Постанова

від 08.09.2021 по справі 631/970/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 631/970/17

провадження № 61-12984св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьорова Ольга Федорівна,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мякотою Тетяною Миколаївною, на постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі колегії суддів Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивувала тим, що вона є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 склала на її ім`я заповіт від 24 березня 2006 року, про існування якого позивачка не знала.

Вказувала, що факт родинних відносин між нею та її матір`ю підтверджується свідоцтвом про народження позивача, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та заповітом, у якому ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_1 є її донькою. Встановлення факту родинних відносин необхідне позивачці для визначення ступеню споріднення та прийняття спадщини за законом.

Позивачка зазначала, що 24 січня 2017 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровою О. Ф. відкрито спадкову справу № 6/2017 за заявою ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою позивачки. При цьому ОСОБА_2 не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців за законом.

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , однак постановою приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьорової О. Ф. від 06 листопада 2017 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Крім того, нотаріус зазначила, що в свідоцтві про народження позивача її прізвище та прізвище батьків зазначене з помилкою, а також неправильно вказано ім`я матері.

З урахуванням того, що на час відкриття спадщини вона не проживала зі спадкодавцем, про існування заповіту їй стало відомо випадково після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, а нотаріус не вчинила всіх дій щодо розшуку і повідомлення її як спадкоємця за заповітом, ОСОБА_1 просила суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та встановити факт родинних відносин зі спадкодавцем, а саме, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 січня 2020 року позов задоволено:

- встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнано причини пропуску строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 поважними та визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка визнала, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 . Встановлюючи ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, суд уважав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 січня 2020 року скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов залишено без задоволення; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропущеного строку для подання заяви про прийняття спадщини посилалась на те, що про існування заповіту вона не знала, а нотаріус не перевіривнаявність заповіту на її ім`я та не здійснив жодних дій, спрямованих на її повідомлення про відкриття спадщини. Разом з тим, суд зробив висновок про те, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних таістотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини вмежах передбаченого законом шестимісячного строку.

Суд також зазначив, що недобросовісна поведінка ОСОБА_2 у частині ненадання нотаріусу відомостей про інших спадкоємців не свідчить про поважність причини пропуску позивачкоюстроку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не є перешкодою длявчинення спадкоємцем дій , спрямованих на прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником, на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка не знала як про наявність заповіту, так і про наявність спадкового майна (земельної ділянки), зазначеного в заповіті. При цьому відповідачка свідомо не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців, а нотаріус не вжила достатніх заходів для визначення кола спадкоємців та повідомлення їх про відкриття спадщини. Указувала, що апеляційний суд не врахував свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України ).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України ).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України , є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2018 року в справі № 681/203/17-ц, від 05 вересня 2018 року в справі № 140/2183/13-ц та в постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17.

Аналіз змісту та вимог касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується позивачкою в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В частині задоволення позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , спадкоємцями першої черги після смерті якої є її доньки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

24 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьорової О. Ф. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, вказавши, що вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги.

За заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьоровою О. Ф. заведено спадкову справу № 6/2017.

Відповідно до довідки, виданої Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 24 січня 2017 року № 29, ОСОБА_3 була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 з 1939 року по день смерті. За вказаною адресою проживала одна.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 24 березня 2006 року, яким на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, згідно з яким належний їй на праві власності державний акт на земельну ділянку серії ЯА № 627415 площею 5,5095 га, яка знаходиться на території Сосонівської сільської ради, заповіла своїй дочці ОСОБА_1

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Краснопьорової О. Ф. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса від 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Окрім того, у свідоцтві про народження позивачки її прізвище зазначено ОСОБА_3 , матір`ю вказано ОСОБА_3 , а у свідоцтві про смерть матері позивачки зазначено ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № № 453/1115/18 (провадження № 61-6146св20) зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. У справі, яка переглядається, суди не взяли до уваги, що позивач знала про відкриття спадщини і, як спадкоємець за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця не проживала з ним, для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України , однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробила .

У справі, що переглядається, як на поважну причину неподання заяви про прийняття спадщини в установлені законом строки ОСОБА_1 посилалася на необізнаність про існування заповіту, складеного спадкодавицею на її ім`я.

При цьому суди встановили, що позивачка є донькою ОСОБА_3 , тобто спадкоємицею за законом першої черги. За таких обставин незалежно від обізнаності позивачки про наявність заповіту, складеного на її ім`я, ОСОБА_1 для підтвердження наміру прийняти спадщину в силу положень статей 1269, 1270 ЦК України мала б звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.

У позовній заяві ОСОБА_1 на ті обставини, що їй не було відомо про смерть спадкодавиці та відкриття спадщини, не посилалася, зазначаючи, що була присутньою при похованні матері.

З урахуванням викладеного необізнаність особи, яка є спадкоємцем за законом першої черги, про існування заповіту, складеного на її ім`я, не може вважатися поважною причиною неподання заяви про прийняття спадщини в передбачений законом строк, оскільки не свідчить про наявність істотних та непереборних перешкод для звернення до нотаріуса з відповідною заявою.

Апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, однак помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржене судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411 , частиною другою статті 414 цього Кодексу , а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України ).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 453/1115/18 (провадження № 61-6146св20), дають підстави для висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - змінити з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

З урахуванням того, що Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно в частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 , 409, 412, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мякотою Тетяною Миколаївною, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов