Рішення

від 31.08.2021 по справі 915/306/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Справа № 915/306/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-а; адреса електронної пошти: nikteplo@optima.com.ua , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код 31319242)

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; адреса електронної пошти: kancel@mkrada.gov.ua , sov@mkrada.gov.ua ; ідентифікаційний код 26565573)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Миколаївське міське управління УМВС України в Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 4; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 25574682)

про: стягнення грошових коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

12.03.2021 Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 775/33/1 від 11.03.2021 (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду і розглянути позов за правилами спрощеного позовного провадження;

- стягнути з Миколаївської міської ради основний борг за теплову енергію в сумі 84979,14 грн на користь ОКП Миколаївоблтеплоенерго на р/р НОМЕР_1 МОУ ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 326461, ОКПО 31319242;

- стягнути з Миколаївської міської ради 5489,91 грн суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 8907,86 грн три відсотки річних на користь ОКП Миколаївоблтеплоенерго на р/р НОМЕР_2 МОУ ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 326461, ОКПО 31319242;

- стягнути з Миколаївської міської ради 2227,00 грн судового збору на користь ОКП Миколаївоблтеплоенерго на р/р НОМЕР_2 МОУ ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 326461, ОКПО 31319242;

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: нарядів на підключення/відключення від централізованої системи опалювальних сезонах 2018 р. (лютий, березень 2018 року) - 2019 р., 2019 р. - 2020 р. нежитлового приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18; листа (відповіді) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 Про розгляд звернення ; листів Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (6 шт.); рахунків на оплату спожитої теплової енергії (12 шт.); відомостей споживання теплової енергії (6 шт.); наказів Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго № 05 від 04.01.2018, № 694/2 від 30.10.2018, № 744 від 09.11.2018, № 738 від 01.12.2020; застосування норм статей 1, 24 Закону України Про теплопостачання , статей 1, 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , статей 11, 322, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України; ти мотивовані тим, що за період з лютого 2018 року по 10 січня 2020 року включно борг відповідача за спожиту теплову енергію становить 84979,14 грн. Листом б/д № 771/25 позивач просив терміново вирішити питання щодо укладення відповідачем договорів на купівлю-продаж теплової енергії, що постачається до вільних нежитлових приміщень та оплати рахунків. У зв`язку з ухиленням Миколаївської міської ради від підписання договору будь-яких договірних відносин між ОКП Миколаївоблтеплоенерго та Миколаївською міською радою (як споживачем) на період позовних вимог не існувало, але відсутність письмово укладеного договору не звільняє споживачів від сплати наданих їм послуг.

Ухвалою суд від 17.03.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/306/21 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 15 квітня 2021 року о 09:30; зобов`язано позивача надати суду та направити відповідачу: якісну копію наряду на підключення опалення № 6338 від 15.10.2017; докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин щодо того, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18 та буд. № 20 мають спільну опалювальну систему централізованого опалення; визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

29.03.2021 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 29.03.2021 (вх. № 4658/21) про ознайомлення з матеріалами справи, з її подальшою реалізацією 31.03.2021.

05.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 02.04.2021 (вх. № 5018/21) про продовження строку для надання відзиву.

У зв`язку з проходженням суддею Смородіновою О.Г. підготовки суддів місцевих господарських судів, організованої Дніпропетровським регіональним відділенням Національної школи суддів України у період з 12 по 16 квітня 2021 року (відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області № 11-в від 09.04.2021), ухвалою суду від 09.04.2021 розгляд справи № 915/306/21 по суті було відкладено на 11 травня 2021 року об 11:30; визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою.

12.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 5441/21), у якому заявник просить суд відмовити в задоволенні позову Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго до Миколаївської міської ради про стягнення коштів в сумі 99376,91 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на норми Закону України Про житлово-комунальні послуги (ст.ст. 13, 19, 20, 21), Договір позички № 36/07.01-13 від 22.06.2010 з актом приймання-передачі комунального майна та Договір про припинення договору позички від 12.03.2019; та мотивує зокрема, тим, що відсутні будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем за період опалювальних сезонів 2018-2019, 2019-2020 (період за який вимагається оплата). Відповідач також зазначає, що нежитлове приміщення за адресою м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18 з 22.06.2010 по 13.03.2019 знаходилося у безоплатному користуванні ММУ УМВС України в Миколаївській області. Крім того, Миколаївська міська рада наголошує, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18 і взагалі не підтверджено наявність системи опалення.

22.04.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 1287/33/1 від 20.04.2021, у якій підприємство не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.

Також, 22.04.2021 до суду від позивача надійшла заява № 1288/33/1 від 20.04.2021 про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд: прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог; стягнути з Миколаївської міської ради основний борг за теплову енергію в сумі 79324,86 грн на користь ОКП Миколаївоблтеплоенерго на р/р НОМЕР_1 МОУ ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 326461, ОКПО 31319242; стягнути з Миколаївської міської ради 8551,62 грн суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 5302,28 грн три відсотки річних на користь ОКП Миколаївоблтеплоенерго на р/р НОМЕР_2 МОУ ВАТ Державний ощадний банк України , МФО 326461, ОКПО 31319242.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, розглянувши заяву позивача № 1288/33/1 від 20.04.2021 про зменшення позовних вимог, яка надійшла до суду фактично до початку першого судового засідання, суд дійшов висновку, що вказана заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 46 ГПК України, відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому приймається судом до розгляду.

З урахуванням наведеного, у даній справі судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 93178,76 грн, у тому числі:

- основний борг за теплову енергію в сумі 79324,86 грн;

- інфляційні втрати у сумі 8551,62 грн;

- три проценти річних у сумі 5302,28 грн.

11.05.2021 до суду від відповідача надішли заперечення б/н від 11.05.2021 (вх. № 7022/21) на відповідь на відзив.

У судовому засіданні, проведеному 11.05.2021 за участю представників обох сторін, було оголошено перерву до 01 червня 2021 року о 10:15.

20.05.2021 до суду від позивача надійшла заява № 1587/33/1 від 19.05.2021 про долучення до матеріалів справи документів, про намір подання яких представник позивача зазначав у судовому засіданні 11.05.2021.

26.05.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 26.05.2021 (вх. № 8050/21) про долучення доказів, про намір подання яких представник відповідача зазначав у судовому засіданні 11.05.2021.

Ухвалою від 01.06.2021, за участю сторін, судом було здійснено перехід до розгляду справи № 915/306/21 за правилами загального позовного провадження; розпочато розгляд справи № 915/306/21 зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження); призначено підготовче засідання у справі на 01 липня 2021 року о 09:3; залучено до участі у справі Миколаївське міське управління УМВС України в Миколаївській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; зобов`язано позивача та відповідача в п`ятиденний строк від дня отримання даної ухвали надіслати третій особі листом з описом вкладення копії заяв по суті спору (позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення), поданих ними до матеріалів справи, та надати суду відповідні докази; запропоновано третій особі в 15-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо позову.

03.06.2021 до суду від позивача надійшла заява № 17/53 від 03.06.2021 про направлення підприємству кореспонденції на електронну адресу yuristokp@gmail.com .

10.06.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 10.06.2021 про долучення доказів направлення третій особі відзиву і заперечень на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2021.

14.06.2021 до суду від позивача надійшла заява № 1 від 11.06.2021, з якою підприємством надано суду докази направлення третій особі позову та відповіді на відзив, на виконання вимог ухвали суду від 01.06.2021.

Ухвалою суду від 01.07.2021 підготовче засідання у даній справі було відкладено на 03 серпня 2021 року о 09:00.

06.07.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 10312/21) про проведення підготовчого засідання у справі № 915/306/21 без участі представника відповідача та закриття підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 03.08.2021 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 31 серпня 2021 року о 14:30.

31.08.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 31.08.2021 (вх. № 13058/21) про проведення судового засідання 31.08.2021 без участі представника відповідача.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Миколаївське міське управління УМВС України в Миколаївській області не надало своїх письмових пояснень по суті спору, свого представництва в судових засіданнях жодного разу не забезпечило, про час і місце розгляду справи було повідомлене.

31.08.2021 учасники справи своїх представників в судове засідання не направили. Як було наведено, відповідач просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

При цьому суд зазначає, що через відсутність асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, Господарський суд Миколаївської області тимчасово зупинив поштову відправку кореспонденції.

У зв`язку з цим позивач та відповідач були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення копії ухвали суду від 03.08.2021 на адреси електронної пошти, наявні в матеріалах справи.

З огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо адреси електронної пошти третьої особи, направили копію відповідної ухвали вказаному учаснику справу не видалося за можливе.

При цьому, суд враховує, що копію ухвали суду від 01.06.2021 про залучення до участі у справі третьої особи Миколаївське міське управління УМВС України в Миколаївській області отримало 07.06.2021, що вбачається з наявного матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та роздруківки з вебсайту АТ Укрпошта (а.с. 154-155). Таким чином, Миколаївське міське управління УМВС України в Миколаївській області було належним чином повідомлено про наявність у провадженні Господарського суду Миколаївської області справи № 915/306/21, в якому управління має статус третьої особи, тоді як учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі Пономарьов проти України .

Також суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Отже, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2021 у справі № 915/306/21, у відповідності до положень Закону України Про доступ до судових рішень , оприлюднено 05.08.2021.

Відтак, господарським судом вжито всіх процесуальних заходів щодо забезпечення повідомлення сторін про час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 31.08.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши в підготовчих засіданнях представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача - постачальника теплової енергії споживачам міста Миколаєва, про стягнення з відповідача - власника нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18, заборгованості за фактичне користування тепловою енергією (без договору) за період з лютого 2018 року по 10 січня 2020 року у приміщеннях загальною площею 163,22 кв.м, а також відсотків річних та інфляційних втрат, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати позивачу грошових коштів за фактичне користування тепловою енергією.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- наряди на підключення/відключення опалення (6 шт.);

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 206070067 від 03.04.2020;

- лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 Про розгляд звернення ;

- накази Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго № 05 від 04.01.2018, № 694/2 від 30.10.2018, № 744 від 09.11.2018, № 738 від 01.12.2020;

- листи Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (8 шт.);

- відомості споживання теплової енергії (6 шт.);

- рахунки-фактури (12 шт.), з доказами їх направлення відповідачу;

- довідка Товариства з обмеженою відповідальністю Центральний-1 № 639 від 16.04.2021;

- Акт Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго від 28.04.2014;

- лист Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 46/05/30-2017 від 11.01.2017;

- звернення від 04.02.2021;

- Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності № 7906 від 28.01.2020.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір позички № 36/07.01-13 від 22.06.2010 комунального майна територіальної громади міста з Актом приймання передачі комунального майна від 22.06.2010 до нього;

- Договір про припинення договору позички від 12.03.2019 та Актом приймання-передавання нежитлового приміщення від 12.03.2019 до нього;

- витяг з рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 408 від 11.05.2018;

- лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 16824/02.06.01-04/21-2 від 30.04.2021;

- лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 17627/10.01-08/21-2 від 11.05.2021;

- технічний паспорт нежитлового приміщення за адресою: № 18/2, вул. Інженерна, м. Миколаїв;

- лист Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації б/н від 19.05.2021.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що у відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті підприємства) Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго є комунальним унітарним підприємством, яке створене, зокрема, з метою забезпечення задоволення потреб населення та інших споживачів у послугах теплопостачання і гарячого водопостачання. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво, транспортування, постачання, розподіл та реалізація теплової енергії для забезпечення потреб населення, підприємств, установ, організацій послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В опалювальних сезонах 2018 р. (лютий, березень 2018 р.), - 2019 р., 2019 р. - 2020 р. (по 10.01.2020 р.) позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18, що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення та відключення від централізованої системи опалення (а.с. 13-18, 90).

При цьому, за даними позивача нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18 є добудовою до житлового будинку № 20 по вул. Інженерній в м. Миколаєві. Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18 та буд. № 20 мають спільну опалювальну систему централізованого опалення. Відповідно наряди на підключення та відключення від централізованої системи опалення є спільними. На підтвердження вказаного факту позивачем надано до матеріалів справи довідку № 639 від 16.04.2021 видану Товариством з обмеженою відповідальністю Центральний-1 .

Відповідач, заперечуючи на позов стверджує, що доказів того, що саме Миколаївській міській раді надавалися відповідні послуги позивачем не надано, будь-які договори за спірний опалювальний період у позивача з відповідачем відсутні.

В той же час, відповідачем не спростовано, що, по-перше, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18, є добудовою до житлового будинку № 20 по вул. Інженерній у м. Миколаєві; по-друге, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 16 та буд. № 20 мають спільну опалювальну систему централізованого опалення.

Згідно ж з наданим відповідачем витягом з рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 408 від 11.05.2018 вбачається, що нежитловим приміщенням по вул. Інженерній, 18 (Літ. Б, В прим. з № 1-1 по № 1-14 заг. площ. 167,5 м2), які належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, надано нову адресу: вул. Інженерна, 18/2.

Також, з довідки Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації б/н від 19.05.2021 вбачається, що спочатку адреса об`єкту нерухомого майна була м. Миколаїв вул. Інженерна, 18. До складу даного об`єкту входили: літ.А-2, літ. Б, літ. В, літ. К, літ. Г, літ. С та споруди. Згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.08.2004р. №1663, частині об`єкту надана нова адреса: м. Миколаїв вул. Інженерна, 18/1. Об`єкту, що складається з основної будівлі літ. Б (загальна площа 167,5 кв.м.), сараю літ. Д, який залишився за адресою: м. Миколаїв вул. Інженерна, 18, згідно рішення виконкому від 11.05.2018р. №408 надана адреса: м. Миколаїв вул. Інженерна, 18/2. Право власності на об`єкт що залишився станом на 28.12.2012р. - не оформлялось.

Листування між сторонами, яке міститься у справі, свідчить про неодноразове звернення позивача до відповідача з проханням терміново вирішити питання щодо укладання Миколаївською міською радою договорів на купівлю-продаж теплової енергії вільних нежитлових приміщень та оплати рахунків, зокрема, за спірною адресою.

При цьому, відповідач зазначає, що вказане нежитлове приміщення з 22.06.2010 по 12.03.2019 знаходилося у безоплатному користуванні ММУ УМВС України в Миколаївській області. Цей факт відповідач підтверджує Договором позички № 36/07.01-13 від 22.06.2010, згідно якого відповідач, як позичкодавець, передає, а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, як користувач, приймає в безоплатне користування нежитлове приміщення за адресою: Інженерна, 18, загальною площею 231,8 кв. м.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що п. 3.5 цього Договору користувача зобов`язано укласти договори з відповідними комунальними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, газ, каналізація, тепло- та енергопостачання) та проводити розрахунки самостійно по приладах обліку, або за нормативними розрахунками.

Крім того, згідно з п. 4.5 Договору позички позичкодавець не відповідає за зобов`язаннями користувача.

В подальшому 12.03.2019 між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача було укладено Договір про припинення договору позички та за Актом приймання-передавання нежитлового приміщення від 12.03.2019 користувач здав, а позичкодавець прийняв нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 18.

За даними відповідача (лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради № 17627/10.01-08/21-2 від 11.05.2021) згідно технічного паспорта від 16.05.2018 загальна площа нежитлових приміщень першого поверху по вул. Інженерній, 18/2, які відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належать до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, складає 167,5 кв.м. Зазначені приміщення передані в орендне користування ФОП Олійнику М.В, згідно до договору оренди від 28.01.2020 № 7906.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновків про доведеність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог, виходячи з такого:

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України Про теплопостачання , Закону України Про житлово-комунальні послуги , Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про теплопостачання одним із основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п. 3 Правил споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно із ст. 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Таким чином, споживання теплової енергії можливе тільки на підставі договору з теплопостачальною організацією, своєчасне укладання якого є одним із основних обов`язків споживача теплової енергії.

Судом встановлено, що територіальні громада міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради є власником нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 18/2 (колишня адреса: м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 18). Право власності на вищезазначене нежитлове приміщення підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 206070067 від 03.04.2020.

Відповідно до вищевказаного Миколаївська міська рада є власником комунального майна та розпорядником бюджетних коштів.

Станом на початок 2018 (в опалювальний період 2018 рр., 2018 - 2019 рр.. 2019-2020 рр. по 10.01.2020 р. ) нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. вул. Інженерна. 18 було вільне, в орендне користування не передано.

Доказом наведеного, зокрема, виступають: лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 Про розгляд звернення , лист Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 46/05/30-2017 від 11.01.2017.

Як вже вище було наведено, Миколаївській міській раді неодноразово пропонувалось укласти та підписати договір купівлі-продажу теплової енергії з Обласним комунальним підприємством Миколаївоблтеплоенерго , але відповідач ухилявся від пропозицій, у зв`язку з чим на період позовних вимог будь-яких письмових договорів не існувало.

Зокрема, листом № 771/25 позивач просив терміново вирішити питання щодо укладення відповідачем договорів на купівлю-продаж теплової енергії, що постачається до вільних нежитлових приміщень та оплати рахунків, але будь-яких дій вжито не було.

Отже, у даній господарській справі судом встановлено, що договір на надання послуг з централізованого опалення між позивачем та відповідачем не укладався.

При цьому, твердження відповідача щодо покладеного на виконавця зобов`язання підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг спростовується тим, що відсутність письмово укладеного договору не звільняє споживачів від обов`язку оплати наданих їм послуг.

Так, відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

У відповідності до статті 16 Закону України Про теплопостачання встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання.

Як уже було зазначено вище, відповідно до положень ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У порушення зазначених норм законодавства відповідач в приміщеннях, які перебувають у його власності, споживав у спірний період теплову енергію без укладання договору з позивачем.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, мало місце постачання позивачем у приміщення відповідача теплової енергії, а тому споживання її останнім у спірний період без укладення відповідного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 7 вказаного Закону визначено права та обов`язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; згідно з частиною 2 зазначеної статті споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, хоч у частині першій статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений ч. 2 цієї статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, відсутність договору про постачання теплової енергії, укладеного між позивачем та відповідачем, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи, не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 915/89/16 та від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.

Суд також зазначає, що спір у даній справі щодо стягнення заборгованості за послуги централізованого теплопостачання виник стосовно нежитлових приміщень розташованих по вул. Інженерна, 18.

З Акту про уточнення опалювальної площі нежитлових приміщень від 28.04.2014, який був складений Обласним комунальним підприємством Миколаївоблтеплоенерго вбачається, що згідно з технічною документацією загальна площа нежитлових приміщень за вищесказаною адресою складає 167, 5 кв.м, з них опалювальна площа - 163,22 кв.м.

Відповідно до листа Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 46/05/20-2017 від 11.01.2017 станом на 01.01.2017 питання стосовно укладання договору оренди нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Миколаїв, вул. Інженерна. 18 між Головним управлінням національної поліції в Миколаївській області та Миколаївською міською радою було невирішеним, а отже нежитлові приміщення були вільними.

Відповідно до листа Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго № 460/25 від 07.02.2017 приміщення, яке розташоване за адресою вул. Інженерна, 18 загальною площею 163,22 кв.м. не включені Управлінням поліції в процедуру закупівлі теплової енергії на 2017 рік.

З урахуванням наведеного, судом взято до уваги лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 4386/02.02.01-04/04/17 від 12.05.2017 Про розгляд звернення , в якому зазначено, що якщо нежитлові приміщення, які належать до міської комунальної власності, тимчасово не передані у користування і є вільні, то на виконання ст. 322 ЦК України Миколаївська міська рада ( як власник нежитлових приміщень) не заперечує щодо їх утримання , а, отже, Миколаївська міська рада самостійно визнає свій обов`язок по утриманню приміщень, що належать їй, як власнику та які не перебувають в оренді.

При цьому, важливим є те, що обов`язок сплатити вартість теплової енергії випливає з самого факту користування тепловою енергією. Відтак, навіть за відсутності договору між сторонами, споживач зобов`язаний сплачувати послуги теплопостачання. Фактичним доказом постачання теплової енергії на об`єкт споживача є наряд на підключення та відключення будинку до централізованого опалення.

Позивачем на адресу відповідача рекомендованими повідомленнями надсилалися рахунки на оплату спожитої теплової енергії (а.с. 35-45, 101).

Таким чином, за період з лютого 2018 року по 10 січня 2020 року вартість спожитої теплової енергії склала 79 324,86 грн.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період не надано, доводів позивача щодо визначення розміру теплового навантаження пропорційно займаної відповідачем площі приміщень від загальної площі та загального теплоспоживання будинку - не заперечено, а отже позовних вимог не спростовано.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що договірні відносини Миколаївської міської ради та Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області не регулюють та не впливають на спірні відносини у даній справі між позивачем і відповідачем, оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, не є власником відповідних приміщень та не виступає у спірних відносинах у статусі споживача теплової енергії у зв`язку з відсутністю відповідного договору.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що Обласним комунальним підприємством Миколаївоблтеплоенерго належними, допустимими і достовірними доказами доведено, а Миколаївською міською радою не спростовано порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача як постачальника теплової енергії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго в частині стягнення з Миколаївської міської ради основного боргу за теплову енергію в сумі 79 324,86 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:

1. Інфляційні втрати на загальну суму 8551,62 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями лютого 2018 року на суму 1733,60 грн за період з 01.04.2018 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями березня 2018 року на суму 1812,10 грн за період з 01.08.2018 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року на суму 91,23 грн за період з 01.08.2018 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями листопада 2018 року на суму 977,48 грн за період з 01.01.2019 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 1232,92 грн за період з 01.02.2019 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями січня 2019 року на суму 662,92 грн за період з 01.06.2019 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями лютого 2019 року на суму 512,26 грн за період з 01.06.2019 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями березня 2019 року на суму 431,33 грн за період з 01.06.2019 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями квітня 2019 року на суму 70,48 грн за період з 01.06.2019 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями листопада 2019 року на суму 354,06 грн за період з 01.02.2020 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями грудня 2019 року на суму 472,85 грн за період з 01.02.2020 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями січня 2020 року на суму 200,39 грн за період з 01.03.2020 по 31.01.2021.

2. 3 % річних на загальну суму 5320,28 грн, у тому числі:

- за зобов`язаннями лютого 2018 року на суму 957,58 грн за період з 15.03.2018 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями березня 2018 року на суму 888,98 грн за період з 20.07.2018 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року на суму 44,77 грн за період з 20.07.2018 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями листопада 2018 року на суму 606,50 грн за період з 21.01.2019 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 848,14 грн за період з 21.01.2019 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями січня 2019 року на суму 566,31 грн за період з 06.06.2019 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями лютого 2019 року на суму 437,58 грн за період з 06.06.2019 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями березня 2019 року на суму 368,47 грн за період з 06.06.2019 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями квітня 2019 року на суму 60,21 грн за період з 06.06.2019 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями листопада 2019 року на суму 191,10 грн за період з 01.02.2020 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями грудня 2019 року на суму 255,21 грн за період з 01.02.2020 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями січня 2020 року на суму 95,43 грн за період з 01.03.2020 по 28.02.2021.

Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Водночас, перевіривши відповідні нарахування позивача, суд встановив, що як інфляційні втрати, так і 3% річних позивачем розраховано з помилками, зокрема, виходячи з такого:

В обґрунтування періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до яких якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За такого, позивачем були взяті до уваги дати виставлення відповідачу рахунків на оплату спожитої теплової енергії, з урахуванням яких і визначався період прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Водночас, суд зауважує, що позивачем було виставлено відповідачу 12 рахунків на оплату спожитої теплової енергії (за зобов`язаннями лютого 2018 року - квітня 2018 року, листопада 2018 року - квітня 2019 року, листопада 2019 року - січня 2020 року), однак надано до матеріалів справи докази направлення відповідачу лише 4 із них (за зобов`язаннями лютого 2018 року - квітня 2018 року, грудня 2018 року).

Таким чином, лише за вказаними рахунками суд може визначити та перевірити дату порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання, а отже, оцінити обґрунтованість позовних вимог. За відсутності доказів направлення відповідачу інших рахунків, суд відмовляє в стягненні відповідача інфляційні втрати і 3% річних, нарахованих позивачем за зобов`язаннями листопада 2018 року, лютого 2019 року - квітня 2019 року, листопада 2019 року - січня 2020 року.

Крім того, при перевірці здійснених позивачем нарахувань за зобов`язаннями лютого 2018 року - квітня 2018 року, грудня 2018 року судом додатково встановлено таке.

При розрахунку 3 % річних позивачем було неправильно визначено початок періоду прострочення по рахунками за березень-квітень 2018 року, оскільки, виходячи з дати отримання вказаних рахунків відповідачем (13.07.2018), семиденний строк для виконання обов`язку тривав для відповідача до 20.07.2018, а, отже прострочення мало місце з 21.07.2018.

Також, за увесь період прострочення підприємством у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2020 рік був високосним, і за основу для розрахунків за 2020 рік має бути 366 днів у році.

Враховуючи вищевикладене судом також здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування інфляційних втрат з огляду на вказані судом зауваження, є 5 198,48 грн, а саме:

- за зобов`язаннями лютого 2018 року на суму 1866,58 грн за період з 01.04.2018 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями березня 2018 року на суму 1950,76 грн за період з 01.08.2018 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року на суму 98,24 грн за період з 01.08.2018 по 31.01.2021;

- за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 1282,90 грн за період з 01.02.2019 по 31.01.2021.

Таким чином, саме у вказаній сумі (5 198,48 грн) інфляційні втрати підлягають до стягнення з відповідача. В задоволенні ж позовних вимог в решті суми - 3 353,14 грн належить відмовити.

Судом також здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування 3 % річних з огляду на вищевказані судом зауваження, є 2 735,54 грн, а саме:

- за зобов`язаннями лютого 2018 року на суму 956,70 грн за період з 15.03.2018 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями березня 2018 року на суму 887,12 грн за період з 21.07.2018 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями квітня 2018 року на суму 44,67 грн за період з 21.07.2018 по 28.02.2021;

- за зобов`язаннями грудня 2018 року на суму 847,04 грн за період з 21.01.2019 по 28.02.2021.

Отже, саме у вказаній сумі (2 735,54 грн) 3 % річних підлягають до стягнення з відповідача. В задоволенні ж позовних вимог в решті суми - 2 584,74 грн належить відмовити.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2125,78 грн ((87258,88 / 93178,76) * 2270,00 = 2125,78) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) на користь Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-а; ідентифікаційний код 31319242) основний борг за теплову енергію в сумі 79 324,86 грн, інфляційні втрати в сумі 5 198,48 грн, три відсотки річних в сумі 2 735,54 грн, а також 2125,78 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 353,14 грн та трьох відсотків річних в сумі 2 584,74 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Обласне комунальне підприємство Миколаївоблтеплоенерго (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-а; ідентифікаційний код 31319242);

Відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Миколаївське міське управління УМВС України в Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 4; ідентифікаційний код 25574682).

Повне рішення складено та підписано судом 03.09.2021.

Суддя О.Г. Смородінова