Постанова

від 09.09.2021 по справі 391/296/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2021 року м. Кропивницький

справа № 391/296/20

провадження № 22-ц/4809/1125/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.

секретар Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2021 року, суддя Мумига І.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до селянського фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича про стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 6,93га, кадастровий номер 3522885900:02:002:003, розташованої на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР №048129 від 28.07.2003 року.

08.11.2010 року Компаніївським відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037300128 було зареєстровано договір оренди землі між ним та селянським фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича .

Строк дії договору 10 років.

20.12.2016 року до договору оренди землі від 08.11.2010 року додатковою угодою внесено зміни, згідно яких збільшено розмір орендної плати до 7 % від нормативної грошової оцінки землі на рік із щорічним збільшенням на 0,5 % та визначено порядок здійснення виплат орендної плати - шляхом зарахування коштів на його банківський рахунок, у строк до 15 серпня поточного року.

Таким чином, розмір орендної плати за договором оренди землі сторонами визначено у 2017 році у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки землі, у 2018 році - у розмірі 7,5 % від нормативної грошової оцінки землі, у 2019 році - у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 14 договору оренди землі передбачена відповідальність орендаря за порушення виплати орендної плати в строки, визначені договором у вигляді сплати пені в розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач зазначив, що не отримував орендну плату за 2017-2018 роки, що підтверджується довідкою з АТ КБ Приватбанк .

Просив суд стягнути невиплачену йому орендну плату за 2017-2018 роки сумі 31 727,04 грн. та пеню в сумі 34 741,11 грн. за договором оренди землі від 08.11.2010 року, зареєстрованого Компаніївським відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037300128 зі змінами від 20.12.2016 року на підставі додаткової угоди, які зареєстровані приватним нотаріусом Солодовою Людмилою Анатоліївною (номер запису про інше речове право: 18489658 від 03.01.2017 року).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2021 позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено зокрема , що позивач звертаючись з позовом у суд зазначав, що заборгованість по орендній плати виникла за 2017-2018 роки. Однак є рішення Компаніївського райого суду Кіровоградської області від 18.09.2019 року № 391/149/19 про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка є предметом даного судового розгляду. В зазначеному рішенні судом встановлено, що позивач зазначав, що заборгованість за користування земельною ділянкою мається тільки за 2018 рік, заборгованість за 2017 рік позивачем не зазначалась. Тобто заборгованість по орендній платі за 2018 рік вже встановлена судовим рішенням від 18.09.2019. Зазначено також, що вимога про стягнення пені за 2017-2018 заявлена поза межами строку позовної давності, а суд першої інстанції не дав оцінку зазначеним обставинам.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26.07.2021 по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11.08.2021 справу призначено до розгляду.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

09.09.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні голови СФГ Скляренка І.В. на лікуванні.

Згідно ч.1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи викладені в клопотанні і дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 372 ЦПК України відсутні, оскільки до клопотання не надані докази на підтвердження викладених обставин.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи частково знайшли своє підтвердження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 6,93 га, кадастровий номер 3522885900:02:002:003, розташованої на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, що підтверджено матеріалами справи. (а.с.14).

Відповідно до договору оренди та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 205845895 від 01.04.2020 року встановлено, що між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича укладено договір оренди землі. Строк дії договору 10 років.

08.11.2010 року Компаніївським відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037300128 зареєстровано договір оренди землі. (а.с.15-18, 21).

Актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 передав земельну ділянку селянському фермерському господарству Скляренка Івана Володимировича в розмірі 6,93 га. (а.с. 19).

Суд першої інстанції зазначив, що між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича укладено 20.12.2016 року додаткову угоду до договору оренди землі від 08.11.2010 року.

Додатковою угодою внесено зміни в договір оренди, в частині збільшення розміру орендної плати та визначено порядок здійснення виплат орендної плати - шляхом зарахування коштів на його банківський рахунок, у строк до 15 серпня поточного року. (а.с.20).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.09.2019 року договір оренди землі, зареєстрований 08.11.2010 року Компаніївським відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037300128 між ОСОБА_1 , орендодавцем та селянським фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича , орендарем зі змінами від 20.12.2016 року на підставі додаткової угоди, які зареєстровані приватним нотаріусом Солодовою Людмилою Анатоліївною, (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 77770356 від 05.01.2017 року), предметом якого є земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 6,93 га кадастровий номер 3522885900:02:002:0035, що розташована в межах згідно з планом на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області - розірвано. (а.с. 22-25).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19.02.2020 року рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області 18.09.2019 року залишено без змін. (а.с.29-31).

Суд першої інстанції зазначив, що довідкою від 27.02.2020 року, виданою АТ КБ Приватбанк підтверджується, що на особистий рахунок ОСОБА_1 за період 01.01.2017 року по 31.12.2018 року не надходив платіж з призначенням Оплата за орендну плату від юридичної особи ФГ Скляренко Івана Володимировича . (а.с. 32 ).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.05.2020 року встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки розміром 6,9301 га становить 218807,16 грн. (а.с. 33).

Пунктом 14 договору оренди землі передбачена відповідальність орендаря за порушення виплати орендної плати у строки, визначені договором у вигляді сплати пені в розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи відповідач не виконував обов`язки, передбачені ст. ст. 24, 25 цього закону та умовами договору, не виплатив орендну плату на розрахунковий рахунок позивача згідно умов договору, а тому позовні вимоги про стягнення орендної плати за 2017-2018 роки та пені підлягає задоволенню.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України .

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 6,93 га, кадастровий номер 3522885900:02:002:003, розташованої на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. (а.с.14).

Відповідно до договору оренди та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 205845895 від 01.04.2020 року встановлено, що між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича укладено договір оренди землі.

Строк дії договору 10 років.

08.11.2010 року Компаніївським відділом Кіровоградської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037300128 зареєстровано договір оренди землі. (а.с.15-18, 21).

Актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 передав земельну ділянку селянському фермерському господарству Скляренка Івана Володимировича в розмірі 6,93 га. (а.с. 19).

З додаткової угоди від 20.12.2016 року вбачається, що між ОСОБА_1 та селянським фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича укладено 20.12.2016 року додаткову угоду до договору оренди землі від 08.11.2010 року.

Згідно умов додаткової угоди в договір внесено зміни, відповідно до яких розмір орендної становить 7 % від нормативної грошової оцінки землі на рік із щорічним збільшенням на 0,5 % та визначено порядок здійснення виплат орендної плати - шляхом зарахування коштів на його банківський рахунок, у строк до 15 серпня поточного року. (а.с.20).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18.09.2019 року договір оренди землі між ОСОБА_1 , та селянським фермерським господарством Скляренка Івана Володимировича , зі змінами від 20.12.2016 року, розірвано. (а.с. 22-25).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19.02.2020 року рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області 18.09.2019 року залишено без змін. (а.с.29-31).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.05.2020 року встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки розміром 6,9301 га становить 218807,16 грн. (а.с. 33).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись у суд з даним позовом зазачає, що заборгованість по орендній платі виникла за 2017 і 2018 роки, при цьому позивач посилається як на належний та допустимий доказ на довідку від 27.02.2020 року, видану АТ КБ Приватбанк з якої вбачається, що на особистий рахунок ОСОБА_1 за період 01.01.2017 року по 31.12.2018 року не надходив платіж з призначенням Оплата за орендну плату від юридичної особи ФГ Скляренко Івана Володимировича.

Суд апеляційної інстанції перевірив зазначені доводи.

В матеріалах справи знаходиться копія рішення Компаніївського районного суду від 18.09.2019 року про розірвання договору оренди землі справа № 391/149/19.

З зазначеного рішення вбачається, що земельна ділянка, яка була предметом розгляду у справі № 391/149/19 є тією ж самою земельною ділянкою, яка є предметом дослідження у даному судовому провадженні.

Суд при розгляді справи № 391/149/19 встановив, що станом на 27.02.2019 року ОСОБА_1 не отримав орендну плату від ФГ Скляренка Івана Володимировича за договором оренди землі від 18.09.2019 року. зареєстрований 08.11.2010 року за 2018 рік. Зазначені обставини були підставою для розірвання зазначеного договору оренди.

З зазначеного рішення вбачається, що позивач звертаючись з позовом у суд зазначав, що заборгованість по орендній платі виникла тільки за 2018 рік. Питання про заборгованості за 2017 позивачем не ставилось.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заборгованості по орендній платі за 2018 рік підтверджені матеріалами справи, зокрема рішенням Компаніївського районного суду від 18.09.2019 року, відповідно позов в цій частині підлягає задоволенню.

В частині заборгованості по орендній платі за 2017 рік матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження позову.

Суд апеляційної інстанції не визнав належним та допустимим доказом на підтвердження позову в частині заборгованості по орендній платі довідку від 27.02.2020 року, видану АТ КБ Приватбанк , оскільки заначена довідка підтверджує тільки факт ненадходження платежів з призначенням Оплата за орендну плату від юридичної особи ФГ Скляренко Івана Володимировича , а не сплату орендної плати відповідачем взагалі.

Суд апеляційної інтанції дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ставив питання про стягнення пені у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань.

Звертаючись до суду з позовом позивач вказував, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором оренди за 2017-2018 роки, тому виникла заборгованість, яка складається із суми орендної плати (основного боргу) та пені.

Заперечуючи проти заявлених у справі вимог, ФГ Скляренко Івана Володимировича зазначали, що вони належним чином та у повному обсязі виконали свої зобов`язання за договором оренди, сплативши позивачу орендну плату готівкою.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за 2017-2018 роки, тому позивач має право на стягнення орендної плати у розмірі 31727,04 грн та пені у розмірі 34741.11грн.грн.

При цьому суд першої інстанції не дав належну оцінку доводам відповідача про застосування строків позовної давності по пені.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України ).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України , свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України .

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину)є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України .

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина друга статті 632 ЦК України ).

Тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України ).

У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня

2019 року в справі № 395/499/16-ц (провадження № 61-15404св18).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України ).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України ; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору оренди).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК ). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб;у належний строк (термін); у належному місці.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

У справі, що є предметом апеляційного розгляду суд першої інстанції встановив, що орендар не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2017-2018 роки.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України ).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 ЦК України ).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України ).

Пунктом 14 договору оренди землі передбачена відповідальність орендаря за порушення виплати орендної плати у строки, визначені договором у вигляді сплати пені в розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення, а орендна плата вноситься у строк до 15 серпня поточного року.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В суді першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Вимоги про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язання в частині орендної плати за 2018 є обґрунтованими, проте у задоволенні цих вимог необхідно відмовитиу зв`язку з пропуском позовної давності.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року справа № 948/393/20 провадження № 61-17757св 20.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частин третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді першої інстанції, апеляційний суд враховує таке.

Враховуючи часткове задоволення позову, фактичний обсяг виконаної роботи та її складність, апеляційний суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу в розмірі 3650 грн.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не встановив дійсні обставини по справі, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позов задоволено частково.

Згідно ст.141 ЦПК при ухваленні рішення суд проводить розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича , задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2021 року, скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з СФГ Скляренка Івана Володимировича ( вул. Перемоги, 304, смт. Компаніївка Кіровоградської області, ЄДРПОУ 22216953) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) заборгованість по орендній платі за 2018 рік в сумі 16 410,54 грн. (шістнадцять тисяч чотириста десять грн.. п`ятдесят чотири коп..) за договором оренди земельної ділянки від 08.11.2010 року, зареєстрованого Компаніївським відділом Кіровоградської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 041037300128 зі змінами від 20.12.2016 на підставі додаткової угоди, які зареєстрований приватним нотаріусом Солодовою Л.А. (номер запису про інше речове право: 18489658 від 03.01.2017).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з селянського фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3650 грн. та судовий збір у розмірі 210,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь селянського фермерського господарства Скляренка Івана Володимировича судовий збір у розмірі 945,90 грн.

Повний текст постанови складено 13.09.2021.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: