Рішення

від 06.09.2021 по справі 640/17567/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Київ № 640/17567/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Столичного округу про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі також - ДЕІ Столичного округу, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати належної ОСОБА_1 заробітної плати та інших надбавок за період з 01 січня 2021 року по 05 квітня 2021 року;

зобов`язати ДЕІ Столичного округу нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з 01 січня 2021 року по 05 квітня 2021 року у розмірі 26 496, 00 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року прийнято вказану вище справу до провадження та встановлено, що вона буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на думку позивача, протиправно впродовж січня-березня 2021 року не нараховував та не виплачував позивачу заробітну плату.

У відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 93-101) представник відповідача посилається на те, що у вказаний період ОСОБА_1 не знаходилась на своєму робочому місці та не виконувала посадових обов`язків, що підтверджується табелем робочого часу, в графі відпрацьовано за місяць годин значиться 0 .

Крім того, відповідач зазначає, що згідно платіжного доручення від 01 березня 2021 року № 66 позивачу виплачено 28 829, 60 грн. (т. 1 а.с.103).

Таким чином, при звільнені позивача виплата всіх сум, що належать їй при звільнені проведена у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року витребувано у відповідача розрахунок проведених із позивачем на день звільнення виплат із зазначенням складових таких виплат, їх сум, а також докази відсутності ОСОБА_1 на робочому місці за період з 01 січня 2021 року по 05 квітня 2021 року (акти відсутності на робочому місці, доповідні чи службові записки, накази, тощо).

Вимоги вказаної вище ухвали не були виконані суб`єктом владних повноважень, у встановлений судом, а також не повідомлено про причини неподання таких доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наказом відповідача від 03 жовтня 2018 року № 104-о була призначена на посаду головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Відділу державного екологічного та радіологічного нагляду (контролю) на митний території Київської області з 04 жовтня 2018 року за переведенням з Державної екологічної інспекції у Київській області (т. 1 а.с. 13).

Наказом відповідача від 13 листопада 2018 року № 185-о ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Київській області з 14 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 15).

Наказами відповідача від 10 березня 2021 року № 78 та № 79 (т. 1 а.с. 115-116) позивач була притягнена до дисциплінарної відповідальності та до неї застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани.

Наказом від 05 квітня 2021 року № 109 звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Столичного округу Відділу державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Київській області, з 05 квітня 2021 року, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису (т. 1 а.с. 114).

У той же час, як вбачається з довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданої 19 травня 2021 року ДЕІ Столичного округу (т. 1 а.с. 108) позивачу не була нарахована та виплачена заробітна плата за січень-березень 2021 року, внаслідок чого вона звернулась до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статями 21, 22, 28 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Положеннями статті 2 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 94 КЗпП, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

За правилами ч. 1 та ч. 2 статті 50 Закон України Про державну службу , держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

6) премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч. 4 статті 50 Закону України Про державну службу , джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 та ч. 7 статті 50 Закону України Про державну службу , порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Складові заробітної плати та особливості оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органів визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 Питання оплати праці працівників державних органів , зокрема, затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році; розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців; перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій.

Відповідно до п. 1.4 ч. 1 наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці затверджено та введено в дію з 01 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, що додаються, у тому числі: № П-5 Табель обліку використання робочого часу .

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у своєму відзиві зазначає, що згідно табелів обліку використаного робочого часу за січень та лютий 2021 року в графі відпрацьовано ОСОБА_1 за місяць значиться 0 годин (т.1 а.с. 109-110).

Крім того, згідно листа непрацездатності серії АДЯ № 026151 (т. 1 а.с.111), позивач з 15 березня по 24 березня 2021 року передувала на лікарняному.

Відповідно до ч. 1 статті 30 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Частиною 1 статті 36 цього Закону встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Таким чином, страхові виплати та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а за період, починаючи з шостого робочого дня - за рахунок Фонду соціального страхування України. Отже, позивачу було виплачено лікарняних на суму 1 114, 72 грн.

Суб`єкт владних повноважень вказує на те, що оскільки позивач не знаходилась у період з 01 січня 2021 року по день звільнення на робочому місці та не виконувала своїх посадових обов`язків, що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву письмовими доказами, він правомірно не нараховував та не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату за вказаний період.

При цьому, у відзиві на позовну заяву ДЕІ Столичного округу зазначено, що відповідачем нараховано та виплачено позивачу 16 січня 2021 року - 500, 00 грн. авансу, 07 квітня 2021 року - 29 880, 34 грн. розрахункових та 15 червня 2021 року - 1 114, 72 грн. лікарняних.

Згідно платіжного доручення від 01 березня 2021 року № 66 позивачу виплачено 28 829, 60 грн. (т. 1 а.с. 103).

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 затверджено типову форму № П-5 Табель обліку використання робочого часу , який містить в собі у тому числі наступні умовні позначення, буквений та цифровий коди:

Інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов`язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул і т.ін.) - ІН - 22;

Прогули - ПР - 24;

Неявки з нез`ясованих причин - НЗ - 28;

Інші види неявок, передбачених колективними договорами, угодами - ІВ - 29;

Інші причини неявок - І - 30.

Відповідно до 2 примітки до форми № П-5, форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. При необхідності форма може бути доповнена іншими показниками, необхідними для обліку на підприємстві.

Як вбачається з табелів обліку використаного робочого часу за січень та лютий 2021 року в графі відпрацьовано ОСОБА_1 за місяць значиться 0 годин та вказано умовні позначки Іш .

При цьому, такі табелі не містять розшифрування вказаної умовної позначки.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З метою всебічного та повного дослідження обставин справи, суд ухвалою від 16 серпня 2021 року зобов`язав відповідача протягом п`яти днів з дати отримання даної ухвали надати належні та допустимі докази, якими зафіксовано відсутність позивача на робочому місці з 01 січня 2021 року по 05 квітня 2021 року та на підставі яких в табелі робочого часу було внесено відомості щодо неявки ОСОБА_1 (акти відсутності на робочому місці, доповідні чи службові записки, накази, тощо).

Не зважаючи на отримання 19 серпня 2021 року ухвали суду від 16 серпня 2021 року її вимоги в частині надання витребуваних судом виконана не була.

Так само, суб`єктом владних повноважень не повідомлено про неможливість подати докази, витребувані судом у визначений строк.

Таким чином, в ході судового розгляду справи, твердження відповідача про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та невиконання покладених на неї посадових обов`язків не знайшли свого підтвердження.

У той же час, як вбачається з довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданої 19 травня 2021 року ДЕІ Столичного округу (т. 1 а.с. 108) позивачу не була нарахована та виплачена заробітна плата за січень-березень 2021 року та здійснено нарахування коштів у розмірі 37 739, 55 грн. (прибутковий 6 793, 10 грн., військовий збір 566, 09 грн.), що в свою чергу спростовує твердження відповідача, наведені у відзиві, що позивачу було виплачено 16 січня 2021 року - 500, 00 грн., 01 березня 2021 року - 28 829, 60 грн.; 07 квітня 2021 року - 29 880, 34 грн.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 16 серпня 2021 року зобов`язав відповідача, у тому числі, надати розрахунок проведених із позивачем на день звільнення виплат із зазначенням складових таких виплат, їх сум (згідно наданої суду довідки у розмірі 37 739, 55 грн.), чого ДЕІ Столичного округу здійснено не було.

Судом не приймається в якості доказу сплати позивачу коштів у розмірі 28 829, 60 грн. наявне в матеріалах справи платіжне доручення від 01 березня 2021 року № 66, оскільки з нього неможливо встановити, що такі кошти були зараховані саме ОСОБА_1 (у призначенні платежу не зазначено її прізвища, ім`я, по-батькові; у суду відсутні відомості що розрахунковий рахунок в АТ Приватбанк № НОМЕР_1 належить позивачу).

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати належній ОСОБА_1 заробітної плати та інших надбавок за період з 01 січня 2021 року по 05 квітня 2021 року.

Позивач у своєму позові просить стягнути заробітну плату за вказаний період у розмірі 26 496, 00 грн., проте не наводить розрахунку вказаної вище суми. При цьому, до спірних правовідносин не застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з огляду на предмет регулювання такого Порядку.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Таким чином, повноваження ДЕІ Столичного округу, у контексті позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, окрім випадку, зазначеного у наведених положеннях судової практики Європейського суду з прав людини, наявність якого в межах розгляду даної справи не була доведена позивачем, що додатково свідчить про безпідставність заявлення таких вимог в частині зазначення суми, яка підлягає нарахуванню та виплаті.

Крім того, суд зазначає про неможливість вирахування суми заробітної сплати за вказаний вище період на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За наслідками дослідження обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що спірними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, а саме, не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими.

Згідно з п.п. 2 та 3 ч. 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Зважаючи на те, що при зверненні позивача до суду з даним позовом, остання була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , відтак, позивачем не понесено судових витрат, з огляду на що такі судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКППНОМЕР_2 ) до Державної екологічної інспекції Столичного округу (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 3, корпус 2; код ЄДРПОУ 42163667) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Столичного округу щодо невиплати належній ОСОБА_1 заробітної плати та інших надбавок за період з 01 січня 2021 року по 05 квітня 2021 року.

Зобов`язати Державну екологічну інспекцію Столичного округу нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з 01 січня 2021 року по 05 квітня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Державної екологічної інспекції Столичного округу на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк