Ухвала

від 25.08.2021 по справі 525/103/16

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/103/16 Номер провадження 11-кп/814/345/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі

судового засіданння ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження № 12016170120000003 від 01.01.2016, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.11.2020 відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Жовтневе Охтирського району Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня професійно-технічна, не працюючий, розлучений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, за станом здоров`я групи інвалідності не має, до адміністративної відповідальності на протязі останнього року не притягувався, в силу ст. 89 КК України не судимого,

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Цивільний позов за позовною заявою Прокурора Миргородської місцевої прокуратури в інтересах фінансового управління Великобагачанської районної державної адміністрації до ОСОБА_8 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок кримінального правопорушення, задоволено та стягнуто з ОСОБА_8 на користь фінансового управління Великобагачанської районної державної адміністрації, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі1378,91 грн.

Позовні вимоги за позовною заявою потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування маральної шкоди, залишено без розгляду.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог за позовною заявою потерпілої ОСОБА_9 до Страхової компанії ПАТ "НАСК-ОРАНТА" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

По справі вирішено долю речових доказів.

За вироком суду, 31 грудня 2015 року, близько 15 години 50 хвилин, обвинувачений ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом марки "OPEL Vectra 1.7D", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Шевченка в селищі Велика Багачка в напрямку села Красногорівка, Великобагачанського району Полтавської області, на перехресті вулиць Шевченка та Жовтневої, на слизькій ділянці дороги, порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впоравшись з керуванням транспортного засобу, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка стояла на правому узбіччі дороги в напрямку руху транспортного засобу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_9 , завдано тілесні ушкодження у вигляді травматичного шоку, закритого перелому голівки правої малогомілкової кістки, гематоми правої гомілки, в ділянці лівої литки обширна рвано-скальпована рана, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду змінити та пом`якшити призначене йому покарання.

Необхідність ухвалення такого рішення обвинувачений мотивує тим, що при призначенні покарання не повній мірі враховано пом`якшуючі обставини щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування шкоди потерпілій, а також те, що апелянт у зв`язку з даним обвинуваченням перебував під вартою, у тому числі на території РФ.

Інші учасники провадження вирок суду не оскаржили.

Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, що, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, який заперечувала проти апеляційної скарги обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.

Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_8 за вчинений злочин, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.

Всупереч доводів обвинуваченого, покарання ОСОБА_8 призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, щире каяття, визнання вини, відшкодування моральної шкоди потерпілому, що визнав обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання, правильно вказавши на відсутність обставин, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання.

Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_8 раніше не судимий, проте в межах даного кримінального провадження ухилявся від правосуддя, перебував у розшуку, переховувався на території іншої держави, де і був затриманий.

Таким чином, на переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 основного покарання, яке є мінімальним в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та звільнення від його відбування на підставі ст.75 КК України та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є справедливим, достатнім і необхідним у даному випадку для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно суворим, а тому підстав для зміни вироку та пом`якшення уже призначеного покарання, про що поставлено питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність порушень при розгляді кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які були підставою для безумовного скасування всього вироку не встановлено.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.11.2020 відносно нього без змін.

Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4