Постанова

від 18.08.2021 по справі 334/1714/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 334/1714/17

провадження № 61-11024св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року в складі судді Турбіної Т. Ф. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) звернулось до суду з вищевказаним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 8/ІК-06 від 10 листопада 2006 року, яка станом на 27 лютого 2017 року складає 468 014, 88 грн, звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелена/Розваги, 8/19 (буд.2), шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України Про виконавче провадження за початковою ціною не нижче 872 390, 00 грн.

Позов мотивований тим, що 10 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ЗАТ АКІБ ) та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит № 8/ІК- 06, відповідно до умов якого банк надав позичальникові у кредит грошові кошти у розмірі 43 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за його користування, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього - графіком платежів.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № 8/ІК-06 10 листопада 2006 року ЗАТ АКІБ уклало з ОСОБА_1 іпотечний договір № 15/І-06, відповідно до умов якого відповідач передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (буд.2). Сторони оцінили вказаний предмет іпотеки вартістю у 227 520 грн.

17 грудня 2012 року між ЗАТ АКІБ та ТОВ Кредитні ініціативи було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор за грошові кошти, отримані від останнього, зобов`язувався відступити свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку №1 до договору відступлення, зокрема за договором про іпотечний кредит № 8/ІК-06 від 10 листопада 2006 року.

17 грудня 2012 року між ЗАТ АКІБ та ТОВ Кредитні ініціативи було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до якого ТОВ Кредитні ініціативи набуло право звернення стягнення на заставне майно відповідно до договорів забезпечення, зокрема за іпотечним договором № 15/I- 06 від 10 листопада 2006 року.

Банком умови договору про іпотечний кредит від 10 листопада 2006 року виконані в повному обсязі, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту не виконував належним чином, у зв`язку з чим станом на 27 лютого 2017 року виникла заборгованість у розмірі 468 014,88 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 340 079,31 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 127 935,57 грн.

Враховуючи наведене, ТОВ Кредитні ініціативи просило позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року в задоволенні позову ТОВ Кредитні ініціативи відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною не нижчою 872 390 грн.

Вказану ціну позивачем зазначено з урахуванням звіту № ВА171019-006 від 19 жовтня 2017 року, зробленого оцінювачем ТОВ Бізнес Ассіст .

Частиною шостою статті 57 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Станом на теперішній час, строк дії зазначеного звіту сплив, а сторони не надали доказів існування нового звіту про оцінку іпотечного майна, який є дійсним.

Наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-якій особі-покупцеві є перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості позичальника перед кредитодавцем. Виходячи з принципу правової визначеності у такому випадку з рішення суду повинно бути зрозуміло, яка сума заборгованості за кредитними зобов`язаннями погашається в результаті переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а відтак вимоги статті 39 Закону України Про іпотеку щодо обов`язкового зазначення у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації поширюються і на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку викладеному в статті 38 Закону України Про іпотеку .

Таким чином, при зверненні до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем було вказано початкову ціну предмета іпотеки у грошовому вираженні, визначену відповідно до частини шостої статті 38 Закону Про іпотеку , але вказана оціночна вартість майна втратила чинність, тому позов ТОВ Кредитні ініціативи задоволенню не підлягає.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ Кредитні ініціативи звернулося до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, тобто способу, який сторони договору іпотеки передбачили як позасудовий, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

24 липня 2020 року ТОВ Кредитні ініціативи через свого представника Ременюк Т. О. звернулося до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 03 червня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2019 року № 310/11024/15-ц, постанову Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 712/15975/17.

Також ТОВ Кредитні ініціативи оскаржилосудові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

17 серпня 2020 року справа № 334/1714/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направила відзив на касаційну скаргу, в якій просила закрити касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 листопада 2006 року між ЗАТ АКІБ та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 8/ІК-06.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 умов вищезазначеного договору банк надав позичальникові у кредит грошові кошти в розмірі 43 000 доларів США зі сплатою 12% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту і відсотків по ньому не пізніше 10 листопада 2016 року.

10 листопада 2006 року з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 8/ІК-06 між ЗАТ АКІБ та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 15/І-06, за умовами якого відповідач передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (буд. АДРЕСА_2 . Сторони оцінили вказаний предмет іпотеки у 227 520 грн.

Згідно пункту 3.1.7 іпотечного договору № 15/І-06 від 10 листопада 2006 року іпотекодержатель має право здійснювати відступлення прав за цим договором та кредитним договором без отримання на це згоди іпотекодавця в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 3.1.9 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом та розділом 5 цього договору.

У пункті 5.2 іпотечного договору сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно цього договору в добровільному (позасудовому) порядку.

Згідно з пунктом 5.3 договору іпотеки задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчинене в позасудовому порядку наступним чином:

продажу безпосередньо іпотекодавцем предмету іпотеки третій особі на користь іпотекодержателя;

передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмету іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов`язання за кредитним договором у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку . В даному випадку цей Договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Протягом 3 днів з моменту такої реєстрації іпотекодавець зобов`язаний передати всю технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки;

продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про Іпотеку ;

іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент реалізації предмету іпотеки.

17 вересня 2009 року сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору про іпотечний кредит № 8/ІК-06, яким внесено зміни щодо надання згоди позичальника на передачу банком необхідної інформації, яка містить банківську таємницю, та кредитної заборгованості третім особам в разі невиконання позичальником зобов`язань по договору про іпотечний кредит.

17 грудня 2012 року між ПАТ АКІБ та ТОВ Кредитні ініціативи було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор за грошові кошти, отримані від останнього, зобов`язувався відступити свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у додатку №1 до договору відступлення, зокрема за договором про іпотечний кредит № 8/IK - 06.

Згідно витягу з реєстру позичальників (додаток №1) до договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, заборгованість відповідача перед первісним кредитором станом на 17 грудня 2012 року складала 19 562,76 доларів США основної непогашеної строкової суми кредиту та 106,98 доларів США суми нарахованих, але не сплачених строкових процентів.

17 грудня 2012 року між ЗАТ АКІБ та ТОВ Кредитні ініціативи було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до якого ТОВ Кредитні ініціативи набуло право звернення стягнення на заставне майно відповідності до договорів забезпечення, зокрема за іпотечним договором № 15/І-06 від 10 листопада 2006 року, укладеним з ОСОБА_1

14 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, підлягали задоволенню вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору за період з 01 березня 2014 року по 01 жовтня 2015 року, а саме: заборгованості за кредитом - 268 462, 80 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 37 684, 97 грн, суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 3 150 грн, що разом становить суму загальної заборгованості у розмірі 309 297, 77 грн.

06 вересня 2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ Запорізької області Панасенко К. О. на виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 14 грудня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 52131285.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2019 року визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 18152, про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 8/ІК-06 від 10листопада 2006 року за період з 01 березня 2014 року по 01 жовтня 2015 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість за кредитним договором № 8/ІК-06 від 10 листопада 2006 року в сумі 350 061,08 грн та 2 134,80 грн судових витрат.

Згідно долученого до позову розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8/ІК-06 від 10 листопада 2006 року, станом на 27 лютого 2017 року у ОСОБА_1 перед кредитором існувала заборгованість у розмірі 26 685,14 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ становило 718 873,52 грн.

ТОВ Кредитні ініціативи засобами поштового зв'язку направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про усунення порушень № Д/8/ІК-06 від 15 березня 2017 року, відповідно до якого станом на 27 лютого 2017 року розмір його заборгованості за кредитним договором № 8/IK-06 від 10 листопада 2006 року становить 719 873,52 грн, яку протягом 30 днів з дати отримання, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення, необхідно достроково повернути, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні санкції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Згідно зі статтею 575 ЦК України та статті 1 Закону іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Відповідно до статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

Також у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду констатовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ Кредитні ініціативи звернулося до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, тобто способу, який сторони договору іпотеки передбачили як позасудовий, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що у пункті 5. 3 іпотечного договору сторони визначили, що позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки є: продаж іпотекодавцем предмета іпотеки третій особі на користь іпотекодержателя; передача іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмета іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку ; іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент реалізації предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 41 Закону України Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів не є позасудовим способом врегулювання спору, передчасними є висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ТОВ Кредитні ініціативи у зв`язку зі зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений сторонами іпотечного договору як позасудовий.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин постанова Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат СуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов