Рішення

від 26.08.2021 по справі 274/2832/16-ц

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/2832/16-ц Провадження № 2/0274/211/21

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_26.08.21 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк", представником якого є Касянчук С.В., до 1) ОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , простягнення заборгованості, та за зустрічним позовомОСОБА_1 доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:ОСОБА_3 , прозахист прав споживача, визнання недійним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 р. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - Банк), звернулось з позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, якою усувались описки, що містились у первісно поданій позовній заяві (т. 1, а. с. 124 - 128), просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. у розмірі 102 257,50 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 05.04.2016 р. еквівалентно 2 658 146,08 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 89 861,60 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 05.04.2016 р. еквівалентно 2 300 408,70 грн., заборгованості за процентами у розмірі 12 395,90 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 05.04.2016 р. еквівалентно 317 328,38 грн.

Позов обґрунтований тим, що між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р., на виконання умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 116 000,00 доларів США, проте ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним договором з повернення кредиту та сплати за користування кредитом належним чином не виконує. Виконання зобов`язань за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. забезпечено договором поруки № SR-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р., укладеним між Банком та ОСОБА_3

ОСОБА_1 просить відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. є недійсним, Банком не надано належного розрахунку її заборгованості за цим договором, нарахування Банком комісії суперечить законодавству України.

Крім того, ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом, у якому, з урахуванням заяви від 21.09.2021 р., яка ухвалою від 21.09.2016 р. була прийнято до розгляду (т. 1, а. с.115 - 116, 117), просить визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р.

Зустрічний позову обґрунтований тим, що кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. в частині умов про визначення розміру процентів за користування кредитом не відповідає вимогам статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та статті 1056-1 Цивільного кодексу України, ці умови є несправедливими, при укладенні договору Банк ввів ОСОБА_1 в оману.

Банк просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. містить усі умови, необхідні для його укладення, з моменту укладення договору ОСОБА_1 до березня 2015 р. виконувала його умови, укладала додаткові договори до нього, з пропозиціями про зміну його умов не зверталась, доказів введення її в оману, приховування або замовчування певної інформації при укладенні договору нею не подано.

Крім того, Банк просить відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності (т. 1, а. с. 142).

ОСОБА_3 своєї позиції щодо позову та зустрічного позову у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомив.

Судом з`ясовано, що між Банком та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. (з Додатком № 1), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на таких умовах: розмір кредиту - 116 000,00 доларів США, цільове використання кредиту - на споживчі цілі, річна база нарахування процентів - 360 днів у році, дата остаточного повернення кредиту - 24.07.2023 р., для розрахунку процентів за користування кредиту використовується плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку - 6,0% річних + FIDR, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів у розмірі та троки, визначені у Графіку повернення кредиту та слати процентів (Додаток № 1 до договору) (т. 1, а. с. 21 - 29).

ОСОБА_1 звернулась до Банку з кредитною заявкою від 25.07.2008 р., у якій, посилаючись на кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р., просила видати кредитні кошти у сумі 116 000,00 доларів США (т. 1, а. с. 20).

Банк виконав зобов`язання з видачу ОСОБА_1 кредиту у розмірі 116 000,00 доларів США, що підтверджується дублікатом меморіального ордеру № 196 від 25.07.2008 р. (який до матеріалів справи не підшитий та міститься разом з іншими документами в окремому конверті як додаток до матеріалів справи, надавався Банком листом від 12.05.2017 р. для проведення експертизи (т. 2, а. с. 17 - 18)).

Крім того, отримання кредиту у розмірі 116 000,00 доларів США ОСОБА_1 не заперечує.

У подальшому до кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. укладались додаткові договори: № 1 від 30.08.2010 р., № 2 від 27.10.2011 р. № 3 від 01.08.2012 р., (т. 1, а. с. 154, 155 - 156, 157 - 159).

За період з 20.08.2008 р. по 20.03.2015 р. ОСОБА_1 здійснила погашення кредиту на загальну суму 26 138,40 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. станом на 18.11.2015 р. (т. 1, а. с. 12) та дублікатами валютних меморіальних ордерів (які до матеріалів справи не підшиті та містяться разом з іншими документами в окремому конверті як додаток до матеріалів справи, надавались Банком листом від 12.05.2017 р. для проведення експертизи (т. 2, а. с. 17 - 18)).

Доказів погашення кредиту на іншу суму ОСОБА_1 не подано.

За таких обставин Суд виходить з того, що заборгованість за кредитом ОСОБА_1 за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. становить 89 861,60 доларів США (116 000,00 - 26 138,40).

За період з 20.08.2008 р. по 20.03.2015 р. ОСОБА_1 здійснила погашення процентів по кредиту, що підтверджується дублікатами валютних меморіальних ордерів (які до матеріалів справи не підшиті та містяться разом з іншими документами в окремому конверті як додаток до матеріалів справи, надавались Банком листом від 12.05.2017 р. для проведення експертизи (т. 2, а. с. 17 - 18)).

Банком не подано помісячного розрахунку заборгованості з процентів за користування кредитом ОСОБА_1 за період з серпня 2008 р. по березень 2015 р., надано лише розрахунок заборгованості з процентів за період нарахування 20.03.2015 р .- 17.11.2015 р. без помісячного розрахунку за цей період, за яким заборгованість складає 7 885,36 доларів США (т. 1, а. с. 12, зворотній бік).

При цьому Банк просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за процентами у розмірі 12 395,90 доларів США, а не 7 885,36 доларів США, які він наводить у розрахунку заборгованості.

Банком також не подано інформації щодо погашення ОСОБА_1 процентів за користування кредитом у період з 25.07.2008 р. по 17.11.2015 р.

У пункті 3 висновку експерта від 20.09.2019 р. № 431/09/2019 зазначено, що, зокрема, у тому числі через ненадання такої інформації не видається за можливе встановити відповідність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 умовам укладеного договору (кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р.) та розрахунковим документам (дублікатам валютних меморіальних ордерів, які до матеріалів справи не підшиті та містяться в окремому конверті як додаток до матеріалів справи) щодо погашення відсотків по кредиту (т. 2, а. с. 205).

За таких обставин Суд вважає, що Банком не подано доказів, що заборгованість ОСОБА_1 з процентів по кредиту за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. становить 12 395,90 доларів США (яку він просить стягнути) або ж 7 885,36 доларів США (яку він наводить у розрахунку).

За наявними ж у справі доказами Суд позбавлений можливості встановити наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 з процентів по кредиту за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вказано вище та випливає з Додатку № 1 до кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р., ОСОБА_1 зобов`язувалась здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти щомісячно. Останній платіж з повернення кредиту було здійснено ОСОБА_1 20.03.20215 р., а наступні мали здійснюватись щомісячно до 24.07.2023 р.

Таким чином Банк, зважаючи на наведене вище положення частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України, має право вимагати від ОСОБА_1 дострокового повернення частини кредиту, що залишився, та сплати процентів.

Частиною першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між Банком (Кредитор) та ОСОБА_3 (Поручитель) укладено договір поруки № SR-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р., за умовами якого Поручитель зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником - ОСОБА_1 , зобов`язань перед Кредитором щодо, зокрема, з повернення кредиту, плати за користування кредитом за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. в повному обсязі таких зобов`язань, Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники (т. 1, а. с. 33 - 35).

Відповідно до частин першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме - на його користь має бути стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. у розмірі 89 861,60 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 05.04.2016 р. еквівалентно 2 300 408,70 грн., яка складається з заборгованості за кредитом, в задоволенні позову в частині вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 12 395,90 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 05.04.2016 р. еквівалентно 317 328,38 грн., має бути відмовлено у зв`язку з недоведеністю наявності такої заборгованості та її розміру.

Суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 з таких підстав.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За змістом частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також, усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України ).

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Як випливає з наведеного вище, кредитний договір № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. укладений у письмовій формі, він містить умови щодо строку надання кредиту, цілі надання кредиту, розміру процентів за користування кредитом, періоду сплати кредиту та процентів, суми платежу з погашення заборгованості за розрахунковий період.

Підписанням кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з його умовами та погоджується з ними.

Крім того ОСОБА_1 отримала кредит та погашала його майже сім років після отримання, а також уклала три додаткові договори до кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р.

Підсумовуючи наведене, Суд вказує, що була ознайомлена зі змістом кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. та погодилася з ними, договір містить істотні умови, отримавши кредит, ОСОБА_1 значний час виконувала зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, а також уклали три додаткові договори до цього договору.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталася до Банку щодо роз`яснень положень кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов`язань, зокрема, умов про визначення розміру процентів за користування кредитом, і заявляла про те, що їй незрозумілі умови договору, а сплата нею кредиту та процентів за договором свідчить про те, що умови договору та зобов`язання за договором їй були зрозумілі.

За таких обставин Суд вважає, що підстави для визнання недійсним умов кредитного договору № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. про визначення розміру процентів за користування кредитом відсутні.

На підставі статті 141 Цивільного кодексу України на користь Банку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають стягнення у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 17 519,39 грн. з кожного.

Керуючись статтями 141, 258, 259 та 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

2. Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № CM-SMEJ02/043/2008 від 25.07.2008 р. у розмірі 89 861,60 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 05.04.2016 р. еквівалентно 2 300 408,70 грн., яка складається з заборгованості за кредитом.

3. У задоволенні іншої частини позову Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 17 519,39 грн.

6. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" 17 519,39 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут

Повне рішення складено 06.09.2021 р.