Ухвала

від 01.09.2021 по справі 345/3522/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

01 вересня 2021 р.

м. Київ

Справа № 345/3522/18

Провадження № 51-4299 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підмихайля Калуського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2021 року щодо нього.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» № 1101-ІХ від 18 вересня 2019 року.

Згідно з ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року, ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, а саме в тому, що він, будучи одноосібним власником та керівником ПП «Виробничо-комерційна фірма «Промтехінвест», упродовж 2010-2011 років під час виконання робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха шляхом відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності неіснуючих господарський операцій, спрямованих на формування безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість, умисно ухилився від сплати податків, зборів, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у сумі 477285грн.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасувати, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Зокрема, вказує на відсутність будь-яких доказів, які б доводили його вину, тому розгляд справи без формулювання конкретного обвинувачення є неможливим, а винесене рішення вважаються незаконним. Вказує, що більшість доказів у провадженні здобута з порушенням вимог КПК України, а досудове розслідування проведене неповно.

Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та не дослідили всі фактичні обставини справи, кримінальне провадження щодо нього було безпідставно закрите у зв`язку з декриміналізацією злочину, на що він згідно з положеннями ч. 3 ст. 285 КПК України згоди не надавав, оскільки жодного злочину не вчиняв.

Зазначає, що в порядку ст. 100 КПК не були вирішені окремі питання щодо речових доказів, а в порядку ст. 174 КПК України не було ухвалене рішення щодо скасування арешту, накладеного на рахунок ПП «ВКФ «Промтехінвест».

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Стосовно доводів ОСОБА_4 про допущені судами істотні порушення вимог матеріального та кримінального процесуального закону, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 3 КК Українизлочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки, визначаються тільки цим Кодексом.

Як убачається з наданих суду копій оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.212КК України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою товариства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, а саме 477285гривень, що на час вчинення діяння становило 1014неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч. 1ст. 212 КК Українив редакції станом на час вчинення поставленого ОСОБА_4 діяння передбачала кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Приміткою до вказаної статті КК України на той час передбачалося, що під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес» № 1101-ІХ від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності з 25 вересня 2019 року, до статті 212 КК України були внесені зміни.

Зокрема, зазнала змін примітка дост. 212 КК України, йу новій редакції там указано, що під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, з 25 вересня 2019 року діяння, в якому обвинувачувався ОСОБА_4 , перестало бути кримінально караним, оскільки ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів суми коштів згідно зі змістом висунутого обвинувачення вже не могло вважатися вчиненим у значному розмірі.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

З огляду на викладене, після набрання чинності законом, який скасовує кримінальну відповідальність за діяння, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_4 , прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з п.4 ч.1ст.284 КПК Україникримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Закриття кримінального провадження з указаної підстави є обов`язком, а не правом суду.

При цьому вимоги касаційної скарги про необхідність закриття кримінального провадження на підставі положень п.3 ч.1 ст.284КПК України, у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді й вичерпані можливості їх отримати, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Для вирішення питання по суті щодо винуватості чи невинуватості особи у вчиненні певного кримінального правопорушення необхідно, щоб діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, було визначене як кримінально каране чинним законом про кримінальну відповідальність на час ухвалення відповідного рішення.

Оскільки під час розгляду справи в суді, розглянувши клопотання прокурора, судом першої інстанції було встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_4 , у зв`язку зі змінами, внесеними до ст.212КК України, зокрема до примітки до цієї сатті, перестало бути кримінально караним, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.4 ч.1 ст.284КПК України.

Стосовно доводів касаційної скарги про недопустимість доказів колегія суддів вбачає необхідним вказати, що суд першої інстанції не оцінював й не повинен був оцінювати докази на предмет їх допустимості при вирішенні питання про закриття кримінального провадження, оскільки суд не встановлював винуватість чи невинуватість особи з указаних вище підстав. Крім цього, касаційна скарга ОСОБА_4 не містить посилань на конкретні докази з вказівкою на конкретні порушення норм КПК України під час їх отримання, а містить лише посилання на те, що, на думку скаржника, переважна більшість доказів була здобута з грубим порушенням норм КПК шляхом вчинення незаконних дій працівниками правоохоронних органів.

Питання щодо не вирішення судом долі окремих речових доказів та щодо не вирішення судом питання про скасування арешту, на що посилається ОСОБА_4 в касаційній скарзі, на думку колегії суддів, не можуть бути достатніми підставами для скасування оскаржуваних рішень, оскільки ці аспекти можуть бути вирішені судом в порядку, передбаченому розділом VIII КПК України.

Також безпідставними є посилання ОСОБА_4 на положення ч. 3 ст. 285 КПК України стосовно того, що суд не мав права закрити кримінальне провадження з указаної вище підстави, адже він своєї згоди на це не давав. Вказана норма КПК України стосується закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, що здійснюється на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, тоді як судом було застосоване інше положення вказаної статті КПК України, яке не має відношення до інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Також не мають істотного впливу на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень й доводи касаційної скарги щодо відсутності в ухвалі місцевого суду детального формулювання обвинувачення, яке б підтверджувалося дослідженими доказами, оскільки викладена в ухвалі суть такого обвинувачення є достатньою для вирішення питання про невідповідність змісту висунутого особі обвинувачення формулюванню диспозиції ч. 1 ст. 212 КК України в новій редакції щодо наслідків передбаченого цієї нормою діяння.

Переглянувши ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року в апеляційному порядку, апеляційний суд в ухвалі від 30березня 2021 року обґрунтовано зазначив, що не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дотримався вимог КПК України, з чим також погоджується й колегія суддів касаційного суду.

При цьому, апеляційний суд слушно вказав, що винуватість ОСОБА_4 в інкримінованих йому діях не була встановлена обвинувальним вироком суду, суд не встановив у його діях складу жодного кримінального правопорушення, закриття провадження у цьому випадку не тягне негативних кримінально-правових наслідків для ОСОБА_4 .

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогамст.419 КПКУкраїни.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та копій судових рішень не убачається підстав для її задоволення, згідно з п. 2 ч. 2 ст.428КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 березня 2021 року щодо нього.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3