Постанова

від 13.09.2021 по справі 752/10004/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 760/25888/18

Провадження №22-ц/824/3843/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Школа Активної Дитини" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернулась до суду із позовом до ТОВ "Школа Активної дитини" про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 17 000 грн. та відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з 13.06.2016 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді кухаря згідно наказу №30-к від 13.06.2016 року про прийняття на роботу та трудового договору №17.

Під час співбесіди з керівником ТОВ "Школа Активної Дитини", яка відбулась 30.05.2016 року, сторони погодили істотні умови праці, а саме: режим роботи та розмір заробітної плати в розмірі 10 000 грн. щомісячно відповідно до оголошення на офіційному сайті "Work. ua". До виконання своїх обов`язків позивач приступила 31.05.2016 року.

За період з 31.05.2016 року по 23.06.2016 року позивачу було виплачено лише авансовий платіж і не проведено повний розрахунок. У зв`язку із зазначеним, 23.06.2016 року позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням з 08.07.2016 року.

24.06.2016 року позивачем була подана повторна заява про звільнення з ТОВ "Школа Активної Дитини" з 09.07.2016 року, яка була направлена відповідачеві засобами поштового зв`язку.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що в період з 25.06.2016 року по 19.07.2016 року вона перебувала на лікуванні у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. На підставі наказу №41-к від 02.08.2016 року її було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України та перераховані кошти на картковий рахунок у розмірі 2 180, 45 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що підприємством не проведено з нею повного розрахунку, не виплачено заробітну плату в повному обсязі та не сплачено кошти у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, орієнтований розмір яких становить 17 000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.09.2020 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач просить скасувати зазначене вище рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано всіх наявних у матеріалах справи доказів, що підтверджують протиправність дій відповідача, який ухиляється від виплати заробітної плати позивачу за відпрацьований період на посаді кухаря у ТОВ "Школа Активної Дитини". Вказує, що відповідач неправомірно та протиправно плутає дати періоду трудової діяльності позивача на посаді кухаря, не надає належного розрахунку та дійсного розміру заробітної плати працівників.

16 лютого 2021 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він, не погоджуючись із викладеними в апеляційній скарзі доводами, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав:

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 13.06.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Школа Активної Дитини" укладено трудовий договір №17 про прийняття на роботу позивача на посаду кухаря з випробувальним терміном на три місяці. Відповідно до умов вказаного трудового договору, працівник зобов`язалась виконувати роботу в межах посадових обов`язків або за письмовим наказом роботодавця в разі поширення меж посадових обов`язків, які зазначені в цьому договорі з підляганням внутрішнім розпорядчим документа роботодавця, а роботодавець зобов`язався виплачувати працівникові заробітну плату згідно штатного розкладу і забезпечувати матеріальні та організаційні умови праці, необхідні для виконання посадових обов`язків працівником та внутрішніх розпорядчих документів роботодавця. 13.06.2016 року директором ТОВ "Школа Активної Дитини" було видано наказ №30-К про прийняття ОСОБА_1 на посаду кухаря з 13.06.2016 року. Відповідно до штатного розпису, який введено в дію з 01.06.2016 року в ТОВ "Школа Активної Дитини" посадовий оклад кухаря становить 4 968, 94 грн. 23.06.2016 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її із займаної посади за власним бажанням з 08.07.2016 року. 24.06.2016 року позивач знову подала заяву про звільнення її з посади кухаря за власним бажанням з 09.07.2016 року, а заяву від 23.06.2016 року просила вважати недійсною. 01.07.2016 року та 19.07.2016 року позивач написала заяви на ім`я директора ТОВ "Школа Активної Дитини", якими повідомила про свій стан непрацездатності з 25.06.2016 року по 19.07.2016 року та просила перерахувати заробітну плату на її картковий рахунок та направити на домашню адресу копію заяви про звільнення та трудову книжку, а також в заяві від 19.07.2016 року зазначила про направлення листів непрацездатності. 02.08.2016 року наказом №41-к позивача було звільнено із займаною посади на підставі ст. 38 КЗпП і перераховано грошові кошти на картковий рахунок в АТ КБ "ПриватБанк" в сумі 2 180, 45 грн., що складається із заробітної платив у розмірі 2 353, 71 грн. та 9 відпрацьованих робочих днів в червні 2016 року, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3 54, 92 грн., а також вирахувані податки.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт працевлаштування позивача у ТОВ "Школа Активної Дитини" з 31.05.2016 року а також невиплати заробітної плати та всіх сум, що належить виплатити особі при звільненні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що звертаючись до суду позивачем не було доведено своїх тверджень щодо погодженого із відповідачем розміру заробітної плати у розмірі 10 000 грн. Також не було належним чином доведено, з якого саме часу вона почала працювати в ТОВ "Школа Активної Дитини".

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність оголошення на сайті "Work.ua" не є доказом того, що саме з позивачем було досягнуто домовленості щодо розміру заробітної плати.

Апеляційний суд також зазначає, що довідка, яка була підписана колегами позивача, не є належним доказом початку її роботи у ТОВ "Школа Активної Дитини", оскільки зазначені у довідці особи не є компетентними встановлювати певні фати та давати довідки на їх підтвердження. В даному випадку вказані особи могли бути заявлені позивачем в якості свідків та допитані судом, однак відповідного клопотання до суду позивач не заявляла.

Позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі сама вказує, що частково у вказаний нею період вона не виходила на роботу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. В той же час матеріали справи не містять доказів того, що позивач надавала своєму роботодавцю, тобто ТОВ "Школа Активної Дитини", документи щодо такої тимчасової непрацездатності. Натомість відповідач надав суду табель обліку використання робочого часу, трудовий договір №17 від 13.06.2016 року, укладений з позивачем, та детальний розпис розміру заробітної плати, які позивачем спростовано не було. За таких умов підстав для критичного відношення до наданих відповідачем документів у суду немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько