Ухвала

від 31.08.2021 по справі 947/33733/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/33733/20

Провадження № 1-кс/947/11802/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в м. Одесі клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження №42020160000000828 від 09.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2020 року на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, площею 0.03 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0021, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

1. Заявлені вимоги клопотання та їх обґрунтування.

В обґрунтування вимог клопотання особа, що з ним звернулась, вказує на те, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, в матеріалах клопотання про арешт майна не міститься постанова слідчого про приєднання до справи та визнання в якості речового доказу земельної ділянки, отже вказана земельна ділянка не містить ознак, які б відповідали критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України та не є речовим доказом, відносно ОСОБА_4 кримінальне провадження не відкривалося, та йому не повідомлялося про вчинення будь-яких кримінальних правопорушень, останній не має будь-якого процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, з моменту арешту майна пройшло майже 9 календарних місяців, підозра не нікому не пред`явлена.

Крім того,з матеріалівкримінального провадження,наданих доклопотання проарешт майнане вбачається,що відносномайна ОСОБА_4 ,на якенакладено арешт,існує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засуджених,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Окрім цього,матеріали кримінальногопровадження немістять доказівтого,що існуєпотреба узастосуванні арештумайна саме ОСОБА_4 .

2. Позиції сторін з приводу розгляду клопотання.

Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту на майно без участі заявника та його представника.

Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі. Відповідно до заяви, прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки земельна ділянка є предметом злочину і підлягає арешту.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

3. Обставини встановлені слідчим суддею.

На підставі матеріалів клопотання, слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020160000000828 від 09.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2021 року було накладено арешт, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0021, за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 ..

Підставою для арешту майна стала відповідність майна критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42020160000000828 від 09.10.2020 року.

4. Щодо обґрунтованості арешту майна, а також наявності потреби у подальшому застосуванні арешту.

Відповідно до вимогст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Стаття 41 Конституції Українизакріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч. 1ст. 174 КПК України,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з ухвал слідчого судді про накладення арешту на майно, підставою для застосування в рамках такого кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна стала необхідність забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим суддею було встановлено, що майно є предметом кримінально-протиправних дій.

Разом з тим, що стосується подальшої необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Слідчий суддя враховує, що попри встановлену на момент розгляду клопотання про арешт майна відповідність майна, що належить ОСОБА_4 , критеріям речових доказів, з моменту застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження минуло вже більше дев`яти місяців, протягом цього часу будь-яку особу про підозру не повідомлено, у тому числі, не повідомлено про підозру й ОСОБА_4 ..

З огляду на арешт, на даний час власник нерухомого майна не має можливості у повній мірі використовувати та розпоряджатися належним йому майном, адже наразі діють обмеження встановлені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси в частині арешту майна власника.

Слідчий суддя враховує те, що власником земельної ділянки на даний час є ОСОБА_4 , відповідно до долучених до матеріалів клопотання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.10.2020 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також витягу з Державного земельного кадастру.

Будь-які відомості в частині того, що ОСОБА_4 являється недобросовісними набувачем земельної ділянки у слідчого судді відсутні, як і відсутні у слідчого судді будь-які відомості відносно того, що на теперішній час здійснюються будь-які процедури оскарження відповідних рішень (документів), на підставі яких заявником було набуто право власності на арештований об`єкт.

Слідчий суддя також звертає увагу на те, що стороною обвинувачення також не було надано жодних доказів, які б обґрунтовували необхідність в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час накладений арешт майна продовжує відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано продовжує обмежувати право власності.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження № 42020160000000828 від 09.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2020 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0021, за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1