Постанова

від 10.09.2021 по справі 906/1047/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2021 р. Справа№ 906/1047/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Мрія

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021

у справі № 906/1047/20 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Селянського фермерського господарства Мрія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Харвест Стаф

про стягнення 52 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство Мрія (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Харвест Стаф (далі по тексту - відповідач) про стягнення 16 500,00 грн основного боргу, 5 500,00 грн матеріальної шкоди, 30 000,00 грн моральної шкоди та судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 07.05.2020 ним за платіжним дорученням №151 від 07.05.2020 сплачено на користь відповідача 16 500,00 грн за ємність металеву 2 500 літрів Міні АЗС 2,5 кубічних метра та послуги з вантажних перевезень на підставі рахунку №477 від 07.05.2020, проте відповідач так і не здійснив поставку товару. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 5 500,00 грн матеріальної шкоди внаслідок зростання ціни на дизельне паливо та 30 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.09.2020 справу №906/1047/20 за позовом Селянського фермерського господарства Мрія до Товариства з обмеженою відповідальністю Харвест Стаф про стягнення 52 000,00 грн передано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2021 у справі №906/1047/20 позовні вимоги Селянського фермерського господарства Мрія до Товариства з обмеженою відповідальністю Харвест Стаф про стягнення 52 000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Харвест Стаф на користь Селянського фермерського господарства Мрія попередню плату у сумі 16 500,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 666,98 грн. У решті позовних вимог суд відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №477 від 07.05.2020 позивач перерахував відповідачу попередню оплату за замовлений товар у загальній сумі 16 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №151 від 07.05.2020, проте відповідач дій з передачі такого товару не вчинив та допустив порушення господарського зобов`язання. Разом з цим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 500,00 грн матеріальної шкоди та 30 000,00 грн моральної шкоди, через те, що позивач не навів та не довів суду, що саме дії відповідача з не поставки товару спричинили позивачу матеріальну шкоду, тобто не довів наявності всіх ознак повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина). Також позивач не надав суду будь-яких належних, достовірних та вірогідних доказів порушення його прав, які б свідчили про приниження його честі, гідності, ділової репутації або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Селянське фермерське господарство Мрія (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2021 у справі №906/1047/20 та відкрити апеляційне провадження у даній справі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на необ`єктивність та зволікання суддею Господарського суду міста Києва під час розгляду даної справи, оскільки судом не було надано належної оцінки доказам, наданим позивачем, зокрема, генеральному договору №69839 від 09.07.2019, додатковій угоді від 12.07.2019. Як стверджує апелянт, для забезпечення літньо-осінніх робіт ним планувалось закупити дизельне пальне по ціні 15,70 грн, а в результаті не поставки відповідачем Міні АЗС ємністю 2,5 кубічних метри він був змушений купувати дизельне пальне з ціною 17,90 грн у зв`язку із чим позивачем було понесено збитки на суму 5 500,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Мрія у справі №906/1047/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Євсікова О.О., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №906/1047/20. ідкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства Мрія на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20.

Після надходження матеріалів справи №906/1047/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Мрія на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20 та поновлено Селянському фермерському господарству Мрія зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства Мрія на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 906/1047/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 15.08.2021 та попереджено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надав, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК). Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції відповідач повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 120 ГПК.

Так, згідно довідки пошти про причини повернення/досилання поштового відправлення №0411634866159 відповідач відсутній за адресою: 02152, м. Київ, Дніпровська Набережна, 1-Ю, офіс 356.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Харвест Стаф є Дніпровська Набережна, 1-Ю, офіс 356, м. Київ, 02152.

Таким чином, відповідач є таким, що повідомлений належним чином згідно приписів ГПК.

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №477 від 07.05.2020 (а.с. 8) позивач здійснив оплату 16 500,00 грн згідно платіжного доручення №151 від 07.05.2020 (а.с. 9) за ємність металеву 2 500 л Міні АЗС 2,5 м.куб та послуги з вантажних перевезень. 07.05.2020 грошові кошти у розмірі 16 500,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 30833511, АТ Райффайзен банк Аваль (позивача) було перераховано на рахунок відповідача № НОМЕР_2 , кожд. ЄДРПОУ 42534057, код банку 351005, АТ Укрсиббанк , про що свідчить виписка по банківському рахунку позивача. (а.с. 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК) за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2020 позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу №1 щодо погашення заборгованості на суму 16 500,00 грн у зв`язку із не поставкою товару. (а.с. 17). На доказ надсилання листа-вимоги №1 від 14.08.2020 матеріали справи містять копію фіскального чеку від 14.08.2020. (а.с. 17).

Крім того, позивач 15.05.2020 звернувся до Попільнянського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області із заявою щодо протиправних дій відповідача. Листом Попільнянського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області №1969/217/0110 від 07.06.2020 позивачу роз`яснено, що за результатами розгляду звернення правоохоронними органами не виявлено ознак кримінального або адміністративного правопорушення, оскільки правовідносини між сторонами носять цивільно-правовий характер та має вирішуватись у судовому порядку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.ст. 525, 526 ЦК).

Відповідно до ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 610, 612 ЦК визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язання шляхом поставки ємності металевої 2 500 л Міні АЗС 2,5 м.куб та надання відповідних послуг з перевезення, як і реагування на лист-вимогу №1 від 14.08.2020, матеріали справи №906/1047/20 не містять.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5 500,00 грн матеріальної шкоди на підставі ст. 1166 ЦК та 30 000,00 грн моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб`єкту, права і законні інтереси якого порушено. Згідно цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. При цьому, наявність перших трьох із зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Тобто відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов`язання (боржником).

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5 500,00 грн позивач посилається на те, що у зв`язку із тим, що відповідач порушив зобов`язання з поставки ємності металевої 2500 літрів, він був змушений купувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Ойл Україна дизельне пальне по ціні 17,90 грн, яка була встановлена у серпні 2020 року, замість 15,70 грн, яка була встановлена у травні 2020 року. Таким чином, різниця в ціні за дизельне пальне, на думку позивача, є матеріальною шкодою, понесеною за невиконання умов договору.

Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 надала правові висновки стосовно елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В порушення вимог ст. 1166 ЦК позивач належними, допустимими та вірогідним доказами, в порушення приписів ст. ст. 76, 77, 79 ГПК, не навів та не довів суду наявності збитків на заявлену суму - 5 500,00 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи (невиконання зобов`язань щодо поставки ємності металевої 2500 літрів) та збитками, які полягають у купівлі позивачем дизельного пального у Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Ойл Україна у серпні 2020 року по ціні 17,90 грн, яким чином не поставка відповідачем Міні АЗС 2,5 куб метрів вплинуло на те, що дизельне пальне було придбане позивачем саме у серпні 2020 року по вказаній ціні.

З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Ойл Україна (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено Генеральний договір №69839 поставки нафтопродуктів, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі - Продукція, за цінами та в кількості відповідно до додаткових угод до цього Договору, надалі - Додаткові угоди, що є його невід`ємною частиною та які укладаються Сторонами на підставі письмових заявок Покупця. Заявки Покупця надаються Постачальнику у Додатку №1 до цього Договору. В Додаткових угодах зазначаються асортимент Продукції, її кількість, одиниця виміру, ціна, умови поставки, строк оплати. (а.с. 18-24).

12.07.2019 позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Ойл Україна Додаткову угоду №1, за умовами якої Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця на умовах FCA, в редакції Інкотермс 2010 р., а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нафтопродукти, надалі - Продукція, у кількості, за ціною та в асортименті: UN 1202, Паливо дизельне ДП-Л-Євро-ВО, 3, ІІІ, Х у кількості 1 000, одиниця виміру - літр, пункт призначення: Житомирська область, Попільнянський район, с. Харпіївка, вул. Незалежності, 1, ціна 18,17 грн без ПДВ, 21,80 грн з ПДВ, сума до сплати з ПДВ - 21 804,00 грн. (а.с. 25).

15.04.2020 позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Ойл Україна Додаткову угоду б/н, за умовами якої Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця на умовах СРТ, в редакції Інкотермс 2010 р., а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нафтопродукти, надалі - Продукція, у кількості, за ціною та в асортименті: UN 1202, Паливо дизельне ДП-3-Євро-5-ВО, 3, ІІІ, Х у кількості 2 270, одиниця виміру - літр, пункт призначення не вказано, ціна 13,08 грн без ПДВ, 15,70 грн з ПДВ, сума до сплати з ПДВ - 35 629,92 грн. (а.с. 26).

При цьому позивач не надав суду жодного доказу, в порушення приписів ст. ст. 76, 77, 79 ГПК, понесення збитків, а саме: закупівлі дизельного палива у серпні 2020 року по ціні 17,90 грн, зокрема акти приймання-передачі дизельного палива чи накладні, як це передбачено п. 3.3 Генерального договору №69839 поставки нафтопродуктів від 09.07.2019, та платіжні доручення про оплату за нафтопродукти (п. 2.2 Генерального договору №69839 поставки нафтопродуктів від 09.07.2019).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, в порушення вищезазначених норм позивач не навів та не довів суду, в чому саме полягає моральна шкода і яким чином визнано її розмір, що є порушенням приписів ГПК, за якими тягар доказування Законом покладено на сторін.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 500,00 грн матеріальної шкоди та 30 000,00 грн моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції судом були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Селянського фермерського господарства Мрія задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Селянське фермерське господарство Мрія .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Мрія на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №906/1047/20.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Селянське фермерське господарство Мрія .

5. Матеріали справи № 906/1047/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова