Рішення

від 26.08.2021 по справі 918/1015/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1015/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. ,

за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" (04111, вул. Щербакова, буд. 52, офіс 461, м. Київ, Шевченківський р-н, код ЄДРПОУ 41964198)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМОЛ" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 87, код ЄДРПОУ 32413662)

про стягнення заборгованості в сумі 179 248,20 грн.

у судовому засіданні приймали участь представники:

- від позивача (в режимі ВКЗ): Жирченко М.С.;

- від відповідача: Сокотун В.А.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Приватне підприємство "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" (далі Підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМОЛ" (далі Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 179 248,20 грн за договором №1816 від 07.06.2019 про надання послуг охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму, з яких: 127 919,00 грн основного боргу та 51 329,20 грн нарахованих санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг, у встановлені договором строки.

Ухвалою суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

23 листопада 2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень, зокрема, зазначив, що: відповідач договору не підписував та з позивачем не укладав; акт приймання-передачі об`єктів під охорону згідно договору відсутній; вважає що сторонами підписаний лише проект договору який має набрати чинності після підписання акту приймання-передачі майна під охорону; позивач здійснює нарахування пені на підставі п. 5.3 Договору, в той час як вказаний пункт проекту договору не містить положення про можливість такого нарахування; акти приймання-передачі наданих послуг за договором за 4 місяці направлялись відповідачу лише в жовтні 2019 року разом з рахунками в одному відправленні, а не щомісяця, як передбачено договором, що не може бути визнаним в якості належного доказу надання позивачем послуг за спірним договором, в обґрунтування визнання не підписаних відповідачем актів наданих послуг та, відповідно, в якості підстави для проведення розрахунків, оскільки не відповідає умовам договору та нормам глави 63 ЦК України; акти наданих послуг не містять обов`язкових реквізитів первинних документів, визначених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не підписані з боку посадових осіб відповідальних за здійснення господарської операції та не можуть бути прийняті до уваги в якості належного доказу надання послуг.

Разом з відзивом відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

25 листопада 2020 року до суду від ТОВ "Бімол" надійшла зустрічна позовна заява б/н від 19.11.2020, у якій ТОВ "Бімол" заявив зустрічну вимогу - визнання недійсним Договору №1816 від 07.06.2019, підписаного 07.06.2019 між ТОВ "БІМОЛ" та ПП "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" посилаючись на відсутність волевиявлення ТОВ "БІМОЛ" на його укладення.

Ухвалою суду від 27.11.2020 зустрічну позовну заяву ТОВ "БІМОЛ" до ПП "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" залишено без руху, надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків позовної заяви.

07 грудня 2020 року ТОВ "БІМОЛ" усунуто недоліки зустрічної позовної заяви, про що подано відповідну заяву з доказами.

Ухвалою суду від 14.12.2020, зокрема, прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі №918/1015/20. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №918/1015/20. Вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.01.2021.

28 грудня 2020 року на адресу суду від ПП "Шериф-Пульт 014" надійшла заява №2311 від 23.12.2020 про поновлення процесуальних строків на подання відповіді на відзив та долучення відповіді на відзив з додатками до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.01.2021 заяву Підприємства №2311 від 23.12.2020 про поновлення процесуальних строків на подання відповіді на відзив та долучення відповіді на відзив з додатками до матеріалів справи задоволено; поновлено ПП "Шериф-Пульт 014" процесуальний строк на подачу відповіді на відзив.

Відповідно до поданої Підприємством відповіді на відзив останнє, крім іншого, зазначає, що акт приймання-передачі майна не підписувався сторонами договору, оскільки така процедура передбачена виключно для охорони чіткого переліку майна замовника, а не для надання послуг виконавцем (позивачем) щодо підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму. Посилається на недоцільність проведення судової експертизи підпису директора відповідача, з огляду на те, що кожна сторінка договору містить відбитки печаток сторін, а також на те, що останній проставляє різні підписи на різних документах, в результаті чого встановити його відповідність неможливо та не є необхідним в даному випадку. На підтвердження останнього долучає листи відповідача адресовані позивачу. Крім того, відповідач у адресованих позивачеві листах визнає, що представники позивача виконують функції з контрольно-пропускного режиму у Товаристві.

25 січня 2021 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній вказав, що на юридичну та фактичну адресу Товариства проекти договору №1816 від 07.06.2019 не надходили, директором та іншими уповноваженими посадовими особами не підписувались, у відповідача примірник договору відсутній, про що останній повідомляв позивача листами які додані до відзиву. Припускає, що спірний договір міг бути підписаний у невідокремленому структурному підрозділі відповідача, що знаходиться у смт. Чернівці, Вінницької області, доступ до приміщень якого мав позивач, оскільки в червні 2019 року посада керівника зазначеного підрозділу була вакантна, а охорона належним чином не здійснювалась, що могло стати причиною використання печатки ТОВ "БІМОЛ" №3 не за призначенням. Посилаючись на статтю 207 ЦКУ, статтю 58-1 ГКУ зазначив, що наявність чи відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Зазначає про недійсність спірного договору з підстав відсутності волевиявлення Товариства при укладенні договору, про що подав зустрічну позовну заяву. Посилається на відсутність акту приймання-передачі майна під охорону, актів приймання-передачі наданих послуг, доказів оформлення акту укріпленості, акти звіряння взаєморозрахунків, платіжних доручень про оплату з посиланням на номер договору, податкові накладені та ін., які могли б свідчити про наявність юридично значимих дій у процесі виконання договору. Посилаючись на ч.1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 181 ГК України вважає договір не укладеним, оскільки відсутній акт приймання-передачі майна під охорону. Стосовно здійсненої оплати послуг за червень зазначив, що сплата коштів в сумі 7 700,00 грн обліковується бухгалтерією Товариства як помилково сплачені кошти, оскільки позивач не підтвердив надання послуг у червні 2019.

Ухвалою від 23.02.2021 по справі №918/1015/20, між іншого, задоволено клопотання відповідача та призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис від імені директора замовника ТОВ "Бімол" Павлюка М.П. у розділі "9. Адреси та підписи сторін" в Договорі №1816 від 07.06.2019 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму, укладеного між Приватним підприємством "Шериф-Пульт 014" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бімол", Павлюком Миколою Павловичем , чи іншою особою?. Провадження у справі №918/1015/20 зупинено на час проведення експертизи Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України. Матеріали справи №918/1015/20 направлено Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України для проведення судової почеркознавчої експертизи.

17 травня 2021 року на адресу суду супровідним листом №19/118/7/7-5275-2021 надійшли матеріали справи та висновок експерта № СЕ-19/118-21/2512-ПЧ.

Ухвалою від 17.05.2021, зокрема, провадження у справі № 918/1015/20 поновлено. Призначено у справі підготовче судове засідання на 01.06.2021.

У підготовчих судових засіданнях розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав наведених у відповідних ухвалах суду. Також, у судових засіданнях: з 12.01.2021 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 13.07.2021, з 12.08.2021 по 26.08.2021 судом оголошувалися перерви.

Ухвалою від 01.06.2021, між іншого, закрито підготовче провадження у справі № 918/1015/20. Призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2021.

У судовому засіданні 01.07.2021, суд оголосив перерву до 13.07.2021 для надання можливості позивачу за зустрічним позовом взяти участь у з`ясуванні обставин зустрічної позовної заяви та у дослідженні доказів наявних у матеріалах справи, про що повідомлено учасників справи, що не з`явилися відповідною ухвалою суду.

Ухвалою від 13.07.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМОЛ" про виклик експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Повшук А.Ю. для надання пояснень щодо проведеної експертизи- задоволено. Викликано експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Повшук А.Ю. у судове засідання. Розгляд справи відкладено на 12.08.2021. Попереджено позивача, що у випадках, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду. Явку учасників справи в судове засідання визнано обов`язковою.

05 серпня 2021 року від позивача надійшли додаткові пояснення стосовно нарахованої пені та інших санкцій.

У судове засідання 12.08.2021 з`явився експерт Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Повшук А.Ю. для надання пояснень щодо проведеної експертизи.

У цьому ж судовому засіданні суд постановив ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМОЛ" до Приватного підприємства "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" про визнання недійсним договору №1816 від 07.06.2019 без розгляду у зв`язку з неявкою позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою від 12.08.2021 повідомлено Товариство, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 26.08.2021.

У судовому засіданні 26.08.2021 присутні представники позивача та відповідача підтримали свої позиції наведені у поданих раніше письмових документах по суті справи.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на укладення 07 червня 2019 року між Підприємством (Виконавець) та Товариством (Замовник) Договору № 1816 про надання послуг охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму, що свідчить про виникнення між підприємствами господарських правовідносин, згідно положень п.1.1. якого предметом Договору є надання послуг щодо підтримання порядку, здійснення контрольно-перепускного режиму та охорони майна на Об`єкті Замовника, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: Вінницька область, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 249.

Позивач зазначає, що повною мірою надав послуги, визначені п. п. 1.1. Договору та які є предметом Договору, в той час як відповідач ухиляється від виконання прийнятих на себе зобов`язань.

04 жовтня 2019 року позивач на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення направив відповідні рахунки для здійснення оплат за надані послуги в період із липня 2019 року по жовтень 2019 року включно, також позивач направив для підписання та повернення заявнику його екземплярів Акти наданих послуг за липень, серпень, вересень та жовтень 2019 року. Відповідно до положень Договору позивач у встановлені строки не отримав мотивовану відмову від підписання направлених відповідачу Актів наданих послуг, а тому вважає що такі Акти є підписаними, а послуги надані належним чином та в повному обсязі.

Проте, зобов`язання відповідача щодо оплати за послуги надані з 01.07.2019 року по 10.10.2019 року не були виконані. В той же час, відповідач здійснив оплату заборгованості за червень 2019 згідно платіжного доручення №108 від 15.07.2019. Розмір оплати відповідає умовам договору.

Оскільки, більше жодних платежів на виконання умов Договору відповідачем не здійснювалось, тому, станом на 26.10.2020 у останнього виникла заборгованість за надані послуги у сумі 127 919,00 грн. стягнення яких є предметом позовних вимог у даній справі.

Крім того, позивач нарахував відповідачеві з посиланням на статті 224, 232 ГКУ, 611, 625 ЦКУ, за неналежне виконання своїх зобов`язань, щодо оплати наданих послуг: 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 912,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 697, 84 грн.

Також, позивач нарахував відповідачу, посилаючись на п. 5.3 договору, ст. 536 ЦКУ та ст. 232 ГКУ проценти за користування чужими коштами, що складаються з: пені - подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочки на суму невиконаних зобов`язань протягом шести місяців, від дня, коли кожне таке зобов`язання мало бути виконане в розмірі 33 282,78 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4 639,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 796,87 грн.

Отже, загальна сума грошових коштів, які на переконання позивача підлягають стягненню з відповідача складає 179 248,20 грн.

Підсумовуючи позицію відповідача, останній заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки:

- вважає що сторонами підписаний лише проект договору який має набрати чинності після підписання акту приймання-передачі майна під охорону;

- заперечує проти підтвердження надання послуг за договором з посиланням на акти приймання-передачі наданих послуг, оскільки останні надіслані не в строки передбачені договором, не містять обов`язкових реквізитів первинних документів, визначених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не підписані з боку посадових осіб відповідальних за здійснення господарської операції;

- на юридичну та фактичну адресу Товариства проект договору №1816 від 07.06.2019 не надходив, директором та іншими уповноваженими посадовими особами не підписувався, у відповідача примірник договору відсутній про що останній повідомляв позивача листами; припускає, що спірний договір міг бути підписаний у невідокремленому структурному підрозділі відповідача, що знаходиться у смт. Чернівці, Вінницької області, оскільки в червні 2019 посада керівника зазначеного підрозділу була вакантна, а охорона належним чином не здійснювалась, що могло стати причиною використання печатки ТОВ "БІМОЛ" №3 не за призначенням;

- посилається на недійсність спірного договору з підстав відсутності волевиявлення Товариства при укладенні договору;

- посилається на відсутність акту приймання-передачі майна під охорону, актів приймання-передачі наданих послуг, доказів оформлення акту укріпленості, акти звіряння взаєморозрахунків, платіжних доручень про оплату з посиланням на номер договору, податкові накладені та ін., які могли б свідчити про наявність юридично значимих дій у процесі виконання договору;

- посилаючись на ч.1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 181 ГК України вважає договір не укладеним, оскільки відсутній акт приймання-передачі майна під охорону;

- відносно оплати послуг за червень зазначив, що сплата коштів в сумі 7 700,00 грн обліковується бухгалтерією Товариства як помилково сплачені кошти, оскільки позивач не підтвердив надання послуг у червні 2019.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До матеріалів справи позивачем долучено засвідчену копію, а в подальшому і оригінал Договору №1816 від 07.06.2019 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму (далі Договір), між Підприємством, як виконавцем та Товариством, у якості замовника, відповідно до умов якого предметом Договору є надання послуг щодо підтримання порядку, здійснення контрольно-перепускного режиму та охорони майна на Об`єкті Замовника, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: Вінницька область, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 249 (далі - Об`єкт). Охорона об`єкту здійснюється охоронниками в установленій сторонами формі одягу із спецзасобами (п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1.1-2.1.8 Договору виконавець зобов`язався: забезпечувати підтримання порядку, охорону майна та здійснювати встановлений Замовником контрольно-перепускний режим на Об`єкті, вказаному в пункті 1.1. даного Договору, шляхом виставлення на Об`єкті 1 (одного) цілодобового поста у кількості 2 (двох) охоронників щоденно (включаючи робочі, вихідні та святкові дні); здійснювати охорону Об`єкта від злочинних чи інших незаконних дій та посягань, забезпечувати охорону матеріальних цінностей Замовника, що знаходяться в охороняємому приміщенні, та зданих згідно акту надання-приймання майна під охорону; здача майна та території під охорону і прийом з-під охорони здійснюється уповноваженими особами. Відповідальна особа визначається Замовником, з числа працівників. Список працівників із зазначенням їх прізвищ та телефонів, підписаний і завірений печаткою Замовника, надається Виконавцю протягом 3-х робочих днів з моменту укладення даного Договору. При зміні відповідальної особи, зміни її телефонів Замовник письмово повідомляє протягом 3-х робочих днів про це Виконавця; у разі виникнення (або загрозі виникнення) ситуацій, що не дає можливості забезпечити підтримання порядку на території об`єкта наявними силами охорони, Виконавець за письмовою заявкою Замовника, в якій передбачаються кількість охоронників, повинен посилювати кількісний склад охоронників за рахунок додаткових сил та за рахунок коштів Замовника, у залежності від сформованих обставин; методи та засоби здійснення необхідного комплексу послуг з охорони, відповідно до умов цього Договору, Виконавець обирає самостійно та несе за це відповідальність; замовник доручає Виконавцю здійснювати також функції щодо інформування та консультування його з приводу покращення заходів безпеки; рівно як і Замовник, зберігати в таємниці та не допускати можливого прямого чи не прямого використання даних, які є комерційною таємницею, отриманої від іншої Сторони; провести аналіз Об`єкта Замовника на стан його укріпленості та надати Акт укріпленості Замовнику на виконання вимог і рекомендацій які вказані Виконавцем для їх усунення.

Відповідно до п. 3.1.1-3.1.6 Договору замовник зобов`язався: забезпечити Виконавця, на строк дії Договору, робочим місцем, обладнаним необхідними меблями (стілець, стіл та шафа) а також місцем побутового призначення (в тому числі елементарними санітарно- гігієнічними умовами); вчасно та в повному об`ємі в терміни та на умовах, визначених даним Договором провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені Виконавцем послуги; письмово сповістити Виконавця щодо обставин, які можуть вплинути, або значно ускладнити виконання функцій, передбачених умовами цього Договору; дотримуватись запропонованих Виконавцем приписів і рекомендацій з режимних заходів безпеки, створювати належні умови для забезпечення зберігання документації і матеріальних цінностей; протягом 3-х робочих днів, з моменту отримання від Виконавця Акт укріпленості, підписати його (один екземпляр повернути Виконавцю) та в найкоротші терміни виконати рекомендації та вимоги Виконавця щодо укріпленості Об`єкта; сторони домовились, що всі права, які належать за цим Договором Виконавцю не можуть бути передані Замовником іншій особі, протягом дії цього Договору.

Відповідно до розділу 3.2 Договору замовник має, зокрема, наступні права: у випадку необхідності, письмово пред`явити додаткові вимоги Виконавцю щодо покращення здійснення комплексу послуг з охорони; у випадку невиконання Виконавцем своїх зобов`язань, або за власним бажанням, достроково розірвати Договір, письмово попередивши про це Виконавця не менше ніж за 15 календарних днів до дня розірвання; письмово повідомляти керівництво Виконавця про порушення службової дисципліни та недоліки в несенні служби працівниками Виконавця, що негативно впливають на стан виконання функцій, передбачених умовами цього Договору; надавати зауваження або пропозиції для оперативного реагування та вирішення питань щодо якості надання послуг на Об`єкті.

Розділом 4 Договору встановлено порядок оплати за надані послуги, а саме: оплата за послуги Виконавця, відповідно до умов цього Договору складає: 38 500,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг Виконавцем. При достроковому розірванні договору за ініціативою Виконавця, оплата за послуги проводиться пропорційно до відпрацьованого часу виключно за згодою Замовника; замовник оплачує послуги Виконавця, згідно пункту 4.1. Договору, авансом не пізніше 05-го числа поточного місяця на підставі даного Договору; послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 (п`яти) днів підписує Акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє Виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти наданих послуг не будуть підписані чи Виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані Послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі Сторони Замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів наданих послуг; оплату за послуги Виконавця, відповідно до умов цього Договору, за згодою Сторін, що висловлена письмово, може бути як зменшено, так і збільшено, від фактично наданих послуг; оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на наданий Виконавцем розрахунковий рахунок у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до п. 7.1, 7.2 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до: 24 червня 2020 року, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома Сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Строк надання послуг: з 25 червня 2019 р. по 24 червня 2020 р.

Договір, на кожній сторінці містить підписи у графах від імені замовника та виконавця, а також відтиски печаток Підприємства та Товариства.

Отож, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, крім Договору №1816 надані копії наступних документів:

- платіжне доручення №108 від 15.07.2019, яким відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 7 700,00 грн, з призначенням платежу "послуги охорони за червень згідно рах№39 від 27.06.19 року в т.ч. ПДВ 20% 1 283,33 грн";

- акти надання послуг за липень 2019 року - жовтень 2019 року: №39 від 31.07.2019 на суму 38 500,00 грн , №51 від 31.08.2019 на суму 38 500,00 грн, №52 від 30.09.2019 на суму 38 500,00 грн, №65 від 31.10.2019 на суму 12 419,00 грн підписані зі сторони виконавця;

- акт звірки взаєморозрахунків на суму 127 919,00 грн підписані зі сторони виконавця;

- лист-вимога Підприємства від 11.11.2019 №11/19 про сплату заборгованості за договором в розмірі 127 919,00 грн та докази її надіслання на адресу Товариства 18.11.2019;

- докази направлення 04.10.2019 Підприємством на ім`я Товариства рахунків на оплату послуг за Договором, акту звірки та актів надання послуг за липень 2019-жовтень 2019 року.

Відповідачем на підтвердження його запречень надані наступні докази.

Листом №53 від 18.07.2019, надісланим 29.07.2019 та листом №54 від 19.07.2019 (доказів надіслання якого не надано), Товариство повідомило Підприємство про наявність випадків невиконання зі сторони виконавця умов Інструкції працівника охорони, внутрішньо-об`єктового та контрольно-пропускного режимів підписаної представником ПП "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" та представником ТОВ "БІМОЛ" Лазарем В.Г. в частині належного здійснення контрольно-пропускних обов`язків; у випадку наявності таких випадків - про неможливість укладення договору про надання охоронних послу та/або зменшення вартості наданих послуг.

Листами №55 від 25.07.2019 та №57 від 06.08.2019 (належних доказів надіслання яких не надано) Товариство повідомило Підприємство про наявність випадків невиконання зі сторони виконавця умов Інструкції працівника охорони, внутрішньо-об`єктового та контрольно-пропускного режимів підписаної представником ПП "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" та представником ТОВ "БІМОЛ" Лазарем В.Г. в частині належного здійснення контрольно-пропускних обов`язків; просило поміняти охорону та відреагувати на кожне порушення та підписати акт виконаних робіт із зменшенням суми.

Листом №56 від 02.08.2019 (доказів надіслання якого не надано) Товариство посилаючись на п. 3.2.3. проекту договору охорони просило прийняти міри для видалення працівників Підприємства з території відповідача, а також оформити необхідні акти пропорційно до кількості днів перебування працівників охорони, враховуючи право Товариства на зменшення розміру оплати при наявності випадків невиконання зі сторони виконавця умов Інструкції працівника охорони, внутрішньо-об`єктового та контрольно-пропускного режимів підписаної представником ПП "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" та представником ТОВ "БІМОЛ" Лазарем В.Г.

Листом №390 від 09.10.2019, надісланим 10.10.2019 на лист Підприємства від 09.10.2019, а також листом №458 від 22.11.2019, надісланим 26.11.2019 на листи Підприємства від 09.10.2019 та 11.11.2019, Товариство зазначило, що оскільки серед доданих до листа документів відсутній договір про надання послуг, вимоги стосовно оплати наданих послуг не можуть бути розглянуті у зв`язку з відсутністю у Товариства його примірника договору. Наполягав на зменшенні розміру оплати враховуючи попередні листи. Крім того, відповідач запропонував направити на його адресу належним чином оформлений договір, підписаний уповноваженими особами Товариства та Підприємства та акти виконаних робіт із врахуванням зауважень Товариства.

Отже, між сторонами існує спір про грошові зобов`язання, вирішення якого базується перш за все на з`ясуванні факту існування між ними договірних правовідносин, а саме укладення Договору №1816 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму, оскільки відповідач заперечує факт його існування, стверджуючи, що між сторонами було підписано лише проект договору.

Так, главою 53 Цивільного кодексу врегульовано, зокрема, укладення цивільного договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Отже підписання проекту договору, на яке посилається відповідач, на переконання суду є саме по собі прийняттям пропозиції про його укладення . Посилання відповідача на те що такий проект договору має набрати чинності після підписання акту приймання-передачі майна під охорону не відповідає вимогам статті 640 ЦК України, за якою договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції , а якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії , договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як зазначено у постанові Верховного суду №904/1103/20 від 01.12.2020 "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Незважаючи на те що сторонами не надано жодних доказів на підтвердження надіслання пропозиції про укладення Договору та прийняття такої пропозиції, судом враховуються докази фактичного існування між сторонами правових відносин з охорони та здійснення пропускного режиму на об`єкті відповідача, що визнаються у листах відповідача, наявність у матеріалах справи підписаного Договору з відтисками печаток Товариства та Підприємства, а також наявність фактично здійсненої оплати за послуги охорони за червень 2019 року проведеної зі сторони відповідача на користь позивача, в розмірі, що відповідає погодженому розміру оплати послуг в Договорі.

Докази підписання Договору саме директором Павлюком М.П. є суперечливими. Судом враховано висновок експерта зроблений за результатами почеркознавчої експертизи, а також надані ним особисто пояснення у судовому засіданні, відповідно до яких порівнювані підписи у Договорі та наданих зразках є неспівставимими, не містять комплексу збіжних та розбіжних ознак. Поряд з цим, судом враховується наявність у справі двох листів тотожного змісту Товариства №458 від 22.11.2019 підписаних від імені директора відповідача Павлюка М.П., а саме екземпляру наданого відповідачем (том І, а.с. 43) та ексземпляру наданого позивачем з конвертом (том І, а.с. 76), підписи директора на яких за зовнішніми транскрипційними ознаками також є різними.

В даному випадку, враховуючи, що відповідач у адресованих позивачу листах не заперечував існування між сторонами правовідносин з охорони та здійснення контрольно-перепускного режиму, не заперечував проти наявності укладеного договору, а лише посилався на відсутність у Товариства примірника такого договору, Підприємство отримавши підписаний примірник Договору з відтиском печатки Товариства при його укладенні, не могло мати сумнівів в особі підписанта, та не повинно було знати як виглядає підпис директора Павлюка М.П.

Відтак, на переконання суду посилання позивача на укладений між ним та відповідачем Договір №1816 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-пропускного режиму, за яким позивач набув прав та обов`язків виконавця, а відповідач - замовника, є більш вірогідним, підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростовано, оскільки позиція відповідача у справі фактично звелась до заперечення доводів позивача без надання на їх противагу належних доказів. Доказів існування між сторонами інших правовідносин з надання послуг охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму, окрім як на підставі Договору, матеріали справи не містять.

Обставини наведені у листах відповідача позивачеві також не знайшли свого документального підтвердження, зокрема щодо порушення працівниками Підприємства вимог Інструкції працівника охорони, внутрішньо-об`єктового та контрольно-пропускного режимів підписаної представником ПП "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" та представником ТОВ "БІМОЛ" Лазарем В.Г., на підставі чого, за переконанням відповідача ціна наданих послуг повинна була бути зменшена позивачем. Більше того така Інструкція працівника охорони, внутрішньо-об`єктового та контрольно-пропускного режимів підписана представником ПП "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" та представником ТОВ "БІМОЛ" Лазарем В.Г. до справи жодною із сторін не надана, відтак судом обставини, які з нею пов`язані не оцінюються.

Судом також враховується, що представник відповідача у судовому засіданні 26.08.2021 не заперечив проти того, що на території підрозділу відповідача за адресою: Вінницька область, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 249, до жовтня 2019 перебували (тобто були допущені на відповідних правових підставах) працівники позивача, однак покликався на те, що обов`язки ними виконувались не якісно.

Отже, дослідженими матеріалами справи у сукупності, спростовуються доводи відповідача наведені у відзиві. Крім того, необхідно наголосити, що у листі №56 від 02.08.2019 Товариство посилалось на п. 3.2.3. Договору, вважаючи що це лише проект договору, та просило прийняти міри для видалення працівників Підприємства з території відповідача, тобто фактично мало намір розірвати договір. Проте, доказів надіслання такого листа на адресу позивача до справи не надано.

Належних доказів які свідчать про розірвання Договору чи визнання його недійсним у справі відсутні, отже суд досліджує позовні вимоги з урахуванням положень Договору.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Вказаній нормі кореспондують норми частини 1 статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Погоджуючи за власним волевиявленням умови договору, укладення якого та умови якого не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, судом встановлено, що сторонами укладений Договір, який за змістом викладених в ньому умов є договором про надання послуг у розумінні статті 901 ЦК України, предметом якого відповідно до п. 1.1. є надання послуг щодо підтримання порядку, здійснення контрольно-перепускного режиму та охорони майна на Об`єкті Замовника, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: Вінницька область, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 249.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору (розділ 4) сторони визначили порядок розрахунку та фіксовану ціну послуг.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за послуги Виконавця, відповідно до умов цього Договору складає: 38 500,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг Виконавцем. При достроковому розірванні договору за ініціативою Виконавця, оплата за послуги проводиться пропорційно до відпрацьованого часу виключно за згодою Замовника.

Докази припинення (розірвання) договору в період з липня по жовтень 2019 року в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник оплачує послуги Виконавця, згідно пункту 4.1. Договору, авансом не пізніше 05-го числа поточного місяця на підставі даного Договору.

Тобто, обов`язок з оплати, за наявності чинного договору, виникав у відповідача щомісячно не пізніше 05-го числа поточного місяця. Вимоги про надіслання Виконавцем на адресу Замовника акту приймання-передачі наданих послуг Договір не містить.

Послуги за цим Договором вважаються наданими після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 (п`яти) днів підписує Акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє Виконавцю мотивовану відмову від підписання . Якщо протягом вказаного терміну Акти наданих послуг не будуть підписані чи Виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані Послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі Сторони Замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів наданих послуг (п. 4.3 Договору).

Позивачем, у період з липня 2019 року по жовтень 2019 року були надані послуги відповідачу, відповідно до умов Договору, вартість яких за один місяць складала 38 500,00 грн. Докази протилежного суду не надані.

Суд також зважає на те, що Договором передбачена фіксована сума за місяць виконання обов`язків Підприємством, а не за конкретно виконаний кожен з передбачених Договором обов`язків, в той же час можливість її зменшення відповідно до положень Договору є прерогативою сторін за їх домовленістю. Поряд з цим предметом спору є стягнення боргу за Договором, а підстав для часткової відмови в стягненні неоплаченої вартості наданих послуг на основі заперечень висловлених в листах відповідача суд не вбачає за можливе.

Поряд із цим, враховуючи предмет Договору на переконання суду останній вмістив в собі наступні послуги: 1) щодо підтримання порядку; 2) здійснення контрольно-перепускного режиму; 3) охорона майна на Об`єкті Замовника, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону. Саме на забезпечення виконання останнього пункту умовами Договору передбачалось підписання акту передання-приймання майна під охорону. Отже твердження відповідача про неукладення договору у зв`язку з відсутністю такого акту є помилковим. Крім того, відповідач у адресованих позивачеві листах визнав, що представники позивача виконують функції з контрольно-пропускного режиму, що відповідає умовам Договору, та не заперечив представник відповідача у судовому засіданні 26.08.2021.

04 жовтня 2019 року позивач на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення направив відповідні рахунки для здійснення оплат за надані послуги в період із липня 2019 року по жовтень 2019 року включно, також відповідач направив для підписання та повернення заявнику його екземплярів Акти наданих послуг за липень, серпень, вересень та жовтень 2019 року на загальну суму 127 919,00 грн., що підтверджується копіями опису вкладень у цінний лист та накладної №0209076728727 (том І, а.с. 22).

Однак, відповідач у встановлений Договором строк вмотивованої відмови від підписання актів не направив, а тому на підставі п. 4.3 такі Акти є підписаними, а послуги надані належним чином та в повному обсязі.

Належних доказів на спростування викладених обставин чи неналежного надання послуг за Договором позивачем відповідач не надав і під час розгляду справи. Листи відповідача не свідчать про неналежне виконання чи невиконання позивачем своїх зобов`язань згідно Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що акти виконаних робіт та рахунки на оплату послуг по охороні за липень-жовтень 2019 року за Договором відповідач отримав, однак акти не підписав, мотивованої відмови від їх підписання у строк передбачений Договором не направив, чим порушив п. 4.3 укладеного між сторонами договору.

На переконання суду позивачем доведено та матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за липень-жовтень 2019 року згідно Договору відповідачеві. Належних доказів на спростування надання послуг у вказаний період, зокрема вмотивованої відмови від підписання актів надання послуг за липень-жовтень 2019 року, відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Поряд з цим, судом встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором у розмірі 127 919,00 грн, оскільки докази оплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов Приватного підприємства "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМОЛ" в частині стягнення основного боргу за Договором у сумі 127 919 грн 00 коп. підлягає до задоволення.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 33 282,78 грн пені, 11 494,71 грн інфляційних втрат та 6 551,71 грн 3% річних на суму боргу 127 919,00 грн.

При цьому позивач, зокрема, нарахував відповідачеві з посиланням на статті 224, 232 ГКУ, 611, 625 ЦКУ 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 912,38 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 697, 84 грн та помилково зазначає, що це є штрафні санкції за неналежне виконання своїх зобов`язань, щодо оплати наданих послуг. Також, позивач нарахував відповідачу, посилаючись на п. 5.3 Договору, ст. 536 ЦКУ та ст. 232 ГКУ проценти за користування чужими коштами, що на його думку складаються з: пені - в розмірі 33 282,78 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4 639,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 796,87 грн.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати в розумінні зазначених норм не є штрафними санкціями, а можливість їх нарахування полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Поряд з цим, позивачем неправомірно нараховані 3% річних та інфляційні втрати двічі - в якості штрафних санкцій (том І, а.с. 19) та як проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами (том І, а.с. 21) з посиланням на п. 5.3 Договору та статті 536, 625 ЦК України.

Зважаючи на встановлені вище обставини, судом проведено власний розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат в порядку визначеному статтею 625 ЦК України з врахуванням п. 5.3 Договору, на підтверджену матеріалами справи суму боргу 127 919,00 грн за період прострочення з 06.07.2019 по 30.09.2020 (кінцевий термін нарахування для інфляційних втрат визначений позивачем у розрахунках), та по 26.10.2020 (кінцевий термін нарахування для відсотків річних визначений позивачем у розрахунках). Відтак, за розрахунком суду, який додається до даного рішення, підставним є нарахування та стягнення з відповідача 4 639,34 грн 3% річних та 3 310,34 грн інфляційних втрат. В решті позову в частині стягнення 1 912,37 грн 3% річних та 8 184,37 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Крім того, нараховуючи відповідачеві 33 282,78 грн пені, позивач посилається на п. 5.3 Договору.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Поряд з цим, пунктом 5.3 Договору та іншими його положеннями сторони не погодили можливості застосування такого виду неустойки як пеня та її розміру, відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 33 282 грн 78 коп. пені суд відмовляє.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Встановлені судом обставини свідчать про доведеність позивачем вимог позову про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 127 919,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 310 грн 34 коп. та 3% річних у сумі 4 639 грн 34 коп, у рішенні містяться підстави які обґрунтовують таке рішення суду, що є достатнім для задоволення позовних вимог частково з урахуванням проведеного судом перерахунку.

Сума витрат по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених позовних вимог становить 2 038,03 грн та на підставі статті 129 ГПК України підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМОЛ" про стягнення заборгованості в сумі 179 248,20 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІМОЛ" (34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 87, код ЄДРПОУ 32413662) на користь Приватного підприємства "ШЕРИФ-ПУЛЬТ 014" (04111, вул. Щербакова, буд. 52, офіс 461, м. Київ, Шевченківський р-н, код ЄДРПОУ 41964198) основний борг у сумі 127 919 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 310 (три тисячі триста десять) грн 34 коп., 3% річних у сумі 4 639 (чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн 34 коп. та 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) грн 03 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в частині стягнення 8 184 грн 37 коп. інфляційних втрат, 1 912 грн 37 коп. 3% річних та 33 282 грн 78 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич