Постанова

від 01.09.2021 по справі 910/13034/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/13034/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючого, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Державного підприємства "Гарантований покупець" - Онищенко О.А. (адвокат),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Віньківці" - Булаєва О.В (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 (суддя Привалов А.І.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 (суддя Привалов А.І.),

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 (колегія суддів у складі: Ходаківської І.П., Попікової О.В., Корсака В.А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Віньківці" (далі - ТОВ "Екотехнік-Віньківці", ТОВ)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець, ДП)

про стягнення 7 480 582,43 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. ТОВ "Екотехнік-Віньківці" та Гарантований покупець уклали договір, відповідно до якого позивач зобов`язується продавати, а відповідач купувати всю відпущену електроенергію за "зеленим" тарифом.

2. Гарантований покупець не в повному обсязі оплатив позивачу отриману електричну енергію, у зв`язку з чим ТОВ "Екотехнік-Віньківці" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, штрафних санкцій.

3. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Однак Гарантований покупець не погодився з рішеннями судів та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

4. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги в частині підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1,2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, та закрив касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 10.02.2020 між Гарантованим покупцем (гарантований покупець - за договором) та ТОВ "Екотехнік-Віньківці" (продавець за зеленим тарифом - за договором) був укладений Договір №194/01/20 (далі - Договір).

6. У договорі сторони передбачили таке:

- виробник за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор, НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок №2804) (п.1.1);

- ТОВ "Екотехнік-Віньківці" зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця зеленим тарифом за встановленим йому зеленим тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (п.2.3);

- продавець за зеленим тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку №641, якщо продавець є виробником за зеленим тарифом, або Порядку №2804, у разі якщо продавець є споживачем за зеленим тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (п.2.4);

- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до гл.10 Порядку №641 або гл.6 Порядку №2804 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п.2.5);

- обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до гл.8 Порядку №641 або гл.5 Порядку №2804 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до гл.7 Порядку №641 або гл.4 Порядку №2804 (п.3.1);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п.3.2);

- оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень гл.10 Порядку №641 або гл.6 Порядку №2804 (п.3.3);

- якщо виробник за зеленим тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому зелений тариф і продавець за зеленим тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії зеленого тарифу (до 01.01.2030) (п.7.3).

7. Гарантований покупець та ТОВ "Екотехнік-Віньківці" підписали акти купівлі-продажу електроенергії:

- за лютий 2020 року від 29.02.2020 на суму 196 651,61 грн;

- за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 1 551 428,02 грн;

- за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 2 525 352,11 грн;

- за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 1 926 145,78 грн;

- за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 2 267 073,52 грн.

8. Скаржник частково оплатив електричну енергію, вироблену ТОВ "Екотехнік-Віньківці" як виробником за зеленим тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року - червень 2020 року на загальну суму 1 498 221,44 грн.

Короткий зміст позовних вимог

9. ТОВ "Екотехнік-Віньківці" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Гарантованого покупця про стягнення 7 480 582,43 грн заборгованості та пені в сумі 66 493,21 грн, штрафу - 161 149,64 грн, а також на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) - 3% річних у сумі 12 287,63 грн та інфляційних втрат - 6459,21 грн.

10. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Гарантованим покупцем своїх зобов`язань за Договором в частині оплати отриманої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 7 234 192,74 грн, за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані штраф, пеня, 3% річних та інфляційні витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.12.2020 позов задовольнив частково: стягнув з Гарантованого покупця на користь ТОВ "Екотехнік-Віньківці" 7 234 192,74 грн заборгованості, 33 246,61 грн пені, 12 287,63 грн 3 % річних, 6 459,21 грн інфляційних втрат, 80 574,82 грн штрафу та 112 208,74 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовив.

12. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, послався на: ст.96, ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ч.3 ст.550, ч.3 ст.551, ст.549, ст.610, ч.1 ст.611 ч.1 ст.612, ст.625, ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК, ч.1 ст.193, ч.1 ст.230, ч.6 ст.231, ст.233, ч.1 ст.275, ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК), ч.4-5 ст.65 Закону "Про ринок електричної енергії", п.4 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", гл.10 Порядку №641, рішення Європейського суду з прав людини у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" і "Бакалов проти України", "Руїс Торіха проти Іспанії", "Проніна проти України", правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та виходив з того, що:

- факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання;

- відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року - червень 2020 року, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 7 234 192,74 грн; на день розгляду справи відповідач не надав суду належних і допустимих доказів щодо погашення заборгованості, яка утворилась перед позивачем, у зв`язку із викладеним позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 7 234 192,74грн;

- розрахунки пені та штрафу, є правильними, а тому вимоги про стягнення 66 493,21 грн пені та 161 149,64 грн штрафу є обґрунтованими; враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд вважає, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на суму 33 246,61 грн та штраф на суму 80 574,82 грн; таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін;

- розрахунки інфляційних втрат і 3% річних за визначені позивачем періоди є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню;

- щодо застосування п.4 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Гарантованого покупця перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком №641.

13. 07.12.2020 позивач подав заяву про розподіл судових витрат, згідно з якою заявник просив стягнути з відповідача 204 400,00 грн витрат на правничу допомогу.

14. На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи надано:

- копію Договору про надання правової допомоги від 03.08.2020;

- копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів відносного адвоката Ярового Я.В.

- копію акту приймання наданих послуг (правової допомоги) від 03.12.2020 на суму 204 000,00 грн, підписаного між адвокатом Яровим Я.В. та ТОВ "Екотехнік-Віньківці".

15. У Договорі про надання правової допомоги визначено:

- адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, зокрема, щодо: складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства (п.1.1.);

- розмір гонорару, який ТОВ "Екотехнік-Віньківці" сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в актах наданих послуг, що підписуються сторонами (п.3.1.);

- розмір гонорару визначається, виходячи із загальних витрат часу адвоката на надання правової допомоги і погодинної ставки адвоката, що дорівнює 8 400,00 грн (без ПДВ) за одну годину (п.3.2.);

- оплата наданих послуг здійснюється протягом 90 (дев`яноста) днів із підписання акту приймання наданих послуг (правової допомоги) (п.3.3.).

16. В акті приймання наданих послуг (правової допомоги) від 03.12.2020 сторони визначили такі види послуг адвоката та їх вартість:

- збір та аналіз доказів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, розрахунок штрафних санкцій і нарахувань, підготовка пакету документів для відправки відповідачу - 17 год. - 142 800,00 грн;

- підготовка відповіді на відзив Гарантованого покупця, пояснень та клопотань - 5 год. 30 хв. - 46200,00 грн;

- участь у судових засіданнях в рамках підготовчого провадження (3 рази) - 1 год. 20 хв. - 11 200,00 грн;

- участь у судовому засіданні в рамках основного провадження - 30 хв. - 4 200,00 грн.

17. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 17.12.2020 заяву позивача про розподіл судових витрат задовольнив частково та стягнув з Гарантованого покупця на користь позивача 15 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, послався на: п.12 ч.3 ст.2, ст.ст.15, 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ст.ст.1, 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03.10.19. у справі №922/445/19, від 11.09.2020 у справі №922/3724/19 та виходив з того, що:

- в матеріалах справи відсутній будь який документ, підписаний адвокатом Яровим Я.В., і фактично вказаний адвокат лише надав послуги представництва позивача безпосередньо в судових засіданнях;

- з Гарантованого покупця на користь позивача підлягають стягненню 15 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки є доведеними, співмірними з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання цих послуг, а також обсягом таких послуг.

19. Північний апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 29.05.2021 апеляційні скарги Гарантованого покупця залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 - без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

20. 31.05.2021 Гарантований покупець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, в якій просить їх скасувати в частині стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 7 234 192,74 грн, 33 246,61 грн пені, 12 287,63 грн 3% річних, 6 459,21 грн інфляційних втрат, 80 574,82 грн штрафу та 112 208,74 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

21. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає: п.п.2 та 3 ч.2 ст.287 ГПК.

22. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на таке:

- станом на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах ст.ст.33, 62 Закону "Про ринок електричної енергії" стосовно покладення спеціальних обов`язків із збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не лише на Гарантованого покупця, а і на іншого учасника ринку - НЕК "Укренерго";

- вимоги ТОВ "Екотехнік-Віньківці" щодо повної оплати електроенергії спірного періоду за відсутності доказів виконання НЕК "Укренерго" покладених на нього спеціальних обов`язків з оплати послуг спірного періоду не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов`язання, визначених ст. ст.33, 62, 65 Закону "Про ринок електричної енергії", п.п.10.4, 12.3, 12.6 Порядку №641;

- укладення Гарантованим покупцем Договору не є підприємницькою діяльністю в розумінні ст.ст.42-44 ГК, оскільки направлене на виконання покладених на нього відповідно до закону спеціальних обов`язків, а витрати на виконання таких обов`язків в частині оплати електроенергії за "зеленим" тарифом здійснюються за рахунок оплати НЕК "Укренерго" послуг з передачі електричної енергії відповідно до ч.7 ст.65 Закону "Про ринок електричної енергії" та розд.12 Порядку №641; позивач може вимагати від скаржника зобов`язання лише пропорційно виконанню НЕК "Укренерго" обов`язків, що узгоджується з п.10.1 Порядку №641;

- суди попередніх інстанцій не врахували відсутності вини скаржника за невиконання ним зобов`язання за Договором в розумінні ст.614 ЦК, оскільки купівля Гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом мала здійснюватися за рахунок коштів, отриманих із визначеного законодавством джерела фінансування, однак у зв`язку з невиконанням НЕК "Укренерго" покладених на нього спеціальних обов`язків, скаржник не мав змоги здійснення відповідної оплати Товариству;

- станом на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах ст.65 Закону "Про ринок електричної енергії" в частині стягнення неустойки за авансові платежі за перші 10 та 20 днів спірного періоду відповідно до оперативних даних, а не фактичного обсягу поставленої електроенергії;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом нарахування неустойки може бути лише сума заборгованості з 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), тому відповідальність, передбачена п.4.6 Договору у вигляді сплати пені і штрафу настає лише у разі прострочення оплати всієї відпущеної електричної енергії за розрахунковий місяць відповідно до п.10.4 Порядку №641; вимоги позивача щодо нарахування неустойки згідно з оперативними даними товарної продукції за 10 та 20 днів спірних періодів не підлягають;

- суди попередніх інстанцій не застосували ч.3 ст.551 ЦК, ч.ч.1, 2 ст.233 ГК відповідно до заявленого скаржником клопотання про врахування виключних обставин (неспівмірність, відсутність збитків, понесених позивачем, значний розмір неустойки, фінансове становище боржника та значна кількість зобов`язань перед третіми особами тощо);

- станом на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах ст.ст.530, 614, 551 ЦК та ст.ст.174, 196, 218, 233 ГК та п.4 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії";

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.530 ЦК та п.10.4 Порядку №641 в частині встановлення дати виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати електроенергії (оплата електроенергії з другого робочого дня після отримання Гарантованим покупцем підписаних Товариством актів);

- Гарантований покупець вбачає необхідність відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.04.2021 у справі №910/11830/20 щодо застосування ст.65 Закону "Про ринок електричної енергії";

- суди попередніх інстанцій не врахували ч.12 ст.2 Закону "Про ринок електричної енергії" в частині забезпечення принципів пропорційності та недискримінаційності у зв`язку з чим грошові кошти, що акумулюються на рахунках відповідача та призначені для здійснення розрахунків з усіма виробниками електроенергії за "зеленим" тарифом, розподіляються ними пропорційно - відповідно до обсягів відпущеної електричної енергії.

23. 08.06.2021 Гарантований покупець звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, в якій просить їх скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 400,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Екотехнік-Віньківці" про розподіл судових витрат.

24. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає п.1 ч.2 ст.287 ГПК.

25. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на таке:

- суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18;

- суд першої інстанції не взяв до уваги ненадання позивачем доказів оплати гонорару та недоведення реальності понесених витрат на правову (професійну правничу) допомогу;

- тривалість судових засідань, вказана в акті, не відповідає тривалості засідань відповідно до журналу судових засідань;

- розмір витрат на правову (професійну правничу) допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності;

- суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи скаржника щодо ринкових цін на послуги з надання правової (професійної правничої) допомоги.

26. 12.08.2021 позивач подав до Верховного Суду заяву про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій, в якій посилаючись на ст.ст.191 та 274 ГПК просить суд:

- прийняти відмову від власного позову та визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у цій справі в частині стягнення з Гарантованого покупця 33 246,61 грн пені, 12 287,63 грн 3 % річних, 6 459,21 грн інфляційних втрат, 80 574,82 грн штрафу;

- в частині стягнення основного боргу та судового збору рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 залишити без змін.

27. ТОВ "Екотехнік-Віньківці" мотивувало заяву тим, що відповідач частково добровільно погасив основну суму заборгованості за березень-травень 2020 року.

28. 12.08.2021 позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Гарантованого покупця, датовану 31.05.2021, в якій просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 відповідно до такого:

- у зв`язку з поданням позивачем заяви про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій, між сторонами відсутній спір щодо сум пені, процентів річних, штрафів, інфляційних нарахувань;

- Верховний Суд вже надавав правовий висновок у подібних правовідносинах у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, щодо комплексного застосування положень закону "Про ринок електричної енергії", ст.ст.525, 526 ЦК, ст.ст.174, 193 ГК, п.п.10.1, 10.4, 12.3, 12.6 Порядку №641, який неодноразово знаходив своє відображення в аналогічних справах: постанови Верховного суду від 09.06.2021 у справі №910/6550/20, від 15.07.2021 у справі №910/9475/20, від 29.06.2021 у справі №910/7972/20, від 02.06.2021 у справі №910/13599/20 (Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на допущену позивачем описку, оскільки в зазначених справах за вказаними датами суд не ухвалював постанов, натомість були постановлені відповідні ухвали ); відповідач не спростував правильності вказаного висновку Верховного Суду та не обґрунтував необхідності відступлення від нього;

- підписання актів купівлі-продажу із Гарантованим покупцем завжди передувало прийняттю Регулятором постанов про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до п.10.4 Порядку №641, тому оплата мала здійснюватись протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідачем відповідних актів;

- НЕК "Укренерго" не є учасником правовідносин за Договором, що склались між позивачем та відповідачем, а тому не повинен відповідати за зобов`язаннями Гарантованого покупця; відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20;

- на НЕК "Укренерго" законодавством покладений обов`язок щодо часткового фінансування гарантованого покупця, натомість основним джерелом отримання коштів для розрахунків Гарантованого покупця із виробниками електроенергії за "зеленим" тарифом є продаж такої електроенергії за ринковими цінами.

29. 17.08.2021 позивач подав відзив а касаційну скаргу Гарантованого покупця, датовану 08.06.2021, в якому просив Верховний Суд залишити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 без змін відповідно до такого:

- розмір гонорару адвоката, помічника адвоката тощо визначається відповідно до укладеного договору про надання правової (професійної правничої) допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; відповідний висновок викладений в додатковій постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №922/3628/19 та від 18.12.2019 у справі №910/13731/18;

- ГПК не вимагає доведення факту здійснення фактичної оплати послуг адвоката, що відповідає постановам Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 11.09.2020 у справі №922/3724/19, від 18.11.2020 у справі №922/3706/19, додаткових постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17, від 10.02.2021 у справі №910/18872/19, від 09.02.2021 у справі №922/3628/19.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

30. Верховний Суд ухвалою від 02.08.2021 відкрив касаційне провадження у справі, розгляд касаційної скарги призначив на 01.09.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. З огляду на відмову ТОВ "Екотехнік-Віньківці" від частини позовних вимог щодо стягнення з Гарантованого покупця 33 246,61 грн пені, 12 287,63 грн 3% річних, 6 459,21 грн інфляційних втрат, 80 574,82 грн штрафу, яка була прийнята Верховним Судом відповідною ухвалою від 01.09.2021, та на визнання рішень судів попередніх інстанцій нечинними і закриття провадження в цій частині, Верховний Суд переглядає рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення питання про стягнення з Гарантованого покупця на користь позивача заборгованості у сумі 7 234 192,74 грн та витрат на правову (професійну правничу) допомогу в розмірі 15 400,00 грн.

Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій на підставі п.3 ч.2 ст.287 ГПК

32. Гарантований покупець посилається на п.3 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021. При цьому скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.ст.33, 62 Закону "Про ринок електричної енергії" та ст.ст.174, 196, 218 ГК в частині покладення спеціальних обов`язків із збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на НЕК "Укренерго"; ст.65 вказаного Закону щодо стягнення неустойки за авансові платежі; ст.530 ЦК стосовно строку виконання Гарантованим покупцем зобов`язання з оплати за Договором; ст.614 ЦК в частині неможливості виконання відповідачем зобов`язань у зв`язку з неотриманням коштів від НЕК "Укренерго"; ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо врахування виключних обставин стосовно зменшення розміру неустойки.

33. Разом з тим, як вже зазначалось, позивач подав до Верховного Суду заяву про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу), у зв`язку з чим суд відповідно до ч.ч.1, 3 ст.191, ст.231 ГПК закрив провадження у справі в цій частині.

34. Щодо інших доводів скаржника стосовно касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до вказаної підстави, Верховний Суд зазначає таке.

35. Відповідно до п.3 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

36. Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №910/4450/19).

37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

38. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п.6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п.8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

39. Водночас досягти повного збігу всіх зазначених обставин у двох різних справах неможливо. Відповідно, враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких така норма права може бути застосована, для забезпечення однакового застосування норми права визначальним при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх матеріально-правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

40. Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, на який посилається позивач у своєму відзиві, Верховний Суд вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

41. Так, у справі №910/11830/20, аналогічно до справи, що розглядається, позивач - виробник електроенергії звернувся з позовом до Гарантованого покупця з вимогою про стягнення 2 209 412,13 грн (основного боргу та штрафних санкцій) у зв`язку із простроченням останнім грошового зобов`язання, яке виникло за договором купівлі-продажу електроенергії, виготовленої за "зеленим" тарифом.

42. У вказаній справі №910/11830/20, Верховний Суд відхилив доводи Гарантованого покупця щодо застосування Закону "Про ринок електричної енергії" та Порядку №641, викладені у касаційній скарзі, та погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом не залежить від надходження коштів від НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання перед відповідачем, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі, Порядку №641.

43. Також у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення доводів гарантованого покупця про те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення Підприємства від виконання його зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору. Факт відсутності фінансування, в тому числі і шляхом ненадходження коштів від НЕК"Укренерго", не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не передбачені законодавством як такі, що звільняють Гарантованого покупця від виконання відповідного зобов`язання.

44. При цьому Договір та Порядок №641 не ставлять в залежність обов`язок Гарантованого покупця оплачувати вартість купленої у виробника електричної енергії від виконання НЕК "Укренерго"покладених на нього спеціальних обов`язків. Тому недодержання НЕК "Укренерго" своїх обов`язків не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору.

45. Відповідно, Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 виклав висновок щодо комплексного застосування норм Закону "Про ринок електричної енергії", ст. ст.530, 614 ЦК, ст.ст.174, 193 ГК, п.п.10.1, 10.4 Глави 10, п.п.12.3, 12.6 Порядку, п.4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" до подібних правовідносин, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

46. Крім того, зазначаємо, що у справах №910/6550/20, №910/9475/20, №910/7972/20, №910/13599/20, на які посилається позивач у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вже наголошував про наявність правового висновку у подібних правовідносинах.

Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК

47. Гарантований покупець посилається на п.2 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021. При цьому скаржник зазначає, що вбачає необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.04.2021 у справі №910/11830/20 щодо застосування ст.65 Закону "Про ринок електричної енергії".

48. Відповідно до п.2 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

49. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

50. Основним завданням Верховного Суду відповідно до ч.1 ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

51. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

52. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК скаржнику необхідно не лише зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.

53. Однак Гарантований покупець у своїй касаційній скарзі не наводить вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.04.2021 у справі №910/11830/20, на підставі якої вже сформована усталена практика, а також в чому полягає необхідність відступлення від такого висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах у цій справі.

54. При цьому доводи скаржника фактично зводяться до його незгоди з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені ст.300 ГПК. Однак вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу скаржником не наведено.

55. Більше того, питання щодо відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20, вже розглядалось Верховним Судом у справі з практично аналогічними обставинами, де суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №910/11889/20).

56. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п.2 ч.2 ст.287 ГПК, не отримала підтвердження під час касаційного провадження. Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій на підставі п.1 ч.2 ст.287 ГПК

57. Гарантований покупець посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 в частині стягнення з відповідача витрат ТОВ "Екотехнік-Віньківці" на правову (професійну правничу) допомогу в розмірі 15 400,00 грн.

58. При цьому скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

59. Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

60. Проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, на які посилається скаржник, Верховний Суд вважає, що вони стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

61. Так, в постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 Верховний Суд з`ясував, що суди попередніх інстанцій здійснили розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) без урахування заперечень відповідача, з якого такі витрати мали бути стягнені, а тому розмір відповідних витрат не був зменшений. Разом з тим, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій при здійсненні розподілу судових витрат врахували як доводи Гарантованого покупця, так і принципи співмірності, пропорційності, адекватності, у зв`язку з чим розмір витрат на правову допомогу був зменшений з заявлених 204 000,00 грн до 15 400,00 грн.

62. При цьому, дослідивши обставини справи, що розглядається, та вказані скаржником постанови Верховного суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що суди попередніх інстанцій не врахували позиції, викладені в таких постановах.

63. В додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, на які посилається скаржник, Верховний Суд під час здійснення розподілу витрат на надання правової (професійної правничої) допомоги у суді касаційної інстанції приходить до висновку про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому Верховний Суд застосовуючи зазначені принципи, зменшує розмір витрат сторони у справі на професійну правничу допомогу на 50% та 70% відповідно від попередньо заявленої суми.

64. До практично аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18 та від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, де суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій про необхідність врахування клопотання іншого учасника справи про зменшення розміру витрат на правову (професійну правничу) допомогу (справа) №922/928/18), наданий адвокатом обсяг послуг в суді, затрачений ним час на надання таких послуг, у зв`язку з чим заявлена сума адвокатських витрат є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи у суді апеляційної інстанції, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді, у зв`язку з чим така сума має бути зменшена.

65. У справі, що розглядається, суд першої інстанції у додатковому рішенні від 17.12.2020, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що із наданих матеріалів вбачається, що фактично адвокат позивача лише надав послуги представництва свого клієнта безпосередньо в судових засіданнях, а тому зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 204 000,00 грн до 15 400,00 грн, є співмірним з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання цих послуг, а також обсягом таких послуг. Відтак, суди в повній мірі застосували принципи, наведені в додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18. При цьому скаржник не надав достатніх обґрунтувань, в чому саме, на його думку, полягає неврахування судами першої та апеляційної інстанцій зазначених висновків.

66. Суди попередніх інстанцій оцінили та врахували критерії для здійснення розподілу витрат за приписами ч.5 ст.129 ГПК та ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК, зокрема витрачений адвокатом час та складність справи, вчинені процесуальні дії, та задовільнили заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15 400,00 грн. При цьому скаржник у касаційній скарзі не наводив доводів проти такого розрахунку.

67. Крім того, щодо доводів скаржника про необхідність врахування саме ринкових цін на послуги адвоката при здійсненні розподілу витрат на правову (професійну правничу) допомогу та обов`язкової фактичної сплати адвокату його гонорару станом на момент ухвалення судом відповідного рішення Верховний Суд зазначає таке.

68. Статтею 123 ГПК передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

69. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

70. Відповідно до п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою..

71. Зазначене відповідає також ст.ст.26 та 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якими передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, в якому вказується в тому числі розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення.

72. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №925/1137/19 зазначив, що за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК).

73. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилався позивач у своєму відзиві, відступила від висновку щодо застосування положень ст.126 ГПК, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, про необхідність надання доказів, які підтверджують фактичне здійснення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення питання про розподіл судових витрат.

74. Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

75. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 09.02.2021 у справі №922/3628/19.

76.З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо врахування судами ринкових цін на послуги адвоката при здійсненні розподілу витрат на правову (професійну правничу) допомогу та обов`язкової фактичної сплати адвокату його гонорару станом на момент ухвалення судом відповідного рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

78. Пунктом 4 ч.1 ст.296 ГПК встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

79. За ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

80. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №910/13034/20 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Віньківці" 7 234 192,74 грн заборгованості за електричну енергію в частині підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, додаткове рішення від 17.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №910/13034/20, щодо стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Віньківці" 7 234 192,74 грн заборгованості за електричну енергію та 15 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, подані з підстав касаційного оскарження, передбачених п.п.1, 2 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/13034/20 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Віньківці" 7 234 192,74 грн заборгованості за електричну енергію, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/13034/20 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Віньківці" 15 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №910/13034/20 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік-Віньківці" 7 234 192,74 грн заборгованості за електричну енергію та 15 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді Н. Губенко

О. Кролевець