Рішення
від 27.08.2021 по справі 923/1116/19 (923/1387/20)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2021 року м. Херсон Справа № 923/1116/19 (923/1387/20)

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. , за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до:

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Соул" (03035, м. Київ, вул. В. Липківського, 2, офіс 302, код ЄДРПОУ 42114562)

відповідача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна (73000, м. Херсон, пр. Текстильників, 7)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича (75700, Херсонська обл., м. Скадовськ, вул.Маріїнська, 66)

про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно; витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння

порушеної в межах справи про неплатоспроможність

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача -1: не прибув;

від відповідача-2: Крижановський М.М., адвокат, ордер серія АО № 1022296 від 08.02.2021;

від 3-х осіб: не прибули.

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича (надалі - відповідач-1), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Соул" (надалі відповідач-2) та до ОСОБА_2 (надалі - відповідач-3), яким просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича від 23.10.2019 за індексним № 49307355, за яким зареєстровано виникнення права власності за ТОВ "Фінансова компанія "Соул" на двокімнатну квартиру загальною площею 55,2 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 двокімнатну квартиру загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була відчуджена за договором купівлі-продажу від 12.11.2019, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ "Фінансова компанія "Соул", посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. за № 2000.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.01.2021 постановлено відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, допустити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Новікову Леніну Василівну, призначити підготовче засідання по справі 23.02.2021.

Ухвалами Господарського суду Херсонської області від 23.02.2021, від 16.03.2021, від 15.04.2021, від 13.05.2021 постановлено розгляд справи відкласти, призначити розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.07.2021.

12.07.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про виключення зі складу відповідачів Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича та залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 13.07.2021 задоволено клопотання позивача про виключення зі складу відповідачів та залучення до розгляду справи третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича. Виключено зі складу відповідачів Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича. Залучено Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Закрито підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 12 серпня 2021 року о 10:00

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 12.08.2021 оголошено перерву до 26.08.2021. В судовому засіданні 26.08.2021 оголошено перерву до 27.08.2021.

Судом усі процесуальні ухвали, що приймались в межах справи направлялись на юридичну адресу відповідача-1: ТОВ "Фінансова компанія Соул" м. Київ, вул. В. Липківського,2 офіс302. Однак, усі ухвали повертались із зазначенням вузлу зв`язку, що за даною адресою адресат відсутній.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача-1 за Державним реєстром реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та встановлено, що він зареєстрований саме за вищезгаданою юридичною адресою.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Оскільки ухвала про порушення справи та призначення її до розгляду судом направлена кожному із сторін за належною адресою, то суд вважає, що сторони у справі повідомлені належним чином.

Третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича повідомлено шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на веб-сайті Господарського суду Херсонської області ( т.2 а.с.107).

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджено поштовими повідомленнями.

З усіх учасників справи тільки відповідач-2 надав письмі пояснення по суті спору та направляв свого представника для участі в судових засідання по розгляду справи.

Інші учасники справи відзивів та письмових пояснень по суті спору до суду не направляли.

Таким чином, сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

В судовому засіданні 27.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін

в с т а н о в и в:

Виклад позиції позивача з урахуванням зміни підстав позовної заяви. (т.3 а.с.43-55)

Між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006 року, предметом якого було відкриття невідновлювальної мультивалютної лінії в сумі 53600,00 доларів США, строком до 29.06.2031.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 26.06.2006 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. за р. 1411, позивачу належала двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана квартира була предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 13/42/І 01 /06-НВ від 30.06.2006 р., укладеного між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. за р. 1522.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. від 08.06.2014 р. змінено іпотекодержателя з ВАТ Кредитпромбанк на ПАТ Дельта Банк , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.01.2019 р. Позивач звернув увагу суду, що у Державному реєстрі іпотек запис про іпотекодержателя -відсутній.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. від 08.06.2014 змінено іпотекодержателя з ПАТ Дельта Банк на ТОВ Фінансова компанія Соул , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2019.

ПАТ Дельта Банк продано право вимоги за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006 р. на електронному аукціоні , переможцем якого визначено ТОВ Фінансова компанія Соул , що підтверджується протоколом електронного аукціону № UА-ЕА-219-05-06-000014-В від 21.06.2019 р.

Згідно договору відступлення права вимоги від 19.07.2019 р., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В.. за р. 549, передано (відступлено) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором № 13/42/І 01 /06-НВ від 30.06.2006 р., укладеного між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. за р. 1522.

03.10.2019 позивачем проведено свою реєстрацію місця проживання у належній йому квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також його неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта на ім`я ОСОБА_1 ; довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 03.10.2019 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Міським відділом ДРАЦС ГУЮ у Херсонській області від 04.12.2014.

09.10.2019 ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, до набрання рішення законної сили вносить будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної двокімнатної квартири у зв`язку із поданням зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., ПАТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Соул про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування його рішення, що підтверджується ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.10.2019 по справі № 668/9175/15-ц.

23.10.2019 державним реєстратором Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Федчишиним В.С. (надалі -державний реєстратор Федчишин В.С.) зареєстровано перехід права власності на ТОВ ФК Соул , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2019.

На думку позивача, у ТОВ ФК Соул не було підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, тому державний реєстратор Федчишин В.С. повинен був відмовити у вчиненні реєстраційної дії, при цьому він грубо порушив вимоги чинного законодавства під час вчинення реєстраційних дій, яких він не мав права вчиняти, а тому квартира вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, враховуючи наступне.

Позивач не погоджується з обраним способом задоволення вимог іпотекодержателя, зазначаючи наступне

Пунктом 4.3.3. іпотечного договору № 13/42/І 01 /06-НВ від 30.06.2006 передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно, або прийняти його у власність в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку, визначеному Законом України Про іпотеку . Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку (у редакції від 12.05.2006р. на час виникнення правовідносин ) Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, на думку позивача, іпотечний договір № 13/42/І 01 /06-НВ від 30.06.2006 р. не містив правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на основі застереження у договорі, оскільки таке право виникало за іпотечними договорами, укладеними після 14.01.2009. Окремі договори про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та ТОВ ФК Соул , який є правонаступником прав банківських установ, а також зміни до іпотечного договору - не укладались.

Позивач доводить, що з урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" Законом України від 25.12.2008 "Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін.

Позивач посилається, що можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України від 07 липня 2004 року № 1953-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". З аналізу положень норм чинного законодавства слідує, що для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Позивач звертає увагу, що іпотекодержатель не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-4.

Однак, за змістом частини 1 с. 12, ч.1 ст. 33 та статті 35 Закону України Про іпотеку реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону.

На думку позивача, ТОВ ФК Соул , як правонаступник ПАТ Дельтабанк та ВАТ Кредитпромбанк , мав право досудового врегулювання спору без направлення письмової вимоги, на захист інтересів та вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки виключно у судовому порядку. Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. по справі № 643/8134/16-ц (провадження № 61-224св17).

Позивач також зазначає, що постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.02.2018 по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18) рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову КЦС ВС скасував, а позов іпотекодавця про витребування квартири із незаконного володіння задовольнив. Так, на підставі статей 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" касаційний суд дійшов висновку, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. Таким чином, зазначена згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння у розумінні положень статті 388 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, на думку позивача, іпотекодержатель ТОВ ФК Соул у позасудовому порядку згідно іпотечного договору мав право звернути стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки виключно за окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним із ОСОБА_1 ; а у судовому порядку - можлива реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження.

Позивач надає пояснення щодо вартості предмета іпотеки (квартири).

Він зазначає, що зазначена у іпотечному договорі вартість предмета іпотеки 52700,00 доларів станом на 30.06.2006 р. підлягала актуалізації на теперішній час й дорівнює на час її відчуження за курсом НБУ від 23.10.2019 р. - 1 309 310,40 грн., після того у квартирі були здійснені поліпшення позивачем, що дає підстави вимагати позивачу відшкодування збитків, оскільки за останнім розрахунком ПАТ Дельтабанк заборгованість за кредитним договором була значно менша - 825 988,26 грн.

Як свідчить практика Верховного Суду, порушення Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 р., може стати підставою для скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком (Постанова ВС від 19.06.2019 р. у справі № 917/2101/17).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна, операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна, оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав визначено ст.ст. 172-174 Податкового кодексу України.

Позивач звертає увагу, що оцінка щодо визначення вартості квартири ТОВ ФК Соул під час реєстрації прав власності 23.10.2019 р. та 12.11.2019 р. не проводилась та документи з цього приводу на адресу позивача не надсилались та не отримувались, не замовлялись, ці факти підтверджуються матеріалами реєстраційної справи на спірну квартиру,

Однак, позивач звернув увагу, що з цього приводу у постанові від 20.03.2019 р. у справі №306/2053/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оцінка майна предмету іпотеки повинна проводитись на момент переходу права власності.

На думку позивача, зазначення в п.1.5. договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2019 р., укладеного між ТОВ ФК Соул та ОСОБА_2 , згідно довідки ТОВ ФК Соул балансової вартості квартири в розмірі 427076,11 грн. не відповідає дійсності. ОСОБА_1 у квартирі здійснено коштовний євроремонт та, на думку позивача, ТОВ ФК Соул незаконно заволоділи грошовими коштами та рухомим майном, що було у квартирі на загальну суму 599400,00 грн., що підтверджується актом інвентаризації рухомого майна від 03.01.2020 р.

Позивач заперечує щодо письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Позивач доводить, що як вбачається з деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2021 підставою для державної реєстрації права власності на квартиру державного реєстратора Федчишина В.С. стала накладна Кур`єрської служби Метеор плюс № 000554 від 12.08.2019 р., за якою нібито надсилалось повідомлення вимога про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006 р. видане ТОВ ФК Соул від 19.07,2019 р.

Однак, позивач ставить під сумнів достовірність факту направлення ТОВ ФК Соул та отримання вищезазначеного повідомлення-вимог, оскільки Кур`єрська служба Метеор плюс не здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні, що знаходиться м. Херсон, Миколаївське шосе, 19-А, офіс 309,та за місцем реєстрації ФОП Шаповалова І.П. - керівнику Кур`єрської служби Метеор плюс за адресою: м. Херсон., вул. Молодіжна, 64, що підтверджується повернутим АТ Укрпошта з адресату адвокатського запиту № 38 від 17.06.2020 р.

Позивач звернув увагу суду, що підпис про вручення позивачу накладної Кур`єрської служби Метеор плюс № 000554 від 12.08.2019 р. виконаний не ОСОБА_1 та є підробленим. ТОВ ФК Соул не вживало заходів про направлення письмових повідомлень ОСОБА_1 , за адресою його останньої реєстрації ( АДРЕСА_4 ), а також ця адреса визначена в іпотечному договорі для листування сторін. Не було ж й письмових повідомлень або телефонних дзвінків Кур`єрської служби Метеор плюс .

В період з 19.12.2018 р. по 02.10.2019 р. позивач не мав місця реєстрації місця проживання. Позивач пояснює, що місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_1 було у АДРЕСА_4 (з 01.02.1991 р. по 18.12.2018 р. - знято з реєстрації за судовим рішенням) та у АДРЕСА_1 (з 03.10.2019 р. по 10.10.2019 р.), що підтверджується копією паспорту на ім`я ОСОБА_1 .

На думку позивача, право вимоги ТОВ ФК Соул взагалі не було своєчасно та належним чином доведено до боржника (позивача) шляхом направлення відповідного повідомлення з наданням завірених копій підтверджуючих документів нового кредитора та банківських реквізитів, обґрунтувань розрахунку боргу, що вказує на прострочення кредитора. А повідомлення-вимога ТОВ ФК Соул не є належним чином направленою та врученою ОСОБА_1 , тому іпотекодержателем не дотримано вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку та є додатковою підставою для задоволення позову.

Позивач надає також пояснення щодо спливу терміну позовної давності по вимозі за кредитним договором.

Він зазначає, що ТОВ Фінансова компанія Соул у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості за кредитним договором, однак термін загальної та спеціальної позовної давності по вимозі за кредитним договором сплинув 11 вересня 2017 року, оскільки ОСОБА_1 припинив виконувати зобов`язання з 10.09.2014р., що підтверджується позовною заявою ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 від 17.07.2015 та квитанцією АТ Дельта банк від 10.09.2014.

Позивач звертає увагу, що в повідомленні вимога про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006, виданому ТОВ ФК Соул від 19.07.2019, зазначено, що станом на 19.07.2019 наявна кредитна заборгованість, проте жодного документального підтвердження та обґрунтованого розрахунку такого боргу не наведено. За курсом НБУ станом на 19.07.2019 по 26,03 грн. за 1 дол. США 1 673 090,33 грн. становить 64275,46 дол. США.

Верховний Суд зробив висновок, що новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред`явлення позову (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

У постанові № 6-126цс13 від 20.11.2013 Верховний Суд України визначив, що п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону Про захист прав споживачів , яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв`язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного закону та стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону Про захист прав споживачів втратив чинність з 10.06.2017 р. у зв`язку з набранням чинності Законом Про споживче кредитування , проте з урахуванням п. 2 Перехідних положень нового закону, за яким його дія поширюється на договори про споживчі кредити, укладені після дня набрання ним чинності, правила п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону Про захист прав споживачів поширюються на всі договори про споживчі кредити, укладені до 09.06.2017.

Також позивач звертає увагу суду, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 р. у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії зазначено: "Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду". Тобто, згідно практики Суду суб`єктивне матеріальне право безпосередньо пов`язане з позовною давністю; боржник має право після пропущення кредитором строку позовної давності бути звільненим від свого обов`язку перед кредитором (звільненим від переслідування та притягнення до суду) . Дане рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" має прецедентний характер.

Позивач доводить, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Також він звертає увагу суду, що скрізь по договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2019 р., укладеного між ТОВ ФК Соул та ОСОБА_2 , вбачається недобросовісність дій ТОВ ФК Соул , а також обізнаність ОСОБА_2 про те, що заяви та гаранти, викладені в п.3.1.-3.6 договору, є формальними щодо порушення прав малолітніх дітей на право користування житлом, ринкових цін на аналогічне житло, відсутності судових спорів з приводу цього майна, наявності рухомого майна позивача (меблі, побутова техніка та інші речі), про що свідчать положення ст. 4.1.1., 4.4.2., 6.2., 6.3. договору та передбачено фінансові санкції у випадку визнання цього договору недійсним.

Позивач наводить хронологію подій та рішень державних реєстраторів в Державних реєстрах.

На його думку державним реєстратором Федчишиним В.С., грубо порушені вимоги чинного законодавства під час вчинення реєстраційних дій, яких він не мав права вчиняти. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2019 та Деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2021:

1.30.06.2006 (р. № 3400911) - зареєстровано обтяження (іпотека) на підставі договору іпотеки від 30.06.2006, іпотекодержатель ВАТ Кредитпромбанк

2.15.12.2010 (р. № 10615989) - зареєстровано арешт нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови ВДВС Суворовського РУЮ м.Херсона б/н від 15.12.2010 р.

3.08.06.2014 (р. № 5943306) - зареєстровано запис про іпотеку приватним нотаріусом Київського МНО Ковальчуком С.П.; відступлення прав іпотеки на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №№ 1134, 1360, 1441 та зареєстровано зміні у відомостях про попереднього та поточного іпотекодержателя з ВАТ Кредитпромбанк на ПАТ Дельта Банк (стор. 6).

4.19.07.2019 р. 16:05:25 (інд. № 47867756) - зареєстровано зміні у відомостях про попереднього та поточного іпотекодержателя з ПАТ Дельта Банк на ТОВ ФК Соул на підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 19.07.2019 р. приватним нотаріусом Київського МНО Антиповою І.В. (стор. 6,7)

5.19.07.2019 р. 16:05:26 (р. № 5943306) - погашено запис про іпотеку від 08.06.2014 р. на підставі перенесення до спеціального розділу ДРРП (стор. 14).

6. 09.10.2019 р. - заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, до набрання рішення по справі № 668/9175/15-ц законної сили вносить будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

7. 23.10.2019 р. в 13:44:21 (р. № 33803562) - зареєстровано право власності за ТОВ ФК Соул на цю квартиру .

8.23.10.2019 р. в 14:22:42 (р. № 33804008) - зареєстровано іпотеку, іпотекодержатель ТОВ ФК Соул на цю квартиру на підставі рішення державного реєстратора Федчишина В.С. № 49307355 від 23.10.2019 р. (стор. 3).

9.23.10.2019 р. в 14:36:35 (інд. № 49307355) - зареєстровано погашення іпотеки за ТОВ ФК Соул на цю квартиру на підставі перенесення до новостворених ОНМ (стор. 7).

10.08.11.2019 р. - зареєстровано припинення обтяження арешту на підставі постанови Суворовського РВ ДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області б/н від 08.11.2019 р.

11.12.11.2019 р. 14:30:20 - зареєстровано припинення заборони на нерухоме майно на підставі заяви ТОВ ФК Соул від 12.11.2019 р. приватним нотаріусом Херсонського МНО Воєводіною І.М. (стор.4)

12.12.11.2019 р. 14:35:47 - зареєстровано припинення іпотеки на підставі заяви ТОВ ФК Соул про припинення іпотечного договору від 12.11.2019 р. приватним нотаріусом Херсонського МНО Воєводіною І.М.

13.12.11.2019 р. 16:34:03 (інд. № 49643534) - зареєстровано перехід прав власності ТОВ ФК Соул - повне відчуження Росік С.Л. приватним нотаріусом Херсонського МНО Новіковою Л.В. на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2019 р.

Позивач проаналізував усі записи та звертає увагу суду, що 19.07.2019 р. було погашено запис про іпотеку, за якою іпотекодержателем був ТОВ ФК Соул ; з 09.10.2019 р. було заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири; 23.10.2019 р. зареєстровано право власності за ТОВ ФК Соул , який втратив статус іпотекодержателя, та тільки після цього 23.10.2019 р. поновлено запис про іпотеку за іпотекодержателем ТОВ ФК Соул та 08.11.2019 р. знято арешт з квартири. 09.10.2019 р. ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 668/9175/15-ц заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, наяких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, до набрання рішення законної сили вносить будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної двокімнатної квартири у зв`язку із поданням зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., ПАТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Соул про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування його рішення. ТОВ ФК Соул була стороною по справі та усвідомлювало наслідки винесення ухвали від 09.10.2019 р. та її невиконання.

Також, на думку позивача, перед вчиненням реєстраційної дій державний реєстратор Федчишин В.С. самоусунувся від перевірки документів та відомостей, про що свідчить відсутність у реєстраційній справі жодного витягу з цих реєстрів, а саме:

- перевірки інформації про державну реєстрацію ТОВ ФК Соул в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- дійсності довіреності ТОВ ФК Соул від 30.07.2019 р. за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;

- перевірки у Єдиному реєстрі боржників запису щодо боржника ОСОБА_1 :

- перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ;

- перевірки інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про наявність іпотеки, заборони (арешту), відчуження спірної квартири та її перебування під податковою заставою в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна про податкові застави;

Але, станом на 23.10.2019 р. був відсутній запис про іпотеку, проте були наявні записи про заборону на нерухоме майно (р. № 3400806) від 30.06.2006 р., арешт (р. № 10615989) від 15.12.2010 р. та заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій від 09.10.2019 р. за судовим рішенням по справі № б68/9175/15-ц, на що як сторона судового спору ТОВ ФК Соул та державний реєстратор Федчишин В.С. уваги не звернули, чим порушив положення п.4 ч.1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Також позивач доводить, що державним реєстратором Федчишиним В.С. оригінали правовстановлюючих документів до матеріалів реєстраційної справи не залучені , а наявні тільки електронні копії ксерокопій : іпотечного договору № 13/42/І 01 /06-НВ від 30.06.2006 р., укладеного між ВАТ Кредитпромбанк та Аббою М.А. ., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. за р. 1522; договору відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13/42/І 01 /06-НВ від 30.06.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за р. 549; накладна Кур`єрської служби Метеор плюс № 000554 від 12.08.2019 р. до повідомлення вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006, видане ТОВ ФК Соул від 19.07.2019 р., що є порушенням ст. 17, 20, 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивач звертає увагу суду, що оригіналу чи копії договору купівлі-продажу квартири від 26.06.2006 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. за р. 1411 - взагалі не має в реєстраційній справі. Тому, у позивача створилося враження, що ТОВ ФК Соул не має відношення до правонаступництва прав ВАТ Кредитпромбанк на ПАТ Дельта Банк .

Позивач доводить, що якби державний реєстратор Федчишин В.С. добросовісно виконував положення чинного законодавства під час вчинення реєстраційних дій, за заявою ТОВ ФК Соул від 23.10.2019 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень він повинен був прийняти рішення, яким відмовити у проведенні державної реєстрації прав згідно ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступними нормами чинного законодавства: ст. 33 Закону України Про іпотеку , ч.3 ст.264, ст.ст.257, 253, 319, 387, 399 ЦК України, ст. ст.17, 18, 20, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч.3 пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Виклад позиції відповідача ОСОБА_2

Відповідач-2 не визнає позовні вимоги та надає наступні пояснення щодо позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно:

Щодо спливу строку загальної та спеціальної позовної давності відповідач-2 пояснив, що за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України). Зазначені норми не передбачають такої підстави для припинення зобов`язання, як сплив позовної давності.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України Про іпотеку ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України Про іпотеку ).

Відповідач-2 доводить, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку .

Відповідач-2 посилається на судову практику, а саме на правові висновки Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15.05.2017 року у справі № 6-786цс17, від 05.07.2017 року у справі № 6-1840цс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.07.2018 у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 28.01.2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18), Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19).

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону):

1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону;

2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Відповідач-2 доводить, що схожий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), у якій зазначено, що продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 цього Закону та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

На думку відповідача-2, правові наслідки спливу позовної давності застосовуються у випадку наявності порушеного права та наявності вимоги про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки такої вимоги кредитор не пред`явив, а здійснив захист своїх прав на підставі іпотечного застереження, то позовна давність у такому випадку не застосовується.

Такий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 року у справі № 501/2072/16-ц.

Відповідач-2 дійшов до висновку, що факт пропущення кредитором позовної давності відсутній.

Відповідач-2 доводить, що спірна квартира знаходиться в місті Херсоні, суб`єкт державної реєстрації, Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області, знаходиться в місті Скадовську Херсонської області, тобто в межах однієї області - Херсонської. Згідно абз. 1 ч. 5 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. Тому ніяких порушень територіальності державної реєстрації немає.

Відповідач-2 звернув увагу суду, що 23.10.2019 року до Державного реєстру прав був внесений запис номер 33803562 про право власності ТОВ Фінансова компанія Соул на двокімнатну квартиру за адресою: місто Херсон, вулиця Гагаріна, будинок 10, квартира 17.

Підставою виникнення права власності зазначені: накладна, серія та номер: 000554, виданий 12.08.2019, видавник: Кур`єрська служба Метеор плюс; письмове повідомлення вимога про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30 червня 2006 року, серія та номер: б/н, виданий 19.07.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія СОУЛ ; іпотечний договір № 13/42/101/06-НВ, серія та номер: 1522, виданий 30.06.2006, видавник: приватний нотаріус Яценко О.М.; договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 13/42/101/06-НВ, серія та номер: 549, виданий 19.07.2019, видавник: приватний нотаріус І.В. Антипова.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямовані на забезпечення визнання та захист державою таких прав, регулює Закон України від 01.07.2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952-ІV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок № 1127).

Згідно п. 61 Порядку № 1127 в редакції на час прийняття рішення державного реєстратора, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1)копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2)документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3)заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

На думку відповідача-2,тому накладна Кур`єрської служби Метеор плюс та письмове повідомлення є документами, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем-боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Відповідач-2 також зазначив, що обґрунтовуючи позовну вимогу цією підставою, що на час прийняття рішення державного реєстратора було чинним обтяження предмету іпотеки, позивач посилається на те, що 09.10.2019 ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 668/9175/15-ц заборонено державним реєстратором прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, до набрання рішенням законної сили вносити будь-які зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо вказаної двокімнатної квартири.

Відповідач-2 зазначає, що Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься така інформація про ухвалу: Надіслано судом: 12.11.2019. Зареєстровано: 13.11.2019. Оприлюднено: 14.11.2019. Дата набрання законної сили: 25.10.2019 .

Проте, у відповіді Херсонського міського суду Херсонської області від 04.12.2020 року вих. № 02-19/389/2020 на адвокатський запит адвоката Крижановського М.М. від 01.12.2020 № 2020/38/01 зазначено, що відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду КП Д-3 ухвала Херсонського міського суду Херсонської області № 668/9175/15-ц від 09.10.2019 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки була внесена до АСД КП Д-3 21.10.2019 року о 09:08 годині.

12.11.2020 року о 10:04 годині зазначену ухвалу було підписано електронним цифровим підписом судді Прохоренко В.В.

На думку відповідача-2, з наведеного вбачається, що ухвала Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 668/9175/15-ц набрала законної сили 12.11.2019 року, а не 25.10.2019 року, як зазначено в ЄДРСР.

Відповідач-2 звертає увагу суду, що оскаржуване рішення державного реєстратора Федчишина Віктора Степановича про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) індексний номер 49307355 було прийняте 23.10.2019 року о 14:22:42 год.

Первісний запис про право власності і номер 33803562 внесений до ЄДРСР 23.10.2019 року о 13:44:21.

Відповідач-2 приходить до висновку, що рішення державного реєстратора Федчишина В.С. про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) індексний номер 49307355, та запис номер 33803562 про право власності ТОВ Фінансова компанія Соул на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , були вчинені державним реєстратором Федчишиним В.С. до набрання законної сили ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.10.2019 року у справі № 668/9175/15-ц.

Крім того, відповідач-2 звертає увагу суду та позивача на те, що в ухвалі Херсонського міського суду Херсонської області від 09.10.2019 року у справі № 668/9175/15-ц зазначено не про заборону вчинення реєстраційних дій, а про заборону вносити будь-які зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо вказаної двокімнатної квартири.

На підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора Федчишина В.С. не вносились ніякі зміни до записів Державного реєстру прав, а відбулась державна реєстрація прав (з відкриттям розділу).

Державний реєстратор Федчишин В.С. відкрив новий розділ № 1943611065101 на:

-об`єкт нерухомого майна - квартира, двокімнатна, об`єкт житлової нерухомості: Так;

- опис об`єкта: загальна площа (кв. м) 55.2, житлова площа (кв. м) 29.1;

- адреса: АДРЕСА_1 .

Зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтягувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону (абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-ІV).

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду (абз. 3 ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-IV).

Тому, на думку відповідача-2, незалежно від дати набрання законної сили ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.10.2019 року у справі № 668/9175/15-ц ця ухвала не забороняла вчинення реєстраційних дій зі спірною квартирою, а забороняла лише внесення змін до існуючих записів Державного реєстру прав, що не могло бути перешкодою для державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ Фінансова компанія Соул .

На підставі викладеного, відповідач-2 приходить до висновку, що рішення державного реєстратора Федчишина В.С. про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) індексний номер 49307355, та запис номер 33803562 про право власності ТОВ Фінансова компанія Соул на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , були вчинені державним реєстратором Федчишиним В.С. у відповідності з вимогами законодавства і підстави для визнання рішення неправомірним та його скасування відсутні.

Відповідач-2 також заперечує проти вимоги щодо витребування із чужого незаконного володіння спірну квартиру у ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 та доводить, що відповідач-2 є добросовісним набувачем, виходячи із наступного.

Він доводить, що договір купівлі-продажу між ТОВ Фінансова компанія Соул та ОСОБА_2 був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. 12.11.2019 року за № 2000. Запис про право власності номер 34112887 про право власності ОСОБА_2 був внесений до Державного реєстру прав 12.11.2019 року о 16:34:03.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала оприлюднена 14.11.2019 року. Отже, станом на 12.11.2019 року ухвала була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відтак, якщо в публічному реєстрі запис про обтяження відсутній, то річ не є обтяженою ні для нинішнього, ні для її наступного власника. Це цілком відповідає правилу, відомому ще з римського права: Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам .

Відповідач -2 посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду в від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17 в якій визначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (п. 38 постанови). Такого ж висновку дійшли Касаційний цивільний суд у постанові від 21.03.2018 року у справі № 487/1398/15, Касаційний господарський суд у постанові від 27.03.2020 року у справі № 905/2947/17, від 10.09.2020 року у справі № 904/3345/19 та інших рішеннях.

Відповідач-2 доводить, рішення державного реєстратора Федчишина В.С. про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) індексний номер 49307355, та запис номер 33803562 про право власності ТОВ Фінансова компанія Соул на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , були вчинені державним реєстратором Федчишиним В.С. у відповідності з вимогами законодавства і підстави для визнання рішення неправомірним та його скасування відсутні.

Оскільки на час укладення договору купівлі-продажу між ТОВ Фінансова компанія Соул та ОСОБА_2 саме ТОВ Фінансова компанія Соул було законним власником квартири, то позивач ОСОБА_1 , у відповідності до ч.1 ст.388 ЦК України, не будучи власником, не має права на витребування квартири.

Більше того, на думку відповідача-2,оскільки на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не був власником квартири, то він не має права оспорювати відчуження квартири, яке відбулось за цим договором, бо його права не порушуються договором.

Відповідач-2 доводить, що у відповідності до чинного законодавства на час продажу спірної квартири за договором купівлі-продажу від 12.11.2019 року у позивача було відсутнє право на квартиру, за захистом якого він звернувся до суду із вимогою про витребування майна.

Правові висновки та мотивувальна частина рішення

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, в обґрунтування позовні вимоги (в редакції заяви про зміну підстав позовної заяви) визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора, посилається на наступні порушення чинного законодавства. ( т.3 а.с.43-55).

1. Позивач вважає, що іпотекодержатель ТОВ ФК Соул у позасудовому порядку згідно іпотечного договору мав право звернути стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки виключно за окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним із ОСОБА_1 ; а у судовому порядку - можлива реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах ,у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження.

2.Позивач доводить, що зазначення в п.1.5. договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2019 р., укладеного між ТОВ ФК Соул та ОСОБА_2 , згідно довідки ТОВ ФК Соул балансової вартості квартири в розмірі 427076,11 грн. не відповідає дійсності. ОСОБА_1 у квартирі здійснено коштовний євроремонт та, на думку позивача, ТОВ ФК Соул незаконно заволоділи грошовими коштами та рухомим майном, що було у квартирі на загальну суму 599400,00 грн., що підтверджується актом інвентаризації нерухомого майна від 03.01.2020 р.

3. Позивач ставить під сумнів достовірність факту направлення ТОВ ФК Соул та отримання вищезазначеного повідомлення-вимог, оскільки, на його думку, Кур`єрська служба Метеор плюс не здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні, що знаходиться АДРЕСА_5 , та за місцем реєстрації ФОП Шаповалова І.П. - керівнику Кур`єрської служби Метеор плюс за адресою: м. Херсон., вул. Молодіжна, 64, що підтверджує повернутим АТ Укрпошта з адресату адвокатського запиту № 38 від 17.06.2020 р.

4.ТОВ Фінансова компанія Соул у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості за кредитним договором, однак термін загальної та спеціальної позовної давності по вимозі за кредитним договором сплинув 11 вересня 2017 року , оскільки ОСОБА_1 припинив виконувати зобов`язання з 10.09.2014р.,що підтверджується позовною заявою ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 від 17.07.2015р. та квитанцією АТ Дельта банк від 10.09.2014 р.

5.Перед вчиненням реєстраційної дій державний реєстратор Федчишин В.С. самоусунувся від перевірки документів та відомостей, про що свідчить відсутність у реєстраційній справі жодного витягу з цих реєстрів, а саме:

- дійсності довіреності ТОВ ФК Соул від 30.07.2019 р. за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;

- перевірки у Єдиному реєстрі боржників запису щодо боржника ОСОБА_1 :

- перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ;

Також державний реєстратор не прийняв до уваги, що 09.10.2019 р. ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області по справі № 668/9175/15-ц заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, до набрання рішення законної сили вносить будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаної двокімнатної квартири.

Також, на думку позивача, державний реєстратор повинен був прийняти рішення, яким відмовити у проведенні державної реєстрації прав згідно ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Заявляючи позовні вимоги щодо витребування із чужого незаконного майна у ОСОБА_2 двохкімнатну квартири, позивач доводить, що відповідач-2 є недобросовісним набувачем майна, що підтверджується умовами договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2019 р., укладеного між ТОВ ФК Соул та ОСОБА_2 , з якого вбачається недобросовісність дій ТОВ ФК Соул , а також обізнаність ОСОБА_2 про те, що заяви та гаранти, викладені в п.3.1.-3.6 договору, є формальними щодо порушення прав малолітніх дітей на право користування житлом, ринкових цін на аналогічне житло, відсутності судових спорів з приводу цього майна, наявності рухомого майна позивача (меблі, побутова техніка та інші речі), про що свідчать положення ст. 4.1.1., 4.4.2., 6.2., 6.3. договору та передбачено фінансові санкції у випадку визнання цього договору недійсним.

Відповідач-2 заперечує за усіма обґрунтуваннями позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно п.4.3 іпотечного договору № 13/42/101/06-НВ від 30.06.2006 року передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється Іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання згідно з яким Іпотекодержатель набуває права від свого імені продати майно або прийняти його у власність в рамках погашення заборгованості за кредитним договором у порядку визначеному Законом України " Про іпотеку"

Таким чином, згаданий договір іпотеки, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку (у редакції від 12.05.2006р.) - Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про іпотеку (Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки) у редакції від 25.12.2008 р., до якого внесені зміни Законом України Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва - набув чинності 14.01.2009 р. ) - Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Аналіз наведених норм дають підставу вважати, що наведені норми не обмежують права іпотекодержателя за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог кредитора зареєстровати право власності на предмет іпотеки, і за іпотечними договорами, які були укладені до 25.12.2008

Таким чином, Законом України Про іпотеку визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону , на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.

Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного, вищевикладеним спростовуються доводи позивача, що набуття права власності на предмет іпотеки можливо виключно за окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним із ОСОБА_1 , а у судовому порядку - можлива реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах ,у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження.

Щодо доводів позивача про неправильну оцінку предмета іпотеки та що ТОВ ФК Соул незаконно заволоділи грошовими коштами та рухомим майном, що було у квартирі на загальну суму 599400,00 грн., то судом встановлено, що в матеріалах справи містяться докази, що 22.10.2019 року на замовлення ТОВ Фінансова компанія Соул ТОВ НІК-ЕКСПЕРТ (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 423/19 від 30.05.2019 року на право проведення незалежної оцінки майна, виданий Фондом державного майна України) виконав оцінку квартири (т.1 а.с. 118-119).

Згідно звіту про оцінку майна від 22.10.2019 року оціночна вартість (ринкова вартість) квартири складає 427000,00 грн., без ПДВ.

Позивачем не надано доказів, що звіт визнано недостовірним доказом.

Крім того, якби було доведено в ході розгляду справи що цей звіт є неналежним доказом, то такий факт не впливає на доведеність вимог про скасування рішення державного реєстратора, оскільки відповідно пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, визначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Надання державному реєстратору жодних додаткових документів, в тому числі доказів видачі кредиту, виписок з банківських рахунків, оцінки предмета іпотеки, тощо, зазначеним Порядком № 1127 не передбачено.

Якщо позивач вважає , що ТОВ ФК Соул незаконно заволоділи грошовими коштами та рухомим майном, що було у квартирі на загальну суму 599400,00 грн., то йому слід звертатись до правоохоронних органів за порушенням кримінальної справи та вирішувати питання відшкодування шкоди в межах кримінальної справи за цивільним позовом.

Справи за спірними правовідносинами, які містять ознаки кримінальних правопорушень не можуть розглядатися у порядку господарського судочинства

Щодо сумнів позивача в достовірності факту направлення ТОВ ФК Соул та отримання повідомлення-вимоги Кур`єрською службою Метеор плюс суд прийшов до наступних висновків.

Суд вважає, що позивач факт не отримання повідомлення -вимоги , яка направлялась ТОВ "ФК "Соул" через Кур`єрську службу Метеор плюс не довів належними допустимим та достовірними доказами у відповідності до ст.ст 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України. Докази про відсутність кур`єрської служби "Метеор-плюс" за адресою орендованого приміщення, які позивачем підтверджено адвокатським запитом не свідчать, що останній не здійснює господарську діяльність. Для підтвердження підробки на повідомленні-вимозі підпису про отримання беспосердньо ОСОБА_1 у відповідності до ст.99 ГПК України слід провести судову почеркознавчу експертизу, оскільки у суду відсутні спеціальні знання для звірки та оцінки підписів на повідомленні та паспорті ОСОБА_1 . Позивач судової почеркознавчої експертизи не провів за своєю ініціативою та не заявив такого клопотання в ході проведення підготовчого провадження у межах даної справи.

Також суд відхиляє доводи позивача, що ТОВ Фінансова компанія Соул у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з наявністю кредитної заборгованості за кредитним договором за спливом позовної давності по вимозі за кредитним договором

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку .

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15.05.2017 року у справі № 6-786цс17, від 05.07.2017 року у справі № 6-184Сцс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.07.2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 28.01.2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61-33814св18), Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19).

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону):

Схожий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), у якій зазначено, що продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 цього Закону та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Правові наслідки спливу позовної давності застосовуються у випадку наявності порушеного права та наявності вимоги про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки такої вимоги кредитор не пред`явив, а здійснив захист своїх прав на підставі іпотечного застереження, то позовна давність у такому випадку не застосовується.

Отже, позовна давність може бути застосована лише під час судового розгляду і лише за заявою сторни і не застосовується в позасудових відносинах. Позивач не надав судового рішення, за яким би було відмовлено ТОВ "ФК " Соул" або попереднім банківським установам, правонаступником яких він є в стягнення кредитного боргу за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006, у зв`язку із зверненням за пропусками позовної даності.

Щодо вчиненням реєстраційної дій державний реєстратор Федчишин В.С. з порушенням чинного законодавства, то суд встановив наступне.

Стаття 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції від 21.10.2019 р.) передбачає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1)прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заявив базі даних заяв; 2)виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстріправ;3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти тасуб 'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ст, 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції від 21.10.2019 р.) реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об`єкта. Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. 2. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції від 21.10.2019 р.) заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції від 21.10.2019 р.). документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції від 21.10.2019 р.) відмова в державній реєстрації прав -1. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

4. Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину; 7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

5. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора позивач посилається на те, що 09.10.2019 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 668/9175/15 -ц заборонено державним реєстратором прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, до набрання рішенням законної сили вносити будь-які зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо вказаної двокімнатної квартири.

У відповідності з вимогами ч. ч. 1,2 ст. 25 Закону № 1952-ІV проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Рішення суду або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав .

У відповідності з вимогами ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) .

В ухвалі також зазначено, що вона набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

В ході розгляду справи судом оглянуто матеріали справи 668/9175/15-ц, яка передавалась за підсудністю до господарського суду Херсонського суду, (провадження судом було закрито) та знаходиться в архиві суду. Із матреіалив видно, що ухвала від 09.10.2019 постановлена без участі сторін без зазначення дати підпису суддею. Копія ухвали була отримана безпосередньо ОСОБА_1 в листопаді 2021 року

В Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься така інформація про ухвалу Херсонського міського суду від 09.10.2019 у справі 668/9175/15-ц:

Надіслано судом: 12.11.2019. Зареєстровано: 13.11.2019. Оприлюднено: 14.11.2019.

Дата набрання законної сили: 25.10.2019 .

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 25 Закону № 1952-ІV рішення суду або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 1952-ІУ обтяження речового права, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.

Доказів реєстрації в Державному реєстрі прав на рухоме майно ухвал Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 668/9175/15-ц від 09.10.2019 сторонами не надано.

При таких обставинах суд дійшов до висновку, що на час здійснення реєстраційних дій по реєстрації прав власності ТОВ "ФК Соул" на спірну квартиру, 23.10.2019, державному реєстратору Федчишину В.С. не було відомо про наявність обмежень, встанолених за ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 668/9175/15 -ц від 09.10.2019

Судом встановлено, що на час державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ ФК Соул в Державному реєстрі речових прав були зареєстровані такі обтяження (обмеження):

1) іпотека - запис від 30.06.2006 року № 3400911;

2) заборона на нерухоме майно - запис від 30.06.2006 року № 3400806.

Ці обтяження (обмеження) були зареєстровані приватним нотаріусом Яценко О.М. під час посвідчення договору іпотеки.

Проте згідно з п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127 наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Крім того, Херсонською філією Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця ВДВС Суворовського РУЮ Гріцина О.В. в Державному реєстрі речових прав було зареєстроване обтяження спірної квартири у вигляді арешту (запис від 15.12.2010 року № 10615989).

У відповідності з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Проте, згідно з п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-ІV відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті б частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України Про іпотеку .

Отже наявність арешту, зареєстрованого 15.12.2010 року, не було підставою для відмови в державній реєстрації права власності квартиру за ТОВ Фінансова компанія Соул як іпотекодержателем.

Будь-які інші обтяження, зокрема, на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 09.10.2019 року у справі № 668/9175/15-ц про заборону вносити будь-які зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо вказаної двокімнатної квартири, не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав.

Твердження представника позивача про те, що в реєстраційній справі відсутні оригінали документів, не ґрунтується на законі, оскільки згідно з п. 24 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій формі (у разі його формування у паперовій формі) чи у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав - рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі (за бажанням заявника).

Отже рішення державного реєстратора Федчишина В.С. про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) індексний номер 49307355, та запис номер 33803562 про право власності ТОВ Фінансова компанія Соул на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , були вчинені державним реєстратором Федчишиним В.С. у відповідності з вимогами законодавства і підстави для визнання рішення неправомірним та його скасування відсутні

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Федчишина Віктора Степановича від 23.10.2019 за індексним № 49307355, за яким зареєстровано виникнення права власності за ТОВ "Фінансова компанія "Соул" на двокімнатну квартиру загальною площею 55,2 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ці вимоги не доведені позивачем в ходя розгляду справи належними допустимими та достовірними доказами.

Щодо позовної вимоги про витребування квартири у відповідача-2 ОСОБА_2

Добросовісний набувач це набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача визначено за нормами статті 388 ЦК України, яка характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При вирішенні даного спору важливо встановити чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно платно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Зокрема, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно - відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред`явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв?язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею).

Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача

Віндикаційний позов - позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу між ТОВ Фінансова компанія Соул та ОСОБА_2 був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. 12.11.2019 року за № 2000.

Запис про право власності номер 34112887 про право власності ОСОБА_2 був внесений до Державного реєстру прав 12.11.2019 року о 16:34:03.

Позивач не надав суду відомостей про те, чи було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді заборони вносити будь-які зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно відносно спірної квартири станом на 12.11.2019

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17 вказала, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (п. 38 постанови).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на день укладення договору купілі-продажу12.11.2019 , на підставі якого ОСОБА_2 набула право вланості на придбану квартиру вона набула право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

За умовами договору купівлі-продажу між ТОВ Фінансова компанія Соул та ОСОБА_2 був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. 12.11.2019 року за № 2000 ОСОБА_2 придбала квартиру на платній основі у сумі 427000грн.

З матеріалів справи № 923/1116/19 (668/9175/15-ц) вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ Дельта Банк , правонаступником якого є ТОВ ФК Соул , за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006 року на час звернення АТ Дельта Банк до суду складав 825988,26 грн.

Після звернення стягнення на квартиру шляхом позасудового врегулювання в порядку статті 37 Закону України Про іпотеку , позивач ОСОБА_1 втратив право власності на квартиру вартістю 427000 грн. та в той же час на цю суму припинено зобов`язання перед ТОВ Фінансова компанія Соул як правонаступника АТ " Дельта Банк", за кредитним договором № 08.3/42/06-НВ від 30.06.2006 року в розмірі 825988,26 грн., у відповідності з вимогами статті 36 Закону України Про іпотеку . Судом встановлено, що з боку ТОВ " ФК "Соул" до ОСОБА_1 не надходили будь-які вимоги про сплату боргу за кредитним договором після продажу іпотечної квартири ОСОБА_2 , що свічить, що заборгованість перед іпотекодержателем щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою ОСОБА_1 погашена.

Таким чином, як було встановлено судом раніше спірне майно ( квартира) вибуло з володіння власника ОСОБА_1 за його волею, яка викладене в п.4.3 іпотечного договору як застереження яке надає право іпотекодержателю у позасудовий спосіб урегулювати виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом передачі іпотекодателем іпотекодержателю права власності на іпотечне майно. При таких обставинах, ТОВ "ФК " Сокул" як правонаступник фінансових установ на законних підставах набув право власності на іпотечне майно.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач- ОСОБА_2 є належним набувачем іпотечного майна- квартири у АДРЕСА_1 . В ході розгляду справи не знайшли своє підтвердження доводи позивача, що спірне майно вибуло поза його волею та порушує його цивільні права та законні інтереси.

При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 витребувати із незаконного володіння квартири у АДРЕСА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на позивача.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідач-2 заявила клопотання про покладення на позивача судові витрати пов`язані наданням їй правничої допомоги адвокатом Крижановським М.М. в сумі 82365 грн.47 коп. у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

До матеріалів справи додано відповідачем-2 копію договору про надання правової допомоги від 08.02.2021 року № 2021/7, копію квитанції від 08.02.2021 року, якою підтверджується здійснення відповідачем авансування оплати правничої допомоги адвоката в розмірі на суму 56000,00 грн., копію акта приймання-передачі виконаних робіт (послуг) з правничої допомоги від 12.08.2021 року № 2021/7-01 на суму 82362,47 грн. та копію рахунку від 12.08.2021 року № 2021/7-01 на суму 26362,47 грн.

Позивач заперечував проти суми адвокатського гонорару, вважаючи її надмірною із огляду на складний фінансовий стан позивача ОСОБА_1 , щодо якого порушена справа у господарському суді про неплатоспроможність.

Дослідивши питання розподілу судових витрат та визначення розміру правничої допомоги адвокатом, суд прийшов до наступного.

Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 року у справі № 823/2638/18 і від 20.12.2018 року у справі № 316/1923/16-а (2-а/З 16/41/17) зазначив, що процесуальні кодекси не вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт та обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15 зазначив, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару розрахунками та детальним описом робіт, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

При цьому суд виходив з того, що статтею 30 Закону № 5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що договором про надання правової допомоги від 08.02.2021 року № 2021/7 визначено, що 2.1. Клієнт зобов`язаний заплатити Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу гонорар, визначений за домовленістю сторін у фіксованій сумі в розмірі, еквівалентному 3000 (Три тисячі) доларів США, готівкою або на банківський рахунок в гривнях.

2.2. Одночасно з підписанням цього договору Клієнт, сплатив Адвокату аванс в розмірі 56000 (п 'ятдесят шість тисяч) грн., що еквівалентно 2.000 (Дві тисячі) доларів США готівкою.

2.3. Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату залишок обумовленої сторонами суми гонорару в розмірі, еквівалентному 1000 (Одна тисяча) доларів США, протягом десяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду на користь Клієнта .

Офіційний курс долара США до української гривні, встановлений НБУ станом на 08.02.2021 року складав 27,7711 грн. за 1 дол. США, отже сплачений відповідачкою ОСОБА_2 аванс за надання правничої допомоги адвоката в розмірі 56000,00 грн. є еквівалентом 2016,48 дол. США.

В матеріалах справи є докази, що відповідач-2 на день винесення рішення поніс витрати з надання ОСОБА_2 правничої допомоги у сумі 56000 грн. ( т.3. а.с.168-173)

Головними чинниками, які враховує суд, вирішуючи питання розміру витрат на правничу допомогу є зазначені в ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України приписи про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом

вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи містять значний обсяг документів, при цьому в ході розгляду справи за клопотаннями позивача залучались треті особи, змінювались підстави позову, витребовувались та долучались до справи нові докази у великій кількості - як письмові докази так і паперові копії електронних документів реєстраційної справи на спірну квартиру, при цьому судові засіданні тривали по кілька годин.

Тому суд вважає понесені витрати ОСОБА_2 зі сплати розміру гонорару адвоката співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт.

На підставі ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати відповідача-2: ОСОБА_2 по наданню їй правничої допомоги у сумі 56 000 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити

2.Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,) на користь фізичної особи ОСОБА_2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ) 56000 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення оформлено і підписано 02.09.2021

Суддя Л.М. Немченко


Суд	Господарський суд Херсонської області
Дата ухвалення рішення	27.08.2021
Оприлюднено	03.09.2021
Номер документу	99315092
Судочинство	Господарське

Немченко Л.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.08.2021 по справі 923/1116/19 (923/1387/20)ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —923/1116/19 (923/1387/20)

Рішення від 27.08.2021

Рішення
від 27.08.2021 по справі 923/1116/19 (923/1387/20)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ