадастровий номер № 5924187100:04:001:0055, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_4 ;

- кадастровий номер № 5924187100:04:003:0193, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_1 ;

- кадастровий номер № 5924187100:04:004:0068, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 ;

- кадастровий номер № 5924187100:03:001:0213, яка знаходиться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та перебуває у приватній власності ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що позивачем з фізичними особами-орендодавцями були укладені договори оренди земельних ділянок, що знаходяться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Права оренди цих земельних ділянок належним чином зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Натомість відповідач 1 стверджує про наявність у нього права розпорядження цими земельними ділянками, а відповідачі 2 і 3 стверджують про наявність у них права постійного користування спірними земельними ділянками, хоча будь-які правовстановлюючі документи на речові права на спірні ділянки у них відсутні і такі права не зареєстровані у державному реєстрі у встановленому порядку.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що земля і майно, які знаходяться у розпорядженні установ та дослідних господарства НААН, мають спеціальний статус і не підлягають вилученню та передачі у комунальну і приватну власність. Крім того, зазначив, що керівництвом ГУ Держгеокадастру в Сумській області всупереч вимог спеціального законодавства було порушено процедуру вилучення земельних ділянок, які знаходяться в розпорядженні установ та дослідних господарств НААН.

Відповідачі 2, 3 у відзиві но позовну заяву просять відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що позовні вимоги про визнання відсутнім у НААН права розпорядження та користування земельними ділянками та визнання відсутнім у підприємств права постійного користування земельними ділянками не відповідають способам захисту прав, є надуманими, оскільки не можна захистити право, яке не порушується, більше того, спрямованими на встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть бути використані в якості підстав для іншого позову.

Третя особа 1 в письмових поясненнях від 22.04.2021 (вх. №4061/21 від 22.04.2021) просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі не мали земельних ділянок у постійному користуванні, відповідні державні акти чи витяги з реєстру речових прав на право постійного користування відповідачами не оформлені, а земельні ділянки відведені Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області у власність гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах повноважень та відповідно до законодавства.

Від представника ГУ Держгеокадастру у Сумській області надійшли пояснення на відзив (вх.№4397/21 від 06.05.2021), в яких зазначає, що вилучення спірних земельних ділянок не проводилось, так як право постійного користування земельними ділянками відповідачі не набули.

11.05.2021 позивач надав суду відповідь на відзив Національної академії аграрних наук України з додатковим обґрунтуванням своєї позиції у справі.

У поясненнях (вх.№4648/21 від 18.05.2021) ГУ Держгеокадастр у Сумській області позовні вимоги позивача підтримує.

Відповідач 1 надав заперечення на відповідь на відзив №14-183 від 31.05.2011 (вх.№5238/21 від 01.06.2021) і вказує, що земельні ділянки відносяться до нерухомості та є складовою майнового комплексу Національної академії аграрних наук України, статус якого регламентується як Земельним кодексом так і спеціальним законодавством, яке визначає особливий статус підприємств та установ НААН.

Позивачем 14.06.2021 надані суду додаткові пояснення, позовні вимог підтримує.

Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, у яких повідомили, що вважають позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повномау обсязі.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 2,3 проти позову заперечує і просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 1 та треті особи 2,3,4,5 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив:

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затверджені проекти землеустрою та відведені у власність громадянам земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, щодо прав на які виник спір, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим N 5924187100:04:004:0068 ОСОБА_2 на підставі наказу № 18-38/16-19-СГ від 03.01.2019,

- земельна ділянка з кадастровим N 5924187100:03:001:0213 ОСОБА_3 на підставі наказу № 18-998/16-18-СГ від 14.12.2018,

- земельна ділянка з кадастровим N 5924187100:04:001:0055 ОСОБА_4 на підставі наказу № 18-23309/16-19-СГ від 28.12.2019,

- земельна ділянка з кадастровим N 5924187100:04:003:0193 ОСОБА_1 на підставі наказу № 18-9556/16-18-СГ від 03.01.2019.

Права власності цих громадян на спірні земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачем з власниками укладені договори оренди землі щодо спірних ділянок, а саме договір від 25.01.2019 з ОСОБА_2 (з урахуванням додаткового договору від 07.09.2020), від 09.01.2019 з ОСОБА_3 , від 28.01.2020 з ОСОБА_4 (з урахуванням додаткового договору від 19.02.2020), від 19.12.2018 з ОСОБА_1 (з урахуванням додаткового договору від 06.11.2019). Права оренди позивача на спірні земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідачі, обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, вказують на наступне:

право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області закріплено за НААН України відповідно до спеціального законодавства: Постанови Президії Верховної Ради Української РСР Про статус Української академії аграрних наук від 29 липня 1991 року №1370-ХІІ, ч. З ст. 8 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності від 01.12.1998,

- Головне управління Держгеокадастру у Сумській області незаконно вилучило земельні ділянки та передало громадянам у власність, оскільки НААН України дозволу на таке вилучення не надавала,

- ДП "ДГ "Іскра" на праві постійного користування використовує 3111,3749 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області,

- ДП "ДГ "Надія" на праві постійного користування використовує 3944,2297 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області,

- у 1975 році шляхом об`єднання був створений державний елітно-насінницький радгосп ім. Леніна. За приєднаним колгоспом Іскра на той час вже була закріплена у безоплатне і безстрокове користування земельна ділянка площею 2377,4 га у відповідності до Державного акту на вічне користування землею за № 545709, виданого 12.02.1953 року сільськогосподарській артілі Іскра . У відповідності до наказу Міністерства сільського господарства УРСР №284 від 22.08.1984 державний елітно-насінницький радгосп ім. Леніна був розукрупнений і на його базі було створено два державних елітно-насінницьких підприємства: елітно-насінницький радгосп ім. Леніна з площею 4367 га сільськогосподарських угідь та 3916 га ріллі, елітно-насінницький радгосп "Іскра'" з площею 3125 га угідь та 2954 га ріллі. Після реорганізаційних процедур відбувся поділ підприємства з правом правонаступництва в частині використання земельних ділянок та майна, які наразі і використовуються підприємствами на території Роменського району, а саме: ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "Надія",

- права відповідачів на земельні ділянки зберігають чинність в силу положень п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",

- на підставі розробленої технічної документації земельним ділянкам, що використовуються ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "Надія" були присвоєні кадастрові номери,

- наявність у ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "Надія" прав постійного користування земельними ділянками підтверджується статистичними довідками державної звітності за формами 6-зем та 2-зем.

Позмвачем наданий суду Висновок експерта № 313/02-2021 від 22.02.2021 року, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими № № 5924187100:04:004:0068 (власник ОСОБА_2 ), 5924187100:03:001:0213 (власник ОСОБА_3 ), 5924187100:04:001:0055 (власник ОСОБА_4 ), 5924187100:04:003:0193 (власник ОСОБА_1 ) належать до обсягу земельних ділянок (повністю накладаються або перетинають межі територій), постійними користувачами яких себе вважать відповідачі 2 і 3.

Суд не погоджується з доводами відповідачів щодо наявності у НААН України права розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області та наявності права постійного користування землями сільськогосподарського призначення у ДП "ДГ "Іскра" площею 3111,3749 га і у ДП "ДГ "Надія" площею 3944,2297 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 16 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (далі ЗК УРСР 1970р.) надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.

Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Статтею 20 ЗК УРСР 1970р. було встановлено, що право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Згідно зі ст. 22 ЗК УРСР 1970р. приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 53 ЗК УРСР 1970р. зміна меж і розмірів землекористувань колгоспів, радгоспів, інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій, а також науково-дослідних, учбово-дослідних та інших сільськогосподарських установ при укрупненні і розукрупненні господарств, перерозподілі земель між землекористувачами може провадитись на основі науково обгрунтованих проектів землеустрою, які затверджуються:

1) виконавчими комітетами обласних Рад депутатів трудящих - при змінах меж і розмірів землекористувань колгоспів, а також сільськогосподарських підприємств і організацій місцевого підпорядкування незалежно від розміру площі землі;

2) Радою Міністрів Української РСР - при змінах меж і розмірів землекористувань радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, організацій і установ республіканського підпорядкування, а також змінах меж колгоспів з радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами;

3) Радою Міністрів Української РСР за погодженням з відповідними союзними міністерствами або відомствами - при змінах меж і розмірів землекористувань радгоспів, учбово-дослідних та інших господарств союзного підпорядкування.

Стаття 54 ЗК УРСР 1970р. встановлювала, що колгоспи, радгоспи, інші державні сільськогосподарські підприємства та організації, які не використовують тимчасово частину закріплених за ними сільськогосподарських угідь, можуть передавати ці угіддя в тимчасове користування колгоспам, радгоспам та іншим господарствам, що їх потребують, за рішенням виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих. Господарство, яке одержало на певний строк земельну ділянку, відшкодовує землекористувачеві невикористані затрати відповідно до часу користування землею.

Передача частини земельних угідь одного господарства в постійне користування іншому господарству провадиться в порядку, передбаченому статтями 16, 37 - 41 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 ЗК УРСР 1970р. проекти землеустрою, пов`язані зі зміною меж і розмірів землекористувань, затверджуються у відповідності зі статтею 53 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК УРСР 1970р. землевпорядні проекти після затвердження переносяться за участю заінтересованих землекористувачів в натуру (на місцевість) з позначенням меж землекористувань межовими знаками встановленого зразка.

Статтею 156 ЗК УРСР 1970р. передбачено, що землевпорядна документація, затверджена в порядку, передбаченому статтею 154 цього Кодексу, а також документи на право користування землею видаються землекористувачам.

Таким чином, при розукрупненні державного елітно-насінницького радгоспу ім. Леніна та подальшій реорганізації створених господарств, необхідно було виготовити проект землеустрою, затвердити його уповноваженим органом, перенести в натуру (на місцевість), отримати державний акт.

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.10.2018 року у справі 922/2537/16, відповідно до яких при розукрупненні колгоспу "Прогрес" на два колгоспи "Прогрес" та "Родіна" 23.05.89, згідно вказаних норм і положень Статуту Колгоспу "Родіна", закріплені за колгоспом землі мали бути визначені в натурі із зазначенням меж колгоспу із іншими землекористувачами, після чого колгосп "Родіна" мав отримати Державний акт на право постійного користування земельними ділянками у визначених їм межах, із зазначенням площ та координат цих ділянок, як того вимагала норма п. 3.4. Інструкції про порядок складання, видачі (заміни) і зберігання державних актів на право користування землею, затв. Постановою Ради Міністрів УРСР від 26.03.75 N 657, та із зазначенням дати його видачі, яка не може бути меншою дати державної реєстрації створення цього колгоспу.

Відповідачами не долучено до матеріалів справи рішень уповноважених органів, державних актів, які б відповідно до ЗК УРСР 1970р. засвідчували право користування землею елітно-насінницьким радгоспом їм. Леніна і елітно-насінницьким радгоспом "Іскра" після розукрупнення державного елітно-насінницького радгоспу ім. Леніна.

У період з 15.03.1991 року по 01.01.2002 року діяв Земельний кодекс Української РСР 1990 року (далі ЗК 1990р.).

Відповідно до ст. 22 ЗК 1990р. право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Згідно зі ст. 23 ЗК 1990р. право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Форми державних актів встановлюються Верховною Радою Української РСР.

Відповідачі не надали суду державних актів та доказів їх реєстрації, що б посвідчували права відповідачів на земельні ділянки відповідно до положень ЗК 1990р.

Оскільки у відповідачів відсутні будь-які документи, які б підтверджували набуття прав користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області відповідно до земельного законодавства, суд відхиляє доводи відповідачів, які посилаються на набуття прав на ці землі відповідно до Постанови Президії Верховної Ради Української РСР Про статус Української академії аграрних наук від 29 липня 1991 року №1370-ХІІ, ч. 3 ст. 8 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності від 01.12.1998.

НААН України також не належить до суб`єктів управління землею як об`єктом державної власності, оскільки відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України.

Станом на момент затвердження проектів землеустрою та відведення у власність громадянам земельних ділянок у 2018-2019 роках відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів був центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Головне управління Держгеокадастру у Сумській області був територіальним органом Держгеокадастру, якому належали такі повноваження.

Відсутність у ДП ДГ Іскра та ДП ДГ Надія прав постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області підтверджується також неодноразовими зверненнями цих підприємств до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з клопотаннями про падання таких земельних ділянок у постійне користування.

Так, позивачем надана суду виготовлена протягом 2011-2012 р.р. на замовлення відповідачів 2,3 Технічна документація із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчуюють право на земельні ділянки Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" на території Перехрестівської сільської ради Роменського району та Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області. Відповідні рішення компетентних органів про затвердження даної документації із землеустрою з подальшим оформленням прав на земельні ділянки відсутні.

Суд також відхиляє доводи відповідачів щодо чинності прав на землю відповідно до положень п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 3 Закону України '"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 7 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що відповідачі не набули у встановленому до моменту набрання чинності діючим Земельним кодексом України 25.10.2001 року законодавством порядку прав на земельні ділянки, у зв`язку з чим вказані норми Закону про державну реєстрацію застосуванню не підлягають.

Суд критично ставиться до доводів відповідачів щодо підтвердження прав на землю формами статистичної звітності 6-зем та 2-зем, оскільки заповнення та подання таких статистичних форм не є належним доказом підтвердження підстав володіння чи користування земельними ділянками.

Не є доказом прав на землю розроблена Технічна документація із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "Надія" на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області, оскільки така документація не була затверджена у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 125 чинного Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про зареєстровані речові права відповідачів на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Таким чином, у відповідачів відсутні речові права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Однак, суд наголошує на наступному.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

Судом встановлено, що права оренди позивача зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відбулось їх офіційне визнання державою.

Судом встановлено, що права оренди позивача, а також договори оренди землі, на підставі яких виникли ці права, не визнані недійсними та не оскаржуються, у тому числі відповідачами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що з постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 920/691/18 дізнався, що Національна академія аграрних наук України вважає себе розпорядником земель на території Перехрестівської сільської ради Роменського району, а ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ Агрофірма "Надія" - постійними користувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Перехрестівської сільської ради.

Водночас судом встановлено, що у відповідачів відсутні права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення па території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Крім того, суд бере до уваги, що ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "Надія" відмовились від позову у справі N 920/691/18 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", Державного підприємства "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Національна академія аграрних наук України про визнання права постійного користування на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням 01.09 для дослідних і навчальних цілей площею 3111,3749 га та площею 3944,2297 га відповідно, що знаходяться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. У зв`язку з цим, рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2019 у справі № 920/691/18 визнано нечинним, провадження у справі закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Інші судові спори між сторонами у даній справі щодо прав на вказані у позові земельні ділянки відсутні.

Таким чином, суд не вбачає наявності порушення прав позивача як орендаря земельних ділянок, власниками яких є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судом були досліджені всі аргументи та доводи, які зазначались сторонами у письмових поясненнях, однак суд не зазначає про них у даному рішенні, оскільки вони не стосуються предмету доказування по даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тому на позивача покладаються витрати із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Довіра 2008" - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 30.08.2021 у зв`язку з відпусткою судді.

Суддя О.Ю. Соп`яненко