Рішення

від 07.09.2021 по справі 915/386/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Справа № 915/386/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Кнауб А.А.,

та представника позивача Соколової А.О.;

від відповідача представник не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/386/21

за позовом приватного підприємства «Філіг» ,

вул. Потьомкінська, 52, кв. 21, м. Миколаїв, 54001;

адреса для листування: вул. Шнеєрсона, 9, м. Миколаїв, 54001;

до Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про зобов?язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством (ПП) «Філіг» пред?явлено до Миколаївської міської ради позов з такими вимогами:

« 1. Визнати неправомірною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ПП «Філіг» , код ЄДРПОУ 20867209, від 25.07.2017 про прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:09:022:0003 за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, поблизу житлового будинку № 20.

2. Зобов?язати Миколаївську міську раду розглянути заяву ПП «ФІЛІГ» , код ЄДРПОУ 20867209, від 25.07.2017 та прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4810137200:09:022:0003 за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів, поблизу житлового будинку № 20.

3. Стягнути з Відповідача грошові кошти на відшкодування витрат з оплати судового збору за подачу позовної заяви.»

Позов мотивовано тим, що відповідачем не розглянуто своєчасно подану заяву ПП «Філіг» про видачу рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки; позивач після закінчення строку дії договору оренди за відсутності заперечень Миколаївської міської ради продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та вносити орендні платежі.

За такими вимогами ухвалою від 19.04.2021 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглянути її за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу « COVID-19» та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 12.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого в даній справі судді у відпустці, про що сторін повідомлено телефонограмою.

Ухвалою від 17.05.2021 призначено підготовче засідання в даній справі на 16.06.2021.

Ухвалою від 16.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 20.07.2021.

Ухвалою від 20.07.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2021.

Миколаївська міська рада у відзиві, який надійшов в суд 11.05.2021 (вх. № 6991/21) 10.02.2021 № 896/02.02.01-28/02.06/14/21 позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на неналежне виконання позивачем умов договору оренди, а саме, на те, що: 1) ПП «Філіг» звернулося до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення договору оренди землі з пропуском строку на таке звернення, встановленого в п. 3.1 договору оренди в редакції договору від 13.11.2014 № 272/14 про зміни; 2) до заяви ПП «Філіг» не додано проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» . Відповідач вважає, що за таких обставин підстави для поновлення дії договору оренди відсутні.

Крім того, на думку Миколаївської міської ради, позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, свого представника у засідання не направив; при цьому від Миколаївської міської ради надійшло клопотання від 28.05.2021 про розгляд даної справи за відсутності представника відповідача.

Вислухавши представника позивача, який наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між ПП «Філіг» (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди землі від 29.09.2009 (далі - договір), зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» , про що у державному реєстру земель вчинено запис від 04.11.2009 № 040950000957 (а.с. 14-17)

Умовами договору передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.01.2009 № 32/40 продовжує ПП «Філіг» оренду земельної ділянки, раніше надану рішенням міської ради від 26.03.2003 № 11/9 для обслуговування зупиночного комплексу по вул. Декабристів, поблизу житлового будинку № 20, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Центральний район/. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 135 кв.м., у тому числі 20 кв.м. під спорудою, 23 кв.м. під літнім майданчиком, 92 кв.м. під критим майданчиком для очікування громадського транспорту, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться зупиночний комплекс, що належить ПП «Філіг» . Об?єктом оренди є тільки земельна ділянка (п.п. 1.1-2.2 договору).

Договір діє протягом 3 років з 26.03.2008; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради (п. 3.1 договору).

На виконання умов договору Миколаївською міською радою передано в оренду ПП «Філіг» указану вище земельну ділянку згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 04.11.2009.

У подальшому рішенням Миколаївської міської ради від 16.09.2014 № 43/37 вирішено затвердити документацію із землеустрою з метою вилучення, припинення права користування, надання земельних ділянок для тимчасового розміщення споруд та малих архітектурних форм без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, продовжити строк оренди землі, внести зміни до рішень міської ради та виконкому міської ради. Серед іншого, пунктом 5 указаного рішення вирішено продовжити ПП «Філіг» на 3 роки строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 4810137200:09:022:0003) загальною площею 135 кв.м., яка була надана рішенням міської ради від 30.01.2009 № 32/40, залишивши її в землях житлової та громадської забудови (за функціональним призначенням ? в землях комерційного використання), для обслуговування зупиночного комплексу по вул. Декабристів, поблизу житлового будинку № 20.

На підставі указаного рішення Миколаївською міськрадою 13.11.2014 укладено з ПП «Філіг» договір про зміни № 272-14 до договору оренди землі, пунктом 1 якого передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 16.09.2014 за № 43/37 продовжує ПП «Філіг» оренду земельної ділянки (кадастровий номер - 4810137200:09:022:0003) для обслуговування тимчасово розміщеного зупиночного комплексу по вул. Декабристів, поблизу житлового буднику № 20 /Центральний район/.

Серед іншого, пункт 3.1 договору доповнено наступним: «Договір діє до 16.09.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця» .

Позивач, маючи намір продовжити договір оренди, 25.07.2017 через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернувся до відповідача з заявою про видачу рішення про поновлення договору оренди.

За твердженнями позивача, указане звернення відповідачем залишено без реагування, жодної відповіді на указане вище звернення ПП «Філіг» не отримано і досі; рішення про поновлення договору оренди Миколаївською міськрадою не прийняте.

Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Земельним законодавством визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.ст. 1, 13 ЗУ «Про оренду землі» )

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України «Про оренду землі» .

У відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі» , використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п?ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов?язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов?язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення ? запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв?язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов?язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов?язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов?язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України. І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц; при цьому суд відступив від висновку про необов?язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

В даному випадку остання правова позиція Великої Палати викладена саме в у постанові від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, а тому саме ця позиція враховується судом при вирішенні спору в даній справі.

Із змісту наведених положень законодавства та правових позицій вбачається, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар належним чином виконує свої обов?язки за договором оренди;

- орендар до закінчення строку дії договору у строки, визначені ч. 2 ст. 33 Закону, повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

- орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

- орендодавець протягом місяця письмово не повідомив орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

В даному випадку ПП «Філіг» не подано суду доказів того, що до заяви про поновлення договору оренди землі ним додано проект додаткової угоди; крім того, звернення позивача до Миколаївської міської ради, всупереч положень п. 3.1 договору в редакції договору про зміни від 13.11.2014 № 272-14, подано менше ніж за 6 місяців до спливу строку дії договору оренди, а саме, 25.07.2017, тоді як строк дії договору закінчився 16.09.2017.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Законодавством передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов?язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналогічні положення щодо способів захисту прав передбачені статтею 20 ГК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту права та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення ? гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб?єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов?язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб?єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв?язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб?єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв?язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об?єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об?єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі ? ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов?язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

В даному випадку позивач просить суд про визнання неправомірною бездіяльності Миколаївської міськради щодо неприйняття рішення за заявою ПП «Філіг» про прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки, а також про зобов?язання Миколаївської міськради розглянути заяву ПП «Філіг» та прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 1917/1188/2012 (№826/1291/17)), з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб?єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору

Вимога про визнання незаконними дій суб?єкта договірних відносин по своїй суті є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки, як неналежного виконання зобов?язання учасником господарської діяльності. Таким чином, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання незаконними дій відповідача, позивач фактично просить установити певні обставини, які, за його твердженнями, відбулись у минулому, та надати їм правову оцінку, а саме неналежному виконанню відповідачем своїх зобов?язань за договором.

Законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання незаконною дії суб?єкта цивільних правовідносин, адже задоволення відповідної вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Тому встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин (постанова ПЗАГС від 08.08.2019 по справі № 915/824/18).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності органу місцевого самоврядування (Миколаївської міськради) щодо неприйняття рішення за заявою ПП «Філіг» , про прийняття рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки, а також про зобов?язання Миколаївської міськради розглянути заяву ПП «Філіг» та прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки не здійснюють захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Ураховуючи викладене, суд визнає, у задоволенні позову ПП «Філіг» належить відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

У судовому засіданні 07.09.2021, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову приватного підприємства «Філіг» відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2021.

Суддя Т.М. Давченко